Posibniki.com.ua Мікроекономіка Економіка підприємств агропромислового комплексу 11.11. Склади в логістичній системі підприємств і визначення економічної доцільності зберігання на них продукції


< Попередня  Змiст  Наступна >

11.11. Склади в логістичній системі підприємств і визначення економічної доцільності зберігання на них продукції


Значне місце в логістичній системі підприємств займають склади. Сучасні склади являють собою механізовані та автоматизовані споруди (стаціонарні або мобільні), призначені для накопичування та зберігання товарноматеріальних цінностей.

Основними завданнями складів є приймання, складування і зберігання зазначених цінностей; підготовка їх до виробничого споживання (наприклад, доочистка і сушіння зерна, фасування продукції, її пакування); консолідація і транспортування вантажів для кількох клієнтів до повного завантаження транспортного засобу; дотримання норм запасів і контролю за рухом матеріалів. ди накопичувального типу (товарні склади), на яких, як правило, здійснюється тривале зберігання матеріальних ресурсів, склади транзитно-перевалочного типу і склади розподільного типу, в яких здійснюється короткочасне зберігання матеріальних ресурсів на шляху їх руху від місця виробництва до торговельної мережі.

Ефективність агропромислового виробництва суттєво залежить від організації зберігання сільськогосподарської продукції і продовольства, а отже, від ступеня розвитку складського господарства. Для підприємств, насамперед аграрних, особливе значення мають склади накопичувального типу, до яких можна віднести й елеватори, що функціонують як відокремлені логістичні структури

— юридичні особи, або ж у складі великих інтегрованих агропромислових структур.

Саме завдяки зберіганню продукції на таких складах є можливість досягти вищої синхронізації між її попитом і пропонуванням у довгостроковому періоді, домогтися більшої стабільності в її виробничому та особистому споживанні, а також знизити сезонні і річні коливання цін (в урожайні та неврожайні роки), що сприяє одержанню сільськогосподарськими товаровиробниками відносно сталих, а за однакових інших умов — навіть вищих доходів від агропромислового виробництва.

З економічної точки зору продукцію, насамперед сільськогосподарську, тоді є сенс зберігати, коли майбутня ціна на неї Ц м буде перевищувати її поточну ціну Ц п на величину, достатню для покриття загальних витрат на зберігання . В іншому разі вигідніше продукцію продавати зразу ж після завершення процесу виробництва, образно кажучи, «з поля».

До загальних витрат на зберігання відносять:

— витрати на безпосереднє зберігання продукції, що несе підприємство при використанні власних складських потужностей або ж при оплаті послуг спеціалізованих підприємств маркетингової інфраструктури, наприклад, елеваторів;

— відсотковий депозитний дохід (втрачену вигоду), який підприємство могло б одержати від зберігання коштів на депозитному рахунку в банку з моменту отримання готової продукції до її продажу в період nt? за ціною Ц м .

Мається на увазі, що якби підприємство після завершення процесу виробництва зразу ж реалізувало власну продукцію і виручені грошові кошти поклало в банк на депозит, то мало б одержати депозитний прибуток за період . Тривалість цього періоду дорівнює терміну можливого зберігання продукції, після завершення якого продукція продається за ціною Ц nt? м . Як бачимо, ця складова загальних витрат на зберігання безпосередньо залежить від величини відсоткової ставки по депозитах, яка, у свою чергу, визначається в основному величиною номінальної відсоткової ставки по кредитах банків;

— премія за ризик зберігання продукції. Величина премії обернено пропорційно залежить від впевненості щодо прогнозованого рівня майбутніх цін. Чим

1

Серед українських учених дана проблема вивчалася С. Зорею (див.: Зоря С. Взаємозалежність між сільським господарством та макроекономікою в Україні / С. Зоря.

— К. : КНЕУ, 2005. — 190 с.). На окремі положення, що викладені в даній праці, ми спиралися при висвітленні цього питання. ншою, за однакових інших умов, буде премія за ризик, і навпаки.

Отже, зберігання продукції буде економічно вигідним для підприємства тоді, коли витримуватиметься така нерівність: ?? рпзпм

П1ЦВФЦЦ?????? t d і, де з — витрати на безпосереднє (фізичне) зберігання 1 т продукції; — депозитна ставка, коефіцієнт; П

ВФ d i р — премія за ризик.

Друга частина формули відображує альтернативну вартість зберігання продукції. За дотримання зазначених у наведеній формулі умов, матиме місце тенденція до зростання запасів відповідних видів продукції, в іншому разі підприємству буде економічно вигідніше продати продукцію зразу ж після завершення процесу виробництва й одержані кошти покласти на депозит або використати їх на закупівлю необхідних ресурсів чи на інші виробничі або соціальні потреби.

Щоб оцінити сучасну ситуацію щодо економічних наслідків зберігання продукції потрібно брати до уваги таке. Закладання продукції на зберігання зменшує її пропозицію в періоді , а отже, підвищує ціну на неї в даному короткостроковому періоді. t

Особливо це важливо в останні роки, коли ціна на продукцію, без закладання частини її обсягу на зберігання, може різко знизитися, що зумовить істотне зменшення дохідності аграрних підприємств та агропромислових формувань. Водночас закладання продукції на зберігання призводить до збільшення її пропозиції в періоді nt? , а отже, до зниження ціни в цьому періоді порівняно з тим її рівнем, який потенційно зміг би сформуватися без такого зберігання.

Відносне зростання ціни в періоді та відносне її зниження в періоді залежить, по-перше, від обсягів виробництва продукції; по-друге, від обсягу її закладання на зберігання; по-третє, від сальдо експортно-імпортних операцій з даним видом продукції, яка буде запропонована на продаж у періоді у загальному обсязі цієї продукції, що була закладена на зберігання в періоді . t nt? nt? t

На останній обставині варто особливо наголосити, бо в урожайні роки економічно недоцільно закладені великі обсяги продукції на зберігання повністю реалізувати в періоді , межі якого орієнтовані, як правило, на маркетинговий рік. Варто частину таких запасів використовувати в наступних за маркетинговим роком періодах, особливо в неврожайні роки, і тим самим досягти вищої дохідності на фоні меншої амплітуди коливання цін в урожайні та неврожайні роки, уникнути цінових шоків, які стали характерними для аграрного ринку України впродовж багатьох років. nt?

Високі відсоткові ставки в Україні є однією з головних причин формування високої вартості зберігання продукції за двома напрямами.

Перший — за таких ставок формується, як уже зазначалося, висока альтернативна вартість зберігання (другий доданок правої частини наведеної формули).

Другий напрям — високі відсоткові ставки уповільнюють модернізацію маркетингової інфраструктури, а саме: складського господарства підприємств, залучення інвестицій в необхідних обсягах.

Використання ж застарілих елементів маркетингової інфраструктури збільшує витрати на безпосереднє зберігання продукції (скажімо, зерна), до складу яких входять витрати на приймання продукції, її фізичне зберігання, очищення і сушіння (за необхідності) та відвантаження. Ці витрати є високими і мають тенденцію до зростання.

Отже, сучасна система зберігання продукції призводить до істотного зростання її собівартості, зокрема зерна. Тому існує висока ймовірність, що майбутня ціна Ц м не в змозі буде відшкодувати ці витрати і підприємства зазнають економічних втрат. Ця обставина робить економічно невигідним насамперед комерційне зберігання продукції, а тому є підстави її розглядати як одну з основних причин того, що багато аграрних підприємств основну масу продукції, насамперед зерно, соняшник, ріпак, продають «сьогодні» замість того, щоб продавати їх «завтра» за вищою ринковою ціною.

Вагомою причиною, що також спонукає підприємства продавати свою продукцію в значних обсягах зразу ж після збору врожаю, є слабкий фінансовоекономічний стан, за якого такий продаж стає єдиним джерелом одержання грошових коштів, необхідних для своєчасного (вересень — листопад) повернення кредитів комерційним банкам і боргів підприємницьким структурам за придбані матеріально-технічні ресурси й отримані послуги. Слабко розвинута ринкова інфраструктура ускладнює, а часто й унеможливлює наукові передбачення майбутніх цін Ц м , що породжує невпевненість сільськогосподарських товаровиробників в одержанні економічної вигоди від закладання продукції на зберігання.

Розглянуті причини разом із недостатньо задоволеною поки що потребою сільськогосподарських товаровиробників в аналітичній інформації про ціни, їх динаміку і прогноз на внутрішньому і зовнішньому ринках, не дають їм змоги сповна використовувати економічний ефект від зберігання продукції. Це за сучасних обсягів виробництва нерідко зумовлює недозавантаженість системи зберігання продукції. Стає очевидним, що без усунення цих причин неможливо істотно підвищити ефективність агропромислового виробництва, а також домогтися тривалого економічного зростання в довгостроковому періоді.

Питання для самоконтролю

1. Класифікація матеріально-речових елементів основного капіталу, їх роль у виробничому процесі та формуванні енергоресурсів.

2. Методичний підхід до визначення доцільності придбання власної техніки порівняно з її підрядом.

3. Методика визначення рівня орендної плати за техніку та економічної межі, за якої виникає потреба в заміні старої техніки на нову. ченості аграрних товаровиробників технікою — тракторами і комбайнами.

5. Методика визначення ефективності використання тракторного і комбайнового парку та основні напрями її підвищення.

6. Показники використання обладнання переробних підприємств: методика визначення та можливості і способи адаптації для збільшення виробництва продукції.

7. Поняття логістики і логістичного комплексу. Функції і завдання логістики.

8. Мікрологістика та її різновиди: логістика постачання, виробнича логістика, логістика розподілу.

9. Поняття, класифікація та основні параметри матеріального потоку.

10. Управління матеріальними потоками в межах сучасних логістичних концепцій.

11. Транспорт як важливий складник логістичної системи підприємства. Види транспорту в агропромисловому виробництві і критерії вибору транспортного засобу.

12 . Методика визначення та аналізу ефективності використання автомобільного парку і напрями її підвищення.

13. Склади у логістичній системі підприємства, їх завдання і класифікація.

14. Методичні підходи до визначення економічної доцільності зберігання на складах сільськогосподарської продукції.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
12.2. Структура оборотного капіталу й оцінка запасів за їх виробничого споживання
12.3. Забезпеченість аграрних підприємств оборотним капіталом та його кругообіг
12.4. Методика визначення ефективності використання оборотного капіталу та її факторний аналіз
12.6. Методичні підходи до визначен нормативів для окремих елементів
Тема 13.НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ (РЕСУРСИ) ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУТ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)