Posibniki.com.uaМікроекономікаЕкономіка аграрних підприємств4.10. Розвиток сільськогосподарської кооперації та її організаційні форми


< Попередня  Змiст  Наступна >

4.10. Розвиток сільськогосподарської кооперації та її організаційні форми


4.10.1. Світовий досвід кооперації в сільському господарстві

Кооперація в сільському господарстві бере свій початок з 50-х років ХІХ століття, коли у Прусії Ф. Райффейзеном була започатко-вана селянська кооперація у формі товариства допомоги сільським господарям і благодійного товариства. З часом у деяких країнах Єв-ропи під впливом потреб внутрішнього і зовнішнього продовольчих ринків стали виникати, а пізніше інтенсивно розповсюджуватися кооперативи з переробки сільськогосподарської продукції, відбува-ється широке за масштабами кооперування фермерських госпо-дарств у збутовій і постачальницькій сферах діяльності.
Нині в країнах Заходу, в США, Канаді та інших розвинутих дер-жавах сільськогосподарською кооперацією охоплені майже всі ос-новні сфери діяльності фермерських господарств. Зокрема, успішно функціонують такі види кооперативів: обслуговуючі, збутові, коо-перативи з фінансово-кредитного та страхового забезпечення, коо-перативи з соціального обслуговування, з менеджменту.
Як бачимо, в сільському господарстві зарубіжних країн розви-ваються різні форми кооперативів, які безпосередньо створюють-ся фермерськими господарствами для досягнення більш високих результатів господарювання та захисту в конкурентній боротьбі з монопольними структурами у сфері переробки продукції й особ-ливо у сфері її збуту на внутрішньому та зовнішньому продово-льчих ринках.
Тому невипадково найбільшого розповсюдження набули коо-перативи саме з організації збуту сільськогосподарської продук-ції та її промислової переробки. Одночасно, як свідчить досвідСША, країн Західної Європи, фермерські господарства не ство-рюють кооперативів з виробництва сільськогосподарської продук-ції, вважаючи, що приватне господарювання в цій сфері діяльно-сті є більш ефективним і самодостатнім для них.

 
 
Про масштаби розвитку кооперативів у сільському господарс-тві розвинутих зарубіжних країн свідчать такі дані. В США фун-кціонує 3651 кооператив з обсягом бізнесу (товарообороту) по-над 120 млрд доларів, ними отримано прибутку 1,7 млрд доларів. Кількість членів кооперативів становить 3353000, чисельність за-йнятих у них працівників на постійній основі досягає 174 тис. чоловік, а частково зайнятих — 92 тис.
 
Частка основних видів сільськогосподарської продукції, яка реа-лізована через кооперативи, становить: молока — 86 %, зерна і на-сіння олійних культур — 40, бавовни — 43, фруктів та овочів — 19, худоби і вовни — 14 %. Частка ресурсів, закуплених через коо-перативи, є також досить істотною і по окремих їх видах складає: добрив — 45 %, пального — 50, засобів захисту рослин — 34, кормів — 21, насіння — 10 %.
 
Багато сільськогосподарських кооперативів США є надзви-чайно великими підприємствами. Досить сказати, що 7 таких ко-оперативів (0,4 % від їх загальної кількості) мають оборот понад 1 млрд доларів.
Переробні кооперативи Скандинавських країн (Норвегії, Швеції, Фінляндії) та Данії переробляють і реалізують понад 90 % молока і молокопродуктів, 70—80 % м’яса і м’ясопродуктів. Збутові кооперативи Швеції реалізують 80 % зерна і 75 % яєць, вироблених шведськими фермерами. Значних масштабів діяльно-сті сільськогосподарських кооперативів досягнуто в Німеччині та Франції. В останній у 90-х роках уже функціонувало багато (понад 10 тис.) кооперативів нового спрямування — із спільного викорис-тання технічних засобів у сільському господарстві, які обслугову-ють 25 % фермерських господарств. У цих формуваннях зосере-джено 4 % загальної кількості тракторів, 30 % зернозбиральних і 35 % кормозбиральних комбайнів, 16 % розкидачів добрив та 12 % іншої сільськогосподарської техніки. Аналогічний досвід накопи-чено і в Німеччині, де фермерськими господарствами створені машинні товариства із спільного використання техніки.
 
В країнах Західної Європи спостерігається процес диверсифі-кації діяльності кооперативів. Скажімо, багато збутових коопера-тивів взяли на себе функцію забезпечення фермерських госпо-дарств матеріально-технічними ресурсами. У Франції великі кооперативи зі збуту зерна створюють потужні виробництва з його переробки і виготовлення широкого асортименту борошняних виробів, забезпечуючи завдяки цьому додаткові прибутки фер-мерським господарствам — членам таких кооперативів.
 
Новим напрямком у розвитку сільськогосподарських коопера-тивів у зарубіжних країнах є створення асоціацій кооперативів, завдяки чому досягається вищий рівень їх конкурентоспромож-ності на продовольчому ринку, більш надійний захист від впливу монополізованих структур в агробізнесі.

4.10.2. Економічні засади функціонування сільськогосподарських виробничих кооперативів

Сільськогосподарська кооперація в нашій країні в сучасному її розумінні почала розвиватися за часів столипінської реформи. Про-те в роки громадянської війни і запровадження політики воєнного комунізму розвиток кооперативного руху зовсім припинився. З вве-денням нової економічної політики сільськогосподарські коопера-тиви стали відроджуватися і швидко розвиватися. В 1922 р. в Україні працювали 4 тис. багатофункціональних кооперативів, 1191 кооператив буряководів, 390 молочних і м’ясних кооперативів, 102 кооперативи у птахівництві, 691 кредитне товариство.
Проте з проведенням масової насильницької колективізації і створенням колгоспів ці сільськогосподарські кооперативи при-пинили своє існування. Колгоспи за своєю економічною приро-дою не були кооперативними підприємствами, бо були створені примусово. Колгоспники не були власниками виробленої проду-кції й одержаних доходів. Вони не мали права залишити колекти-вне господарство, забравши належну їм частку майна. Управлін-ня колгоспами було одержавленим. Лише з прийняттям у травні 1988 р. Закону СРСР «Про кооперацію в СРСР» кооперативний рух набув нового імпульсу для свого розвитку. Але цей процес майже не торкнувся сільського господарства, а створені коопера-тиви в інших сферах діяльності орієнтувалися на одержання при-бутку, що не відповідало загальновизнаним у світі принципам організації кооперативних підприємств.
 
Поштовхом для розвитку сільськогосподарських кооперативів уже в роки незалежної України стало прийняття Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» (від 13.08.1997 р.). Ним визначаються правові, організаційні, економічні й соціальні умо-ви діяльності кооперативів у сільському господарстві та їх об’єднань. Закон визначає сільськогосподарський кооператив як юридичну особу, утворену фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства й об’єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському госпо-дарстві та обслуговування переважно членів кооперативу.
 
Сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК) — це юридична особа, утворена шляхом об’єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного ви-робництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов’язкової трудової участі у процесі виробництва. Як випливає з наведеного визначення, членами цього кооперати-ву можуть бути лише фізичні особи.
 
Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив — це юридична особа, створена для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільсько-господарської діяльності. При цьому питома вага послуг, нада-них іншим особам, не повинна перевищувати 20 % загального обороту кооперативу. При обслуговуванні членів кооперативу не ставиться мета отримання прибутку. Членами даного кооперати-ву можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які користують-ся його послугами, формують фонди та беруть участь у діяльнос-ті кооперативу.

Залежно від виду їх діяльності розрізняють такі види обслуго-вуючих кооперативів:
  • переробні — займаються переробкою сільськогосподарської сировини, виробництвом продовольчих товарів;
  • заготівельно-збутові — здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетинго-ві послуги тощо;
  • постачальницькі — закуповують і постачають матеріально-технічні ресурси, необхідні для сільськогосподарського виробницт-ва;
  • сервісні — надають різні послуги — меліоративні, ремонтні, будівельні, ветеринарні, науково-консультативні тощо;
  • багатофункціональні кооперативи, які поєднують декілька видів діяльності.
Членом кооперативу може бути фізична чи юридична особа, яка зробила вступний і пайовий внесок у передбачених статутом розмірах, дотримується вимог його статуту, визнає цілі і принци-пи діяльності кооперативу. Вступний внесок здійснюється у гро-шовій формі для організаційного забезпечення діяльності коопе-ративу. Він зараховується у неподільний фонд і в разі виходу з кооперативу не повертається. Пайовий внесок може бути зробле-ний шляхом передачі кооперативу майна, майнових прав на зе-мельну ділянку. При перетворенні КСП у кооперативи колишні члени КСП здійснювали майнові внески своїми майновими пая-ми. Член кооперативу користується правом ухвального голосу. Ним за власним бажанням може бути внесений до пайового фон-ду додатковий пай понад обов’язковий пай.
 
