Posibniki.com.ua Маркетинг Управління конкурентоспроможністю підприємства Тема 6. СИСТЕМА ТА ПРОЦЕС УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА


< Попередня  Змiст  Наступна >

Тема 6. СИСТЕМА ТА ПРОЦЕС УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА


6.1. Чинники, що визначають рівень конкурентоспроможності підприємства

Найбільш           узагальнено          конкурентоспроможність підприємства можна визначити як потенційну або реалізовану здатність економічного суб’єкта до ефективного довготривалого функціонування     у    релевантному     зовнішньому   середовищі. Конкурентоспроможність підприємства:

—ґрунтується на конкурентних перевагах підприємства;

—визначає здатність підприємства витримувати конкуренцію на певному ринку;

       —відображає    позицію     даного     підприємства     відносно конкурентів.

Значною     мірою     конкурентоспроможність     підприємства визначається     його     здатністю в        умовах,     що склалися, проектувати, виготовляти та збувати товари, які за ціновими та        неціновими     характеристиками    більш    привабливі    для споживачів, аніж товари їх конкурентів. З іншого боку, конкурентоспроможне,     як правило,     те     підприємство,     що тривалий час може залишатися прибутковим в умовах ринкової економіки.

Оскільки            конкурентоспроможність            підприємства характеризує ступінь реалізації потенційних можливостей підприємства з надбання та утримання впродовж тривалого періоду         часу         конкурентної         переваги,         то         під конкурентоспроможністю слід розуміти не лише поточну ефективність, а й динаміку пристосування підприємства до змінних умов зовнішнього середовища. Таким чином, з погляду системного підходу конкурентоспроможність може бути        представленою            у                 вигляді     властивості     виробничоекономічної системи (якою і є підприємство) змінювати траєкторію розвитку або визначений режим функціонування в процесі адаптації до впливів зовнішнього середовища для збереження і розвитку вже наявних або створення нових конкурентних переваг.

Конкурентоспроможності підприємства притаманні такі ознаки:

релевантність — конкурентна позиція та конкурентні переваги даного економічного суб’єкта відносно інших суб’єктів можуть бути визначеними тільки в межах релевантного зовнішнього середовища;

відносність    —    конкурентоспроможність    проявляється виключно через порівняння характеристик даного економічного суб’єкта з характеристиками інших суб’єктів, що діють на тому самому ринку;

динамічність               часовий       характер       критерію конкурентоспроможності       зумовлює       місце       суб’єкта          у конкурентному полі в координатах часу як результат його конкурентної діяльності.

Перш ніж розглядати чинники конкурентоспроможності, визначимо, що означає термін «чинник» взагалі. Чинник (рос. — фактор; від лат. factor той, що зумовлює) — це рушійна сила або причина будьякого процесу чи явища, що визначає його характер або окремі риси. Звідси випливає, що чинниками конкурентоспроможності є ті чи інші причини (суттєві обставини), що частково впливають на рівень та характер конкурентоспроможності підприємства, або      ж         повністю визначають його.

Найпоширеніше                   виокремлення                   чинників конкурентоспроможності, що ґрунтується на класифікаційних ознаках, наведених у табл. 6.1.

Залежно від місця виникнення (стосовно підприємства) чинники,      що       впливають      на                     конкурентоспроможність, поділяються на внутрішні (чинники внутрішнього середовища підприємства, або ендогенні чинники) та зовнішні (чинники зовнішнього середовища функціонування підприємства, або екзогенні чинники).

Виникнення та інтенсивність прояву внутрішніх чинників безпосередньо залежить від діяльності підприємства, стану його ресурсної бази, характеру організації системи стратегічного управління, системи загального менеджменту тощо. Тобто, ці чинники    характеризують         умови  внутрішнього                  середовища підприємства  і,   з    погляду його конкурентоспроможності, характеризують     можливість      та      ефективність       адаптації підприємства до умов зовнішнього середовища. Саме вони найбільш значимі для забезпечення стійких конкурентних позицій підприємства, оскільки ці чинники є об’єктом активного впливу з боку самого підприємства.

Таблиця 6.1

КЛАСИФІКАЦІЯ ЧИННИКІВ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Класифікаційна ознака

Групи чинників

Місце виникнення

· внутрішні

Сфера походження

· організаційноекономічні

· екологічні

Характер чинника

· загальні

· індивідуальні

Тривалість дії

· тимчасові

Ступінь взаємозумовленості

· незалежні

Ступінь корисності

· дестимулювальні

Роль у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства

· другорядні

Виникнення та інтенсивність прояву зовнішніх чинників не залежить від діяльності підприємства й зумовлюється станом зовнішнього середовища. Чинники зовнішнього середовища є вкрай неоднорідними за джерелами свого походження, оскільки виступають проявом систем різного рівня і поділяються, своєю чергою, принаймні на три групи:

1) галузеві, тобто ті, що визначаються функціонуванням галузі як системи (до них належать механізми внутрішньогалузевого регулювання, методи та рівень внутрішньогалузевої конкуренції, стан попиту тощо);

2) макроекономічні, тобто чинники, що відображають умови функціонування національних економік (до них відносять загальногосподарську            кон’юнктуру,            стан     та        динаміку платоспроможного попиту, механізми державного регулювання економіки, наявність та рівень розвитку ринкової інфраструктури тощо);

3) чинники світової економіки (до них відносять кон’юнктуру світових ринків, міжнародний розподіл праці, динаміку валютних курсів, міжнародні угоди у сфері зовнішньої торгівлі тощо).

