РОЛЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Рассматривается влияние коммерческих банков на инвестиционные процессы в реальной економике; предлагаються меры, направленные на активизацию деятельности коммерческих банков в сфере долгосрочного кредитования приоритетных предприятий и отраслей економики. This article deals with the impact of commercial banks on the investment processes in real economy; the measu-res to encourage bank activities in the area of long-term crediting for priority businesses and industries are provided.

Ключові слова: інвестиційний клімат, інновація, іпотечний кредит, консорціуми банків, моральне зношування основних фондів, фізичне зношування

Забезпечення високих темпів економічного зростання в значній мірі залежить від ступені розвитку банківської системи, її здатності впливати на інвестиційний клімат у реальному секторі економіки. На основі акумуляції тимчасово вільних грошових ресурсів та трансформації їх у перспективні інвестиційноінноваційні проекти в реальному секторі економіки банки створюють передумови для структурної перебудови економіки на інноваційній основі, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності економіки, прискоренню темпів економічного зростання, підвищенню добробуту населення.

Роль банківської системи у покращенні інвестиційного клімату в країні та забезпеченні економічного зростання обумовлена не тільки її спроможністю акумулювати та перерозподіляти переважну більшість тимчасово вільних грошових ресурів, а й у її здатності забезпечувати потреби економіки в додаткових грошових ресурсах при умові зростання попиту на гроші.

Так, у США банки відіграють найважливішу роль у фінансуванні ділової активності фірм, поскільки позики банків забезпечують корпораціям у 25 разів більше фінансових ресурсів, ніж ринок акцій. У зовнішньому фінансуванні нефінансових корпорацій США частка банківських позик становить близько 62 %. Аналогічна ситуація характерна для таких країн, як Великобританія, Німеччина, Франція, Японія (частка банківських позик у зовнішньому фінансуванні коливається в межах 55

—70 %), у той час як у Канаді частка банківських позик у джерелах зовнішніх залучених коштів становить близько 30 % [1, с. 209—210].

В Україні, в умовах недостатнього розвитку фінансових ринків, комерційні банки є найбільш потужними фінансовими посередниками, поскільки через них проходить переважна більшість грошових ресурсів.

Починаючи з 1998 р. комерційні банки почали досить активно акумулювати на своїх рахунках тимчасово вільні кошти населення. Аналіз динаміки та структури грошової маси свідчить про те, що комерційним банкам вдалося відновити довіру населення до банківської системи, залучити на свої рахунки значний обсяг готівкових грошових коштів населення. Аналіз свідчить, що на фоні збільшення абсолютної суми готівки в обігу відбувалося поступове зменшення питомої ваги готівки в загальній грошовій масі, і відповідно зростання ресурсної бази комерційних банків. Так, питома вага готівки в загальному обсязі грошової маси зменшилась з 45,5 % в 1998 р. до 31,0 % на кінець 2005 р.

Особливо активно процес залучення збережень населення на рахунки комерційних банків став відбуватися з початку 2000 р. Досить високими темпами стали зростати обсяги строкових коштів. Так, зокрема, протягом 2002 р. обсяг строкових коштів зріс на 56 %, у 2003 р. — на 80,0 %. Наприкінці 2004 р., у зв’язку з політичною та економічною невизначеністю, населення почало частково вилучати свої збереження з банківської системи, в зв’язку з цим, за результатами 2004 р. приріст строкових коштів становив лише 35 %. На початку 2005 р. ситуація певною мірою стабілізувалася і на кінець року приріст строкових коштів становив 62 %. [Розраховано за даними: 2, с. 50]

Зростання протягом 2000—2005 рр. ресурсної бази комерційних банків та певне покращення її структури надало можливість банкам збільшити обсяги довгострокових кредитів. Так, якщо в 2000 р. питома вага довгострокових кредитів у загальному обсязі вимог банків за кредитами становила лише 17,9 %, а короткострокових кредитів — 82,1 %, то на кінець 2005 р. ситуація суттєво змінилась: питома вага короткострокових кредитів зменшилась до 38,2 %, і відповідно зросла питома вага довгострокових кредитів до 61,8 %. [Розраховано за даними: 2, с. 99].

У той же час, незважаючи на дані позитивні тенденції, комерційні банки продовжують надавати перевагу кредитуванню поточної діяльності суб’єктів господарювання, і в зв’язку з цим пе-реважна частина банківських кредитів спрямовується в проекти, які дають прибутки в максимально короткі строки.

Обсяг ресурсів, що спрямовується комерційними банками на кредитування інвестиційної діяльності, зростає досить незначними темпами, і тому залишається на невисокому рівні.

Так, якщо на кінець 2000 р. питома вага кредитів, що були спрямовані в поточну діяльність, становила 94,3 % від загального обсягу кредитів, а питома вага кредитів, що були спрямовані в інвестиційну діяльність, — 5,7 %, то на кінець 2005 р. питома вага кредитів, що були спрямовані в поточну діяльність, зменшилась до 84,4%, а питома вага кредитів, що були спрямовані в інвестиційну діяльність, зросла лише до 15,6 % від загального обсягу кредитів.

Аналіз структури кредитів, спрямованих в інвестиційну діяльність у 2005 р., свідчить про те, що досить суттєвою є частка іпотечних кредитів — 46,6 %, незначною залишається питома вага фінансового лізінгу — 0,9 %, частка інших кредитів в інвестиційну діяльність становить 52,5 %. Слід зазначити, що досить висока питома вага іпотечних кредитів у загальному обсязі кредитів в інвестиційну діяльність є результатом значного перерозподілу грошових потоків на користь населення. [Розраховано за даними: 2. с. 103].

Аналіз тенденцій банківського кредитування дає можливість простежити, на яких напрямках кредитування переважно сконцентровані грошові ресурси комерційних банків. Даний аналіз свідчить про те, що починаючи з 2002 р. досить високими темпами почали зростати обсяги кредитування фізичних осіб. Слід зазначати, що споживче кредитування відіграє досить важливу роль у розвитку економіки, поскільки збільшує платоспроможний попит, прискорює процес реалізації товарів. Особливу роль споживчий кредит відіграє у забезпечені потреб населення в товарах довгострокового користування. Завдяки розвитку даного виду кредитування населення України отримало можливість задовольнити свої потреби в певних товарах раніше, ніж будуть накопичені заощадження для їх придбання. Певна частина населення України вперше отримала можливість використати кредитні ресурси для придбання власного житла.

Навіть великі банки, які завжди віддавали перевагу кредитуванню великих промислових підприємств, певним чином перерозподілили обсяги грошових потоків і почали активно збільшувати кредитування фізичних осіб. У результаті, починаючи з 2002 р., темпи зростання кредитів, що були надані фізичним особам, ста-ли значно перевищувати темпи зростання кредитів, що були надані суб’єктам господарювання.

Так, наприклад, протягом 2003 р. обсяги кредитів, що були надані фізичним особам, зросли на 171 %, у той час як кредити, що були надані суб’єктам господарювання, лише на 52 %. Протягом 2005 р. обсяги кредитів наданих фізичним особам зросли на 127 %, а суб’єктам господарювання — на 49 %. У результаті частка кредитів, наданих фізичним особам, зросла з 5,0 % у 2000 р. до 23,4 % у 2005 р., і відповідно знизилась частка кредитів, наданих суб’єктам господарювання з 95,0 % у 2000 р. до 76,6 % у 2005 р.(табл. 1).

Таблиця 1

ВИМОГИ БАНКІВ ЗА КРЕДИТАМИ, НАДАНИМИ

В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ ( НА КІНЕЦЬ ПЕРІОДУ)*

Показники	2000	2001	2002	2003	2004	2005
Усього, млрд грн	19,5	28,4	42,0	67,8	88,6	143,4
у % до попереднього періоду	162	145	148	161	131	162
В тому числі:
1. Суб’єктам господарювання, млрд грн	18,6	26,9	38,7	58,8	73,8	109,9
у % до попереднього періоду	164	145	144	152	125	149
Питома вага в загальному обсязі, %	95,0	94,7	92,1	86,9	83,3	76,6
2. Фізичним особам, млрд грн	0,9	1,4	3,3	8,98	14,8	33,5
у % до попереднього періоду	140	145	234	271	165	227
Питома вага в загальному обсязі, %	5,0	5,3	7,9	13,1	16,7	23,4

* Розраховано за даними: [2, с. 87

—89].

Зростання обсягів споживчого кредитування досить позитивний процес, але коли він супроводжується зростанням інвестиційних вкладень у реальному секторі виробництва, що дає можливість нарощувати обсяги виробництва товарів споживання і, перш за все, товарів довгострокового користування (побутоватехніка, автомобілі), для придбання яких переважно і береться споживчий кредит.

У той же час дослідження, що були проведені співробітниками Інституту економіки та прогнозування під керівництвом проф. А. І. Даниленко, свідчать про те, що з точки зору сучасних макроекономічних тенденцій та подальшого розвитку економіки України досить активний розвиток споживчого кредитування супроводжується високими ризиками, як для окремих комерційних банків, так і для економіки в цілому. Автори проведеного дослідження акцентують увагу на тому, що в умовах зниження інвестиційної активності в реальній економіці, скорочення обсягів виробництва, погіршення зовнішньої кон’юнктури для українських експортерів, активізація споживчого кредитування з боку банків може не лише поглибити наявні диспропорції з фінансовим забезпеченням відтворювальних процесів, а й перетворитися на своєрідний інфляційний стимулятор [3, с. 35].

Проблема полягає в тому, що віддаючи перевагу споживчому кредитуванню комерційні банки обмежують інвестиційні можливості виробничих підприємств і певним чином гальмують процес структурної перебудови економіки, економічного зростання.

Загальновідомо, що кредитування виробничих підприємств є основним шляхом впливу системи комерційних банків на розвиток економіки. Акумуляція комерційними банками заощаджень населення і відповідне зростання обсягів кредитування створює передумови для прискореного економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності економіки лише в тому випадку, якщо кредитні ресурси будуть спрямовані в інвестиційно-інноваційну діяльність у реальному секторі економіки, якщо комерційні банки почнуть віддавати перевагу кредитуванню інвестиційних потреб суб’єктів господарювання, надавати їм довгострокові кредити для оновлення основних фондів та впровадження інноваційних технологій.

Не слід забувати про те, що найгострішою проблемою України залишається високий рівень фізичного та морального зношування виробничого апарату, що перевищує 50 %, а середній вік використання машин та обладнання на більшості підприємств становить понад 20 років [4, с. 33]. Звісно, що на такому обладнанні неможливо виробляти якісну конкурентоспроможну продукцію.

Проведені дослідження свідчать про те, що незважаючи на зростання обсягів довгострокового кредитування участь комерційних банків у кредитуванні потреб суб’єктів господарювання в основному капіталі залишається на досить низькому рівні.

Аналіз структури інвестицій в основний капітал протягом 2000—2004 рр., свідчить про те, що основним джерелом фінансування капітальних вкладень залишаються власні кошти суб’єктів господарювання, питома вага яких у загальному обсязі інвестицій на кінець 2004 р. становила 61,4 %. Питома вага іноземних інвестицій в основний капітал за даний період зменшилась з 5,9 % у 2000 р. до 3,6 % у 2004 р. Незважаючи на те, що протягом даного періоду кредити банків та інші позики в основний капітал зростали, їх частка на кінець 2004 р. залишилась на невисокому рівні — 7,6 %. (табл. 2).

Таблиця 2 ІНВЕСТИЦІЇ В ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ

ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ФІНАНСУВАННЯ [5, с. 223]

	2000		2002		2004

млн грн % у заг. обсязі млн грн % у заг. обсязі млн грн % у заг. обсязі

Всього	23 629	100	37 178	100	75 714	100
В тому числі за рахунок:
— коштів державного бюджету	1210	5,1	1863	5,0	7945	10,5
— коштів місцевих бюджетів	975	4,1	1365	3,7	3544	4,7
— власних коштів підприємств та організацій	16 198	68,6	24 470	65,8	46 685	61,7
— коштів іноземних інвесторів	1400	5,9	2068	5,6	2695	3,6
— коштів населення на індивідуальне житлове будівництво	1176	5,0	1573	4,2	2577	3,4
— кредитів банків та інших позик	391	1,7	1985	5,3	5735	7,6
— інших джерел фінансування	2279	9,6	3854	10,4	6533	8.5

Недостатнє кредитування комерційними банками інвестиційно-інноваційної діяльності суб’єктів реального сектору економіки обумовлено тим, що, як у системі комерційних банків, так і в реальному секторі економіки, залишаються невирішеними низка проблем, які і стримують нарощування кредитної активності банків саме в сфері інвестиційно-інноваційних технологій.

Одним з основних стримуючих чинників є недостатній обсяг та недосконала структура ресурсної бази банків для здійснення сучасного довгострокового інвестиційно-інноваційного кредитування. Ситуація ускладнюється тим, що в умовах економічної невизначеності та політичної нестабільності навіть при подальшому зростанні доходів населення і певному зростанні строкових вкладень у банках, фізичні особи при будь-яких негативних тенденціях починають достроково вилучати свої депозитні вклади, тим самим підривають ліквідність банків. Для того, щоб вирішити дану проблему та отримати дійсно довгострокові ресурси, провідні банки України почали виходити на міжнародний фінансовий ринок і залучати там ресурси на строк від трьох до семи років.

Досить вагомим стримуючим чинником при кредитуванні виробничих підприємств є недостатній рівень капіталізації банків, який не дозволяє здійснювати значні кредитні вкладення в інвестиційну діяльність підприємств. Практика свідчить про те, що лише окремі банки мають можливість прокредитувати великі інвестиційні проекти. Для того, щоб подолати дану проблему, окремі банки почали об’єднуватися в консорціуми. Так, наприклад, консорціум Укрсимбанку та Ощадбанку має намір видати 10 кредитів на суму близько 1 млрд грн [6, с. 49].

Суттєвим чинником, який обмежує як збільшення термінів кредитування, так і здешевлення кредитних ресурсів, залишаються високі ризики при кредитуванні суб’єктів реального сектору.

Слід зазначити, що починаючи з 2000 р. ситуація в реальному секторі економіки почала дещо стабілізуватися і частина збиткових підприємств в загальній їх сумі знизилася з 48 % у 2000 р. до 33 % у 2005 р. Але за підсумками 1 кв. 2006 р. частка збиткових підприємств зросла до 39 %.[7, с. 8]. Більш того, в умовах економічної невизначеності навіть ті підприємства, які мають досить привабливі показники поточної діяльності, не можуть гарантувати своєї беззбиткової діяльності протягом всього періоду, на який би вони бажали взяти довгострокові кредити.

Висока ціна залучених ресурсів та високі ризики при кредитуванні не дають можливості комерційним банкам суттєво знизити рівень процентних ставок за кредит. У результаті високі процентні ставки обмежують використання кредитних ресурсів для оновлення виробництва та впровадження новітніх технологій і тим самим стримують активізацію інвестиційно-інноваційних процесів у виробничій сфері.

Певний акцент необхідно зробити і на сучасній грошовокредитній політиці НБУ, яка переважно спрямована на забезпе-

чення фінансової стабільності, досягнення короткострокових результатів і слабо враховує втрати, які мають місце в зв’язку з низькою інвестиційною активністю в реальному секторі економіки.

В регуляторній політиці НБУ не передбачено заходів, які були б спрямовані на структурне коригування грошових потоків в економіці, створювали б умови для переважного спрямування грошових потоків на інвестиційні потреби реальної економіки, на кредитування інвестиційно-інноваційних проектів суб’єктів господарювання. В той же час практикою доведено, що без впровадження інноваційних технологій, без підвищення конкурентоспроможності підприємств реального сектора неможливо забезпечити фінансову стабільність економіки в довгостроковому періоді.

Враховуючи необхідність прискорення структурної перебудови економіки, технічного оновлення виробничого апарату, необхідно посилити роль банківської системи в трансформаційних процесах, створити умови, які б стимулювали банки спрямовувати переважну частину ресурсів на інвестиційно-інноваційні потреби реального сектора економіки.

З метою покращення інвестиційного клімату в країні та переорієнтації кредитних ресурсів комерційних банків на кредитування інвестиційно-інноваційних проектів, які створюють основу для підвищення конкурентоспроможності підприємств реального сектора, доцільно впровадження наступних заходів:

— надання банкам пільг з оподаткування прибутків, які вони отримали від довгострокового кредитування інвестиційно-інноваційних проектів у пріоритетних сферах реальної економіки;

— пріоритетне рефінансування з боку НБУ банків, які мають високу питому вагу довгострокових вкладень в інвестиційноінноваційні проекти в реальному секторі економіки;

— надання банкам пільг з обов’язкового резервування на обсяг кредитних ресурсів, які були спрямовані в інвестиційноінноваційні проекти в пріоритетних сферах у реальній економіці.

Реалізація даних заходів створить умови для активізації кредитної діяльності комерційних банків в інвестиційних процесах та покращення інвестиційного клімату в країні.

Література

1. Мишкін Ф. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К.: Основи, 1998. — 963 с.

2. Бюлетень НБУ. — 2005. — № 3

— 155 с.

3. Даниленко А., Шелудько Н. Тенденції та наслідки активізації споживчого кредитування в Україні. //Вістник НБУ. — 2005. — № 5. — 73 с.

4. Дзюблюк О. Проблеми забезпечення ефективного функціонування банківської системи в перехідний період. // Вістник НБУ. — 2005. — № 3. — 76 с.

5. Статистичний щорічник України за 2004 рік. –К., 2005. — 973 с.

6. Капустін В. Однорукість. // Бізнес. — 2006. — № 20. — 162 с.

7. Яценко Н., Сколотяний Ю. Банківська система: традиції, проблеми, амбіції. // Дзеркало тижня. — 2006. — № 19.

8. Економічна енциклопедія. // Академія народного господарства. — Тернопіль, 2000 р. — Т. 1. — 655 с.

9. Фінансові проблеми реального сектору економіки та шляхи їх вирішення // НАН України, Ін-т економіки. К., — 2001. — 47 с.

Стаття надійшла до редакції 25 травня 2006 р. УДК 368.2.005(085.7)Т. О. Зінькевич, аспірантка кафедри фінансів підприємств, асистент кафедри фінансів підприємств

КНЕУ імені Вадима Гетьмана