Posibniki.com.uaЕкономікаЕкономіка аграрних підприємств - Андрійчук В. Г.20.5. Розподіл валового продукту і його вплив на формування інтенсивного типу розвитку аграрних підприємств


< Попередня  Змiст  Наступна >

20.5. Розподіл валового продукту і його вплив на формування інтенсивного типу розвитку аграрних підприємств


Розподіл є важливим знаряддям впливу на процес виробництва в його наступних циклах. Це зумовлено тим, що залежно від пропорцій розподілу валового продукту на його складові частини залежить можливість простого і розширеного відтворення, його темпи та якісні зміни в основоположних факторах виробництва. Щоб переконатися в цьому, необхідно знати сучасний механізм розподілу валового продукту й оцінити його складові елементи (рис. 20.4).

 

Розподіл валового продукту аграрних підприємств

 

У вартісній формі реалізована частина валового продукту оцінюється за поточними цінами реалізації, а нереалізована, призначена для виробничого споживання самим підприємством — за собівартістю її виробництва. Оцінений у такий спосіб валовий продукт розпадається на дві частини — фонд відшкодування і чисту продукцію.

 

Фонд відшкодування представлений вартістю спожитих у процесі виробництва знарядь праці і предметів праці, що набувають форму поточних витрат — амортизації і матеріальних витрат, які включаються в собівартість продукції. Щоб здійснити наступний цикл відтворення, підприємство повинне відшкодувати спожиті засоби виробництва за рахунок натуральної частини валового продукту (корми, насіння, садивний матеріал тощо) і за рахунок його грошової частини (виручки від реалізації продукції за різними каналами) придбати замість спожитих паливномастильні матеріали, добрива, отрутохімікати, замінити вибулу з процесу виробництва техніку тощо. Таким чином, фонд відшкодування є джерелом простого відтворення засобів виробництва.

 

Чиста продукція є джерелом простого відтворення робочої сили і розширеного відтворення цього ресурсу та інших факторів виробничого процесу. Проте не вся чиста продукція може бути використана на зазначені цілі. Певна її частина спрямовується на виплату платежів у бюджет і на повернення довгострокового кредиту.

 

Якщо від чистої продукції підприємства відняти платежі в бюджет і виплачені суми банку на погашення довгострокового кредиту, то одержимо госпрозрахункову чисту продукцію, що залишається в розпорядженні підприємства. Вона поділяється на три фонди: споживання, нагромадження і резервний фонд. Пропорції розподілу госпрозрахункової чистої продукції на згадані фонди мають принципове значення для формування інтенсивного типу розвитку, подальшого прискорення темпів розширеного відтворення.

 

Фонд споживання формується протягом поточного року в результаті виплати працівникам заробітної плати (основної і додаткової) згідно з їх посадовими окладами (керівникам, спеціалістам, службовцям), відповідно до виконаного обсягу робіт (працівникам на механізованих і кінноручних роботах, у будівництві, інших видах діяльності) та одержаної продукції (ряду категорій працівників тваринництва). Виплачену працівникам заробітну плату протягом року можна назвати базовим фондом оплати праці підприємства. Із закінченням господарського року підприємство завершує розподіл чистої продукції на свій розсуд, вирішуючи при цьому існуюче протиріччя між сьогоднішніми інтересами власників підприємства і працівників та інтересами виробництва в майбутньому періоді, які трансформуються в кінцевому підсумку в інтереси трудового колективу в даний період та власників підприємства.

 

Якщо уявити, що підприємство, крім виплаченого базового фонду оплати праці, більше не здійснює ніяких доплат працівникам за результатами господарської діяльності, не створює дивідендний фонд, то в такому разі лише згаданий фонд оплати праці складав би фонд споживання. Але за таких умов обмежуватимуться матеріальні інтереси працівників, знижуватиметься їх заінтересованість у досягненні кращих результатів виробництва. Щоб цього не сталося, підприємство доплачує до базового фонду оплати праці у вигляді дивідендів на індивідуальні паї членів трудового колективу і на їх особисті вклади в майно господарства, здійснює доплату на кожну гривню одержаної протягом року заробітної плати, виплачує дивіденди на випущені підприємством акції для членів трудового колективу тощо.

 

Водночас підприємство може здійснювати інші грошові виплати і заохочення, наприклад такі, як одноразова матеріальна допомога ветеранам праці та іншим членам трудового колективу; доплати і надбавки до державних пенсій працюючим пенсіонерам; оплата вартості путівок на лікування і відпочинок працівників підприємства; оплата додатково наданих відпусток, у тому числі жінкам, які виховують дітей; кошти, спрямовані на придбання акцій для працівників трудового колективу тощо. В сукупності базовий фонд оплати праці разом з розглянутими доплатами і заохоченнями становить фонд споживання підприємства.

 

Теоретично можна уявити, що підприємство всю одержану чисту продукцію спрямовує у фонд споживання. В такому разі, задовольнивши максимально можливою мірою матеріальні інтереси власників і працівників сьогодні, втрачається можливість задоволення цих інтересів завтра, оскільки підприємство не в змозі буде здійснювати розширене відтворення, проводити реконструкцію і модернізацію своєї матеріальнотехнічної бази. Тому завдання полягає в тому, щоб не підриваючи матеріальні інтереси власників і членів трудового колективу сьогодні, створити необхідні умови для нарощування масштабів виробництва і підвищення його ефективності в перспективі. Вирішується ця проблема використанням частини чистої продукції на поповнення основних і оборотних фондів, придбання акцій інших підприємств і державних цінних паперів. Згадана інвестиційна діяльність, здійснювана протягом поточного року за рахунок власних коштів, з економічної точки зору спрямована на формування фонду нагромадження підприємства. Величина цього фонду залежить від суми прибутку, що одержує підприємство, а також від його потреб у поповненні ресурсів, переозброєнні виробництва і, зрештою, від можливостей придбання цих ресурсів на внутрішньому і зовнішньому ринках.

 

Частину прибутку підприємство може спрямовувати в резервний фонд. У наступні роки цей фонд поповнюється за рахунок згаданого джерела, а може і зменшуватися, якщо підприємству потрібні значні кошти для інвестиційної діяльності або для інших цілей, пов’язаних з виробничою діяльністю (для використання коштів даного фонду на виплату заробітної плати в неурожайний рік) чи із соціальною діяльністю. Слід пам’ятати, що господарські товариства, як нам уже відомо, зобов’язані створювати резервний фонд у розмірі не менше 25 % статутного фонду.

 

Як бачимо, пропорції в розподілі чистої продукції безпосередньо впливають на відтворювальний процес і його характер. Якщо підприємство використовує одержаний прибуток для своєчасного переозброєння виробництва, застосування найновіших досягнень науковотехнічного прогресу, воно цим самим створює необхідні умови для формування інтенсивного типу розвитку. В разі, коли є необхідність збільшити суму авансованих засобів для досягнення оптимального рівня забезпеченості ресурсами, створюються умови для інтенсивноекстенсивного типу розвитку підприємства.

 

Для кількісного та якісного аналізу й оцінки фактичного стану підприємства, що пов’язаний з розподілом чистої продукції, використовують низку показників.

 

1. Норма пропорціональності як процентне співвідношення між фондами нагромадження, споживання і резервним фондом у структурі госпрозрахункової чистої продукції. В підприємствах, в яких частка фонду нагромадження і резервного фонду незначна, створюються несприятливі умови для інвестування в перспективі, що може мати вкрай негативні наслідки, якщо така тенденція в розподілі госпрозрахункової чистої продукції збережеться в найближчі роки.

 

2. Норма нагромадження як відношення суми фонду нагромадження і резервного фонду до чистого прибутку підприємства. З підвищенням цього показника у підприємств виникає можливість розширювати, за інших однакових умов, свою інвестиційну діяльність у перспективі і тим самим досягти вищих кінцевих результатів виробництва. Враховуючи, що для аграрних підприємств важливо не лише забезпечувати високий рівень цього показника, а й мати значний абсолютний розмір таких коштів, з метою поглибленого аналізу й оцінки прийнятих пропорцій розподілу чистої продукції доцільно визначати показник суми фонду нагромадження і резервного фонду на гектар сільськогосподарських угідь. У гіршому становищі знаходяться ті підприємства, в яких цей показник менший.

 

3. Коефіцієнт розширення виробничих фондів підприємства визначається відношенням прибутку, спрямованого на їх поповнення, до середньорічної вартості основних і оборотних виробничих фондів. Аналіз можна поглибити, якщо розрахунок вести окремо за названими видами фондів.

 

Ми вже зазначали, що на відтворювальний процес безпосередньо впливають пропорції розподілу чистої продукції. Водночас потрібно пам’ятати, що на темпи розширеного відтворення ще в більшій мірі впливає її відтворювальна спроможність. Кількісно таку спроможність можна визначити за обома складовими цього ефекту, розрахувавши наступних два показники:

  • коефіцієнт відтворювальної спроможності прибутку як частка від ділення індексу приведеного до одиниці земельної площі прибутку на індекс цін на матеріальнотехнічні ресурси, що купуються аграрними підприємствами для подальшого виробничого споживання;
  • коефіцієнт відтворювальної спроможності фонду оплати праці як частка від ділення індексу річного фонду оплати праці одного працівника на індекс споживчих цін (індекс інфляції).

 

За умови, що дані коефіцієнти більше одиниці, відтворювальна спроможність чистої продукції зростає за обома її складовими. Якщо ж вони дорівнюють одиниці, то відтворювальна спроможність залишається незмінною, а коли менше одиниці — вона знижується, що призводить до погіршення фінансовоекономічного стану підприємства, а також до зниження купівельної спроможності сільського населення.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
21.2. Форми спеціалізації й методика визначення виробничого напряму підприємства
21.3. Галузі й галузева структура аграрних підприємств та методика її визначення
21.4. Методика визначення ефективності галузевої структури підприємства
21.5. Процедура добору конкуруючих галузей і оцінка альтернатив при формуванні галузевої структури підприємства
21.6. Методика визначення чутливості прибутку до зміни ціни і врожайності конкуруючих культур
Дисциплiни

МаркетингАнглійська моваПравоЕтика та естетикаІсторіяБухгалтерський облікЕкономікаІнформатикаМенеджментПолітологіяСтатистикаФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki