2.1. Інвестиційні якості інструментів власності Інструмент власності — це свідоцтво про частку у власності компанії. Це передусім, акції, які надають їх власникам право власності на визначену частку в капіталі компанії інвестиційні сертифікати. До інструментів власності відносять також свідоцтва, які надають власникам право придбавати прості акції компанії у визначений момент часу в майбутньому
— опціони акцій і варанти. В той же час віднесення ци х інструментів до інструментів власності є спірним, оскільки їх у багатьох випадках прийнято відносити до похідних цінних паперів (деривативів).
Також вважається, що конвертовані облігації та конвертовані привілейовані акції в більшості випадків є частиною інструментів власності, оскільки вони надають право їх держателям конвертувати ці с відоцтва у прості акції компанії у визначений день у майбутньому за фіксованою ставкою конверсії. Якщо цим правом користуються, то компанія змушена додатково випускати нові прості акції.
Багато аналітиків ринку цінних паперів вважає, що безстрокові привілейовані акції також є інструментом власності, бо вони є постійною частиною акціонерного капіталу компанії.
Отже, термі ну «інструменти власності» важко дати точне визначення, а деякі інструменти часто розглядаються як «гібридні», тобто ті, що сполучають у собі риси акцій та інструментів позики. Зважаючи на викладене вище, особливої уваги насамперед потребує аналіз простих і привілейованих акцій як основних інструментів власності.
У міжнародній економічній практиці поняття «акці я» — це цінний папір, що випускає акціонерне товариство (емітент). Вона випускається під час його організації, щоб забезпечити товариству необхідний «стартовий» капітал (перша емісія), а також дає змогу залучити додаткові ресурси в ході його функціонування (додаткова емісія), слугує засобом обміну з метою злиття з іншою компанією. Акція максимально сприяє переливу капіталу в стабільні і перспективні галузі економіки, дає можливість контролювати виробництво в разі володіння контрольним пакетом акцій. Існує більше півсотні цінних паперів, яким властиві різні ознаки і ф ункції акцій. Найбільш ілюстративну класифікацію акцій як фінансових інструментів наведено на рис. 2.1.
Згідно із Законом України «Про цінні папери і фондовий ринок», акція — іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його л іквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені
Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Переважну більшість акціонерних товариств України було створено в процесі приватизації, тому практично всі акції, що обертаються на фондовому ринку, є простими іменними акц іями, оскільки законодавством про приватизацію передбачався випуск тільки таких інструментів. Для інституційного інвестора краще вкладати кошти у привілейовані акції, однак ці акції не набули поширення в Україні.
Акції можуть мати: номінальну, емісійну, балансову, конверсійну, ринкову вартість та курс і, нарешті, ліквідаційну вартість.
Номінал акції — це вартість, що вка зана на бланку акції. Вона характеризує частку статутного капіталу, що припадає на одну акцію під час заснування товариства.
Емісійна вартість –вартість, за якою акція реалізується (продається) на первинному ринку. Вона може відрізнятися від номіналу.
Балансова вартість — це розмір власного капіталу, що припадає на одну акцію. Якщо емітовані лиш е прості акції, то ця вартість визначається шляхом ділення власного капіталу на кількість акцій. Якщо випущені також привілейовані акції, то власний капітал зменшується на сукупну вартість привілейованих акцій за номіналом або за викупною ціною (для відзивних акцій).
Ринкова вартість (курсова вартість) — це ціна, за якою акції продаються і купуються на ринк у; саме за цією ціною акції котируються на вторинному ринку цінних паперів.
Клафікаційні ознаки акцій
За об’єктом втілених прав
П р и в і л ей о в ан і
За наданням права голосу
За можливістю переказу прав
За ступенем ризику і дохідності
За формою випуску
Пр о с т і
Не о б м е ж ен і ( по в не пр а в о го л о су )
Об м е ж е н і ( не п о в не п р ав о го л о с у )
На п р ед ’ я вник а ( за до м о в л е н і с т ю ст о р ін ) Ім е нні ( від п о в і д но до за к о н о д ав с т в а )
Ум о в н о ім е нні ( за зг о д о ю
АТ )
О ч ік ув а ний р из ик
Оч і к ув а н а д охі д н і с т ь
До к у м е нт а р ні
Бе з д о к ум е н т а р ні
За можливістю нагромадження невиплачених дивідендів: кумулятивні і некумулятивні
Неголосуючі
З обмеженим правом голосу
Кумулятивні привілейовані акції «Блакитні фішки»
Дохідні акції
Акції зростання
Циклічні акції
Захищені акції (антициклічні)
Спекулятивні (дріб’язкові)
За можливістю відзиву: неповернені й повернені: акції відкладеного і акції викупного фондів
За привілеями держателя: прямі (зі звичайними привілеями відносно активів і дивідендів) і спеціальні (конвертовані, привілейовані з варантами, привілейовані з участю)
Рис. 2.1. Класифікація акцій
Курс акції — відношення ринкової вартості до номіналу, що виражається у відсотках.
Ліквідаційна вартість визначається у момент ліквідації акціонерного товариства. Вона показує, яка вартість майна акціонерного товариства, що підлягає реалізації, у фактичних цінах після розрахунків з кредиторами, припадає на одну акцію.
Номінальна вартість, або номінал, є однією з основних характеристик ак ції.
Номінальна вартість акції, як правило, не збігається з її ринковою вартістю. У акціонерного товариства, яке добре працює, вона зазвичай вища, а у підприємства, що відчуває фінансові та виробничі труднощі — нижча. На ринку ціна визначається у результаті взаємодії попиту та пропозиції на акції що залежить від перспектив прибутковості пі дприємства.
Таким чином, на вторинному ринку вона, як загальне правило, не може опускатися нижче номінальної вартості. Однак з даного положення є винятки. По-перше, коли розміщують додаткові прості акції, то їх можна реалізувати акціонерам даного акціонерного товариства за ціною не менше 90% від їх ринкової вартості. По-друге, ко ли розміщують додаткові акції за участю посередника, то ціна їх може бути нижче ринкової на розмір винагороди посередника. Коли засновується акціонерне товариство, акції розміщуються за номінальною вартістю, а сума всіх номінальних вартостей акцій становить статутний капітал товариства. Від статутного капіталу потрібно відрізняти поняття «капіталізація». Капіталізація — це показник, що характеризує обсяг капіталу компанії в ринкових цінах, втілений в акціях. Його визначають множенням поточної ринкової ціни розміщених акцій на їхню кількість.
Основною характеристикою акцій є дохід, який вона приносить інвестору.
Доходи від придбаних акцій формуються за рахунок трь ох джерел: доходів від дивідендів, від підвищення ринкової вартості цінних паперів і від збільшення кількості акцій у результаті їхнього дроблення (stock split).
Дивіденд (від лат. dividendus, тобто такий, що підлягає поділу, або частка від поділу) — це частка загальної суми чистого прибутку акціонерного товариства, яка розподіляється між акціонерами пропорційно кільк ості акцій кожного власника. Чистий прибуток є частиною валового прибутку, що залишається в розпорядженні акціонерного товариства після сплати всіх податків, зборів та офіційних відрахувань у фонд розвитку. Таким чином, дивіденди сплачуються в останню чергу і їх розмір встановлюється рішенням загальних зборів акціонерів (це правило стосується простих акцій). Див іденди виплачуються з чистого прибутку минулих років (після підбиття фінансового підсумку і складання балансу).
Дивідендна політика може бути різною, але частіше за все акціонерам видається 30
—70% розміру доходів компанії. У періоди економічних криз, спадів виробництва та економічних реформ дивіденди, як правило, не виплачуються.
Дивіденди можуть виплачуватися у вигляді готівки, додаткових акцій аб о продукції компанії. Останній тип дивідендів, наприклад у США, зустрічається дуже рідко.
Дивіденди у вигляді грошових коштів (cash dividends) встановлюються як сума грошей, що виплачується на одну акцію, або як відсоткова ставка на її номінальну вартість.
Дивіденди у вигляді акцій (stock dividends) видаються у вигляді акцій замість грошових коштів. Принц ип їх розподілу такий: 1) рада директорів компанії визначає розмір фонду, на який випускаються додаткові акції; 2) акції видаються акціонерам пропорційно номінальній вартості вже наявних у них акцій. Останнє робиться для того, щоб не змінити частку кожного акціонера у загальній сумі акціонерного капіталу.