До складу кооперативу можуть входити асоційовані члени. Це — фізичні та юридичні особи, які здійснили лише пайові внес-ки. Вони можуть не брати трудової участі в діяльності коопера-тиву і користуються правом дорадчого голосу.
 
Основними принципами діяльності кооперативів є доброві-льність членства в кооперативі та безперешкодний вихід з нього; обов’язковість трудової участі в діяльності виробничого коопера-тиву й обов’язковість участі членів у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу; відкритість і доступність членства в кооперативі для тих, хто визнає його статут; демократичний ха-рактер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилом: один член кооперативу — один голос; обмеження виплат часток доходу на паї; розподіл доходу між членами кооперативу відпо-відно до їх участі у діяльності кооперативу.
 
Рішення про створення кооперативу приймається його уста-новчими зборами. Кількість членів кооперативу не може бути меншою за трьох осіб. Кооператив є юридичною особою. Осно-вним правовим документом, що регулює діяльність кооперати-ву, є його статут, який приймається засновниками на установ-чих зборах.
Члени кооперативу мають право брати участь в управлінні справами кооперативу, обирати і бути обраними в органи управ-ління, одержувати частку доходу на пай, отримувати кооперати-вні виплати, забирати свій пай у разі виходу з кооперативу. Асо-ційовані члени мають право на отримання частки доходу на пай. У разі ліквідації кооперативу вони мають першочергове право на отримання свого майнового паю та відповідних часток доходу.
 
Управління кооперативом здійснюється на основі самовря-дування. Його вищим органом є загальні збори, на яких обирають голову кооперативу, членів правління та членів ревізійної комісії на термін, що не перевищує трьох років. Голова кооперативу може обиратися і правлінням. Порядок обрання голови кооперативу та його функції визначаються статутом. Між зборами управління кооперативом здійснює правління, яке очолює голова правління.
 
У разі потреби кооператив наймає виконавчого директора й утворює спостережну раду. Виконавчий директор здійснює свою діяльність на умовах контракту, який укладає з ним правління кооперативу, формує виконавчу дирекцію. Спостережна рада оби-рається з членів кооперативу в складі трьох-п’яти чоловік за умо-ви, що кількість членів кооперативу становить не менше 50 осіб. Головна функція її — контроль за діяльністю виконавчого орга-ну. Контроль за фінансово-господарською діяльністю кооперати-ву здійснює ревізійна комісія (якщо членів кооперативу менше 10 чоловік, то функції цієї комісії виконує одна особа — ревізор).
 
Майно сільськогосподарського виробничого кооперативу від-повідно до його статуту поділяється на неподільний і пайовий фонди.
Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків членів кооперативу. Пайовий фонд кооперативу формується з пайових майнових внесків членів кооперативу та його асоційова-них членів. Ці фонди можуть поповнюватися за рахунок при-множеної матеріалізованої власності — приросту майна в нату-ральній або іншій формі, наприклад цінних паперів. Пропорції розподілу приросту майна між указаними фондами встановлю-ються щорічно за рішенням загальних зборів кооперативу. За ра-хунок одержаного доходу кооператив може утворити резервний фонд, фонд матеріального заохочення та соціального розвитку.
 
Земля кооперативу складається із земельних ділянок, нада-них йому в користування, а також придбаних ділянок у приватну власність. Члени кооперативу передають право користування на-лежною їм земельною ділянкою кооперативу за відповідну плату згідно з договором у розмірах, визначених загальними зборами. За претензіями кредиторів звернення стягнення на земельні ділян-ки, надані кооперативу в користування, не допускаються.
 
