Posibniki.com.ua Економіка Глобальна економіка Частина 2. Розділ 2 ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ ВИМІРИ ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ


< Попередня  Змiст  Наступна >

Частина 2. Розділ 2 ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ ВИМІРИ ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ


— трьохрічного періоду — у 1997

—1999 рр., відношення іноземних власників до чистих купівель американських цінних паперів значним чином, майже в 4 рази, змінилося на к ористь придбання приватних активів. Напередодні біржового краху монетарна відповідальність перед рештою країн світу була покладена більшою мірою на американські корпорації, аніж на уряд.

Саме американський уряд посилено підштовхував рух іноземних інвестицій до сектору недержавних боргових зобов’язань.

Тим самим він заздалегідь готував ґрунт для зменшення власної відповідальності за зне цінення доларової маси, що була розміщена в акціях і облігаціях корпорацій. Як механізм підвищення привабливості корпоративної емісії використовувалися монетарні умови, відповідно до яких прибутковість на ринку державних облігацій невпинно скорочувалася, а на ринку акцій, навпаки, — підвищувалася.

Вигідність біржових крахів для економіки США стала беззаперечним фактом. По-перше, відбулося су ттєве оздоровлення державних фінансів США, яке знайшло наочний кон’юнктурний вираз, пов’язаний у першу чергу з реструктуризацією урядових

78боргів. По-друге, відбулося суттєве скорочення абсолютного розміру урядового боргу. За 1997

—2002 рр. він сумарно знизився на 420,23 млрд дол. Рік біржового обвалу став найефективнішим для бюджету США, забезпечивши понад 68% досягнутої економії [1, с. 32].

Оцінка позитивного ефекту, що забезпечується глобальною монетарною експлуатацією, дозволяє дійти таких висновків. У

1997—2000 рр. відбувся істотний приріст економії витрат, що бу ли пов’язаними з обслуговуванням урядової частки зовнішнього боргу США. Водночас обсяг товарного кредиту стрімко зріс.

Вивільнені внаслідок знецінення зарубіжних активів ресурси дали США змогу намітити політику зниження федерального боргу.

В бюджеті адміністрації США на 2002 р. головним стратегічним завданням було визначено реальне зниження відсоткових платежів. Бюджетний дефіцит змінився бюд жетною економією, кошти від якої витрачалися на погашення боргу і відповідно на скорочення витрат за відсотками. Частка чистих відсоткових платежів (сплачених за вилученням відсоткових) зросла у 1991 р. до пікової позначки –3,3% ВВП (проти 1,4% у 1970 р.), що було викликано переважно зростанням бюджетного дефіциту. У 1997 р. в абсолютному вираженні сума ста новила 334 млрд дол. До 2006 р. планована економія бюджету дозволить звести витрати до розміру 127,2 млрд дол. [1, с. 33].

Якщо у 1996 р. у видатках бюджету на відсоткові платежі припадало 15,4%, то в 2006 р. за прогнозом рівень має знизитися до 5,5% [1, с. 34].

Більше того, в період 2008—2011 рр. планується таке перевищення економії бюджету над спла тами з обслуговування урядового боргу, що надлишок становитиме до 1,3 трлн дол. [1, с. 34].

До кінця 2000 р. федеральний борг досяг у цілому розміру 5,6 трлн дол. (проти 4 трлн наприкінці 1992 р.). Причиною чистого приросту в обсязі 1,6 трлн дол. став дефіцит не стільки бюджету, скільки платіжного балансу, причому по товарній його частині.

Вказується, що основний приріст боргу ві дбувся за період до

1999 р. У монетарній частині це є вірним. Проте це — не зовсім об’єктивний факт. Різке від’ємне товарне сальдо з’явилося з 1998 р. після валютної кризи в багатьох країнах світу. Інша справа в тому, що потік ресурсних надходжень (до 40%) одержується для

США безкоштовно, оскільки поста чальники самі перебувають у борговій залежності від американського капіталу. Безкоштовний товарний імпорт, що компенсується відсотковими прибутками, також сприяє зниженню федерального боргу США. Таким чином

79стрімке біржове падіння перетворилося на полегшення тягаря для американського бюджету і допомогло йому забезпечити вагомі фінансові надбання. Навпаки, решта країн світу зазнала значних втрат [1, с. 34].

Унаслідок монетарної залежності від «імперіалізму долара» розвинуті країни мають значні втрати (табл. 2.5). Сумарні втрати за період 1993—2002 рр. коливаються для кожної з них у діапазоні від 9,1 до 53,6% ВВП, мі ж тим як для США втрати є найменшими — 4,4% ВВП. Відносно краще становище демонструють Канада (9,1% ВВП), Німеччина (12,5%), а найгірше — Японія, Італія, Франція (відповідно 53,6, 45,8 і 33,55% ВВП). Причому США вдалося істотно покращити стан власних державних фінансів, починаючи тільки з 1998 р., що був позначений валютними потрясіннями. Накопичені до 1998 р. втрати (12,2% ВВП) вдало ся суттєво скоротити до кінця періоду до 4,3%, причому пік монетарної віддачі припав, як свідчать дані таблиці, на 2000 р., на той період, коли економія досягла 2,5% ВВП. Відповідно до логіки американської геополітики, спільно з США успіхи були розділені серед основних партнерів — Канади і Великобританії (відповідно 1,8 і 4% ВВП). У неви гідному становищі опинилися Японія, Франція та Італія, а відносна захищеність фінансів Німеччини не змогла захистити євро-зону, яка в цілому продемонструвала дефіцит по державних фінансах (за даними за 2000 р.

— 0,4% ВВП) [1, с. 35].

Таблиця 2.5

АКУМУЛЬОВАНЕ САЛЬДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ РОЗВИНУТИХ КРАЇН,

1993—2002 рр. (% до ВВП)

1993—1997 рр. 1998—2002 рр. 1993—2002 рр.
США –12,2 7,9 –4,3
Канада –15,1 6 –9,1
Німеччина –8,9 –3,9 –12,8
Великобританія –26,3 6,6 –19,7
Зона євро, в цілому –21,2 –7,1 –28,3
Франція –21,6 –13,1 –34,7
Італія –35,8 –10 –45,8
Японія –18 –35,6 –53,6

80Між іншим, така сама асиметрія на користь «імперіалізму долара» склалася і підтримується в глобальній кредитній системі.

Політика США в цій сфері є аналогічною і полягає в тому, щоб перекласти вагу відповідальності за «погані» запозичення і борги на інші країни. Таких, як свідчать дані на початок 2001 р., більше всього було у Франції (63%) і Німеч чини (88%). Ними перевантажена і банківська система Японії. І навпаки, найменше їх було у

США — лише 10% у сумарному обсязі виданих кредитів [1, с.35].

Між тим, саме в конкурентній боротьбі проти експансії американського капіталу Німеччина і Франція змушені були активно кредитувати європейські корпорації, які відчували гостру нестачу ліквідних коштів через дефіцит гр ошового капіталу, що відволікався на американські фондові біржі. Позики, що були видані країнам, що розвиваються (Туреччині, Аргентині та іншим), хоча і були забезпеченими прямими чи непрямими державними гарантіями, проте все одно належали до проблемних.

Відносини з приводу «поганих» кредитів ускладнюють зовнішньоекономічні зв’язки між ЄС та її боржника ми, а отже — є перспективними для реалізації стратегії глобального американського імперіалізму. Самі США намагаються не втягуватися в процес кредитування країн, що розвиваються, їх відносно малі кредити концентруються в розвинутих державах, надійно забезпечені заставами, повноцінною власністю, державними гарантіями тощо.

До більш ризикованих позик залучається капітал країнконкурентів. Як наслідок, за влас ними кредитними операціями

Німеччина і Франція вступають у потенційно напружені чи навіть конфліктні ситуації з країнами, що розвиваються. За США в подібній ситуації залишається стійка позиція посередника й арбітра.

Отже, поряд з мережею ТНК і світовою електронною інфраструктурою комунікацій у числі фундаментальних опор гегемонії глобального американського імперіалізму бере участь тако ж і система міжнародного кредитування.

Таким чином можна стверджувати, що пірамідальний механізм монетарної «іммобілізації» і наступної періодичної «стерилізації» доларової маси, що накопичується іноземними власниками, є органічною і обов’язковою ланкою в дієвій глобальній системі «імперіалізму долара».

Визнаючи принциповий і найважливіший контекст схеми доларової ек сплуатації, що є ядром конструкції однополярного сценарію розвитку, запропонованого США, слід також назвати й інші переваги, що гарантуються ним. Тезово вони включають: більш ефектив

81ний розподіл економічних ресурсів країни, втілення нововведень, передачу технологій і залучення науково-технічних ресурсів з-за кордону, зниження витрат виробництва шляхом переведення підприємств за кордон у країни з дешевою робочою силою. Конкретизуючи вказані переваги, можна відмітити низку позитивних наслідків глобалізації саме для американської економіки.

