СУТНІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА АПК

Розглянувши ринок торгівлі цінними паперами з початку йогоіснування, спостерігаємо таку послідовність:

1) трейдери торгують акціями;

2) трейдери вчаться користуватися методами та інструментами;

3) економісти-теоретики виводять формули і говорять, щотрейдери їх застосовують;

4) трейдери наступних поколінь вірять у теорії економістів;

5) відбувається катастрофа, оскільки теорії роблять економікукрихкою.Зокрема недоліки вчених «індичок» полягають в тому, що:

1) жоден економіст не може гарантувати результат. Експертине висувають значних гарантій щодо правдивості прогнозів;

2) часто економісти спираються на середнє значення, вираховуючи тренди. В певних випадках середнє значення не має значущості;

3) впевнені в собі науки, як фізика, не використовують статистику. Зате її активно використовують непостійні політологія таекономіка;

4) крім того, прогнози футурологів минулого не справдились умайбутньому.

Щоб не стати жертвою «чорного лебедя», треба зважати нанепередбачувані події. Прораховувати навіть найгірший варіант.

Розглянемо приклад, як вкласти 100 000$ заощаджень [4].

Для початку візьмемо 4 варіанти розвитку подій:

1) Конфлікт, окупація нашої країни, необхідність втечі (імовірність настання події=10 %).

2) Конфлікт або серйозний економічний занепад (імовірність=20 %).

3) Балансування економіки на межі кризи (імовірність=40 %).

4) Економічне зростання, «світле майбутнє вже сьогодні»(імовірність=30 %).

Враховуючи таку імовірність, можна сформувати такий сценарій поведінки.

1. Купуємо будинок далеко за містом вартістю 10 000 $ (множимо на імовірність 10 % і повертаємо наші 100 000$).

2. Купуємо на 15 000$ іноземної валюти (можна зберегти вдоларах) та на 5 000$ золота.

3. 40 000$ йде на формування «захисного інвестиційногопортфелю: 20 % — на короткострокові депозити, 30 % — на довгострокові державні та корпоративні облігації, 20 % –а акціїукраїнських підприємств, 30 % — на банківські метали.

4. 30 000$ розділяємо між корпоративними довгостроковими активами та акціями українських компаній у співвідношенні 40 % до60 %.

Це приблизна схема процесу. Можлива інша оцінка ймовірностей, інша сума ліквідних заощаджень та інше бачення розвиткуподій. Фіксованою залишається лише методологія:

1) опис сценаріїв і варіантів захисту капіталу в рамках цихсценаріїв;

2) присвоєння сценаріям імовірності;

3) розподіл заощаджень згідно ймовірностям.

Зембіцька Я. Т.,науковий керівник — Кудлай В. Г., к.е.н., доцент,ДВНЗ «Київський національний економічний університетімені Вадима Гетьмана», м. Київ

СУТНІСТЬ

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ

ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА АПК

Стрімке зростання населення у світі стимулює інтенсифікаціювиробництва продукції в аграрній сфері, що в свою чергу, частоспричиняє погіршення екологічного стану природних ресурсів:зниження родючості ґрунтів, посилення екодеструктивного впливуна довкілля. За таких умов, виникає потреба у пошуку безпечнихшляхів задоволення продовольчих потреб суспільства зі збереженням і навіть відновленням екологічного стану природних ресурсів.Проблема екологізації виробництва сільськогосподарської продукції залишається актуальною та відкритою для досліджень.

За визначенням О. М. Царенка, екологізація АПК — це безальтернативний шлях вирішення екологічних проблем агропромислового виробництва [1]. Екологізація виробництва сільськогосподарської продукції має свої цілі, завдання, інструменти тапринципи (рис. 1).

Аналогічними шляхами можна боротися з невизначеністю нарівні приватних підприємств.

Список використаної літератури:

1. Taleb, Nassim Nicholas Antifragile: Things That Gain from Disorder.

— New York: Random House, 2012. — ISBN 978-1-4000-6782-4

2. Василенко В. А. Теорія і практика розробки управлінських рішень: навчальний посібник / Василенко В. А. — К. : ЦУЛ, 2003. — 420 с.