Залежно від сфери походження чинники, що впливають на конкурентоспроможність, поділяються на науковотехнічні, організаційноекономічні, соціальні, екологічні, політичні.

Науковотехнічні чинники — відображують стан та динаміку науковотехнічного прогресу, рівень техніки та технології, продуктивність                          та          надійність       устаткування, гнучкість виробничих процесів тощо.

Організаційноекономічні чинники — відображують, з одного боку, стадію циклу розвитку економіки, розвиток інтеграційних   процесів у               економічному просторі, загальногосподарську та галузеву кон’юнктуру, методи та механізми регулювання господарської діяльності на рівні держави, регіонів і галузей; з іншого боку, ці чинники характеризують структуру й ефективність системи управління підприємства,     рівень    організації     його           маркетингової            та фінансовоекономічної        діяльності, характер        організації виробничих процесів та організації праці, ступінь ефективності створених на підприємстві систем прогнозування, стратегічного й      поточного      планування,      моніторингу      й      оперативного регулювання тощо.

Соціальні чинники — відображують стан та динаміку соціальних процесів, що відбуваються на макро та мікрорівнях. Вплив         цієї   групи      чинників         на        конкурентоспроможність підприємства двобічний: з одного боку, вони суттєво впливають на рівень, динаміку та специфічні особливості попиту на кожному конкретному ринку, а отже, якоюсь мірою впливають на конкурентоспроможність продукції, що виробляється тим чи іншим підприємством; з іншого боку, ці чинники певною мірою відбиваються на рівні ефективності виробничогосподарської діяльності підприємства.

Екологічні    чинники     —     характеризують    взаємозв’язок виробничоекономічної     діяльності                    підприємства    зі      станом навколишнього природного середовища. До цієї групи чинників слід віднести вимоги екологічного законодавства, витрати, зумовлені   утилізацією     відходів     виробництва,     витрати       на утримання та експлуатацію природоохоронних споруд тощо.

Політичні      чинники      суттєво      впливають      на      рівень конкурентоспроможності      підприємства,                            що      найяскравіше виявляється у разі реалізації продукції підприємства на зовнішніх ринках або при придбанні імпортних ресурсів. Як найголовніші політичні чинники конкурентоспроможності можна виділити, насамперед,     загальнополітичний     клімат     та          стан     розвитку міжнародних відносин, політики іноземних країн щодо соціальноекономічних та політичних перетворень в Україні, військовополітичні конфлікти в окремих регіонах світу і т. ін.

Як видно з наведених характеристик та прикладів, усі перелічені групи чинників, за винятком політичних, включають у себе як ендогенні, так і екзогенні чинники. І лише група політичних                       чинників    має однозначно    зовнішній    характер походження стосовно підприємства, через що можливість прямого впливу на них з боку підприємства повністю відсутня.

Залежно від свого характеру чинники, що впливають на конкурентоспроможність, поділяються на загальні, специфічні та      індивідуальні.         Загальні        чинники           впливають      на конкурентоспроможність     усіх      підприємств      без    винятку; специфічні  чинники      — це      ті,         що      впливають  на конкурентоспроможність підприємств певної галузі чи певного регіону, чи тих, що діють на конкретному ринку; дія індивідуальних               чинників               зумовлює               зміни конкурентоспроможності окремого підприємства.

Залежно від тривалості дії чинники, що впливають на конкурентоспроможність, поділяються на постійні та тимчасові. Постійні                    чинники           визначають загальний       рівень конкурентоспроможності підприємства; тимчасові — змінюють цей рівень внаслідок тих чи інших подій.

Більшість чинників конкурентоспроможності підприємства мають постійний характер, оскільки період функціонування самого підприємства і період їх дії зіставні.

Кількість     чинників     тимчасового    впливу    є     відносно невеликою; вони зазвичай пов’язані зі змінами у споживацькому попиті (наприклад — під впливом моди) або визначаються сезонними особливостями виробництва (наприклад — видобуток первинної сировини, агропромислове виробництво). Крім того до чинників тимчасового впливу відносяться випадкові чинники, виникнення яких достатньо важко або взагалі неможливо прогнозувати (землетрус, повінь, пожежа або ж аварія на виробництві).