По-перше, дешевий імпорт з трет іх країн стримує інфляцію і таким чином сприяє зростанню прибутків і підвищенню споживчого попиту і, як насідок, зростанню економіки. По-друге, відкритість американської економіки, її динамічний розвиток сприяє притоку капіталів і кваліфікованої робочої сили, що в свою чергу позначається на динаміці ставки позичкового відсотка. По-третє, зростання експорту аме риканських товарів спричинює утворення додаткових робочих місць. По-четверте, вивіз капіталу за кордон, особливо прямих інвестицій, утворює більш сприятливі умови для функціонування американських компаній на світових ринках.

Поряд з цим процеси глобалізації породжують чимало неоднозначних соціально-економічних наслідків і проблем для американської економіки. Виявилося, що існують принаймні три сфе ри соціально-економічного життя країни, де наслідки глобалізації є негативними. По-перше, це наслідки для зайнятості, особливо у тих галузях економіки, де міжнародна конкуренція є достатньо потужною чи де вивезення виробництва за кордон має стихійний характер. До цього прилучається питання про забезпечення міжнародних стандартів у сфері праці як на ам ериканських підприємствах за кордоном, так і на тих американських підприємствах всередині країни, де використовується іноземна (часто нелегальна) робоча сила. Подруге, реальною є загроза неочікуваних масштабних змін у потоках капіталу, що може помітно дестабілізувати світові ринки, в тому числі економіку США. По-третє, для США глобалізація проявилася у зр остаючому торговельному дефіциті, що має не тільки позитивні наслідки у вигляді дешевого імпорту, а й сприяє зростанню дефіциту платіжного балансу та викликає зростання зовнішнього боргу.

Подібні проблеми вирішуються США за допомогою заходів щодо лібералізації світової торгівлі, особливо в тих напрямах, де це відповідає її інтересам, де конкурентні позиції країни є особливо сильними. Це стос ується торгівлі послугами, перш за все, в галузі телекомунікацій, інформаційних технологій, фінансів. Для цього США активно використовують СОТ і інші міжнародні організації. Так, спираючись на правила СОТ, узгоджені з амери

82умов постачання з інших країн, мотивуючи це «несправедливими умовами торгівлі», демпінговими цінами тощо [75, с. 5].

Експерти Європейської Комісії (ЄК) також неодноразово зазначали, що США поширюють деякі суто внутрішні закони на інші країни, таким чином захищаючи власні торговельні чи політичні інтереси, хоча це є порушенням базових принципів міжнародної торгівлі (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

ДЕЯКІ ОБМЕЖЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ, ЩО ІСНУЮТЬ У США

Основні обмеження Зміст
Екстериторіальність і однобічність політики Відповідно до прийнятого адміністрацією США в серпні 1996 р. законом про санкції проти Ірану та Лівії є передбачуваними заходи впливу на іноземні компанії, що інвестували більше 20 млн дол. у розвиток нафтогазового сектору вищеназваних країн. Хоча американська адміністрація часто звертається до СОТ за підтримкою, в тому числі використовує її систему розв’язання суперечок, вона продовжує вживати однобічні заходи в сфері зовнішньої торгівлі (наприклад, санкції проти окремих країн чи компаній), що ґрунтуються на оцінці ситуації, яка була зроблена урядом США і не узгоджується з міжнародними правилами, а іноді суперечить їм
Тарифні бар’єри Незважаючи на зниження чи усунення більшості митних бар’єрів у ході реалізації угоди, що була досягнута в результаті завершення «Уругвайського раунду» переговорів у межах ГАТТ, у США все ще зберігається значна кількість митних податей на ввезення різноманітних товарів, включаючи продукти харчування, текстиль, одяг, вироби з кожі, ювелірні прикраси, вироби з кераміки, скла, залізничні вагони. Так, США відхилили пропозицію ЄС, що було висунута в ході «Уругвайського раунду» переговорів, скасувати митні тарифи на вироби з кераміки і скла, хоча для Мексики, яка є одним з головних конкурентів країн ЄС на американському ринку, через деякий час згідно з угодами, укладеними в межах НАФТА, митна подать на дані вироби була скасована. Відповідно до рішень, що були досягнуті в межах «Уругвайського раунду», США здійснять середньозважене скорочення податей на текстиль і одяг на 12% (набере чинності протягом 10 років після прийняття рішення), на взуття — на 5,2%. Це означає, що митні податі на значну кількість товарних груп, які є важливими статтями експорту ЄС, збережуться. До їх кількості належать, наприклад, тканини і одяг з вовни, мита на які в 2002 р. досягли 27,6% (плюс

83

спеціальна ставка 97 ц. за кг стосовно окремих тканин і в 32,5% на деякі види одягу).

Продовження табл. 2.6

Основні обмеження Зміст
Тарифні бар’єри На деякі види взуття митна подать на поточний час досягає 48%. Була ініційована також подать у розмірі 25% на автомобілі, які призначені для транспортування вантажів вагою більше 5 т., але менше 20 т. Щодо деяких сільськогосподарських товарів, що експортуються з країн ЄС, США використовують митні квоти
Нетарифні бар’єри Експортери з країн ЄС, як зазначається у доповіді, стикаються і з іншими митними перешкодами. Наприклад, США вимагають надання додаткових рахунківфактури на деякі товари, що ввозяться з ЄС до США, в чому немає необхідності, тому що всі документи і інформація про дані товари є досяжними для США в процесі їх проходження через митний кордон (відповідно до Кіотської конвенції). Ці формальності, як наголошують експерти ЄС, створюють додаткові труднощі і призводять до зростання витрат, що позначається на діяльності малих європейських компаній-експортерів на американському ринку. Ще однією проблемою для європейських експортерів є невизнання США ЄС у статусі митного союзу і відмова приймати сертифікати про походження, які видаються ЄС. Це означає, що фірми з країн ЄС повинні готувати додаткові супроводжувальні документи і проходити відповідні процедури. Зі значними труднощами стикаються європейські компанії, що експортують на американський ринок текстиль, одяг і взуття (від них вимагається детальна і поширена інформація про товари), рибу, а саме тунець (товар повинен пройти додаткову сертифікацію), алкогольні напої (заборонено поширення, розлив і роздрібний продаж власної продукції, вимагається подвійне маркування). В США існують податки на деякі послуги (формально безкоштовні), які, як передбачається, покривають вартість їх надання. Так, відповідно до законів, прийнятих у 1985 і 1986 рр., США започаткували введення комісійних зборів на прибуття в країну товарів, суден, вантажівок, залізничних составів, приватних човнів і літаків тощо. Найбільш значною була і подать «Merchandise Processing Fee» (скасована у 2003 р.), якою обкладаються всі товари, що імпортувалися до США, крім продукції виробленої в найменш розвинутих країнах
Заборона на імпорт Ґрунтуючись на необхідності захисту національної безпеки, адміністрація США нерідко накладає забо

84

рону на імпорт деяких товарів з метою послаблення іноземної конкуренції на американському ринку і підтримки місцевих виробників

Продовження табл. 2.6

Основні обмеження Зміст
Стандарти та інші технічні вимоги Серйозною проблемою для фірм, що планують здійснення експорту в США, є діюча складна система технічного регулювання, яка стосується захисту споживачів і охорони навколишнього середовища. Нерідко влада різних штатів і муніципальна влада вимагають абсолютно різні сертифікати безпеки на товари. Однією з проблем для європейських компанійекс портерів є вимога додаткового маркування і опису товарів. До того ж нерідко потрібно надати і докладну інформацію про країну походження компонентів того чи іншого товару (наприклад, автомобілів)
Санітарний і фітосанітарний контроль США демонструють достатньо жорсткі санітарні і фітосанітарні вимоги, а також розбіжності національних стандартів зі стандартами ЄС. Так, незважаючи на те, що набула чинності угода «EU-US Veterinary Equivalence Agreement», виробники м’яса і іншої продукції тваринництва з країн ЄС стикаються з чисельними бар’єрами під час ввезення власних товарів до США, перш за все, з необґр унтованими обмеженнями, пов’язаними з контролем за хворобами домашньої худоби
Державні закупівлі У США й досі діє закон «Купуй американське» (Buy America Act»), відповідно до якого американські федеральні установи повинні закупати тільки ті товари, в яких принаймні 50% вартості вироблено в США. Загальна сума контрактів, реалізованих в США, склала 35 млрд дол. у 2005 р. Серед перешкод для імпорту товарів і послуг, що ґрунтуються на не обхідності захисту національної безпеки, є такі, як відсутність можливості у представників іноземних компаній брати участь в торгах чи інших заходах, на яких є можливість одержати право участі в контракті; необхідність дотримання вимог контролю за експортом технологій, відповідно до яких іноземні фірми не мають права вивозити власну технічну документацію за межі США доти поки американська філія не одержить ліценцію на експорт цих даних. Окрім прямих обмежень імпорту, що пов’язані з державними закупівлями, існують і непрямі бар’єри. Так, в деяких штатах США діють закони вибіркових закупівель, згідно з якими до участі в контрактах не допускаються іноземні компанії, що мають ділові стосунки з фірмами з деяких третіх країн. Феде

85

ральний уряд США підтримує участь американського малого бізнесу в контрактах на державні закупівлі. На малі і середні компанії припадає приблизно 30% загального обсягу федеральних витрат на державні закупівлі.

Закінчення табл. 2.6

Основні обмеження Зміст
Державні закупівлі У 1999 р. Адміністрація малого бізнесу США почала реалізацію програми «HUBZone», згідно з якої переважне право на участь у контрактах на державні закупівлі мають малі компанії, що розташовані в «ділових зонах, що історично недостатньо використовуються». Основна мета програми — забезпечити таким фірмам 1% загального обсягу державних закупівель
Обмеження експорту Відповідно до діючої в США складної системи контролю за експортом товарів подвійного призначення, що була введена відповідно до «Export Administration Act» та «US Export Administration Regulation», компаніїекспортери повинні дотримуватися норми діючого в США контролю за реекспортом, включаючи заборону на реекспорт з причини охорони національної безпеки
Субсидії і державна підтримка США демонструють значні обсяги прямої та непрямої державної підтримки низки галузей американської промисловості за допомогою прямих субсидій, протекціоністських законів та податкової політики. Відповідно до механізму «Foreign Sales Corporations» передбачається надання американським компаніям, які діють за кордоном, експортних субсидій, що суперечить вимогам СОТ. Не відповідає міжнародним нормам права і прийнятий Конгресом США у 2002 р. «Farm Act», в межах якого істотно зростають державні субсидії американським фермерам

Таким чином, джерелом світової економічної нестабільності на сьогодні виступає глибокий антагонізм, що утворився внаслідок планетарної експансії інтересів американського капіталу, який намагається експлуатувати увесь світ і вибудовує відповідну власній цілі систему управління глобальними процесами.

Отже, і розвинуті країни, що не входять до англосаксонської еліти, і країни, що розвиваються, опинилися в непри миренній суперечності з гегемоністською політикою США, яка неухильно генерує напруженість, що є надмірною і непосильною для конструкцій, побудованих з метою забезпечення глобального «американського» лідерства.

86Експерти ООН у своїх доповідях «World Economy» практично довели загрозу світової залежності від США, що перетворилися на «генератор зростання». Ця залежність є наслідком зростання частки США у світовій торгівлі. Частка США в світовому імпорті зросла з 14,8% у 1995 р. до 18,5% у 2000 р. В зв’язку з цим зрозуміло, чому коливання від 15% зростання американського імпорту в 2000 р. до його па діння на 3% в 2001 р. стало «одним з найважливіших факторів уповільнення зростання світової економіки» [138, с. 5]. Однополюсний світ як сценарій в довготерміновій перспективі насправді є ілюзорним, відірваним від реалій світового розвитку. ЄС, Китай, Індія де-факто позначили як мінімум ще два полюси сучасної економічної системи: є вропейський та китайський. І не випадково глобалізація американської гегемонії час від часу не спрацьовує саме на європейському і китайському напрямах. Вона ще буде намагатися реалізовувати агресивну, наступальну стратегію, що передбачає використання обхідних маневрів у бік чутливих для інтересів ЄС та КНР нафтоносних регіонів Азії та Африк и, але вже тепер зрозуміло, що чим рішуче США будуть обстоювати власні інтереси за межами власного континенту, тим більшої шкоди вони завдадуть самим собі. Одна справа — розділ сфер впливу спільно з розвинутими країнами після розпаду СРСР, а зовсім інша — перерозподіл світу всупереч інтересам розвинутих країн. Адже, драматизм ситуації, що переживає нині людство, по лягає зовсім не в конфлікті світів, релігій чи цивілізацій. Насправді наочною є криза глобалізації, що реалізується у вигляді геополітичної стратегії, відповідно до якої решта країн світу повинна повністю підпасти під вплив американського капіталу і працювати на нього.

Однополюсна глобалізація несе безпрецедентні виклики. Раніш вважалося, що глобалізація поєднує світ. Тепер на пр актиці відкривається протилежне, оскільки однополюсна глобалізація роз’єднує світ, більш того, протидіє інтеграції. Раніш вважалося, що глобалізація несе людству прогрес, на сьогодні вона проявляє власний реакційний характер і протистоїть прогресу.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Частина 2. 2.2. Перспективи і потенціал локальних цивілізацій
Частина 1. 2.3. Прогностичні сценарії глобального розвитку
Частина 2. 2.3. Прогностичні сценарії глобального розвитку
Розділ 3 ДУАЛІЗМ І СУПЕРЕЧНОСТІ ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
3.2. Діапазон і характер критики глобальних економічних процесів
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)