7.1. ПІДВИЩЕННЯ ОРГАНІЗОВАНОСТІ МАТЕРІАЛЬНИХ ПОТОКІВ У ВИРОБНИЦТВІ
підприємства-виробника вимоги щодо своєчасної доставки зводяться до впевненості у можливості відправки вантажу у будьякий день та гарантій його доставки у стислі строки. Такі вимоги може задовольнити вантажний поїзд, що працює із заданою регулярністю за жорстким розкладом. Його структура (набір вагонів) може бути постійною чи змінною. На початковому ета пі роботи поїздів такого типу доцільно організувати їх прямування за чітким графіком між великими промисловими центрами. Головне, щоб у визначений строк вагони були завантажені й подані до перевезення. Завчасне відправлення блокує місця на такий поїзд за умов зазначення в заяві розмірів відправки. Методологія логістики дає можливість послідовно раціоналізовувати складні виробничі системи. Вона озброює методами підвищення організованості виробничих систем і уможливлює отримання конкурентних переваг.
У ринковій економіці життєспроможність підприємств, завоювання ними конкурентних переваг можливі лише за умови їх обов’язкової безперервної організаційно-технічної перебудови з метою наближення реально існуючого виробництва до оптимального пр оекту, що відповідає досягнутому рівню знань, техніки, технології, організації й управління виробництвом. Організаційно-технічна перебудова є безперервним процесом гнучкої адаптації підприємства до плинних умов ринку, нестабільної системи податків та методів державного регулювання. Щоб досягти стійкого рівня конкурентоспроможності на ринку, процес перебудови організації має наближати існуючу моде ль організації до ідеалу.
Оптимальний проект має відповідати сучасному рівню технології, техніки та культури (знань) організації та управління підприємством. Тобто оптимальний проект підприємства має являти собою гнучку виробничу логістичну систему (ВС). Виходячи з сутності поняття «система» та мети її функціонування, що розкриваються на основі системного підходу до ви вчення і проектування логістичної ВС, слід виокремити три частини: функціональну, елементну і організаційну.
Функціональний аспект організації системи — це структура взаємопов’язаних функцій, що відповідає цілям, тобто така, що формує логіку дії кожної функціональної підсистеми та логіку функціонування системи в цілому. Найвищого прибутку підприємства досягають підвищенням організованості (ефективності) процесів виробництва.
Основними завданнями внутрішньовиробничої логістики є: ? планування виробництва на основі прогнозів потреб готової продукції та замовлень споживачів; ? організація оперативного-колективного планування з детальним розкладом графіка виробництва;
Можна виділити головну ціль і цілі трьох рівнів, що будуть сприяти створенню оп тимальної виробничої логістичної системи. Головна ціль полягає у забезпеченні своєчасної і комплектної поставки продукції відповідно до угод, тобто робота на споживача.
Ціль першого рівня полягає у мінімізації витрат на виробництво, забезпеченні безперервного завантаження робітників і робочих місць, безперервність руху предметів праці у виробництві.
Ціль дру гого рівня — підвищити організованість процесів виробництва, реалізації основних принципів організації виробництва: спеціалізація — диверсифікація; стандартизація — універсалізація; прямоточність — невизначеність; безперервність — переривистість; паралельність — послідовність; пропорційність — резервування; надійність — гнучкість; ритмічність — аритмічність.
Цілі третього рівня — у забезпеченні працеспроможності виробничої системи у заданому діапазоні якісних та кількісних показників, забезпечення повного циклу управління у їх взаємозв’язку, прогнозуванні, нормуванні, плануванні, орган ізації, обліку, контролі, аналізі, координації, регулюванні, стимулюванні.
? організація управління технологічними процесами виробництва; ? контроль якості, дотримування стандартів якості продукції та сервісу; ? організація стратегічного та оперативного планування постачань; ? налагодження процесів збереження та формування оперативних ресурсів у цехах; ? прогнозування, планування та нормування витрат матеріальних ресурсів у виробництві; ? організація роботи внутрішньовиробничого технологічного транспорту; ? управління запасами на всіх рівнях вну трішньовиробничої складської системи та в технологічному процесі виробництва; ? встановлення норм незавершеного виробництва та контроль за їх виконанням; ? фізичний розподіл матеріальних ресурсів у внутрішньому виробництві; ? інформаційне та технічне забезпечення процесів управління внутрішньовиробничими матеріальними потоками.
Цільова орієнтація виробничих процесів передбачає всіляке зменшення неупорядкованості різноманітності та невизначеності у русі предметів праці як в просторі, так і в часі. Так, односпрямований рух предметів праці у виробництві забезпечує: а) багатократне зменшення складності ВС та працевитратності управління виробництвом завдяки скороченню у десятки разів кількості різноманітних міжцехових та внутрішньоцехових техноло гічних маршрутів та виробничих зв’язків між учасниками; б) створення бази для узгодження строків виконання робіт з безперервним завантаженням планових робочих місць та виробничих дільниць; в) підвищення технологічної однорідності робіт на кожному робочому місці.
Цільова організація виробничих процесів здійснюється відповідно до головної мети, тобто на основі річної виробничої програми підприємств а і формує чи уточнює їх виробничу структуру.
Гнучкість адаптації підприємства до змінюваних зовнішніх і внутрішніх умов роботи забезпечується за рахунок багатьох факторів, основними з яких є гнучкість техніки і технології, рівень професіоналізму кадрів, гнучкість організації і управління виробництвом.
Розрізняють тактичну та стратегічну гнучкість. Перша визначає час, що необхідний підп риємству на опанування виробництвом нового виробу чи реконструкції окремого виробництва, пов’язаного з нововведенням у техніці чи технології. Друга визначає значущість можливих капіталовкладень, ефекту, обсягу та часу реконструкції підприємства.
Реалізація основних принципів організації виробництва призводить лише до підвищення організованості (ефективності) функціонування підприємства за умов відносно стабільних вп ливів середовища, тоді як реалізація основних та протилежних принципів організації виробництва підвищує ще й внутрішню гнучкість виробництва, тобто можливість оперативно, з мінімальними витратами адаптуватися до змін у виробничій програмі, умов на ринку товарів та послуг, норм державного регулювання. В результаті формується динамічно організована структура підприємства, тоб то логістична виробнича система.