Залежно від ступеня взаємозумовленості чинники, що впливають    на  конкурентоспроможність,  поділяються  на незалежні     (первинні)        та        похідні   (вторинні).   Незалежні (первинні) чинники самі по собі є наслідком певних подій або тенденцій, у той час як похідні (вторинні) являють собою опосередкований результат дії первинних чинників. З погляду управління конкурентоспроможністю підприємства необхідно впливати саме на первинні чинники, однак при цьому слід враховувати ймовірні зміни похідних.

Залежно від ступеня корисності чинники, що впливають на конкурентоспроможність, поділяються на стимулювальні — чинники, що сприяють підсиленню конкурентних позицій і стимулюють зростання конкурентоспроможності підприємства, та дестимулювальні — чинники, що негативно впливають на конкурентні позиції підприємства і гальмують процес зростання його конкурентоспроможності.

Залежно        від        ролі        чинників        у       забезпеченні конкурентоспроможності підприємства вони поділяються на основні та другорядні. Вплив основних чинників на рівень конкурентоспроможності       визначальний;       саме       вони      є вирішальними у забезпеченні реалізації стратегічних цілей та підпорядкованих їм основних завдань підприємства. Вплив другорядних чинників на рівень конкурентоспроможності не визначальний — фактично вони лише створюють умови для нормального функціонування підприємства.

Чинники формування конкурентоспроможності підприємства діють не ізольовано, кожен сам по собі, а системно, що посилює наслідки дії кожного окремо взятого чинника.


Відповідно         до         концепції          ієрархії         чинників конкурентоспроможності        підприємства,        запропонованої професором японського університету Гакусюїн (м. Токіо) Тойохіро Коно , конкурентоспроможність визначає п’ятирівнева ієрархія чинників (рис.6.1). Перший рівень ієрархії формує частка ринку, що належить підприємству. На другому рівні цієї ієрархії конкурентоспроможність має бути підкріпленою трьома важливими чинниками — здатністю до розвитку, виробничими та збутовими потужностями належного рівня. На третьому рівні        ієрархії                конкурентоспроможність  визначається правильним    вибором          ринковопродуктової        стратегії підприємства,     яка     втілюється у           стратегії     конкурентної боротьби,     спрямованої     на                покращення     або     збереження ринкових позицій підприємства. На четвертому рівні ієрархії конкурентоспроможність     визначається     здатністю     вищого керівництва компанії приймати такі рішення, що реалізують на практиці         перші         три         рівні         ієрархії         чинників конкурентоспроможності підприємства. На п’ятому рівні — результати діяльності компанії у попередньому періоді, серед яких найбільш важливим є прибуток як джерело ресурсів у боротьбі за ринок, оскільки чим більше прибутку — тим вище конкурентоспроможність та навпаки.

Ієрархія чинників, що визначають конкурентоспроможність підприємства

Рис. 6.1. Ієрархія чинників, що визначають конкурентоспроможність підприємства

Для досягнення довготривалого успіху робота із забезпечення конкурентоспроможності підприємства має здійснюватися в усіх сферах та в усіх аспектах його діяльності. Звідси випливає, що ключовими аспектами забезпечення конкурентоспроможності підприємства є (рис. 6.2):

виробничий — ключове значення мають номенклатура й асортимент товарів, якість продукції, характер технології, масштаби         виробництва,                    забезпеченість  основними          видами ресурсів, якість ресурсів, гнучкість виробництва;

маркетинговий — ключове значення мають дослідження й прогнозування ринку, система просування та збуту товару, ціноутворення, рекламна діяльність, обслуговування споживача;

фінансовий     —     ключове     значення     мають     ступінь ліквідності,                          активність,       доходність,       платоспроможність підприємства,     залучення     зовнішніх     фінансових     ресурсів, інвестування     наявних коштів, загальний фінансовий стан підприємства;

інноваційний — ключове значення мають здійснення науководослідних та дослідноконструкторських робіт (НДДКР) власними силами, використання запозичених результатів НДДКР, ступінь   оновлюваності          продукції,                  технології,             ступінь використання інформаційних технологій;

кадровий та організаційнокультурний — ключове значення мають кількісний та якісний склад персоналу, тип лідера, характер організаційних цінностей, комунікації та процедури;

управлінський          ключове     значення     мають     тип організаційної                            структури     управління     (ОСУ),     гнучкість     та раціональність ОСУ, стиль та методи управління, адаптаційні можливості, гнучкість та гомеостатичність підприємства.

Головні аспекти забезпечення конкурентоспроможності підприємства

Рис. 6.2. Головні аспекти забезпечення конкурентоспроможності підприємства


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
6.2.2. Методики оцінювання конкурентоспроможності підприємства
Внутрішні конкурентні переваги
Система показників конкурентоспроможності
6.3. Системно-процесний підхід до управління конкурентоспроможністю підприємства
6.4. Специфічні особливості забезпечення конкурентоспроможності бізнесорганізацій різних типів
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)