< Попередня  Змiст  Наступна >

МЕТОДИ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ


products to the EU totaled $ 2.6 billion and increased in comparisonwith last year by 16.3 % [3].Thus, for 7 months of this year the foreign trade turnover betweenUkraine and the EU countries increased by 11 % and amounted to $4.6 billion. The share of the EU in the total structure of foreign tradeturnover of agricultural products from year to year and is now nearly34 %, while in 2010 it was 27 % [4].According to the Minister, with the conclusion of the AssociationAgreement the prices of foodstuffs will not increase. However,Ukrainian companies will get access to the internal EU market.In order to Ukrainian products competing with European,subsidies should be increased approximately in 10 times. Andalready today it is necessary to achieve mutual understanding howto use protective measures and the additional terms of trade, forexample, the use of input prices, as stipulated in the Agreement asthe right of Ukraine.But a necessary condition for realization of the potential of theagricultural sector with the introduction of a free trade zone betweenUkraine and the EU will be the level of compliance of Ukrainiangoods to the international standards. As explained agricultural experts,despite the fact that Ukraine reduces duties more than six times withthe average 9.24 % to approximately 1 %, Ukrainian farmers will notbe able to benefit from the reduction of fees for delivery to the EU inconnection with discrepancy of their products to the EU standards forquality and safety of products. In the zone of risk can be milk andmeat industry and production sector of fruits and vegetables. It istherefore necessary to define the sources of obtaining resources andtechnical support for rapid modernisation of these industries. Today,state grants to farmers in the EU in 10 times exceeds the Ukrainianindex and average 300-400 Euro per1 hectare, while the similar indexin Ukraine is about 43,6 Euro per 1 hectare, which in the future willrequire Ukrainian enterprises increased expenses, however, willfurther contribute to increasing the competitiveness and,consequently, increase its exports to the world markets [5].Therefore, according to the Minister and the above we canconclude that Ukraine will have great opportunities to export theirproducts to the European market, and if an Agreement on free tradezone with the EU will be signed, food processing industry of Ukrainewill become a more attractive investment.

In short, we can only guess and assume what will happen after thesigning of the agreement between Ukraine and the EU, but let’s hopefor the best.

The list of references:

1. «МАЙГЕР» ООО. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:URL :http://www.mayger.ua/ru/analitika/perspektivy-agrobiznesa-ukrainy/

2. «АРГУМЕНТ» [Електронний ресурс]. — Режим доступу : URL :http://argumentua.com/stati/evroskeptik-chto-ozhidaet-ukrainu-v-es

3. «ИГ Наш Продукт» [Електронний ресурс]. — Режим доступу :URL : http://ianp.com.ua/ru/news/tech/read/30129

4. TAMALUKU [Електронний ресурс]. — Режим доступу : URL :http://samosoverhenstvovanie.ru/science/political-science/politics-ofukraine/why-ukraine-eu

5. ООО «Аграрика» [Електронний ресурс]. — Режим доступу : URL: http://www.agroperspectiva.com/ru/news/128982Бабич І. А.,науковий керівникЧабан В. Г., к.е.н., доцент,ДВНЗ «Київський національний економічний університетімені Вадима Гетьмана», м. Київ

МЕТОДИ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Теоретичні та прикладні проблеми оцінки якості об’єктів вивчаються наукою, яку називають кваліметрією. Кваліметрія ставить перед собою три основні практичні завдання:

— розробку методів визначення чисельних значень показниківякості продукції, збору та обработки даних для встановлення вимог до точності показників;

— розробку єдиних методів вимірювання й оцінки показниківякості продукції;

— розробку одиничних, комплексних та інтегральних показників якості.

Методи кваліметрії наведено в табл. 1. З точки зору кількостівідображених властивостей, показники якості можуть бути одиничними (характеризують будь-яку одну властивість одиниці продукції), або комплексними (відображають кілька властивостей одиниці продукції одночасно). Існують також загальні показники, якіоцінюють якість усієї сукупності продукції підприємства.

Відповідь на питання про якість продукції може бути отриманапри порівнянні значень показників якості двох або більше видівпродукції. Для оцінки рівня якості продукції існує три методи [1]:а) диференційований;

7. Комбінованийпоєднання кількох методів

б) комплексний;в) змішаний.

Таблиця 1

МЕТОДИ КВАЛІМЕТРІЇ

1. Інструментальнийзаснований на використанні технічних засобів вимірювань; з його допомогою визначаються, наприклад, габарити, швидкість руху, напруга
2. Розрахунковийполягає в обчисленнях за значеннями параметрів продукції, знайденими іншими методами; застосовується на стадії проектування продукції; слугуєдля визначення, наприклад, продуктивності, міцності
3. Статистичнийвикористовує правила прикладної математичної статистики і заснований напідрахунку кількості подій і об’єктів або витрат; за допомогою методу визначаються, наприклад, патентно-правові показники
4. Органолептичнийзаснований на аналізі відчуття продукції органами чуття (зору, слуху, нюху,дотику і смаку) без застосування технічних вимірювальних засобів ; показники якості при цьому виражаються в балах
5. Експертнийвраховує думку групи фахівців-експертів
6. Соціологічнийзаснований на збиранні та аналізі думок споживачів даної продукції ; збір
 

інформації проводиться шляхом усних або письмових опитувань

Джерело: власні дослідження

Диференційований метод оцінки рівня якості передбачає порівняння одиничних виробів з відповідними показниками виробіветалонів або ж базовими показниками стандартів (технічнихумов). Оцінка рівня якості цим методом зводиться до обчисленнязначень відносних показників, які за абсолютною величиною менше одиниці (при зіставленні з еталонними показниками), повинні бути більшими або дорівнювати одиниці (при порівнянні звимогами стандартів чи технічних умов).

Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника рівня якості оцінюваного виробу. Одним із варіантівкомплексної оцінки якості може слугувати інтегральний показник, який обчислюється шляхом зіставлення корисного ефектувід споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини витрат на його створення і використання. Комплексні показники можуть бути пов’язані з одиничним показниками функціональною залежністю, проте це не завжди можливо. Тому вкваліметрії застосовують суб’єктивний спосіб побудови комплексних показників якості за принципом середнього, використовуючи такі величини наведені у таблиці 2, де Qi — одиничні показники якості, n — кількість одиничних показників якості, qi —вагові коефіцієнти показників якості:

Таблиця 2

ПОБУДОВА КОМПЛЕКСНИХ ПОКАЗНИКІВ

ЗА ПРИНЦИПОМ СЕРЕДНЬОГО

Показник Формула
1. Середнє арифметичне ??==?=niniqiQiqiQ11/?
2. Середнє геометричне зважене ()?==?=niqiniqiQiПQ11/1(
3. Середньоквадратичне зважене ??==?=niniqiQiqiQ121/
4. Середнє гармонійне зважене QiqiqiQnini//~11??===

Джерело:Складено за даними [1]

Змішаний метод застосовується для оцінки продукції, яка маєшироку номенклатуру показників якості, коли диференційованийметод не дає однозначної відповіді, а використання комплексногометоду не враховує значущі властивості продукції.

Оцінка якості змішаним методом включає три етапи:

1) об’єднання одиничних показників якості в групи;

2) визначення групових комплексних показників якості;

3) порівняння значущих одиничних і комплексних показниківякості оцінюваної продукції з відповідними базовими показниками.

При порівнянні застосовуються шкали порядку і шкали відносин [2]:

Список використаних джерел

1. Розова Н. К. Менеджмент якості: навч. посібник / Н. К. РоСПб.: Вектор, 2011.

— 202 с.

2. Фомін В. Н. Кваліметрія. Управління якістю. Сертифікаціяпосібник / В. Н. Фомін. — М.: Вісь

— 89, 2010. — 384 с.Бордіян В. В,науковий керівникЄранкін О. О. д.е.н., професор,ДВНЗ «Київський національний економічний університетімені Вадима Гетьмана», м. Київ

ВИКОРИСТАННЯ СОЛОМИ

ЯК АЛЬТЕРНАТИВНОГО ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЇ

• у першому випадку результатом оцінки якості являється ранжований ряд порівнюваних величин:(Q1 < Q2 <… < Qn);(1)

• у другому випадку відбувається порівняння величини з еталоном за принципом:Qi / Q еталон = q.(2)

Таким чином, якість продукції — це складний соціальноекономічний феномен, в якому фокусується перехрещення інтересів споживача і виробника, і який можна оцінити за вище згаданими методами.зова. —: навч.

Українська галузь твердого біопалива активно розвивається востанні роки завдяки безперервному зростанню попиту на альтернативні види палива і, відповідно, цін на нього на світовому таєвропейському ринках. Тільки в секторі виробництва деревнихпелет в останні роки в Україні спостерігався майже двократнезріст кількості виробників. Аналогічне зростання спостерігаєтьсяі серед підприємств, що виробляють пелети з лушпиння соняшника та соломи, а також твердопаливних деревних брикетів. Експорт твердого біопалива з нашої країни забезпечує до 10 % загальної потреби ЄС у даній продукції.Незважаючи на постійне зростання попиту на твердопаливніпелети та брикети в ЄС, виробники даної продукції зіткнулись зістотними труднощами.

Однією з несподіваних тенденції останнього року став продажрекордної кількості працюючих заводів, яке у рази перевищуваларівень попередніх років. Причини вимушеного виходу багатьохгравців з бізнесу по виробництву пелет, як правило, комплексні.У першу чергу, з ринку йдуть дрібні та середні виробники твердого біопалива, які не мають власної сировинної бази і хто купуєсировину на ринку.

Схожа ситуація і в сегменті виробництва деревних гранул ібрикетів. Виробники, які орієнтуються на покупку відходів деревообробних підприємств і лісопилок на вільному ринку, все частіше стикаються з проблемою відсутності сировини в економічновиправданому видаленні їх від виробничих потужностей.

Не меншою проблемою для виробників є і зростаюча собівартість виробництва, пов’язана, в першу чергу, із зростанням цін насировину. Немалу частку в подорожчання виробництва вносить інеобхідність шукати сировину на значній відстані від основногопідприємства, що збільшує витрати на логістику і, часом, робитьбізнес невеликих підприємств нерентабельним [1].

У результаті сьогодні виграють саме ті підприємства, для якихбіопаливний бізнес є додатковим і ґрунтується на власній сировинній базі.Єдиною нішею у виробництві твердого біопалива, яка, по суті,не зайнята сьогодні, є сегмент виробництва пелет із соломи. Заоцінкою експертів Україна володіє величезним потенціалом цієїсировини, використання якого сьогодні вкрай мале, що пов’язаноз відсутністю обладнання і техніки для правильного збирання соломи з полів. Різні експерти оцінюють величину цього потенціалу по різному, адже солома активно використовується ще й утваринництві, частина її повинна залишатися на полі для відновлення ґрунту.

Тут доречно спиратися на приклад Данії, яка є світовим лідером з використання соломи в енергетичних цілях — у країні спалюється щорічно до 14 % усієї виробленої сільським господарством соломи. Тут доречно згадати, що існуючі сьогодні технологіїв галузі біопалива дозволяють утилізувати і переробляти в цінніпаливні гранули та брикети не лише солому, але і будь-яку іншубіомасу: кукурудзяні качани і стебла, стебла соняшника, очеретта інше. Та частина біомаси, що не згодовується худобі, може бути потенційною сировиною для виробництва біопалива.Надлишки соломи різних культур різні. Середня енергетичнамісткість соломи як АДЕ становить 4–4,5 кВт/кг. У середньому зачотири роки, виробництво зернових в Україні займає 12,8 млн га.Щодо тваринництва, то навіть якщо у тваринництві використовуватиметься певна кількість соломи, для енергетичних потреб залишатиметься 2,5–4 млн т. Виробництво тепла із соломи є економічно вигідним через відносно невелику вартість соломи. Цеозначає, що фермери можуть отримувати прибуток від продажусоломи тепловим підприємствам, а споживачі в Україні — в основному в сільській місцевості, користуватимуться дешевшимопалення [2].

Однак кон’юнктура європейського ринку, що складається в2013 році, і величезна залежність українських виробників твердопаливної продукції, в першу чергу, пелет, від поставок на ринок Польщі активно впливає на переорієнтацію українських виробників твердого біопалива на внутрішній ринок.

У зв’язку з фінансовими проблемами Польщі, з одного боку,та успіхами цієї країни в переговорах з російським «Газпромом»про зниження цін на газ, з іншого, польська влада вирішила повністю відмовитися від субсидування електростанцій, що працюють на змішаному паливі, що призвело до тотального скорочення попиту на пелети з боку польських ТЕС. У результаті,українські виробники твердого біопалива в 2013 році втрачаютьнайбільший у минулому ринок для власної продукції. Тож одниміз перспективних напрямів реалізації пелет із соломи є реалізаціяїх у якості ресурсу для тепло забезпечення житлових і громадських будівель.[3]

Отже, можна прогнозувати, що у 2014 році буде спостерігатися активна переорієнтація українських виробників на внутрішнійринок України, перехід місцевих підприємств комунального сектора, інших секторів економіки на теплозабезпечення за допомогою котлів на твердому біопаливі, поява мережі ТЕС на альтернативному паливі.

Список використаних джерел

1. Марчук У. О. Продукція рослинництва як стратегічний ресурсукраїнської енергетики. — ВНАУ, 2013.

2. Ельке Лакемеєр. Виробництво біоенергії в Україні: Конкурентоспроможність сільськогосподарських культур та іншої сільськогосподарської та лісогосподарської сировини. –ІЕДтПК.

3. Прості числа, або скільки коштує опалення. — Електронний ресурс Режим доступу: http://bio.ukrbio.com/ua/articles/

Дем’яненко Б. С., Лилак Н. В.,науковий керівникЄранкін О. О., д.е.н., професор,ДВНЗ «Київський національний економічний університетімені Вадима Гетьмана», м. Київ

ЛОГІСТИКА В АПК

Аграрна сфера для України сьогодні є вельми проблемною і,водночас, пріоритетною у загальній стратегії розвитку держави.Останнім часом аграрії почали звертати все більшу увагу на логістику.

Логістика — це наука про планування, контроль і управліннятранспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, що здійснюються в процесі доведення сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внутрішньозаводської переробки сировини, матеріалів і напівфабрикатів,доведення готової продукції до споживача у відповідності з інтересами і вимогами останнього [1].

Логістична система підприємств АПК структурно складаєтьсяіз конкретних підсистем — закупівлі, переробки (виробництва) ірозподілу (збуту) готової продукції.

Створення логістичних систем на підприємствах АПК дозволить ефективніше підійти до вирішення таких важливих завдань[3, с. 175]:

1) формування якісного за структурою інформаційного забезпечення підприємства АПК щодо його логістичної діяльності йзв’язків з суб’єктами агроринку;

2) організування ефективної роботи складського господарствана підприємствах;

3) здійснення своєчасного транспортування й переробки сільськогосподарської продукції;

4) визначення оптимальних обсягів партій поставок сільськогосподарської продукції споживачам тощо.

Запаси — це матеріальні ресурси сфери виробництва та сферирозподілу, які зберігає підприємство в певний проміжок часу зметою задоволення потреб виробництва та споживачів готовоїпродукції [2, c. 8].

Метою оптимізації запасів, з огляду на підходи логістики є забезпечення виробничих потреб, максимальне задоволення потребспоживачів за мінімізації сукупних витрат, пов’язаних із запасами. До методів оптимізації запасів відносять АВС-аналіз [1].Здійснивши групування виробничих запасів рослинництва ПП«Аграрні інвестиції» за методом АВС, одержано такі результати:перша група А становить 79 % вартості запасів (дизельне паливо,пшениця озима та ін.). Друга група В складає 13 % загальної вартості (фосфорні добрива, горох, гербіциди, інструменти та ін.).Група С становить 8 % загальної вартості(мастило, фунгіциди,гречка, протруйники, калійні добрива, кукурудза, тара та тарніматеріали та ін.)

Згідно даних, основну увагу в управлінні запасами слід приділяти групі А, оскільки дана група має найвищу вартість, а томупотребує постійного контролю за станом запасів і максимальноточного прогнозування обсягів споживання запасів. Для групи Вдостатньо здійснювати періодичний контроль за станом запасів іпрогнозування обсягів споживання запасів. Замовляючи запасиданих груп, доцільно використовувати моделі з постійним розміром замовлення та змінною точкою замовлення або постійноюточкою замовлення та змінним розміром замовлення. Група С,що є найчисельнішою, однак, незначною за вартістю, потребуємінімального контролю за її станом, який реалізується у системі«максимум — мінімум».Bull-whip ефект у логістиці показує ситуацію, при якій незначні зміни попиту кінцевого споживача призводять до значнихвідхилень у планах інших учасників логістичного циклу (субпідрядників, постачальників і т. д).

