Posibniki.com.ua Менеджмент Міжнародні організації РОЗДІЛ 5 МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВІ ІНСТИТУЦІЇ


< Попередня  Змiст  Наступна >

РОЗДІЛ 5 МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВІ ІНСТИТУЦІЇ


5.1. Система міжнародних валютно-кредитних організацій.

5.2. Передумови створення Бреттон-Вудських міжнародних фінансових інституцій.

5.3. Міжнародний валютний фонд.

5.3.1. Загальна інформація.

5.3.2. Членство та організаційна структура МВФ.

5.3.3. Джерела фінансів МВФ. Напрями та механізми фінансування його операцій.

5.3.4. Співробітництво України з МВФ.

5.4. Група Світового банку.

5.4.1. Загальна інформація.

5.4.2. Історія створення Світового банку. Основна мета діяльності та завдання.

5.4.3. Джерела фінансових ресурсів Світового банку. Види, напрями та умови надання кредитів.

5.4.4. Розподіл функцій між МВФ та Світовим банком. Історія розвитку та їх взаємодія.

5.5. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР).

5.5.1. Загальна інформація.

5.5.2. Членство України в МБРР.

5.6. Історія створення Міжнародної фінансової корпорації (МФК).

5.6.1. Основна мета діяльності, завдання й організаційна структура.

5.6.2. Членство та джерела фінансових ресурсів МФК. Механізми фінансування й умови отримання кредитних коштів.

5.6.3. Членство України в МФК. Напрями, поточний стан та перспективи співробітництва України з МФК. Кредитний портфель.

5.7. Багатостороннє агентство з гарантії інвестицій (БАГІ).

5.8. Створення Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС). Основна мета й напрями діяльності.

Після вивчення розділу студенти повинні знати: ? сутність системи міжнародних валютно-кредитних організацій;

Також студенти повинні вміти: ? оцінити стан та тенденції розвитку міжнародних фінансових організацій, таких як МВФ, Світовий банк, МБРР, БАГІ, у світі та проаналізувати співробітництво України з цими організаціями.

5.1. Система міжнародних валютнокредитних організацій

Міжнародні валютні відносини як економічне явище стали формуватися ще в античну й феодальну давнину, спочатку у формі обміну іноземних монет, дисконту внесків, а потім у формі розрахунків між банками різних країн. Проте цілісна система валютнокредитних відносин складається лише до середини XIX ст., коли розвиток міжнародного поділу праці стимулював процес формування світового господарства, міжнародної економіки, міжнародного валютно-кредитного ринку.

З розвитком міжнародної економіки, диверсифікації міжнародних економічних відносин ускладнювались і валютно-кредитні відносини. Міжнародна роль найбільших банків зростала. Збільшувалася кількість їхніх клієнтів (приватні фірми, інші іноземні банки, уряди іноземних держав тощо), а також обсяги валютних угод. Але цей процес гальмувався невпорядкованістю міжнародних валютно-кредитних відносин, практично некерованістю валютних ринків, неоднозначністю й суперечливістю валютної політики різних країн. Виникла нагальна потреба в заходах міжнародного ха-

? основні передумови створення Бреттон-Вудських міжнародних фінансових інституцій; ? основні аспекти діяльності Міжнародного валютного фонду: загальну інформацію, членство та організаційну структуру, джерела фінансів МВФ; ? основні тенденції співробітництва України з МВФ; ? основні аспекти діяльності групи Світового банку: загальну інформацію, історію створення Світового банку, головну мету діяльності, джерела фінансування; ? співробітництво України та Світового банку; ? основні аспекти діяльності Міжнародного банку реконструкції та розвитку: загальну інформацію, членство та організаційну структуру, джерела фінансів МБРР, співробітництво України й МБРР.

Міжнародні економічні (валютно-фінансові) конференції

— це специфічне явище в інституціональній системі міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин. За своєю суттю вони близькі (але не тотожні) міжнародним організаціям. Спільне у конференцій та організацій полягає в їх призначенні — це регулятори світового валютно-кредитного ринку. Проте функції конференції ширші, ніж функції організації; часто організація утворюється як наслідок рішень конференції (наприклад, Міжнародний валютний фонд було засновано за постановою БреттонВудської конференції). Інша відмінність полягає в термінах функціонування. Конференція — короткостроковий орган; а міжнародні організації можуть функціонувати десятки років. Конференція, таким чином, не є інститутом у повному розумінні цього слова, але вона відіграє важливу організаційну роль у формуванні інституціональної системи.

Великий вплив на міжнародні валютно-кредитні та фінансові відносини мають основні промислово розвинені країни. Останні десятиліття відзначено активним залученням країн, що розвиваються, у сферу міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин. Нерідко валютна система виступає як механізм, через який економічні негаразди однієї країни поширюються на інші в міжнародному масштабі: девальвація власної валюти з метою посилення конкурентоспроможності експорту, демпінг, скорочення імпорту, посилення протекціонізму, — всі ці заходи, до яких може вдаватися держава з послабленою економікою, сприяють перенесенню тягаря економічних проблем країни на її торговельних партнерів.

Після Другої світової війни утворилася група глобальних міжнародних організацій, які спрямовують свою діяльність на стимулювання економічної та валютної стабільності у світі (рис. 5.1). Інституціональну структуру міжнародного валютно-кредитного ринку складає сукупність міжнародних банків, валютних бірж, валютних фондів, державних установ і міжнародних організацій, через які здійснюється рух капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. Міжнародні фінансові інститути є елемента-

Рис. 5.1. Міжнародні організації зі стимулювання економічної та валютної стабільності

рактеру, що перетворили б валютно-кредитні відносини на впорядковану систему. Необхідно було створити наднаціональні органи, які б установлювали основні засади функціонування міжнародного валютного ринку. Такими тимчасовими органами стали міжнародні конференції, які юридично оформили статус світової валютної системи на основних етапах її розвитку.

Рис. 5.1. Міжнародні організації зі стимулювання економічної та валютної стабільності

Виникнення міжнародних організацій у валютно-кредитній сфері починається в першій половині XX століття. У 1930 р. було створено Банк міжнародних розрахунків (БМР), а в 1945 р. — Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР).

Міжнародні валютно-кредитні й фінансові організації виникли внаслідок дії цілої низки загальних та спеціальних чинників, зокрема:

• розвитку та поглиблення інтернаціоналізації господарського життя;

• виходу відтворювального процесу за національні кордони;

• швидкого розвитку й посилення ролі транснаціональних корпорацій та банків у світовій економіці;

• активізації міждержавного та наднаціонального регулювання всіх форм сучасних міжнародних економічних відносин;

• необхідності створення організаційних основ міждержавного механізму спільного вирішення країнами валютно-фінансових проблем світогосподарського розвитку.

ми системи валютно-кредитних відносин. Особливе місце у структурі світового ринку позичкових капіталів посідають міждержавні банки та валютні фонди.

Метою діяльності міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій (надалі — МФО) є:

• стабілізація та розвиток системи міжнародних фінансів і світової економіки в цілому;

• міждержавне валютне та кредитно-фінансове регулювання;

• розроблення й координування стратегії і тактики розвитку світової валютно-фінансової та кредитної системи;

• акумуляція фінансових ресурсів та їх використання для забезпечення стабільності національного, регіонального економічного розвитку.

Міжнародні фінансові організації (МФО) створюються шляхом об’єднання фінансових ресурсів країн-учасниць для вирішення таких завдань:

• проведення операцій на міжнародному валютному й фондовому ринках із метою стабілізації та регулювання світової економіки, підтримки і стимулювання міжнародної торгівлі;

• надання міждержавних кредитів — кредитів на здійснення державних проектів і фінансування бюджетного дефіциту;

• проведення інвестиційної діяльності, кредитування в галузі міжнародних проектів;

• проведення добродійної діяльності (фінансування програм міжнародної допомоги) та фінансування фундаментальних наукових досліджень.

Основними функціями МФО є регулювання міжнародних валютно-кредитних та фінансових відносин, реалізація фінансових проектів, обговорення й розроблення спільної позиції, видання наукової літератури тощо. Для реалізації своїх функцій міжнародні фінансові організації використовують весь спектр сучасних технологій фінансового й інвестиційного аналізу та управління ризиками, від фундаментального дослідження потенційного інвестиційного проекту до проведення операцій на глобальних фондових ринках.

Установлюючи правила гри на фінансовому ринку, міжнародні організації виходять із принципів функціонування ринкової економіки, згідно з якими капітал не має національних кордонів: у пошуках сфер прибуткового вкладення він відносно легко долає митні та інші бар’єри, реалізуючись як мультинаціональний або транснаціональний капітал. За своїм економічним призначенням міжнародні організації несуть відповідальність за такий рух капіталу. Урешті-решт реалізація цієї функції визначає місце міжнародних організацій як рушіїв глобалізаційного процесу.

Фінансовий ринок став домінуючою силою у глобалізаційному розвитку з 80-х років, коли мобільність капіталу суттєво зросла. Із цього часу він є головним фактором у перетворенні національних економічних систем на єдину економічну структуру, оскільки дозволяє звести в єдину міжнародну організацію національні процеси виробництва, розподілу та збуту, про що йшлося в першому розділі роботи. Міжнародні фінансові організації зрушили з місця не лише процес фінансової глобалізації, а й процес створення глобальної економічної системи.

Функціонування міжнародного ринкового механізму передбачає акумулювання та перерозподіл національних за походженням фінансових ресурсів на міжнародному ринку боргових зобов’язань.

Національні за своїм походженням фінансові ресурси стають міжнародними та використовуються економічними агентами завдяки сучасній міжнародній системі перерозподілу фінансових ресурсів, яка складається з двох головних елементів:

• міжнародного ринкового механізму;

• міжнародного офіційного (позаринкового) механізму.

Залежно від критерію класифікації міжнародні фінансові організації поділяються на міждержавні (міжурядові) та неурядові (характер діяльності); загальної компетенції та спеціальної компетенції (коло компетенції); міждержавні, міждержавні з окремими наднаціональними повноваженнями та наддержавні, наднаціональні (характер повноважень); відкриті та закриті (умови прийому у члени); глобальні, регіональні та двосторонні (сфера діяльності); універсальні та спеціалізовані (функції).

За характером повноважень міжнародні фінансові організації поділяються на три типи: міжнародні організації, які здійснюють координаційні функції; міжнародні організації, які виконують окремі наднаціональні функції; наддержавні (наднаціональні) організації.

МФО виконують нормативно-регулювальну, контрольну, оперативну, інформаційну та організаційну функції. корпорація, Міжнародна асоціація розвитку, Багатостороння агенція з гарантування інвестицій, Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів;

Із численних міжнародних фінансових організацій одними з найбільш впливових можна назвати:

Міжнародний валютний фонд; організації групи Світового банку, до якої входять Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова

Банк міжнародних розрахунків (БМР); Європейський банк реконструкції та розвитку.

Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та банки, що спеціалізуються на розвитку окремих регіонів, надають державам допомогу у процесі їх інтеграції у світовий економічний простір. Уряди таких країн беруть участь у міждержавному регулюванні валютних стосунків, сприяють адаптації національної грошово-кредитної системи до правил і норм міжнародних фінансово-кредитних відносин.

Світовий банк та Міжнародний валютний фонд є спеціалізованими установами ООН.

Серед неурядових фінансових організацій можна відзначити Паризький та Лондонський клуби кредиторів.

Багатосторонні установи відіграють значну роль у вирішенні проблем заборгованості шляхом забезпечення вагомого зовнішнього фінансування програм змін. Головна роль міжнародних банків розвитку (таких як Світовий банк та інші регіональні установи) пов’язана з концесійним та неконцесійним фінансуванням із метою розвитку. Чимало країн спираються на багатосторонні джерела для отримання коштів на розвиток і залучення додаткових коштів.

У сфері міжнародного регулювання світових валютних і фінансових ринків перебудовується та модернізується інституційна структура регулювання, посилюються вимоги до інформаційної прозорості валютних та фінансових політик, що проводяться урядами держав. Виникають нові інструменти запобігання кризам, такі як «цільові кредитні лінії». Збільшуються вплив та відповідальність країн, що розвиваються, і приватних інвесторів у подоланні й непоширенні кризових явищ.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
5.3. Міжнародний валютний фонд 5.3.1. Загальна інформація
5.3.2. Членство та організаційна структура МВФ
5.3.3. Джерела фінансів МВФ. Напрями та механізми фінансування його операцій
5.3.4. Співробітництво України з МВФ
5.4. Група Світового банку 5.4.1. Загальна інформація
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)