В УПРАВЛІННІ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ АПКБойко К. С.,науковий керівник — Золотарьова Н. С., к.е.н., доцент,ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», м. Київ

ників в іноземній валюті, не можна вважати доходами або витратами підприємства, оскільки вони дійсно не призводять до збільшення (зменшення) економічних вигод за звітний період.

Таким чином, ми вважаємо, що другий варіант обліку курсових різниць за внесками засновників, а саме їх облік на рахунку42 «Додатковий капітал», у розрізі субрахунку 425 «Інший додатковий капітал» є більш доцільним і обґрунтованим.

Список використаних джерел

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV, зі змінами та доповненнями.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказом Міністерства фінансів Українивід 10.08.2000 р. № 193.

3. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затв. наказом Міністерства фінансів України від30.11.99 р. за № 291, зі змінами.

4. Лист Міністерства фінансів України «Щодо бухгалтерського обліку курсових різниць за інвалютними внесками засновників до статутного капіталу» від 05.12.2013 р. № 31-08310-06-10/29025.

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇТА ПОРЯДОК ЇЇ ОЦІНКИНА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Готовою продукцією є виріб (або напівфабрикат), послуга, робота, що пройшли всі стадії технологічної обробки на даномупідприємстві, відповідають затвердженим стандартам або умовам

Сільськогосподарську продукцію після її первісного визнанняоцінюють і відображають відповідно до П(C)БО 9 «Запаси». Тобто, справедлива вартість або виробнича собівартість оприбуткованої продукції (залежно від прийнятої методики оцінки) стаєпервісною вартістю сільськогосподарської продукції.

договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані насклад або замовникові — покупцеві згідно з діючим порядкомприйняття продукції. За своєю економічною природою продукціяналежить до запасів.

За цільовим призначенням, господарською цінністю, економічними вигодами від використання сільськогосподарська продукція поділяється на: основну, супутню та побічну.

Основна продукція — це кінцевий результат, головна мета виробничого процесу, що формує основний вид економічної діяльності,приносить підприємству найбільші економічні вигоди від її виробництва, та заради якої і був організований технологічний процес.

Супутня продукція — це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістювона відповідає стандартам і призначена для подальшої обробкиабо реалізації споживачам.

Поділ продукції на основну і супутню залежить від спеціалізаціїпідприємства. Так, для племінних господарств молочного напрямкуодержаний приплід є основною продукцією, а молоко супутньою.

Побічна продукція неминуче виникає у результаті виробництва основної. Побічна продукція для сільськогосподарських підприємств — це сільськогосподарська продукція, яку одержуютьвід одного біологічного активу або групи біологічних активіввнаслідок їх фізіологічних особливостей паралельно із основноюпродукцією. Собівартість побічної продукції не калькулюють,вона, як правило, оцінюється за планово-нормативними витратами, пов’язаними із її подальшим використанням.

Відповідно до вимог П(С)БО 30 «Біологічні активи» сільськогосподарська продукція при її первісному визнанні оцінюється засправедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу або за виробничою собівартістю (чи собівартістю запрямими витратами) відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Первісне визнання сільськогосподарської продукції відображається у тому звітному періоді, уякому вона відокремлена від біологічного активу.

Визначення справедливої вартості, відповідно до П(С)БО 30«Біологічні активи», сільськогосподарської продукції ґрунтуєтьсяна цінах активного ринку. За наявності кількох активних ринківсільськогосподарської продукції їх оцінка ґрунтується на данихтого ринку, на якому підприємство передбачає продавати її.

Найефективнішим шляхом по вирішенню проблем оцінки єстворення на підприємстві постійно діючої Комісії з визначеннясправедливої вартості біологічних активів і сільгосппродукції.Постійно діюча комісія створюється Наказом керівника по підприємству з числа осіб (не менше трьох).

Для визначення ціни аналізуються цінові пропозиції постійних контрагентів (покупців і заготівельних організацій) і цінипідприємств регіону, які продають подібну продукцію. Джерелами інформації при цьому можуть бути:

1.самостійний збір інформації про ціни на ринку;

2. отримання інформації з органів державного управління;

3. інформація про закупівельні ціни на продукцію, що єоб’єктом державного цінового регулювання.

Варіанти підходів до оцінки сільськогосподарської продукціїза справедливою вартістю передбачають можливість застосування Комісією п’яти методів оцінки:

1. аналізу контрактів;

2. аналогів;

3. прийняття цін;

4. експертної оцінки Комісією;

5. сторонньої професійної оцінки.

За умови відсутності активного ринку, побічна сільськогосподарська продукція (солома, гичка, стебла кукурудзи і соняшнику,капустяного листя тощо) може бути оцінена Комісією за нормативними витратами на збирання, транспортування, переміщення,скиртування та іншими витратами, пов’язаними із заготівлею цієїпродукції.

Некондиційна сільськогосподарська продукція у зв’язку з відсутністю активного ринку на них, можуть бути оцінені Комісієювиходячи з ринкових цін на подібну кондиційну продукцію з коригуванням на рівень якості та придатності до використання.

Визначена Комісією ринкова ціна сільськогосподарської продукції оформляється Актом визначення справедливої вартостібіологічних активів та / або сільськогосподарської продукції.

При оцінці сільськогосподарської продукції за справедливоювартістю при первісному визнанні виникають доходи або витративід первісного визнання сільськогосподарської продукції, які обліковуються на рахунках 940 і 710 відповідно.

Важливим напрямком реалізації облікової політики щодо оцінки сільськогосподарської продукції за справедливою вартістю єпостійний збір членами Комісії інформації щодо цін на сільськогосподарську продукцію на активному ринку.

Мета обліку отриманої продукції полягає у своєчасному, повному, достовірному визначенні фактичних затрат, які пов`язані звиробництвом продукції, а також у контролі за використаннямматеріальних, трудових та інших ресурсів підприємства під часвиробництва продукції.

На нашу думку, сільськогосподарські підприємства моли оцінювати отриману продукцію за справедливою вартістю у періодсильного розвитку інфляції та гіперінфляції, коли раніше понесенівитрати на отримання продукції не в повній мірі відображали вартість продукції, на момент її отримання. А визначення справедливої вартості виходячи з ринкових цін на аналогічну продукцію, щосклалися на ринку на певну дату давало більш конкретні результати про вартість отриманої продукції для відображення в обліку тавизначенню результату діяльності. На даний час, для оцінки сільськогосподарської продукції більш оптимальним є оцінка отриманої продукції підприємством за виробничої собівартістю.

Список використаних джерел

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. №246 // Все про бухгалтерський облік. — 2012. — №8-9. — С. 24–29.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» №1456/11736 від 5 грудня 2005 р. (із останніми змінами станомна 18.03.2011 р.) // Все про бухгалтерський облік. — 2012.

— №8–9. —С. 164–168.

3. Голов С. Ф. Облік сільськогосподарських активів за справедливою вартістю: проти течії / С. Ф. Голов // Облік і фінанси АПК. — 2006.

— №11. — С. 87–90.

4. Гузар Б. С., Головко Л. Л. Роль і значення побічної продукції в с/гвиробництві // Економіка АПК. — 2007. — № 9.

— С. 102.Бублик В. А.,науковий керівник — Кругла М. М., к.е.н., доцент,ДВНЗ «Київський національний економічний університетімені Вадима Гетьмана», м. Київ