Одна з очевидних причин виникнення таких «перекосів планування» полягає в тому, що менеджери, стикаючись з різкимсплеском вхідних замовлень, перестраховуються і в свою чергурозміщують у «вищій» ланці ланцюжка поставок (постачальникатовару — тобто у дистриб’ютора або виробника) таке замовлення, щоб він дозволив задовольнити підвищений попит з деякимзапасом. Коли такий завищений замовлення прибуває (природно,через деякий час), сплеск попиту на товар уже поступається місцем спаду, на складі утворюється надлишок товару, і наступнезамовлення буде або відкладене до витрачання запасу, або відчутно скорочене в обсязі. Постачальник товару, отримуючи такі нерівномірні замовлення, у свою чергу будує прогнози з ще більшим розкидом значень і тим самим ще більше збільшуєамплітуду «стрибка», розміщуючи замовлення «з ще більшим запасом» у свого постачальника компонентів [4].

У нашому дослідженні було розглянуто три варіанта попиту іобсягів замовлення та три варіанти політики поповнення запасів для

даного попиту (стандартна при

1,2,0==pT?; узагальнююча при

1,6,0,2,0===pT??; узагальнююча при

1,3,0,2,0===pT??).

Після проведених розрахунків було виявлено, що варіант найкращими варіантами є, коли дисперсія і стандартне відхилення єнайнижчими, а також у випадку узагальнюючох політики запасів,коли норма поповнення запасів на складі та обсяги втрат є найоптимальнішими.

Список використаних джерел

1. Ларіна P. P. Логістика [Електронний ресурс]: Навч. посіб. /Р. Р. Ларіна. — Д.: ВІК, 2005. — 335 с.– Режим доступу:http://ukrkniga.org.ua/ukrknigatext/743/34/

2. Перебийніс В. І. Логістичне управління запасами на підприємствах : монографія / В. І. Перебийніс, Я. А. Дроботя. — Полтава : ПУЕТ,2012. — 279 с.

3. Сумець О. М. Логістична система підприємства АПК: визначення,аналогова модель функціонування, основні завдання / Сумець О. М. //Вісник Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва. — 2013. — №5. — С. 166–175.

4. Ярыгин О. Н. Математическая модель цепи поставок для исследования bullwhip-эффекта // Вектор науки ТГУ. — №1(15). — 2011.Дзябура К. С.,науковий керівникЗаїка С. О., старший викладач,Харківський національний технічний університетсільського господарства імені Петра Василенка, м. Харків

ОСНОВНІ НАПРЯМИІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЗЕРНОВИРОБНИЦТВА

У сучасних економічних умовах у сільському господарствівиробництво зерна з метою підвищення його конкурентоспроможності та ефективності має базуватись на нових економічних методах господарювання, технологічних і технічних рішеннях, тобто здійснюватись на інноваційній основі.Інновації мають бути спрямовані на зміцнення матеріальнотехнічної бази, раціональне використання виробничих ресурсів,техніко-технологічне оновлення галузі з урахуванням вимог еко-

логічної безпеки. Переоснащення підприємств новими високоефективними сільськогосподарськими машинами і знаряддями,застосування сучасних технологій вирощування зерна сприятимепідвищенню продуктивності посівів, поліпшенню якості продукції сільськогосподарських підприємств. Застосування інноваційної ресурсозберігаючої технології вирощування зернових культурпорівняно з високо витратною інтенсивною технологією завдякинижчій собівартості має забезпечити значно вищі прибуток зодиниці площі і рівень рентабельності.