Кооператив відповідає за своїми зобов’язаннями всім своїм майном, а члени кооперативу — лише в межах свого майнового внеску. У разі, коли член кооперативу чи його асоційований член виходить зі складу кооперативу, їм повертається майновий пай на-турою, грошима або цінними паперами в розмірі, що відповідає вартості паю на момент виходу. При цьому термін отримання паю не може перевищувати двох років. Відлік терміну починається з 1 січня року, що наступає після моменту виходу (виключення) з коо-перативу. Земельна ділянка повертається в натурі (на місцевості).
Кооператив самостійно визначає напрямки господарської дія-льності, на власний розсуд вибирає партнерів-споживачів, поста-чальників, фінансові установи та ін., реалізує продукцію і надає послуги за цінами, що встановлюються ним самостійно або на договірній основі.
 
Дохід кооперативу формується з надходжень від господарсь-кої діяльності після покриття витрат (матеріальних і до них при-рівнених та витрат на оплату праці). Дохід розподіляється на ви-плату передбачених чинним законодавством податків і зборів до відповідних бюджетів, погашення кредитів, покриття збитків, проведення відрахувань у фонди кооперативу, виплат доходу на паї. При цьому розмір доходу, що спрямовується на паї, не пови-нен перевищувати 20 % від визначеного до розподілу. Статутом кооперативу може бути передбачений різний відсоток доходу на паї для членів кооперативу та асоційованих членів.
 
В сільськогосподарських виробничих кооперативах, створе-них на базі КСП, нерідко передбачаються кооперативні виплати членам кооперативу. З цією метою при розподілі доходу його пе-вна частка за рішенням загальних зборів кооперативу направля-ється у фонд матеріального стимулювання за кінцевими резуль-татами діяльності. Розподіл кооперативних виплат з цього фонду між членами кооперативу здійснюється пропорційно одержаній ними заробітній платі у звітному році.
 
Кооператив самостійно визначає форми і систему оплати пра-ці членів кооперативу і найманих працівників у відповідності з чинним законодавством. Кооперативні виплати і виплата часток доходу на паї до оплати праці не належать. За рішенням загаль-них зборів кооператив може входити в кооперативні об’єднання (чи виходити з них),зберігаючи статус юридичної особи.
 
Виробничий сільськогосподарський кооператив може реорга-нізуватися в підприємства інших організаційних форм господа-рювання. Ліквідація кооперативу можлива в разі ухвалення від-повідного рішення суду чи арбітражного суду.
 
У процесі реорганізації КСП виникло 3 325 виробничих сіль-ськогосподарських кооперативів. Таку організаційну форму виб-рали переважно члени тих КСП, економіка яких була міцнішою порівняно з іншими підприємствами вказаного типу. Членами та-ких кооперативів ставали працездатні члени бувшого КСП, а асоційованими членами — пенсіонери. Тому засновників сільсь-когосподарських виробничих кооперативів ставало багато осіб, нерідко до 300 і більше. Це послужило для окремих фахівців і відповідальних працівників підставою вважати, що такі кооперативи не є ринковими структурами, і робився висновок про необхід-ність їх перетворення в інші організаційні форми господарюван-ня.
 
Із завершенням першого року свого функціонування (2000 р.) деякі кооперативи дійсно реорганізувалися в інші типи підпри-ємств, як правило, в приватні підприємства і ТОВ. Проте в бага-тьох регіонах кооперативи показали кращі результати господар-ської діяльності порівняно з іншими приватними підприємствами. Тому нині (2002 р.) вести мову про штучне при-скорення процесу реорганізації кооперативів було б передчас-ним. Цей процес має здійснюватися еволюційно і лише на добро-вільних засадах. Не виключено, що багато сільськогосподарських виробничих кооперативів зможуть й надалі успішно конкурувати з іншими типами аграрних підприємств, використовуючи як по-зитивний фактор великі масштаби виробництва, схильність бага-тьох працівників до колективної праці.

 


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
5.2. Макросередовище функціонування аграрних підприємств
5.3. Банкрутство підприємств та їх санація
5.4. Особливості банкрутства аграрних підприємств
Тема 6. ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА І СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ) АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ
6.3. Групування операційних витрат за економічними елементами та статтями. Поняття валових витрат
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki