Процес виробництва продукції забезпечують як основні, так і допоміжні підрозділи. Досить часто продукція до моменту виходу з виробництва проходить велику кількість послідовних або
Для вирішення питання формування виробничої програми на передових, найбільш сучасних вітчизняних підприємствах хімічної, металургійної, легкої промисловості використовуються різноманітні варіанти балансових та балансово-матричних моделей.
Уперше балансово-матричну модель для вирішення питання взаємоузгодження використання ресурсів між різними галузями економіки було запропоновано й доведено до рівня практичного використання лауреатом Нобелівської премії Василем Леонтьєвим. Згодом цю модель економісти адаптували до потреб підприємств із безперервним та перервним циклами виробництва продукції. Зміст балансового методу полягає в тому, що шляхом побудови балансів досягається взаємоузгодження потреб і ресурсів. У практиці планування застосовуються матеріальні, вартісні, трудові, енергетичні та інші баланси.
Матричний метод — це подальший розвиток балансового методу. За наявності затверджених норм і нормативів за допомогою балансово-матричного методу можна розробити техпромфінплани. Перевагою зазначеного методу є відносна простота розрахунку та можливість формування прогнозної моделі виробництва продукції.
Балансові моделі, як статистичні, так і динамічні, займають центральне місце в системі планово-економічних розрахунків, оскільки широко використовуються для економіко-математичного моделювання виробничої програми основних і допоміжних підприємств. Основою інформаційного забезпечення моделі складання та взаємоузгодження виробничої програми між основними й допоміжними підрозділами підприємства є технологічна мат-
паралельних технологічних операцій. У деяких випадках формується проміжна продукція, яка в подальшому виробництві розглядається як напівфабрикат. У допоміжних підрозділах відбуваються процеси, пов’язані з виготовленням продукції, яка споживається основними підрозділами підприємства. До таких допоміжних процесів належить виготовлення штампів, моделей, оснастки, виробництво електроенергії, проведення ремонтних робіт тощо, а до підрозділів — інструментальні, енергетичні, ремонтні, складські та інші. Планування роботи допоміжних підрозділів тісно пов’язане з роботою основних виробничих підрозділів підприємства. Складання та взаємоузгодження виробничої програми основних і допоміжних підрозділів має здійснюватися з використанням науково обґрунтованих методів.
Розрахунок за балансовим методом здійснюється у два етапи. На першому визначають залежність між техніко-економічними показниками виробництва, а на другому — складають і вирішують систему лінійних рівнянь.
Ознайомимося з балансовою моделлю більш детально. Приймемо такі позначення техніко-економічних показників виробництва: х і — випуск продукції і-го виробництва; а ij — норма витрат продукції i-го виробництва на одиницю продукції j-го виробництва; x j — випуск продукції j-го виробництва; q i — обсяги товарної продукції i-го виробництва.
Взаємозалежність зазначених показників може бути представлена за допомогою формули [9, c. 238—239]: ij n j iji qxax=? ? =1 або .
1 j n j ijii xaqx ? = += (4.6)
Формула (4.6) відображає систему n лінійних рівнянь, представлених нижче: ? ? ? ? ? ? ? =???? =???? =???? =???? nnnnnnnn nn nn nn qxaxaxaxax qxaxaxaxax qxaxaxaxax qxaxaxaxax ... ..................... ... ... ...
113132121111 (4.7) або ? ? ? ? ? ? ? =?+??? =??+?? =???+? =???? nnnnnnn nn nn nn qxaxaxaxa qxaxaxaxa qxaxaxaxa qxaxaxaxa )1(... .................. ...)1( ...)1( ...)1(
223232221212
333332321313
332211
11313212111 .(4.8)
22323222121
33333232131
332211
Цю систему лінійних рівнянь можна замінити матричним рівнянням через такі спрощення, які досить детально описано у [9; 118].
риця, до складу якої входять коефіцієнти прямих витрат сировини та матеріалів на одиницю продукції.
Система рівнянь (4.9) або її відображення в матричній формі в економічній літературі називається моделлю Леонтьєва (моделлю «витрати-випуск») і покладена в основу розроблення техпромфінплану практично будь-якого технологічного підприємства. За допомогою цієї моделі можна вирішити три важливі завдання:
визначити обсяги кінцевої продукції ( XAEQ??= ); QAEХ??= ?1 ); визначити обсяги кінцевої продукції ( XAEQ??= ); визначити обсяги виробництва за кожним виробм ( QAEХ??= ?1 );
—
—ничим процесо
— узгодити обсяги виробництва основних і допоміжних підрозділів заводу [9, c. 231—244].
У запропонованій методиці на основі системи лінійних рівнянь визначається рух напівфабрикатів за основними й допоміжними підрозділами, що дозволить кількісно оцінити потребу в матеріалах і визначити більш чіткі норми їх витрат на випуск основної продукції.
Розглянемо приклад застосування балансово-матричної моделі для підприємств
—виробників азотних добрив. Cхему виробництва карбаміду представлено на рис. 4.3.
Позначимо обсяг виробництва кожного виду продукції чи послуг на азотно-туковому підприємстві через x із порядковим індексом: зворотна вода промислова — x
1 ; теплоенергія — x
2; знесолена вода — x
3 ; хімочищена вода — x
4 ; освітлена вода —x
5 ; пар — x
6 ; аміак — x
7 ; кисень-газ — x
8 ; азот технологічний — x
9 ; азотна кислота — x
10 ; сірчана кислота — x
11 ; аміачна селітра — x
12 ; вуглекислота — x
13 ; карбамід —x
14 . Кисень, азот технологічний і вуглекислота є відходами виробництва аміаку, тому всі витрати в аміачному виробництві відносяться повністю без розподілу на виробництво аміаку.
або (4.9) де E — одинична матрицяця норм прямих витрат продукції та послуг власного виробництва на одиницю виробленої продукції.
Виходячи з наведених даних, складаємо систему лінійних рівнянь, що відображають виробничі зв’язки для азотно-тукового виробництва.
Рис. 4.3. Технологія виробництва азотних добрив на українських хімічних підприємствах
Фрагмент системи лінійних рівнянь покажемо нижче: (4.10)
| x 14 |
0 |
–1.8 |
0 |
0 |
0 |
0 |
–0.575 |
–0.6 |
0 |
0 |
0 |
0 |
– 1 . 5 |
1 |
| x 14 |
0 .265 |
1.549 |
0 .002 |
0 |
0 |
0 |
0 .575 |
0 .6 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 . 5 |
1 |
За даними системи лінійних взаємозв’язків формується нормативна матриця прямих витрат продукції власного виробництва (напівфабрикатів).
Далі складемо обернену нормативну матрицю, на підставі якої і розробляється розгорнута виробнича програма за основними підрозділами й цехами.
Припустимо, на азотно-туковому підприємстві планується випустити за рік 802 тис. т аміачної селітри, 569 тис. т карбаміду і 100 тис. т товарного аміаку, тоді виробнича програма за основними виробничими цехами повинна відповідати таким показникам:
Більш детально взаємозв’язки між основними й допоміжними виробничими підрозділами підприємства показано в балансовій моделі (табл. 4.5).
| x 14 |
0 |
–102 4 200 |
0 |
0 |
0 |
0 |
–327 1 7 5 |
–341 4 0 0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
–853 5 0 0 |
569 00 0 |
МА
4
1
3
–2101
340 03
778 11
–357 9
7
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
x
| x 6 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
2 5 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
| x 5 |
0 |
0 |
0 |
0 |
9 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
| x 4 |
0 |
0 |
0 |
1110 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
| x 3 |
0 |
0 |
2101 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
| x 2 |
0 |
114 11 6 |
0 |
0 |
00 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
| 1 |
475 39 6 |
0 |
0 |
0 |
|
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
МАТ
x
x
x
x
x
x
x
x
x
x
x
x
x
x
x
Далі необхідно з’ясувати, чи всі цехи підприємства мають необхідні виробничі потужності для виконання встановленого обсягу робіт. Для цього слід порівняти розрахунковий обсяг товарної продукції з проектною потужністю згідно з технічною документацією, попередньо вирахувавши час на проведення капітальних ремонтів. Якщо виявиться, що який-небудь з основних чи допоміжних цехів не має необхідної виробничої потужності, виникає необхідність у проведенні організаційно-технічних заходів для ліквідації «вузького місця» з метою приведення виробничої потужності даного цеху у відповідність із виробничими потужностями цехів, що випускають основну продукцію. У випадку неможливості збільшення потужності у проблемному підрозділі завдання по товарній продукції заводу необхідно переглянути.
Для визначення потреби в матеріалах і енергетичних ресурсах, необхідних для виготовлення продукції основними підрозділами, слід: по-перше, помножити нормативну матрицю прямих витрат матеріалів і енергетичних ресурсів (
В ), отриманих від постачальників, на обернену матрицю прямих витрат продукції власного виробництва (напівфабрикатів) підприємства (
1 )( ? ?AЕ ); по-друге, помноживши отриману матрицю (
1 )( ? ??AЕB ) на стовпчик товарної продукції (Q) по основних підрозділах, отримаємо загальну величину матеріалів і енергетичних ресурсів у натуральному виразі на всю виробничу програму.
На основі описаного вище алгоритму здійснюється розрахунок величини матеріалів і енергетичних ресурсів, необхідних для виконання виробничої програми підприємства: природний газ —925954.471 тм ; електроенергія —153940.385 ТкВтг; моноетонламін —466.866571 т; активоване вугілля —4.66866571 т; каталізатор АКМ —311.244380 т.
На наступному етапі визначають суму витрат, виходячи з виявленої потреби в матеріальних і енергетичних ресурсах та ринкових цін за одиницю даного ресурсу, витрат на амортизацію, заробітну плату, відрахувань на соціальне страхування й інших витрат, визначають виробничу собівартість товарної продукції (аміаку, аміачної селітри та карбаміду).
Результати виконаних розрахунків за даними азотно-тукового підприємства заносимо в матрицю виробничої собівартості та кошторис витрат за кожним видом продукції (у грн) (табл. 4.7).
Таблиця 4.7
РОЗРАХУНКОВА СОБІВАРТІСТЬ ОСНОВНИХ ВИДІВ
ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА
| Стаття витрат |
Продукція, грн/т |
| Аміак |
Азотна кислота |
Аміачна селітра |
Карбамід |
| Зворотна вода |
112.056 |
45.066 |
0.122 |
0.000 |
| Теплоенергія |
–72.088 |
–202.901 |
42.890 |
296.928 |
| Знесолена вода |
19.933 |
0.000 |
0.000 |
0.000 |
| Хімочищена вода |
0.000 |
7.864 |
0.000 |
0.000 |
| Пар |
0.000 |
0.674 |
0.674 |
0.000 |
| Аміак |
0.000 |
182.034 |
136.846 |
368.555 |
| Кисень |
0.000 |
1.167 |
0.000 |
116.652 |
| Азот технологічний |
0.000 |
0.186 |
0.000 |
0.000 |
| Азотна кислота |
0.000 |
0.000 |
130.805 |
0.000 |
| Сірчана кислота |
0.000 |
0.000 |
4.107 |
0.000 |
| Вуглекислота |
0.000 |
0.000 |
0.000 |
225.000 |
| Природний газ |
534.548 |
0.000 |
0.000 |
0.000 |
| Електроенергія |
14.630 |
0.000 |
9.585 |
34.557 |
| Інші допоміжні матеріали |
15.001 |
21.711 |
13.464 |
4.999 |
|
|
|
|
|
Усього за прямими матеріальними й енергетичними ресурсами
624.0855.801338.4931046.691
| Заробітна плата |
0.725 |
0.333 |
0.922 |
0.650 |
| Відрахування на соціальне страхування |
0.272 |
0.125 |
0.346 |
0.244 |
| Амортизація |
11.979 |
6.732 |
7.182 |
5.062 |
| Інші загальновиробничі витрати |
3.909 |
1.821 |
3.112 |
2.193 |
| Виробнича собівартість |
640.965 |
64.812 |
350.055 |
1054.840 |
Балансовий метод і створення на його основі балансових моделей є основним інструментом складання та взаємоузгодження виробничої програми як для окремих підрозділів, так і для підприємства в цілому, за певних обмежень (виробничої потужності, чисельності персоналу, складських площ), що дозволяє визначити необхідну величину матеріальних і сировинних ресурсів на виконання виробничої програми, розрахувати планові витрати і ряд інших важливих показників.