Одним із основних напрямів інноваційного розвитку зерновиробництва є його інтенсифікація, яка має на меті підвищенняврожайності зернових культур і зростання їх виробництва шляхом використання високопродуктивних сортів, екологічно безпечних інтегрованих методів захисту рослин від шкідників, хворобі забур’яненості, застосування високоефективних добрив із широким використанням біологічних методів відтворення родючості землі, оптимізації сівозмін, мінімального обробітку ґрунтукомбінованими посівними агрегатами, високоякісного і своєчасного виконання всіх технологічних операцій. Ефективне використання сортових ресурсів забезпечує збільшення врожайності на20–30 % і тим самим надає можливість виробникам зернопродукції підвищувати прибутковість господарювання.Інноваційний розвиток сільськогосподарських підприємств наринку зерна стримує фінансово-економічна ситуація в країні. Через нестачу інвестиційних ресурсів при наявності трудових і природних ресурсів науково-дослідні розробки вітчизняних і зарубіжних учених не набули широкого застосування. Чинниками, якітакож гальмують інноваційний розвиток сільськогосподарськихпідприємств, є низький рівень бюджетного фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, що передуютьінноваціям; відсутність механізмів надання пільг підприємствам,котрі впроваджують інновації; відсутність галузевої програмидержавної інноваційної політики, недосконалість діючих економічних механізмів, спрямованих на забезпечення переходу на інноваційну модель розвитку; недостатній рівень комерціалізаціїрезультатів наукових досліджень; відсутність галузевого інноваційного фонду для фінансування науково-дослідних і дослідноконструкторських робіт; інше [1, с. 7].

Важливого значення для прискорення інноваційного розвиткусільськогосподарських підприємств на ринку зерна набуваютьпрограми державної підтримки і регулювання інвестиційнихпроцесів у сільському господарстві. На сьогоднішній день поряд

із відсутністю дієвих державних програм підтримки та фінансування інноваційних проектів, нестачею власних оборотних коштів у підприємств впровадження нововведень найчастіше вимагаєзначно більших витрат, ніж очікувалося при ухваленні рішеннящодо інновацій. Потенційно ефективні нововведення не впроваджуються або впроваджуються з великою затримкою у часі (внаслідок помилок в оцінці строків впровадження, недосконалої організації інноваційних процесів і відсутності розвинутоїінноваційної інфраструктури) [2, с. 8].

Зазначене потребує удосконалення методичного підходу дорозподілу державних дотацій, зокрема, врахування у цьому розподілі частки валової продукції і цілей сільськогосподарськихвиробників, а також обраної стратегії розвитку регіону в цілому.Потребує оптимізації фінансова допомога прогресивним виробникам зерна, тобто підприємствам, які створюють конкурентоспроможну продукцію і переходять на інноваційний шлях розвитку.Має вдосконалюватись система управління інноваційно-технологічним розвитком сільськогосподарських підприємств, формування мотиваційного поля для здійснення інноваційної діяльності вітчизняними підприємствами, вдосконалення системи фінансування інноваційних проектів, розвиток інфраструктури дляведення інноваційної діяльності тощо [3].Інновації мають відігравати вирішальну роль у забезпеченністабільного та високоефективного розвитку зернового господарства, що потребує спеціального подальшого дослідження.

Список використаних джерел

1. Гребеннікова А. А. Інноваційно-інвестиційне забезпечення виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств: автореф. дис. наздобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.04 «Економіка тауправління підприємствами (економіка сільського господарства таАПК)» / Альона Анатоліївна Гребеннікова; Національний університетбіоресурсів і природокористування України. — К., 2011. — 20 с.

2. Погріщук Б. В. Інноваційно-інвестиційне забезпечення ефективного функціонування зернопродуктового підкомплексу України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. екон. наук: спец. 08.00.03«Економіка та управління національним господарством» / Борис Васильович Погріщук; Миколаївський держ. агр. ун-т. — Миколаїв, 2010. —32 с.

3. Бурєнніков Ю. Ю. Управління інноваційною діяльністю в промисловості: сутність, особливості розвитку, шляхи удосконалювання:[моногр.] / Ю.Ю. Бурєнніков, Н. В. Поліщук, В. О. Ярмоленко. — Вінниця : ВНТУ, 2011. — 184 с.

Журба Л. В.,науковий керівникЄранкін О. О., д.е.н., професор,ДВНЗ «Київський національний економічний університетімені Вадима Гетьмана», м. Київ

КРИХКІСТЬ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В ЕКОНОМІЦІІ ЧОМУ ЗНАННЯ ПРО РИЗИКИ

НЕ РОБИТЬ ЇХ СИЛЬНІШИМИ

Прийняття управлінських рішень — це визначальний процесуправлінської діяльності, оскільки формує напрямки діяльностіорганізації та її окремих працівників. Робота з прийняття управлінських рішень вимагає від менеджерів високого рівня компетентності, значних затрат часу, енергії, досвіду [5].

Вона передбачає і високий рівень відповідальності, оскільки длявтілення прийнятих рішень у життя необхідно забезпечити ефективну та злагоджену роботу всього організаційного механізму.

Теорія прийняття рішень виділяє три можливих ситуації вибору рішення [2]:

1) вибір при визначеності — коли результат рішення детермінований і може бути визначений заздалегідь;

2) вибір в умовах ризику — коли результат заздалегідь точноне може бути відомим, але існує інформація про імовірність розподілу можливих наслідків;

3) вибір в умовах невизначеності — коли результат має випадковий характер і повністю відсутня інформація про імовірністьнаслідків рішення.

З практичної точки зору межа між другою і третьою можливими ситуаціями не достатньо чітка, якщо ймовірністю вважатитак звану суб’єктивну ймовірність — ймовірність як ступінь впевненості людини у здійсненні того чи іншого результату.

Треба чітко розмежувати поняття «ризик» і «невизначеність».Ризик характеризує таку ситуацію, коли настання невідомих подій надто імовірне і може бути оцінено кількісно, а невизначеність — коли ймовірність настання таких подій оцінити заздалегідь неможливо. У реальній ситуації управлінські рішення майжезавжди пов’язані з ризиком, що зумовлений наявністю ряду факторів невизначеності, заздалегідь непередбачених.

За відсутністю невизначеності будь-які розходження між виручкою і витратами будуть усунені в процесі конкуренції, а прибуток дорівнюватиме нулю. У реальному світі, що постійно змінюється і тому завжди невизначений, такого не буває.Невизначеність і ризик у господарській діяльності відіграютьважливу роль, вміщуючи в собі протиріччя між планованим і дійсним, тобто джерело розвитку підприємницької діяльності.

Ризиків у господарській діяльності в умовах ринкових відносин уникнути не можна. Для одержання економічного прибуткудоводиться свідомо йти на прийняття ризикового рішення.

Прийняття рішень за умов невизначеності характеризуєтьсятим, що неможливо однозначно передбачити наслідки цих рішень, хто б їх не прогнозував. Тобто розглянуті варіанти будьякої економічної діяльності є варіантами з різним (за розміром)рівнем сподіваного прибутку і характеризуються різною імовірністю (об’єктивною чи суб’єктивною), що цього прибутку будедосягнуто власне на цьому сподіваному рівні.

Управлінські рішення, як правило, приймаються при обмеженій інформації про набір можливих подій, імовірність їх настанняі наслідки кожного ймовірного виходу.

Неможливість передбачити певні раптові події помітив американський професор Нью-йоркського Політехнічного університету, Оксфордського університету та науковий консультант компанії з управління хедж-фондом «UniversaInvestments» НассімНіколас Талеб у своїй книзі «Антикрихкість». Крайні точки невизначеності, непередбачувані та нерегулярні події величезного масштабу він назвав «чорними лебедями», а вчених, які намагаються складати прогнози ігноруючи непередбачувані події, —«індичками» [1].

Як інструмент боротьби з невизначеністю, Нассім Талеб вводить поняття «антикрихкість» — особлива риса після шоковихвипробовувань ставати ще кращим. (Антикрихкість ? еластичності чи гнучкості. Гнучке вміє протистояти шокам, але залишається тим самим.) Автор гостро критикує сучасних економістів, якінамагаються «навчити птахів літати», висуваючи теорії про природні економічні процеси, які так чи інакше відбувалися без їхнього впливу.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
ЛОГІСТИЧНА СИСТЕМА МОЛОКОПЕРЕРОБНОГО ПІДПРИЄМСТВ
ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВ АПК УКРАЇНИ
ВИЗНАЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ НЕРУХОМОСТІ: ВІТЧИЗНЯНИЙ І ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РИБНИЦТВА ТА ЇХ ВПЛИВ НА ПОБУДОВУ ОБЛІКУ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ
ОСОБЛИВОСТІ ОБКЛАДАННЯ ЄДИНИМ СОЦІАЛЬНИМ ВНЕСКОМ СУМ
Дисциплiни

МаркетингАнглійська моваПравоБухгалтерський облікЕкономікаІнформатикаМенеджментПолітологіяСтатистикаФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki