—209.9.1. Загальна характеристика та види похідних фінансових інструментів.

9.2. Лінійні деривативи форвардного типу.

9.3. Нелінійні деривативи опціонного типу.

9.4. Система клірингу та гарантування виконання зобов’язань на ринку похідних фінансових інструментів.

9.5. Особливості розвитку ринку похідних фінансових інструментів в Україні. Компетентності, яких має набути студент:

• засвоєння базових знань щодо основних властивостей похідних фінансових інструментів;

• розуміння змісту ринку похідних фінансових інструментів;

• формування дослідницьких навичок та вмінь при розгляді стратегій використання деривативів;

• розвиток критичного мислення при дослідженні дискусійних питань функціонування ринку деривативів.

9.1. Загальна характеристика та види похідних фінансових інструментів

Поняття та особливості похідних фінансових інструментів (деривативів)

Ринок похідних фінансових інструментів є важливою та вагомою складовою фінансового ринку розвинених країн. Широка популярність деривативів зумовлена функціями, які вони можуть виконувати, та особливостями використання. Похідні фінансові інструменти надають широке коло можливостей як з управління ризиком, так і здійснення спекуляцій.

У широкому розумінні похідний фінансовий інструмент (дериватив) — це фінансовий інструмент, вартість якого залежить від інших змінних. У Міжнародних стандартах фінансової звітності вказують такі ознаки деривативу :

• його вартість змінюється у відповідь на зміни визначеної ставки відсотка, ціни фінансового інструменту, товарної ціни, валютного курсу, індексу цін чи ставок, показника кредитного рейтингу чи індексу кредитоспроможності або іншої змінної величини за умови, що у випадку нефінансової змінної величини, ця змінна величина не є специфічною для сторони контракту (що іноді називають базовою);

• не вимагає початкових чистих інвестицій або початкових чистих інвестицій, менших, ніж ті, що були б потрібні для інших типів контрактів, які, за очікуванням, мають подібну реакцію на зміни ринкових чинників;

1

Міжнародний стандарт фінансової звітності 9 (МСФЗ 9). Фінансові інструменти, Додаток А.

• погашається на майбутню дату.

Найбільш поширеними базовими активами є індекси, окремі акції, відсоткові ставки, валюта, деякі товари. Структура біржових деривативів за базовими активами у першому півріччі 2012 р. представлена на рис. 9.1.

Рис. 9.1. Структура деривативів на світовому біржовому ринку за базовими активами у першому півріччі 2012 р.

1

Слід зазначити, що перелік змінних, які можуть лежати в основі деривативів, зараз є досить широким. Наприклад, російські нормативно-правові акти 2 до базових активів включають:

• цінні папери;

• товари;

• валюту;

• відсоткові ставки;

• рівень інфляції;

• офіційну статистичну інформацію;

• фізичні, біологічні і/або хімічні показники стану довколишнього середовища;

• обставини, що свідчать про невиконання або неналежне виконання одним або кількома юридичними особами, державами або муніципальними утвореннями своїх обов’язків;

• договори, які є похідними фінансовими інструментами;

• обставини, які передбачені федеральними законами або нормативними правовими актами федерального органу виконавчої влади щодо ринку цінних паперів і стосовно яких невідомо, настануть вони чи не настануть;

• значення, що розраховують на підставі одного або сукупності кількох вказаних вище показників, і від цін (значень) яких та (або) настання яких залежать зобов’язання сторони або сторін договору, який є похідним фінансовим інструментом.

1

За даними Futures Industry Magazine.

2

Положення про види похідних фінансових інструментів.Також вони вказують, що похідний фінансовий інструмент може мати більше одного базового активу. Фактично на законодавчому рівні фіксується сучасна практика: основу деривативу може становити майже будь-яка змінна за погодженням сторін.

Наступною ознакою деривативів є відсутність початкових чистих інвестицій або їх невеликий (порівняно з номінальною вартістю контракту) розмір. На позабіржовому ринку часто не здійснюється жодного руху активів у момент укладання строкового контракту. На біржовому ринку в однієї або обох сторін блокується сума, яка є значно меншою за розмір контракту. Ця особливість похідних фінансових інструментів робить їх надзвичайно привабливими для спекуляцій.

Важливою ознакою деривативів є їх строковість. На відміну від операцій на ринку спот розрахунки за базовими активами та грошима відбуваються через деякий час. Термін обігу біржових деривативів зазвичай не перевищує рік і найчастіше становить місяць, квартал або півроку. На позабіржовому ринку у сторін є значно більше свободи у виборі термінів укладання угод. Наприклад, існують свопи, які виконуються впродовж десяти років.

Рис. 9.2. Структура торгів деривативами на біржовому ринку за регіонами у першому півріччі 2012 р. за обсягом укладених контрактів

2

На рис. 9.2 подано регіональний розподіл торгів деривативами на біржовому ринку. Наразі Азія та Тихоокеанський регіон випередили Північну Америку за обсягами здійснення операцій. Корейська біржа зараз змагається з американською СМЕ Group за лідерство в загальному обсязі торгів.

З огляду на зазначене пропонуємо таке визначення: деривативи — це фінансові інструменти, створені з метою зниження волатильності грошових потоків шляхом перерозподілу пов’язаного з ціною або іншою характеристикою базового активу ризику, характерними ознаками яких є строковість, похідність і низькі чи відсутні початкові інвестиції.

1

На ринку спот угоди виконуються в день укладання або впродовж кількох днів після укладання.

2

За даними Futures Industry Magazine.

3

Показник, який характеризує мінливість ціни.Деривативи дають змогу учасникам ринку управляти власним ризиком. Але чи збільшують вони за рахунок цього загальний рівень багатства? Або ж, можливо, величезні збитки, яких час від часу зазнають компанії, що користуються похідними фінансовими інструментами, є ознакою небезпечності деривативів для світової економіки? Відповідь є негативною на обидва запитання: деривативи є грою із нульовою сумою . Збиток однієї зі сторін контракту означає прибуток іншої. На відміну від руйнування фізичних об’єктів інциденти з деривативами призводять до перерозподілу багатства, а не до його зменшення 2 . Проте для сторони, яка зазнала збитків, це є слабкою розрадою. Історія та причини розвитку ринку похідних фінансових інструментів

Ринок похідних фінансових інструментів є одним із наймолодших, хоча приклади використання деривативів трапляються ще за Середньовіччя. Так, наприкінці 30-х років XVII ст. Нідерланди та Англію охопила тюльпаноманія — бажання заробити на спекуляціях цибулинами тюльпанів. Опціони на них з’явилися в Амстердамі вже на початку XVII ст., а у 1630-х роках на Королівській біржі в Англії почали обертатися форвардні контракти. Проте після стрімкого зростання обсягів торгівлі та прибутків від торгівлі тюльпанами сталося ще більш стрімке падіння їхньої вартості у 1637 році .

Одним із перших прикладів торгівлі деривативами є рисовий ринок в Осаці. Землевласники отримували натуральну ренту у вигляді рису, що було для них доволі незручним: вони залежали від непередбачуваної погоди; також вони постійно потребували грошей готівкою. Тому землевласники почали здавати рис на зберігання у міські склади та продавати рисові купони, які давали їхньому власникові право на отримання певної кількості рису обумовленої якості у визначений день за наперед встановленою ціною. Із часом такі купони почали використовувати не тільки для торгівлі рисом на складах, а й для його поставок у майбутньому. В результаті землевласники отримували джерело стабільного доходу, а торгівці — гарантовані поставки рису й можливість заробити на спекуляціях. Так, намагаючись спрогнозувати майбутній рівень цін, торговець і лихвар Мунехіса з роду Хонма почав відображати рух цін графічно у вигляді так званих японських свічок, що дало початок технічному аналізу .

Організаційно сучасний ринок похідних фінансових інструментів оформився із появою першої строкової біржі — Чиказької торгової палати — у 1848 році, де відбувалася торгівля сільськогосподарською продукцією. На початку ХІХ ст. на зерновому ринку США спостерігались значні сезонні коливання цін. Після збору врожаю пропозиція значно перевищувала попит і в результаті ціни дуже суттєво падали. За деякий час на ринку виникав дефіцит, а ціни рухалися вгору. Почали набирати популярності форвардні контракти, за допомогою яких фер

1

Поняття з теорії ігор, яке означає, що в процесі гри загальна сума коштів усіх учасників залишається незмінною.

2

Жак Л. Опасные игры с деривативами. Полувековая история провалов от Citibank до Barings, Societe Generale и AIG / Лоран Жак / пер. с англ. — М. : Альпина Паблишер, 2012. — 339 с.

3

Тюльпаноманію вважають першим зафіксованим прикладом «спекулятивної бульбашки».

4

Деривативы. Курс для начинающих (Серия «Reuters для финансистов») / пер. с англ. — М. : Альпина Паблишер, 2002. — 208 с.мери перерозподіляли поставки зерна у часі. Завдяки вигідному географічному положенню та наявності розвиненої транспортної мережі Чикаго стало центром торгівлі сільськогосподарською продукцією. Спочатку операції на біржі здійснювалися лише із наявним товаром, проте вже у 1851 р. був укладений перший форвардний контракт на поставку кукурудзи. А у 1865 р. біржа формалізувала торгівлю й стандартизувала контракти за такими параметрами як якість та кількість зерна, дата та місце поставки. Вони дістали назву ф’ючерсів.

Подальший розвиток торгівлі деривативами спричинився до появи значної кількості бірж, які займалися організацією обігу ф’ючерсів на сільськогосподарську продукцію наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Також розширилося коло активів, що були покладені в основу похідних фінансових інструментів: до них долучилися дорогоцінні метали. Проте по-справжньому стрімкий розвиток ринку деривативів розпочався лише у 70-х роках ХХ століття. Однією з основних причин є посилення нестабільності кон’юнктури міжнародних ринків.

Рис. 9.3. Відсоткова зміна курсу GBP/USD за 1953—2012 рр.

Для прикладу розглянемо курс обміну фунту стерлінгів та американського долара. Криза Бреттон-Вудської системи призвела до того, що у 1971 році президент США Р. Ніксон оголосив про тимчасову заборону конвертації золота в долари. З рис. 9.3 видно, що це призвело до настання епохи нестабільності на валютному ринку: якщо до прийняття даного рішення курс GBP/USD був майже незмінний, то в подальшому волатильність на валютному ринку значно зросла. Зростання нестабільності спостерігалось також на інших ринках.

Одним зі шляхів управління фінансовими ризиками стало використання деривативів. Ринок похідних фінансових інструментів зарекомендував себе як ефективний механізм перерозподілу ризиків в економічній системі. Разом із тим деривативи виявилися дуже зручним інструментом спекуляцій. У них набагатонижчі порівняно зі спотовим ринком витрати на відкриття позицій — при укладанні строкового контракту сторони не здійснюють платежів узагалі або ж блокують лише невелику частку від його вартості як гарантію виконання угоди. Це дає змогу здійснювати операції зі значним левериджем. Крім того, деривативи дозволяють легко відкривати короткі позиції — при цьому не потрібно брати цінні папери в борг та нести витрати з його обслуговування. Всі ці чинники призвели до того, що зараз обсяги торгівлі похідними фінансовими інструментами осягнули величезних розмірів, а ринок деривативів є одним із найбільших у світі.