3. Дані Україномовного розділу відкритої багатомовної мережевої енциклопедії. [Електронний ресурс]. — http://uk.wikipedia.org/wiki/Теорія_хаосу

4. Ілляшенко П. Якщо завтра війна? Як зберегти заощадження / П.Ілляшенко / LB.ua — 2014. Режим доступу до журн.: http://lb.ua

5. Осовська Г. В. Основи менеджменту : навч. посібник для студентіввищих навчальних закладів / Осовська Г. В. — К. : Кондор, 2003. — 556 с.

Важливим питанням для екологізації АПК є визначення механізму її реалізації з врахуванням цілей, принципів і завдань сільського господарства.

У спеціальній науковій літературі економічні механізми розподіляються на: власне економічні (характерною рисою є економічний характер стосовно підтримуваних процесів або діяльності), організаційно-економічні (природний хід економічнихпроцесів замінюється або доповнюється їхнім управлінням аборегулюванням) і організаційно-управлінські (результатом йогофункціонування є управлінське рішення [2].

Важко не погодитись із думкою П. Т. Саблука, який вважає, щоекономічний механізм являє собою практично виражену систему виробничих відносин, що включає засновану на інтересах (відповідальності) сукупність економічних важелів і регуляторів виробництва [4].І. І. Лукінов розглядає сутність економічного механізму як досить складну сукупність регуляторів, за допомогою яких реалізуються складові загальнодержавної і ринкової політики уряду.

У широкому розумінні економічний механізм екологізаціїпредставлений сукупністю форм і методів функціонування суспільного виробництва, як еколого-економічна система, яка відповідає ступеню розвитку використання природних й економічнихзаконів у діяльності людини. У вузькому розумінні — це взаємозв’язок між інструментами мотивації, який управляє економічною поведінкою суб’єктів господарювання, спрямовуючи їх наздійснення природозберігаючих заходів.

Функціонування економічного механізму можливе за наявності ефективного організаційного механізму як на внутрішньогосподарському, так і на загальнодержавному рівні. Організаційниймеханізм екологізації виробництва на внутрішньогосподарськомурівні — це система зв’язків організаційного характеру, які виникають у динаміці господарсько-фінансової діяльності між структурними підрозділами підприємства АПК і спрямовані на підвищення її екологічного рівня.

Організаційно-економічний механізм на загальнодержавномурівні — це поєднання функцій управління та економічних, правових, адміністративних, соціальних заходів, націлених на забезпечення ефективності та безпеки використання природних ресурсів підприємствами АПК [5].

Таким чином, поняття організаційно-економічного механізмуекологізації виробництва АПК можна визначити як комплекснусистему економіки АПК, що виконує соціальну, економічну, екологічну, мотиваційну та контролюючу функції у зовнішньому тавнутрішньому середовищі підприємства з метою виконання цілей, завдань і принципів процесу екологізації в сферу агропромислового комплексу.

Цілі екологізації сільськогосподарськоговиробництва:

• екологізація виробництва;

• екологізація технологій;

• екологізація управління.

Завдання:

• зменшення шкідливих викидів у довкілля;

• збереження і відтворення родючості ґрунтів;

• запровадження інноваційних технологій

• виробництва;

• збільшення обсягів екологобезпечноїпродукції.Інструменти:

• екологічна політика;

• екологічні регламенти, стандарти ;

• екологічна сертифікація;

• екологічне лімітування;

• екологічний аудит;

• екологічний моніторинг..

Принципи:

• пріоритетності екологічної безпеки;

• екологічної відповідальності;

• охорони довкілля;

• відтворення і збереження природних ресурсів;

• збереження цілісності агроландшафтів.

Рис. 1. Зв’язок цілей, завдань, інструментіві принципів екологізації сільськогосподарського виробництва [3]

Список використаних джерел

1. Царенко О. М. Економічні проблеми виробництва екологічно чистої агропромислової продукції (теорія і практика) / О. М. Царенко. — К.: Аграрна наука, 1998. — 256 с.

2. Путятін Ю. О. та ін. Фінансові механізми стратегічного управління розвитком підприємства: Монографія / Ю.О. Путятін, О.І. Пушкар, О.М. Тридід. — Х. : Основа, 1999. — 488 с.

3. Бігдан О. В., Ходаківська О. В. Теоретико-методологічні основиекономічного механізму екологізації аграрного виробництва — [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.sworld.com.ua/-simpoz2/23.pdf

4. Саблук П. Т. Економічний механізм АПК у ринковій системі господарювання / П.Т. Саблук // Економіка АПК. — 2007. — № 2. — С. 3–6.

5. Калініченко Т. Б. До питання формування організаційноекономічного механізму управління природокористуванням: [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.meprints.ksame.krakov.ua.

Карпин І. Р.,науковий керівник — Богач М.М., к.е.н., в.о. доцента,ДВНЗ «Львівський національний аграрний університет»,м. Дубляни

ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ І ЗНАЧЕННЯ

ГРОШОВИХ ПОТОКІВ У РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

В умовах динамічного розвитку ринкових відносин, формування конкурентного фінансово-господарського середовища найважливішим завданням сьогоднішніх підприємств стає забезпечення фінансової стійкості, ефективного функціонуваннясистеми управління грошовими потоками.

В умовах інфляції і кризи неплатежів управління грошовимипотоками є найактуальнішим завданням в управлінні фінансами.

Управління грошовими потоками включає облік руху грошових коштів, аналіз потоків коштів, складання бюджету коштів таохоплює основні аспекти управління діяльністю підприємства.

Необхідний обсяг грошових засобів визначається змістом,структурою, і загальною організацією грошового потоку підприємства.

Грошовий потік підприємства представляє собою сукупністьрозподілених у часі і просторі надходжень і виплат грошових засобів, пов’язаних із господарською діяльністю підприємства. Господарська діяльність підприємства проводиться за такими напрямками: операційна (виробничо-комерційна), фінансова таінвестиційна.

Якщо цей потік зупинити або, принаймні, на якийсь час порушити, наслідки будуть більш як невтішними. Таким чином, наявність грошових коштів є об’єктивною вимогою початку господарської діяльності будь-якого суб’єкту господарювання та їїпродовження.

Слід наголосити, що існують різні підходи до визначення ітрактування поняття грошовий потік. Але, на нашу думку, найточнішим є таке визначення.

Грошовий потік — це динамічний показник, що характеризуєпостійний рух грошових коштів у результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, який пов’язаний ізнадходженням чи витрачанням грошових ресурсів підприємства.

Грошові потоки пов’язані з відокремленим і логічно завершеним фактом зміни власника грошових ресурсів через виконаннязобов’язань між економічними агентами, суб’єктами господарювання, державою, домогосподарствами, міжнародними організаціями.

Варто зазначити, що грошові потоки підприємства є досить різноплановими та включають велику сукупність різного роду надходжень і видатків грошових засобів. Це пов’язано насамперед збагатогранністю видів діяльності підприємства [1, с. 75].

Усі види грошових потоків підприємства можна систематизувати в дві групи:

1) грошові потоки, пов’язані із реалізацією довгострокових інвестиційних проектів;

2) грошові потоки, що формуються в умовах діючого підприємства від проведення поточної операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Грошові потоки мають низку властивостей щодо їх характеру,обсягів і змісту, наявність яких нерозривно пов’язана з його суттю. До даних властивостей належать такі: залежність від виду діяльності, ліквідність, рухливість, документованість, зручність подання, ефективність, балансування, рівномірність, синхронність, підвладність часу, кругообіг.

Врахування зазначених властивостей грошового потоку сприяє підвищенню загального рівня розвитку підприємства та дозволяє управлінському персоналу визначити напрями розвитку підприємства.

Варто звернути увагу на фактори, що впливають на грошовіпотоки суб’єкта господарювання. Вони поділяються на внутрішніта зовнішні. Поділ чинників на зовнішні та внутрішні є умовним,оскільки існує зворотний зв’язок: криза на макрорівні спричиняєкризу на мікрорівні, і навпаки.

Грошові кошти є важливим фінансовим важелем забезпеченняприскорення обороту капіталу підприємства. Цьому сприяє скорочення тривалості виробничого і фінансового циклів, що досягається в процесі результативного управління грошовими потоками, а також зниження потреби у капіталі, що обслуговуєгосподарську діяльність підприємства. Прискорюючи за рахунокефективного управління грошовими потоками оборот капіталу,підприємство забезпечує зростання суми генерованого у часіприбутку [2, с. 56].

Отже, із зазначеного випливає, що грошові потоки є найважливішим самостійним об’єктом фінансового управління підприємства, який допомагає досягнути поставлених стратегічних цілей і сприяє формуванню позитивних фінансових результатів.

Кобець Р. Б.,науковий керівник — Коваль П. В., к.е.н., доцент.ДВНЗ «Київський національний економічний університетімені Вадима Гетьмана», м. КиївІНТЕГРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ОПЕРАЦІЙНОЮ

ТА ФІНАНСОВОЮ СИСТЕМОЮ АПФ НА БАЗІ«ЗБАЛАНСОВАНОЇ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ» (ЗСП)»

Список використаних джерел

1. Коваленко Л. О. Фінансовий менеджмент / Л. О. Коваленко,Л. М. Ремньова. — К.: Знання, 2008. — 483 с.

2. Пазинич В. І. Фінансовий менеджмент / В. І. Пазинич,А. В. Шулешко. — К.: Центр учбової літератури, 2011. — 408 с.

Економічна ситуація в Україні зумовлює використання українськими підприємствами сучасних підходів, інструментів і методів управління організацією для забезпечення їх конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішніх ринках. У такихскладних умовах стратегічне маркетингове планування в АПКможе сприяти розв’язанню численних виробничих і збутовихпроблем. У цьому контексті надзвичайно актуальним є дослідження операційної та фінансової системи на основі окресленняперспектив і можливостей використання збалансованої системипоказників у діяльності підприємств агропродовольчого підкомплексу [1].

У більшості випадків керівниками господарств в Україні стають колишні керівники колгоспів або агрономи, котрі не володіють достатнім рівнем знань і досвіду в питаннях управління господарством. Даний інструмент може забезпечити дієвий таінтегрований підхід до сфери стратегічного планування та операційної діяльності господарства, охоплюючи різні аспекти управління великим господарством, враховуючи різні перспективи: фінансову, споживчу (ринок), людську (навчання та розвиток) івнутрішньо-господарську (виробництво).

Для підтвердження незамінності даного інтегративного методу, проведемо аналіз операційної ефективності за допомогою методу DEA, що визначає технічну ефективність підприємства яккриву на основі «успішних» підприємств шляхом лінійної оптимізації [2]. Для аналізу було обрано досліджуване ПП «Євросем»

Переяслав-Хмельницького району, Київської області та 20 підприємств Білоцерківського району (табл. 1).

Таблиця 1

РЕЗУЛЬТАТИ ОЦІНКИ ТЕХНІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

ЗА 2013 Р.

1	ПП «Євросем»	0,92	7209	1	9,1	66
2	ТОВ ФК «Агро-ЛідерУкраїна»	0,44	3419	3	20	65
3	ТОВ Агрофірма «Білоцерківська»	0,78	2003	2	7	51

4

Більцерківська дослідноселекційна станція УБК і

ЦБ НААН

0,51319241361

5	ДП «ДГ ім. 9 січня УБК іЦБ НААН України»	0,51	3430	5	9	43
6	ТОВ «Агрофірма «Інтерагросервіс»	0,53	2621	2	13	56
7	СФГ «Колосок»	0,81	1549	2	21	69
8	ПрАТ «Маки»	0,62	1276	7	17	49
9	ТОВ «Озерна-Агро»	1	2179	0,3	8	49
10	ПП «Вектор 2008»	1	1293	2	12	80
11	ПОП «Раставиця»	1	1508	1	6	56
12	СВК «Розаліївський»	0,31	1830	5	13	29
13	ПОСП «Сидори»	0,65	1150	3	10	44
14	ТВД «Терезине»	0,42	2631	4	35	68
15	ТОВ Агрофірма «Дім»	0,86	3130	3	5	40
16	ТОВ Агрофірма «Матюші»	0,38	2060	8	19	48
17	ТОВ «Земля Томилівська»	0,91	1652	3	8	62
18	ТОВ Агрокомплекс «Узин»	1	1766	1	13	63
19	ТОВ «Узин-агроінвест»	0,78	1995	1	7	48
20	ПОП «Агрофірма Узинська»	0,61	3568	2	11	63
21	ТОВ «Фастівка»	0,49	1806	5	24	55

Обробка даних здійснювалася в програмі On Front, що далозмогу отримати конкретні результати поставленої задачі. У процесі аналізу використали такі вхідні ресурси: Х

1

— площа, га, Х

2

— середньооблікова чисельність працівників, чол./100 га, Х

3 —авансований капітал, тис грн/га; вихідний показник Y — урожайність зернових, ц/га. Досліджуване ПП «Євросем» серед числаінших підприємств займає 5 позицію, що є наступною після лідируючих підприємств. Таким чином, необхідно покращувати ефективність за рахунок зменшення позичкового капіталу у структурі авансованого капіталу, тому зменшуючи третій вхідний ресурсна 1,1 тис. грн/га досліджуване підприємство отримає абсолютнуефективність.

Даний метод є ефективним з поміж інших, адже дає точнезначення результату оцінки та показує, на скільки потрібно змінити той чи той ресурс, але для обґрунтування операційної діяльності не достатньо скористатися цим методом, це ще раз підтверджує необхідність розробки інтегративного методу, яким єЗСП. Щоб проаналізувати фінансову систему. можна використати коефіцієнти оцінки використання інвестицій та оцінки фінансового стану підприємства, але цього недостатньо для обґрунтованого аналізу і тому знову виникає необхідність комплексногометоду, такого як ЗСП.

Перевагами практичного застосування ЗСП є: надання стратегії вимірності, посилення функції контролю реалізації стратегії,об’єднання розрізнених стратегічних ідей у взаємопов’язанийкомплекс, оцінка бізнесу як з фінансової, так і не фінансової точки зору [3]. Таким чином, застосування ЗСП у якості інтегрованого інструменту реалізації стратегії та оцінки ефективності діяльності АПФ є одним з найоптимальніших рішень управління.

Узагальнюючи, можна зазначити, що ЗСП надає організаціїзовсім новий інструмент управління, який дає змогу переводитибачення організації та її стратегію в набір взаємозв’язаних збалансованих показників, що оцінюють критичні фактори не тількипоточного, а й майбутнього розвитку організації.

Список використаних джерел

1. Руда Р. В. Збалансована система оцінки фінансового потенціалупідприємства [Текст] / Р. В. Руда // Вісник Бердянського університетуменеджменту і бізнесу. — 2011. — №4(16).

2. Ліссітса А. Теоретичні основи аналізу продуктивності та ефективності сільськогосподарських підприємств. Дискусійні матеріали № 1.

— К.: Українська аграрна конфедерація, 2007. — 30 с.

Коткова І. О.,науковий керівник — Мискіна О. О.,ст. викладач кафедри податкової і митної справи,НУДПСУ, м. Ірпінь

ПРОБЛЕМИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В АПК

3. Каплан Роберт С., Нортон Дейвид П. Сбалансированная системапоказателей. От стратегии к действию. — 2-е изд., испр. и доп. / Пер. сангл. — М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2004. — 320 с.

Неодмінною умовою прискореного розвитку сільського господарства та подолання кризових явищ є активізація інвестиційної діяльності, нарощування виробничого потенціалу галузі,впровадження досягнень науково-технічного прогресу, перехіддо інноваційного шляху розвитку. Багаторічним досвідом доведено, що підвищення рівня інвестиційного забезпечення сільського господарства сприяє нарощуванню обсягів виробництва,зростанню результативності галузі, зміцненню продовольчої безпеки країни, а також розв’язанню соціальних проблем на селі.

Вагомий внесок у дослідження проблеми інвестиційного забезпечення аграрної економіки належить вітчизняним ученимекономістам, серед яких Андрущенко В. В., Мискіна О. О., Мазур Н. А., Коваль О. М., Васильчук І. А. Водночас оцінка впливупроцесів нагромадження капіталу на розвиток сільського господарства потребує подальшого вивчення.

Виняткове значення для розширення аграрного виробництванабуває проблема інвестиційного забезпечення сільського господарства як на регіональному, так і на макрорівні [1].

Агропромисловий комплекс країни являє собою сукупністьвзаємозв’язаних галузей і підгалузей промисловості, сільськогогосподарства, обслуговування і обігу, що здійснюють свою діяльність на основі міжгалузевих зв’язків у сфері виробництва, перевезення, обробки, зберігання, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції.

Ефективність його функціонування забезпечується створеннямоптимальних інтегрованих організаційно-правових формувань, раціональним використанням ресурсного потенціалу, обґрунтованимиміжгалузевими економічними відносинами, надійною державноюпідтримкою сільськогосподарського виробництва.Економічний аналіз функціонування АПК показує, що Україна відноситься до країн з найнижчим рівнем державної підтримки умов відтворення у сільському господарстві з розрахунку на 1га ріллі.

Значна частина працездатного населення витісняється з сільськогосподарських підприємств в особисті селянські господарства. Посилюються безробіття та міграційні процеси. За межею бідності перебуває 17,1 % сільських домогосподарств, частка селянз доходами нижче прожиткового мінімуму складає 42,7 %. Рівеньоплати праці у сільському господарстві на 40 % нижчий середнього по економіці. У 14 тис. сільських населених пунктів (49 %)відсутні будь-які виробничо-управлінські підрозділи. Інвестиціїна розвиток соціальної сфери села становлять лише 7,6 млрдгрн/рік, що набагато нижче потреби в них [2].

Відсутність в Україні повноцінного ринку землі та низькі темпи інтеграції країни в європейські ринки поки що не дали змогинашим аграріям повною мірою відчути на собі привабливістьспівпраці з іноземними компаніями. Проте слід визнати, що з кожним роком дедалі більше українських компаній виводять своюпродукцію на ринок ЄС і більше іноземних інвестицій надходитьв українські переробні підприємства або у вирощування зерновихі олійних. При цьому основними іноземними інвесторами в сільське господарство є Кіпр, Великобританія та США, в харчовупромисловість — Нідерланди, Швеція і Кіпр (за даними першогопівріччя 2008 року). По-перше, сільське господарство — це цілковита відсутність фінансового управління. У розпорядженнісільгосппідприємств немає грошей — є лише врожай. Державнадопомога надавалася переважно у вигляді пільг і прихованих дотацій і не стимулювала появу навичок фінансового управління:грошей у руках аграріїв як не було, так і немає. Найчастіше це —джерело нездатності сільгосппідприємств впевнено працювати нафінансовому ринку, залучати інвестиції, використовувати сучасніфінансові інструменти зростання. За нинішнього режиму фінансової допомоги годі говорити про розвиток управлінських технологій галузі. Потрібно визнати: єдине поки що джерело цих технологій — сторонні інвестиції. По-друге — неконкурентоспроможне, бо не є промисловим. Українські сільгосппідприємства (впереважній більшості) готові нагодувати українців кожногоокремо, але не готові до співпраці з великими переробними компаніями — вони орієнтовані на «стихійні» ринки для домашніхгосподарств, але не виробляють промислові партії сільгосппродукції (здебільшого це стосується тваринницької галузі). Тим са-

Левочко А.О.,науковий керівник — Єранкін О.О., д.е.н., професор,ДВНЗ «Київський національний економічний університетімені Вадима Гетьмана», м. Київ

УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ

ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ

мим підривається конкурентоспроможність української переробки [3].

Отже, для залучення інвестицій в агропромисловий комплекснеобхідно: залучити зовнішні інвестицій для розширення аграрного виробництва на інноваційній основі; оптимізація ефективності використання наявних продуктивних сил і виробничих відносин галузі; вдосконалення державної інвестиційної політикиособливо в умовах циклічності розвитку економіки.

Список використаних джерел

1. Кожем’якіна М. Ю. Інвестиційне забезпечення як основа розвитку аграрної економіки України // Економіка АПК. — 2009. — №12. —С. 68–73.

2. Петришина Н. С., Васильчук І. А. Агропромисловий комплексУкраїни: проблеми та перспективи розвитку // Наука й економіка. —2011. — № 2.

— С. 109–114.

3. Мазур Н. А. Проблеми і перспективи інвестицій в АПК України //Економіка АПК. — 2009. — №4. — С. 73–77.

Застаріла система управління безпекою харчової продукціїобмежує потенціал агробізнесу України, перешкоджаючи експорту та інвестиціям. Харчова промисловість потребує особливоїуваги в управлінні якістю через те, що від її якості та безпеки залежать не тільки конкурентні позиції підприємства на ринку, їїімідж і прибуток, але і здоров’я населення.HACCP (cистема аналізу ризиків та контролю (регулювання) укритичних точках) — система для ідентифікації, оцінки, аналізута контролю ризиків, що є важливими для безпечності харчовихпродуктів [1].