Головними причинами, через які компанії приймають рі шення про виплату дивідендів акціями, є, по-перше, намагання постій-ної сплати дивідендів, навіть у тому разі, коли існує дефіцит грошових коштів, і, по-друге, бажання трансформувати визначену частину нерозподіленого прибутку у постійний капітал, що забезпечує можливість подальшого розвитку.
У багатьох випадках акціонери купують акції на визначений період, за який їх ринкова ціна може зрости. Приріст курсової вартості акц ії може бути істотною часткою доходів інвестора. Для того, щоб її реалізувати, акцію потрібно продати, інакше існує загроза, що в наступний момент курс папера може впасти. Приріст курсової вартості виникає через можливе спекулятивне піднесення на ринку, що не має під собою об’єктивного довгострокового підґрунтя, або через реальний приріст активів підприємства.
Отриму ючи прибуток, акціонерне товариство ділить його на дві частини. Одна частина сплачується у вигляді дивідендів, а друга — реінвестується для підтримки та розширення виробництва. Реінвестований прибуток набуває форми основного і оборотного капіталу, реально «наповнює» акцію і призводить, як правило, до зростання її вартості.
Таким чином, у разі продажу акцій через пе вний час власник одержує дохід не тільки від дивідендів, а й від різниці вартості від моменту придбання до їх продажу.
Доходи від відносного збільшення кількості акцій у результаті їх дроблення. Дроблення акцій — це процедура, за якої акції, викуплені акціонерами, діляться на більшу кількість акцій, наприклад, у співвідношенні: 2:1; 3:1 або 4:1. Після такого дроблення ак ціонер, який з самого початку володів, наприклад, сотнею акцій, має вже в наявності 200, 300 або 400 акцій. Однак така процедура знижує ринкову вартість акцій, що робить їх більш привабливими для придбання, особливо якщо розмір дивіденду на одну акцію зберігається або зменшується в більш прийнятній для інвестора пропорції. Це, у свою чергу, є оз накою того, що їх курс через деякий час почне зростати і, як наслідок, збільшить доходи від роздроблених акцій для інвесторів.
Значна кількість дроблень здійснюється для збільшення кількості акцій в обігу. Разом з тим, інколи застосовується процедура консолідації (зворотного дроблення) акцій. Об’єднання акцій змен шує кількість акцій в обігу та збільшує біржовий курс акції шляхом обміну частки однієї знову випущеної акції на кожну раніше випущену. Так, наприклад, у разі консолідації раніше випущені. Консолідація використовується також для підвищення комерційної привабливості акцій за рахунок підвищення їх курсу.
Пересічний інвестор повинен передбачати свої доходи за акціями, що йому належать, шляхом оцінки їх інвестиційних якостей.
Оцінювання інвестиційних якостей акцій здійснюється за такими напрямами:
1) аналіз виду акцій за ступенем захищеності розміру дивідендних виплат;
2) дослідження галузі, в як ій здійснює свою операційну діяльність емітент;
3) оцінювання основних показників господарської діяльності і фінансового стану емітента;
4) оцінювання характеру обігу акцій на фондовому ринку;
5) оцінювання умов емісії акцій (емісійна історія).
1. Аналіз виду акцій за ступенем захищеності розміру дивідендних виплат передбачає поділ акцій за характером зобов’язань ем ітента на привілейовані та прості. Це має найбільш істотне значення для інвестора з позицій принципових відмінностей їх інвестиційних якостей.
Рівень безпеки інвестування в привілейовані акції значно вищий, ніж у прості у зв’язку з їх преференційним правом на отримання передбаченого рівня дивідендів і частки майна у разі ліквідації акціо нерного товариства. За ступенем надійності вкладень привілейовані акції займають проміжне значення між простими акціями та облігаціями компанії.
У міжнародній практиці існує кілька видів привілейованих акцій:
• Кумулятивні привілейовані акції. Передбачається, що будьякі належні, але необов’язкові дивіденди нагромадження і виплачуються за цими акціями до оголошення про виплату дивідендів за простими акціями.
• Некумулятивні привілейовані акції. Власники цих акцій втрачають дивіденди за будь-який період, за який рада директорів не оголосила про виплату дивідендів.
• Привілейовані акції з часткою участі. Ці акції дають їх власнику право на одержання додаткових дивідендів більше за оголошену суму, якщо дивіденди за простими акціями перевищують оголошену суму (тобто вони дають право їх власникам на участь у залишку прибутку).
• Конвертовані привілейовані акції. Ці акції можуть бути обмінені на встановлену кількість простих акцій за обумовленими ставками. • Привілейовані акції з коригованою ставкою дивідендів. На відміну від привілейованих акцій з фіксованою ставкою дивідендів дивіденди за цими акціями коригуються (як правило, щоквартально) на основі врахування динаміки відсоткових ставок за короткостроковими державними цінними паперами.
• Відкликані привілейовані акції. Коли емітуються ці привілейовані акції, акціонерне товариство залишає за собою право «відкликати», тобто викупити їх за цінами з надбавкою до номіналу.
Усі зазначені вище види привілейованих акцій можуть комбінуватися: наприклад, можуть існувати конвертовані кумулятивні акції з часткою участі тощо.
За критерієм дохідності більш привабливими для інвестора можуть бути прост і акції, що швидше пристосовуються до умов інфляційної економіки і змін кон’юнктури фондового ринку. Проста акція дозволяє її власнику стати співвласником товариства, мати право голосу в прийнятті найважливіших рішень та одержувати дивіденди. Кожна акція наділяє її власника одним правом — правом голосу на загальних зборах акціон ерів. Гарантій на отримання дивідендів проста акція не дає. Останні залежать від результатів господарської діяльності компанії. Відносно дивідендів, як правило, спрацьовує залишковий принцип.
Власники простих акцій користуються певними правами та повноваженнями. Основними з них є: право обирати, або бути обраним до виконавчих органів товариства (спостережної ради, ревізійної комісії, ради директорів, правління), стати го ловою правління. Для обрання у директори у статутах деяких товариств зазначається так званий майновий ценз, тобто вказується мінімально необхідний пакет акцій у претендента.
У закордонній практиці поширена рейтингова оцінка інвестиційних якостей акцій. Форми цієї оцінки наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
ФОРМИ РЕЙТИНГОВОГО ОЦІНЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ЯКОСТЕЙ ПРО
СТИХ І ПРИВІЛЕЙОВАНИХ АКЦІЙ
| Рейтингове оцінювання простих акцій («Standart & Poor’s») |
Рейтингове оцінювання привілейованих акцій («Canadian Bond Rating Service») |
| Індекс оцінки |
Значення індексу |
Індекс оцінки |
Значення індексу |
| А+ |
найвища якість |
Р+ |
найвища якість («супер») |
| А А– В+ В В С– |
висока якість якість вище середньої середня якість нижче середньої якості низька якість дуже низька якість |
Р1 Р2 Р3 Р4 Р5 |
вища якість дуже добра якість добра якість середня якість низька якість (акції мають спекулятивний характер) |
Як відомо, акції поділяються також на іменні та на пред’явника. Працюючи з цінними паперами, інвестор найменше зважає на такий поділ акцій. Це питання більше цікавить емітента, тому що це дає змогу контролювати рух акціонерного капіталу (шляхом ведення реєстру). У світовій практиці загальна вартість випущених корпорацією акцій на пред’явника практично завжди менше, ні ж іменних. Таким чином, не допускається таємне придбання більшості акцій. Однак номінальна вартість акцій на пред’явника у більшості випадків вища, ніж іменної. Існують різні способи продажу іменних акцій. Власник іменної акції, як правило, одержує при купівлі один сертифікат на всі акції, що за свідчує їх наявність у власника. Під час продажу цих акцій на зворотному боці сертифіката робиться індосамент про передачу з підписами обох сторін, після чого сертифікат відсилається у корпорацію, або реєстратору, де вносяться зміни у список акціонерів, а власники одержують нові сертифікати.
Перепродаж акцій на пред’явника полягає у прямій передачі цьо го цінного папера від одного власника до іншого.
2. Дослідження галузі, в якій здійснює свою операційну діяльність емітент, означає вивчення стадії її життєвого циклу і передбачуваних строків перебування на цій стадії. Також серед чинників, що визначають інвестиційні якості акцій компаній різних галузей, треба звернути особливу увагу під час о цінювання на місце, відведене галузі у структурній перебудові економіки країни; середній рівень рентабельності підприємства галузі, а також рівень оподаткування прибутку (доходу). Останні два чинники можуть бути критерієм оцінювання можливого рівня дивідендів за акціями.
Можливість залишитися без дивідендів, а також загроза втратити свій грошовий внесок у разі розорення компан ії лякає багатьох потенційних покупців. І в цих побоюваннях є певний сенс, тому що будь-які інвестиції містять у собі елемент ризику, і купівля акцій не є винятком. Кожному інвестору слід бути обізнаним у системі, що використовується для класифікації акцій, оскільки вона виявляє не тільки основні джерела доходу, а й якість прибутку компанії, підвладність випущених акцій ринковим ризикам, характер і стабільність прибутку та дивідендів і навіть чутливість акцій до несприятливих економічних умов.
Західні професіонали поділяють акції на такі категорії. «Блакитні фішки» (blue chip stocks). Це акції, що випускаються найб ільш потужними та солідними компаніями (в США, наприклад, це General Electric Co., Walt Disney Co., General Motors, McDonald’s Corp. тощо), які є лідерами у своїх галузях, а головне, всю свою історію стабільно сплачували дивіденди акціонерам. Вкладання заощаджень у придбання цих акцій є малоризиковим. Першокласні акції популярні серед більшості інвесторів, у результаті чого їхні курси часто високі, особливо коли ринок нестабільний і інвест ори занепокоєні якістю своїх інвестицій.
Дохідні акції (income stocks). Це акції телефонних корпорацій, корпорацій водо-, газо-, електропостачання, а також інших комунальних компаній, дивіденди за якими перевищують середній рівень. Це пояснюється тим, що такі корпорації потрібні завжди, працюють стабільно і мають добре прогнозовані джерела доходів. Інвестори купують ці акції, бо впе внені, що їхня вартість з часом тільки зростатиме.
Акції зростання (growth stocks). Це акції корпорацій, доходи та прибуток яких вище середнього рівня, однак виплата за дивідендами зазвичай не перевищує 35%. Така дивідендна політика пояснюється прагненням корпорації у першу чергу фінансувати наукові та інші дослідження, а також розширення масштабів виробництва і можливості збут у. Тому, незважаючи на низькі поточні дивіденди, багато хто з інвесторів віддає перевагу саме цим акціям у надії, що вони у майбутньому приноситимуть великі доходи і ринкова вартість значно зросте.
Циклічні акції (cyclical stocks). Їх ціна зростає та знижується синхронно зі спадами і піднесенням в економіці, тобто згідно з ритмом діл ової активності. В основному це акції корпорацій базових галузей економіки — важкої (особливо металургійної), автомобілебудування, целюлозно-паперової та ін. Інвестори намагаються купити такі акції, коли мова йде про розширення виробництва, і встигнути продати їх до початку спаду.
Захищені (антициклічні) акції (defensive or countercyclial stocks). Це акції корпорацій, ціна на які відносно стабільна нав іть під час спаду в економіці в цілому. Такі корпорації не змінюють своєї дивідендної політики залежно від циклів економічного розвитку і тому сплачують своїм акціонерам практично постійні дивіденди. Багато акцій цього виду одночасно класифікуються як дохідні.
Спекулятивні (дріб’язкові) акції (speculative (penny) stocks). Таку назву мають акції «молодих» корпорацій. Ці акції частіше за все продаються «з прилавку», обминаючи біржу, або на спеціальних («спекулятивних») біржах. Вони коштують набагато менше, ніж акції добре відомих корпорацій, однак, купуючи їх, вкладник повинен знати, на що він іде: маленька ціна — великий ризик.
3. Оцінювання основних показників господарської діяльності і фінансового стану емітента різниться залежно від того, якою є емісія акцій — первинною чи додатковою. У першому випадку проводиться оцін ка інвестиційної привабливості підприємства з використанням системи показників рентабельності, фінансової стійкості, платоспроможності, оборотності капіталу та активів. У другому випадку ця оцінка доповнюється аналізом низки інших показників, серед яких найбільшу роль відіграють ті, що наведені далі.
Рівень віддачі акціонерного капіталу, що характеризує рівень чистого прибутку на акціонерний ка пітал: де
,
АК
100ЧП
РВ
АК ? = (2.1) ,
АК
100ЧП
РВ
АК ? = (2.1) акціонерного капіталу у %; ЧП
— сума
АК — рівень віддачіРВчистого прибутку у періоді, що розглядається;
— середня вартість акціонерного капіталу у періоді, що розглядається.
АК
Балансова («книжкова») вартість однієї акції характеризує розмір акціонерного капіталу й резервного фонду товариства, що припадає на одну акцію, тобто забезпеченість власними реальними активами за балансом: де
А — балансова вартість однієї акції на певну дату;
— вартість акціонерного капіталу на певну дату;
БВАК
— вартість резервного фонду на певну дату; — загальна кількість акцій товариства на певну дату.
РФ
А
З Коефіцієнт дивідендних виплат показує частку чистого прибутку акціонерного товариства, що була виплачена у вигляді дивідендів, тобто характеризує дивідендну політику товариства: де К
Д — коефіцієнт дивідендних виплат; Д — сума дивідендів, виплачених акціонерними товариством у періоді, що розглядається; ЧП — сума чистого прибутку у періоді, що розглядається.
Коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій чистими активами дає змогу визначити ступінь захисту капіталу у разі його інвестування у привілейовані акції:
ПРИВ де
ЧА — коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій чистими активами;
КЗ
ЧА
— сума чистих активів акціонерного товариства, що визначається як різниця між загальною сумою активів за балансом і сумою нематеріальних активів, поточних і довгострокових зобов’язань; — кількість привілейованих акцій товариства.
А де
ПРИВ
Коефіцієнт покриття дивідендів за привілейованими акціями дає можливість оцінити, якою мірою розмір чистого прибутку товариства забезпечує виплату дивідендів за привілейованими акціями:
Д — коефіцієнт покриття дивідендів за привілейованими акціями;
КП
ЧП
— сума чистого прибутку товариства у періоді, що розглядається;
ПРИВ — сума дивідендів, передбачена до виплати за привілейованими акціями у періоді, що розглядається.
Д
Усі ці показники характеризують ефективність попередніх випусків акцій товариства.
4. Оцінювання характеру обігу акцій на фондовому ринку пов’язане передусім з показниками їхнього ринкового котирування та ліквідності. Серед них найважливіша роль відведена означеним далі. Рівень виплат дивідендів, що характеризує співвідношення суми дивідендів і ціни акції. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою: ,
100ДВ
А ? = (2.6) де
РД
Ц
А
А — рівень дивідендної віддачі акції у %; — сума дивіденду, що виплачується за акцією у визначеному періоді;
РДДВ
А — котирувальна ціна акції на початок періоду, що розглядається.
Ц
Коефіцієнт співвідношення ціни та дохідності демонструє зв’язок між ціною акції та доходом за нею. Чим нижче це співвідношення, тим привабливішою є акція для інвестування. Розрахунок коефіцієнта здійснюється за формулою: ,
Ц
А
К
Ц/Д = (2.7) де — коефіцієнт співвідношення ціни та доходу за акцією;
Д
К
Ц/Д
А — ціна акції на початок періоду, що розглядається;
ЦД
— сукупний дохід, отриманий за акцією у періоді, що розглядається.
Коефіцієнт ліквідності акції на фондовому ринку, що характеризує ліквідність акції у разі необхідності її реалізації: ,
О
ПР
К
Л = (2.8) де
О
ПРОП
Л — коефіцієнт ліквідності акції на фондовому ринку;
ПР — загальний обсяг продажу акцій на торгах; — загальний обсяг пропозиції акцій на торгах.
КО
О
ПРОП
Загальний обсяг співвідношення котирувальних цін пропозиції та попиту акцій, що розраховується за формулою ,
Ц
ПР
К
ПР/П = (2.9) де — коефіцієнт співвідношення котирувальних цін пропозиції і попиту акцій;
Ц
П
К
ПР/П
— середній рівень цін пропозиції акцій на торгах;
Ц
ПР
— середній рівень цін попиту на акції на торгах.
Ц
П Коефіцієнт обігу акцій, який показує обсяг обігу випущених акцій і є непрямим показником її ліквідності. У західній практиці цей показник розраховується за результатами продажів як на біржовому, так і на позабіржовому ринках. ,
О
ПР
КО
А ? = (2.10) де
ЦА
ПРЗ
А — коефіцієнт обігу акцій у певному періоді;
— загальний обсяг продажу акцій на торгах за певний період;
КОО
ПР
— загальна кількість акцій товариства;
А
З
— середня ціна продажу однієї акції у періоді, що розглядається.
Ц
ПР
Розрахунок цього показника може бути здійснений на основі кількості реалізованих та наявних акцій. Неточність показника полягає у тому, що обсяг продажу може характеризувати численні спекулятивні операції за невеликою кількістю акцій в обігу.
Важливу роль у процесі оцінювання відіграє сам факт доп ущення акцій до торгів на фондовій біржі (лістинг).
5. Оцінювання умов емісії акції є завершальним етапом вивчення її інвестиційних якостей. Предметом такої оцінки є: цілі емісії, умови та періодичність виплати дивідендів, ступінь участі окремих власників акцій в управлінні та інші відомості, що цікавлять інвестора і є в емісійному про спекті.
Як відомо, акції випускають акціонерні товариства (відкриті (ВАТ) і закриті (ЗАТ), під час створення акціонерного товариства (перша емісія) і в процесі збільшення статутного фонду (додаткова емісія).
Коли проводиться додаткова емісія акцій, то підприємство збільшує розмір свого статутного капіталу на розмір цієї емісії. При цьому акціонери можуть викупити пакет акцій но вої емісії пропорційний частці у статутному фонді за ціною розміщення.
Кошти від продажу акцій надходять на підприємство і можуть бути спрямовані на фінансування інвестиційних програм або на поповнення оборотних коштів.
Акціонування має позитивні риси, а саме:
1) емісія акцій не викликає обов’язкової виплати дивідендів;
2) це найдешевший спосіб зал учення капіталу;
3) можливі додаткові емісії акцій, особливо якщо первинне розміщення акцій було вдалим.
Однак слід враховувати, що акціонування призводить до виникнення ризику втрати контролю за підприємством для заснов-ників, тому що частка їхньої участі у статутному капіталі може зменшитися.
Західна і вітчизняна практика виявила такі прояви недобросовісної емісії акцій:
1) «авантюрна» емісія, яка має давнє історичне коріння.
Наприклад, у другій половині ХІХ ст. в Англії було прийнято закон про «мильні бульбашки», призначенням якого було недопущення мобілізації грошей через випуск акцій під су мнівні проекти. Така емісія характеризується залученням капіталу не стільки в інтересах усіх інвесторів, скільки в інтересах окремих ініціаторів емісії;
2) «романтична» емісія, коли до справи залучаються особи, які не мають реального та обґрунтованого проекту використання інвестицій через низький рівень кваліфікації, відсутність досвіду управління інвестиційними проектами то що. На відміну від ініціаторів «авантюрної» емісії, ці особи не мають схильності до використання інвестиційних коштів в особистих інтересах, але ця обставина залишає мало шансів інвесторам на одержання реальних результатів від інвестування;
3) «кулуарна» емісія, що орієнтована на перерозподіл прав власності в акціонерному товаристві відповідно до інтерес ів ініціаторів такої емісії. Таким чином вони підсилюють свої можливості в управлінні товариством, послаблюючи позиції інших акціонерів. Зазвичай ініціаторами емісії виступають керівники підприємств, які у такий спосіб намагаються захистити свою владу;
4) «косметична» емісія здійснюється тоді, коли емітент або андеррайтер під час розміщення акцій намагається прикрасити ситу ацію (накласти «косметику» на реальний стан справ). Це призводить до того, що в інвестора формується більш привабливий образ емітента, а це, у свою чергу, спонукає купувати його (емітента) акції.
Для інвестора найбільша небезпека втрат пов’язана з «авантюрною» та «романтичною» емісіями. У разі «косметичної» емісії інвестори можуть бути просто дезінформовані що до можливостей емітента, однак у підсумку все залежатиме від реального потенціалу підприємства. Серед інших емісій «кулуарна» меншою мірою зачіпає інтереси непрофесійних інвесторів, а викликає, головними чином, перерозподіл влади в акціонерному товаристві. Інвестор може захиститися від недобросовісних емісій лише маючи певний рівень інвестиційної класифікації. Непрофесійний інвестор, як правило, її не має, тому він сподівається на захист держави і на внутрішні корпоративні права.
