Різна еластичність попиту на окремі сільськогосподарські про-дукти (за даними американських учених коефіцієнт еластичності на хліб, яловичину, баранину, яйця становить відповідно 0,15; 0,54; 2,65; 0,32) не спростовує факту існування відносно нееластичного попиту на сільськогосподарську продукцію в цілому. Саме ця об-ставина, а також відносна іммобільність сільськогосподарських ре-сурсів і специфічні зсуви кривих попиту та пропозиції породили проблему довгострокового періоду, суть якої полягає у виникненні тенденції до зниження цін на сільськогосподарські продукти і дохо-дів аграрних підприємств щодо цін і доходів у економіці в цілому. Цю проблему потрібно аналізувати у двох аспектах:
1) за дефіциту сільськогосподарських продуктів;
2) за насиченості ринку цими товарами.
За значного дефіциту на сільськогосподарську продукцію харак-тер кривої попиту, тобто її нахил до осі абсцис дещо змінюється. Попит у цих умовах робиться більш еластичним, оскільки кожне подальше збільшення обсягу виробництва дефіцитної продукції, за якого ще не досягається повне насичення ринку нею, цілком реалі-зується споживачам. Ціни через зростання пропозиції поступово знижуються, але доходи сільськогосподарських підприємств при цьому зростають (рис. 3.6). Як бачимо, тут витримується закономі-рність збільшення доходів виробників при зниженні цін і зростанні обсягу продажу продукції з відносно еластичним попитом.
І справді, за обсягу виробництва Q1 встановлюється найвища ціна Р1, якій відповідає дохід ОР1Е1Q1. Проте при збільшенні ви-робництва, скажімо до Q3, ціна знижується до Р3. Дохід виробни-ків тепер — ОР3Е3Q3, і його величина буде більшою за дохід, який отримували вони за обсягу виробництва Q1. Сільськогоспо-дарські підприємства завдяки цьому одержують стимул для збі-льшення масштабів виробництва продукції завдяки раціоналізації виробництва , впровадженню досягнень науки і передової прак-тики та ін. Викладене дає змогу зробити висновок: без зміни ха-рактеру кривої попиту, яка відображає підвищення коефіцієнта еластичності сільськогосподарської продукції в умовах її дефіци-ту, неможливо було б розв’язати продовольчу проблему.
Зі збільшенням ступеня насиченості ринку сільськогосподар-ськими продуктами нахил кривої попиту поступово змінюється в бік її нормального положення, яке відповідає відносно нееластич-ному попиту. В даному разі виявляється дія іншого важливого фактора цінової еластичності попиту — питомої ваги товару в бюджеті споживача. Чим більша вона, тим вища буде (за інших однакових умов) еластичність попиту на даний товар, і навпаки.
В нашому прикладі за обсягу виробництва Q1 сформувався най-більший дефіцит продукції, що й зумовило високий рівень цін. Еластичність попиту при цьому зросте, оскільки споживачі зму-шені витрачати переважну частку свого бюджету на придбання дорогих сільськогосподарських продуктів. Але з насиченням ни-ми ринку і зростанням доходів населення питома вага витрат на продукти харчування в бюджеті споживачів зменшується, елас-тичність попиту з цієї причини знижується , доходи виробників починають формуватися відповідно до характеру нееластичного попиту на сільськогосподарські продукти.
Наведена динаміка доходів виробників сільськогосподарської продукції витримується за умови вільного формування цін на неї. Коли ж ціни регулюються державою, то розглянуті закономірності порушуються. У цьому переконують результати аналізу ринку сільськогосподарських товарів в Україні за 1991—1993 рр., коли створився відчутний дефіцит на них. За цей час ціни на основні продукти харчування зросли в сотні разів. Таке надзвичайне зрос-тання їх сталося під дією двох основних факторів — гіперінфляції і скорочення обсягу виробництва сільськогосподарської продукції. Однією з особливостей становлення ринку в Україні в даному пе-ріоді було те, що ціни на промислові товари фактично були відпу-щені, а на сільськогосподарську продукцію постійно стримувалися державою. Це призвело до відставання темпів зростання цін на то-вари аграрного сектора від темпів підвищення цін на товари про-мисловості, внаслідок чого сільськогосподарські підприємства по-трапили в скрутне фінансове становище. Без періодичних держав-них субсидій вони стали б підприємствами-банкрутами.
Стримування державою зростання цін на сільськогосподарські продукти, крім зниження доходів аграрних підприємств, породжує та-кож ажіотажний попит на цю продукцію. В цьому можна переконати-ся при аналізі рис. 3.7. Крива S1 відображає обсяг пропозиції, за якої досягається насиченість ринку продовольчими товарами і задоволен-ня попиту. Рівновага досягається за обсягу реалізації продукції Q1. Скорочення виробництва продукції та її пропозиції відображає крива S2. Дефіцит продукції становить Q1 – Q2. Для досягнення рівноваги на продовольчому ринку в умовах спаду виробництва сільськогосподар-ська продукція повинна була б продаватися за ціною Р2. За такої умо-ви не було б об’єктивних причин для виникнення ажіотажного попи-ту. Фактично продукція через централізоване стримування цін реалізувалася не за ціною рівноваги Р2, а за встановленою адміністра-тивно нижчою ціною Р3. Це і є причиною, по-перше, зниження дохо-дів підприємств-виробників на величину Р3Р2Е2К і, по-друге, виник-нення ажіотажного попиту. Адже очевидно, що ціні Р3 повинна відповідати пропозиція, що зображена пунктирною кривою S3 та об-сягом продажу Q3, тобто більшим, ніж фактично пропонується на ри-нку на величину Q3 – Q2. Споживачі шукають таку кількість продук-ції, яка відповідає їх купівельній спроможності при нижчій ціні Р3, але не знаходять. Наслідком цього є черги і порожні полиці магази-нів.
Тепер розглянемо механізм виникнення проблеми довгостро-кового періоду в умовах ринку, що динамічно розвивається. Крім відносно нееластичного попиту на сільськогосподарську продук-цію, іншою істотною причиною, що зумовлює існування цієї про-блеми, є характерні зрушення, що сталися в пропозиції і попиті.
Завдяки бурхливому розвитку науково-технічного прогресу в розвинутих капіталістичних країнах, особливо після 20-х років XX століття, значно підвищилася продуктивність сільського гос-подарства, а отже, і пропозиція продукції цієї галузі. Водночас швидко зростали продуктивність праці і масштаби виробництва в інших галузях народного господарства. Це зумовило високий сту-пінь насиченості ринку продовольчими і промисловими товарами й істотне збільшення доходів населення. Відносна нееластичність попиту на сільськогосподарські продукти в таких умовах призво-дить до зниження частки витрат у сімейному бюджеті на продукти харчування і до сповільнення темпів зростання витрат споживачів на їх придбання, хоч абсолютний розмір їх зростає. Іншими слова-ми, темпи збільшення витрат на придбання продуктів харчування відстають від темпів зростання доходів споживачів, що дає підста-ви стверджувати про відносну нееластичність попиту на сільсько-господарську продукцію щодо цього доходу.
Справедливість такого висновку очевидна, оскільки існує біологі-чна межа споживання окремих продовольчих продуктів. Тому в умо-вах насиченого ринку і достатніх доходів населення споживання окремих осіб має тенденцію до стабілізації. Можуть виникати пе-вні структурні зрушення у споживанні, коли з огляду на сучасні досяг-нення медицини можуть мінятися пріоритети щодо корисності, отже, і придбання окремих видів продовольчих товарів. Але вони не впли-вають істотно на загальний обсяг споживання. Таким чином, є підста-ви стверджувати, що після досягнення раціонального рівня споживан-ня продовольчих товарів і товарів із сільськогосподарської сировини попит на сільськогосподарську продукцію зростає головним чином за рахунок природного приросту населення. А оскільки у розвинутих країнах спостерігається зниження темпів такого приросту і лише не-значне збільшення обсягу закупок від зростання доходів населення, то поєднання цих двох причин зумовлює відставання попиту на сіль-ськогосподарську продукцію від істотного збільшення її пропозиції.
Американськими економістами Р. Кемпбеллом, К. Макконнел-лом і С. Брю ця причина всебічно досліджена. Вони дійшли виснов-ку, що у поєднанні з нееластичним попитом на сільськогосподарсь-кі продукти розглянуті зміни у попиті і пропозиції призводять до скорочення фермерських доходів, оскільки супроводжуються іс-тотним зниженням цін за незначного приросту обсягу продажу (Экономикс / Пер. с англ. — М., 1992. — Т. 2. — С. 242). Це і по-родило проблему довгострокового періоду — тенденцію до зме-ншення доходів фермерів. Графічне зображення цих процесів пе-реконує в справедливості зробленого висновку (рис. 3.8.).
Значне збільшення пропозиції при незначному зростанні попиту зумовлює зниження ціни з Р1 до Р2. Разом з відносно нееластичним попитом це призводить до скорочення доходів фермерів, оскільки приріст їх за рахунок збільшен-ня продажу Q1 К1Е2 Q2 не ком-пенсується втратами від зни-ження ціни в розмірі Р2Р1Е1К1.
Насправді наявність даної тенденції не означає, що фер-мерські доходи обов’язково зменшилися або будуть зменшуватися. Цьому протистоять інші фактори, головним серед яких є державна підтримка доходів сільського господарства в усіх країнах з розвинутою ринковою економікою.
