АНОТАЦІЯ. У статті проаналізовано актуальні проблеми фінансового забезпечення діяльності підприємств малого та середнього бізнесу в агарному секторі економіки. Розглянуто причини, що унеможливлюють доступ таких підприємств до банківського кредитування та грошових ресурсів кредитних спілок. У цьому контексті досліджуються можливості ринку капіталу як джерела фінансових ресурсів для малого та середнього бізнесу. Проаналізовано обставини, що стримують застосування інструментарію цього ринку, зокрема, аграрних розписок і векселів для фінансування аграрного бізнесу. Обгрунтовано доцільність використання малими та середніми сільськогосподарськими підприємствами, особливо тими, що займаються органічним землеробством, цільових облігацій. Сформульовано пропозиції щодо поширення та ефективнішого використання даних фінансових інструментів. Розглянуто особливості та переваги кредитних нот як інструмента залучення коштів в іноземній валюті для підприємств малого і середнього бізнесу аграрного сектору національної економіки. Аргументується необхідність подальших досліджень можливостей і перспектив використання ринку капіталу для фінансового забезпечення малих і середніх підприємств.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ринок капіталу, банківський кредит, кооперативне кредитування, цінні папери, вексель, аграрна розписка, облігації підприємств, кредитні ноти.
Постановка проблеми та її зв’язок із важливими науковими та практичними завданнями. Питання фінансового забезпечення розвитку малого та середнього агробізнесу (далі — МСБА) наразі є надзвичайно актуальним. На МСБА в сучасних умовах покладаються великі надії, пов’язані зі збільшенням ролі вітчизняного аграрного сектору у зростанні валового внутрішнього
продукту. Водночас без розвитку фермерських та інших форм малих і середніх підприємств у сільській місцевості не вдасться зберегти традиційну національну культуру, що унеможливить подальше становлення української державності. Все це зумовлює необхідність прискіпливого розгляду проблем і можливостей, що сьогодні існують у сфері фінансування МСБА.
Особливості бізнесу малих і середніх підприємств аграрного сектору потребують пошуку нетрадиційних джерел фінансового забезпечення їхньої діяльності. Одним із таких важливих джерел з потужним потенціалом є вітчизняний ринок капіталу
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам фінансового забезпечення аграрних підприємств у цілому приділяється значна увага вітчизняних дослідників [1
—3]. Разом з тим, теоретичні питання фінансування малого та середнього агробізнесу є недостатньо досліджені, а практичні аспекти застосування з цією метою інструментарію ринку капіталу майже не вивчаються.
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується стаття. Переважна більшість дослідників проблеми фінансування МСБА аналізують традиційні джерела отримання інвестиційних та обігових коштів для забезпечення діяльності малих і середніх підприємств аграрного сектору, в якості яких розглядається банківській кредит, нерозподілений прибуток, фінансова підтримка держави тощо. Водночас ринок капіталу з його значним фінансовим потенціалом і сучасним інструментарієм до цього часу залишається поза увагою вчених. Саме цим питанням присвячені матеріали даної статті.
Формулювання мети і завдання дослідження. Аналіз існуючого потенціалу вітчизняного ринку капіталу з точки зору можливостей його використання для фінансування діяльності малих та середніх підприємств агарного сектору економіки. Розробка пропозицій щодо створення нових і вдосконалення існуючих організаційно-правових передумов ефективного застосування окремих фінансових інструментів, зокрема, аграрних розписок, цільових облігацій і кредитних нот.
Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтування отриманих наукових результатів. Особливістю функціонування малих і середніх підприємств аграрного сектору, як відомо, є обмеженість внутрішніх джерел грошових (особливо інвестиційних) ресурсів та ускладнений доступ до зовнішніх джерел фінансування, зокрема таких, як банківський кредит.Банки сьогодні вибірково кредитують певні сільськогосподарські підприємства, як правило, тільки ті, що обробляють значні (понад 5 тисяч гектарів) земельні угіддя. Це призводить до того, що близько 80 % агарних підприємств, переважно малих і середніх, знаходяться поза межами банківського кредитування, хоча на них припадає майже 60 % земель, що перебувають у сільськогосподарському обороті. Не мають доступу МСБА й до грошових ресурсів кредитних спілок, оскільки чинне законодавство дозволяє останнім надавати позики виключно фізичним особам. Для того щоб якось обійти цю законодавчу перепону, керівники МСБА оформлюють позики від спілок на себе особисто. При цьому вони звісно не можуть віднести платежі за такими кредитами на собівартість підприємства і зменшити базу його оподаткування. Як наслідок, у 2013 році фермерські господарства отримали від кредитних спілок позик лише на суму в 45,9 млн грн, що складає тільки 2 % загальної суми кредитів, наданих кредитними кооперативами [4].
У розвинених країнах світу більша частина потреб МСБА в оборотному та інвестиційному капіталу забезпечується шляхом застосування боргових та інших видів цінних паперів, а також масштабними програмами фінансової підтримки малого і середнього бізнесу з боку держави.
В Україні в силу різних обставин держава не приділяє достатньої уваги МСБА, що змушує аграрні підприємства самостійно вишукувати кошти, необхідні для господарської діяльності. Можливості тут вкрай обмежені але вони є. Переважна частина їх криється у застосуванні наявних інструментів залучення та ефективного використання грошових ресурсів з ринку капіталу.
Останній являє собою ринок, на якому обертаються тимчасово вільні, переважно інвестиційні кошти домашніх господарств і бізнесових структур. Це механізм формування та розподілу довгострокових грошових ресурсів, доступ до яких забезпечується за допомогою цінних паперів та їх похідних. З огляду на дану обставину, ринок капіталу часто називають ринком цінних паперів. Накопичення інвестиційних коштів та їх рух на цьому ринку відбувається шляхом здійснення операцій з цінними паперами та деривативами — тобто у формі випуску та купівлі-продажу акцій, облігацій, векселів, інвестиційних сертифікатів, товаророзпорядчих паперів (складських свідоцтв, товарних і фінансових розписок), кредитних нот, варантів, свопів, опціонів і ф’ючерсів.
Український ринок капіталу є недосить розвинений у порівнянні з іншими європейськими країнами, але обсяги його чималі. Якщо взяти тільки організаційно-оформлену його частину, що представлена 10 фондовими біржами, то за даними Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі — НКЦПФР), у квітні поточного року на біржах було укладено угод з цінними паперами на суму 21,1 млрд грн. Загалом у січні-квітні 2014 року обсяг торгів цінними паперами та їх похідними на біржовому ринку цінних паперів становив 131,65 млрд грн. При цьому обсяг торгів, зокрема, акціями склав 2,1 млрд грн, корпоративними облігаціями — 2 млрд грн, деривативами — 0,97 млрд грн, інвестиційними сертифікатами — 0,26 млрд грн, опціонами — 4,5 млн грн [5]. З урахування того, що регульована частина ринку капіталу в України, за даними НКЦПФР, не перевищує 15 % його загального обсягу, то можна собі уявити масив фінансових ресурсів, що обертаються на вітчизняному ринку капіталу. Загальна сума угод з цінними паперами, як щорічно укладаються на ньому, за нашими оцінками, становить від 2 до 3 трлн грн.
Значна частина операцій, що здійснюється на позабіржовому ринку цінних паперів, припадає на векселі. Це досить поширений фінансовий інструмент, яким оформляють позики чимало малих та середніх аграрних підприємств. Порядок випуску та обігу векселів має давні традиції, що прописані у вексельному законодавств, яке базується на Женевських угодах 30-х років минулого століття про простий і переказний вексель. Проте існуюча вітчизняна практика застосування цього законодавства та недосконала судова система, що діє в Україні, на жаль не здатні мінімізувати ризики, що пов’язані з використанням векселя як боргового інструменту.
Крім того вексель є формою товарного кредиту. За його допомогою можна відтермінувати оплату паливно-мастильних чи інших матеріалів або оформити дебіторську заборгованість оптових покупців чи споживачів сільськогосподарської продукції. Але «живих» грошей за допомогою векселя отримати в українських реаліях практично не можливо, оскільки банківський облік (врахування) навіть авальованих векселів, за допомогою якого звичайно це відбувається, щодо МСБА в Україні не поширений.
Існуючу потребу в обігових коштах малі та середні підприємства багатьох країн з перехідною економікою намагаються задовольнити шляхом використання товаророзпорядчих цінних паперів, зокрема, аграрних розписок. Закон України « Про аграрні розписки» з’явився в 2012 році та набув чинності у березні минулого року. Мінагрополітики очікувало, що використання аграрних розписок дозволить забезпечити фінансування аграрного сектору у перший рік їх функціонування на рівні 2—3 млрд грн з подальшим збільшенням цієї суми до 50 млрд грн. Проте поки що до даного інструменту аграрії та фінансисти тільки приглядаються, оскільки існує багато питань, на яких досі немає чіткої відповіді. Це і відсутність належної практики застосування розписок, вади прийнятого закону, необхідність підзаконних актів і відповідної інфраструктури для їх обігу. Серед першочергових проблем, що потребують свого вирішення, чільне місце посідає питання створення та функціонування реєстрів аграрних розписок та обтяжень рухомого майна. Не до кінця зрозумілою є процедура експертної оцінки об’єкта забезпечення аграрної розписки та практики примусового виконання зобов’язання за розпискою. Чинне законодавство передбачає, що примусове виконання рішення відносно таких зобов’язань може відбуватися упродовж 6 місяців з неясною перспективою відшкодування збитків учасників операцій з аграрними розписками. Безумовно це викликає певну засторогу з боку потенційних кредиторів. В якості останніх, згідно Закону України «Про аграрні розписки», можуть виступати не тільки фінансові установи [6, ст. 1], проте надання коштів за фінансові аграрні розписки підпадає під визначення фінансової послуги, що за вітчизняним законодавством потребує отримання спеціального дозволу та має відбуватися згідно порядку, розробленого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг [7, ст. 5 п. 4]. Очевидно, що без термінового розв’язання цих і багатьох інших питань сподіватися на ефективну дію аграрних розписок у плані фінансового забезпечення МСБА не варто.
Крім того, не варто забувати й про те, що аграрна розписка, як і вексель, є інструментом, який не придатний для отримання фінансових ресурсів на тривалий термін. Як правило, позики, що можна одержати за їхньою допомогою, є короткостроковими. Вони розраховані на 6, максимум — на 9 місяців.Для залучення коштів на триваліший період необхідно застосовувати інші фінансові інструменти, найвідомішими серед яких є облігації. Чинне законодавство України передбачає можливість випуску різноманітних видів облігацій, у тому числі і облігацій підприємств. Підприємницькі структури різних галузей економіки вже давно і досить успішно залучають кошти з ринку капіталу, розміщуючи серед юридичних і фізичних осіб відсоткові, дисконтні та цільові облігації. Про обсяги такого фінансування можуть свідчити дані НКЦПФР, яка тільки у січні-лютого поточного року зареєструвала 35 випусків облігацій підприємств на загальну суму 4,95 млрд грн [8]. І це не враховуючи випуски облігацій, що були здійсненні банками та страховими компаніями.
Аграрні підприємства, насамперед великі, також використовують облігації для забезпечення своїх потреб у довгостроковому фінансуванні. Переважно для цього ними розміщуються відсоткові облігації, що передбачають сплату їхньому власнику грошового доходу у вигляді певного проценту до номіналу. Випуск таких облігацій не зовсім прийнятний для малих і середніх підприємств аграрного бізнесу, які, зазвичай, відчувають нестачу обігових коштів.
Для МСБА, з огляду на дану обставину прийнятнішими є цільові облігацій, що передбачають можливість виконання боргових зобов’язань шляхом передачі товарів та/або надання послуг відповідно до вимог, встановлених проспектом емісії облігації.
Цільові облігації сьогодні широко застосовуються у житловому будівництві, де компанії-емітенти розраховуються з власниками облігацій збудованими квадратними метрами. Такі облігації як спосіб залучення необхідних фінансових ресурсів могли би також використовуватися і МСБА, що займаються органічним землеробством і виробництвом екологічно чистої сільськогосподарської продукції. Потенційними інвесторами-покупцями цільових облігацій, емітованих МСБА, могли би виступити оптові та роздрібні торговці органічної продукції, попит на яку невпинно зростає. При цьому було б варто подумати над спрощенням умов застосування цього інструменту для фінансового забезпечення підприємств агарного сектору.
Справа в тому, що відповідно до чинного законодавства облігації підприємств можуть існувати виключно в бездокументарній формі [9, ст.7 п.2]. Це означає, що вони існують у ви-
гляді облікових записів на рахунках цінних паперів емітента та власників облігацій у депозитарних установах. Відповідно обіг бездокументарних облігацій передбачає відкриття таких рахунків у депозитарії та їх підтримку, що потребує додаткових витрат як для емітента, так і для власників облігацій. Це в свою чергу спричиняє здорожчення вартості залучених коштів. Зменшити витрати, що пов’язані з розміщенням та обігом облігацій підприємств, можна було б дозволивши їх випуск у документарній формі, Вона є зручнішою та зрозумілішою для придбавачів облігацій. У такій формі в Україні зараз випускаються облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), доходи за якими не обкладаються податком. Доцільно було б, на нашу думку, запровадити подібні пільги і при оподаткування доходів власників цільових облігацій, що випускаються МСБА. Це сприяло б зменшенню вартості залученого ними капіталу та підтримці розвитку малого і середнього бізнесу у вітчизняному аграрному секторі.
Останній іноді потребує фінансування валютними коштами. Задовольнити таку потребу можна шляхом випуску облігацій, номінованих в іноземній валюті. Проте українське законодавство забороняє це робити, тому підприємства вдаються до випуску так званих єврооблігацій. Їх успішно використовують великі українські агарні компанії. Так, у 2013 році аграрії-гіганти «Миронівській хлібопродукт» і Ukrlandfarming розмістили на Лондонській фондовій біржі єврооблігації на $750 млн і $250 млн відповідно [10]. Цей приклад свідчить про готовність іноземних інвесторів вкладати кошти в український аграрних сектор. Однак даний спосіб фінансування абсолютно не придатний для малих і середніх сільськогосподарських підприємств. Це пояснюється тим, що, з одного боку, залучати таким чином кошти можуть дозволити собі публічні компанії з гарною кредитною історією, які вже досить відомі у світі. З іншого боку, випуск єврооблігацій є дуже витратною справою, оскільки потребує значних витрат часу і грошей на інвестиційних консультантів, юристів, андерайтерів, аудиторів, рейтингових агентств, біржовий лістинг, due dіlіgence тощо.
Зазначені обставини однак не говорять про те, що для МСБА не існує можливості виходу на закордонні ринки капіталу. Такий спосіб є і пов’язаний він з використання інструменту фінансування, що має назву «кредитні ноти».Кредитні ноти (від англ. Credіt Lіnked Notes — CLN) — боргові цінні папери, що емітуються юридичнии особаминерезидентами для отримання коштів, які потім надаються в позику українській компанії.
Кредитні ноти схожі на євроблігації, оскільки номіновані в іноземній івалюті і розміщуються за межами України. Але на цьому схожість з єврооблігаціями закінчується. На відміну від останніх випуск кредитних нот не потребує повного розкриття інформації про емітента та проведення міжнародного аудиту. Від емітента, що випускає кредитні ноти, не вимагається навіть проспекту їхньої емісії, а також наявності кредитного рейтингу. Більше того, кредитні ноти не проходять процедуру лістингу на міжнародній фондовій біржі. Отже, випуск кредитних нот можна підготувати і розмістити в стислий термін. При цьому, фіксовані витрати випуску будуть істотно менші, ніж при емісії єврооблігацій.
Емітентом кредитних нот і одночасно організатором їх випуску за дорученням позичальника коштів виступає спеціальна фінансова компанія SPV (Specіal Purpose Vehіcle) або банківська установа, яка є агентом чи андерайтером випуску. Випуск і розміщення даних цінних паперів регулюються, як правило, англійським правом, про що робиться застереження в договорі про купівлю-продаж CLN. Вони являють собою умовне зобов’язання емітента перед придбавачем (покупцем) кредитних нот щодо сплати фіксованого проценту та погашення основної суми за ними. Виконання цих зобов’язань по нотам обумовлене виконанням позичальником зобов’язань по кредиту, виданому йому емітентом CLN.
Розміщення кредитних нот в інтересах українського позичальника відбувається зазвичай у приватному (закритому) порядку серед зазделегідь визначеного кола інвесторів. Необхідно відзначити, що при розміщенні кредитних нот усю відповідальність за їхнє погашення несе українська компанія-позичальник, а не емітент цих паперів. При дефолті останнього, ноти найчастіше анулюються. Кредит, виданий позичальнику банком за рахунок коштів, що надійшли від продажу нот, перетворюється в синдикований кредит з боку інвесторів-покупців нот, які стають прямими кредиторами компанії-позичальника. Отже не має значення, хто виступить емітентом — банк чи SPV. Відповідальність по кредитних нотах всеодно несе підприємство-позичальник коштів.
По кредитних нотах можуть встановлюватися додаткові гарантії або поручительства третіх осіб. Надійність CLN суттєво підвищується, коли при укладенні угоди між їх емітентом та позичальником застосовуються ковенанти. Останні являють собою особливі договірні зобов’язання позичальника (щодо дотримання певних фінансових показників, проведення якихось дій або утримання від інших), невиконання яких надає кредитору право оголосити позичальнику дефолт.
Ковенанти обмежують свободу діяльності підприємства, оскільки ставлять розвиток бізнесу у певні рамки. Про за їх допомогою вартість залучених фінансових ресурсів може бути суттєво знижена.
Для багатьох компаній залучення коштів через випуск кредитних нот — це ще й іміджевий крок. Отримавши таким чином фінансування і сумлінно виконуючи свої зобов’язання перед інвесторами (кредиторами) щодо погашення цих боргових паперів, позичальник створює собі позитивну кредитну історію. А це, у свою чергу, може бути корисним при здійсненні випусків облігацій чи проведенні приватних або публічних розміщень інших видів цінних паперів.
За допомогою кредитних нот можна оперативно залучати відносно невеликі суми коштів (від $5 млн), що робить їх досить привабливим фінансовим інструментом для середніх аграрних підприємств, які потребують фінансування в іноземній валюті для закупівлі сільськогосподарської техніки або, наприклад, племінної худоби.
Незважаючи на те, що в нашому законодавстві ніде не згадується про кредитні ноти, українським бізнесом накопичено практичний досвід їх застосування. Перша спроба отримати фінансування за допомогою кредитних нот в Україні була зроблена в 2005 році. Від того часу було здійснено чимало їх успішних розміщень підприємствами різних галузей вітчизняної економіки. Мабуть настав час звернутися до СLN й аграрному бізнесу.
У значній мірі можливості застосування цього інструменту залежить від ситуації, що складається на міжнародних ринках капіталу. Зокрема від інтересу потенційних інвесторів до країн з перехідною економікою та перспектив розвитку певних галузей . У цьому контексті український аграрний сектор сьогодні є досить привабливим для вкладення інвестиційних коштів на 1—3 роки.
Саме на такий термін можна отримати фінансування за допомогою CLN. У свою чергу, гнучкість і бюджетність цього інструменту робить його надзвичайно привабливим для тих підприємств МСБА, які мають бажання вийти на закордонні ринки капіталу.
Висновки і перспективи подальших досліджень у даному напрямку. Ринок капіталу являє собою потужне джерело фінансових ресурсів для малих і середніх сільськогосподарських підприємств. Доступ до цих ресурсів передбачає володіння певними знаннями та технологіями застосування інструментарію даного ринку, розуміння особливостей різних видів цінних паперів з точки зору потреб малого та середнього агробізнесу у фінансуванні. У свою чергу ефективне використання можливостей ринку капіталу для отримання МСБА необхідних інвестиційних та обігових коштів потребує створення відповідних законодавчих та економічних передумов.
Найприйнятнішими інструментами фінансування МСБА є векселі та товаророзпорядчі цінні папери, зокрема аграрні розписки. Перспективи їхнього в застосування в значній мірі зумовлюються організаційно-правовими аспектами функціонування цих інструментів: наявності відповідної нормативної бази, надійної системи обліку та належної судової практики виконання передбачених зобов’язань.
Значні можливості фінансування МСБА пов’язані з використанням облігацій підприємств, насамперед, цільових. Однак поширення цього боргового інструменту запозичення коштів для МСБА потребує створення сприятливого податкового режиму обігу облігацій, що емітуються малими та середніми підприємствами аграрного сектору. Ті із них, які бажають залучати кошти в іноземній валюті мають звернути увагу на кредитні ноти, які на відміну від єврооблігацій і банківських кредитів є доступнішими та ефективнішими для вітчизняних підприємств малого та середнього агробізнесу.
У статті розглянуто тільки частину інструментарію ринку капіталу, що може бути застосований МСБА для фінансування своєї діяльності. Повніший аналіз можливостей фінансового забезпечення малих і середніх агарних підприємств за допомогою інших інструментів ринку капіталу вимагає проведення подальших досліджень.Бібліографічний список
1. Воробьева Е.И., Туманова Е.А. Финансовый рынок и его роль в финансировании инвестиций в аграрном секторе экономике // Экономика и управление. — 2007. — № 4-5.
— С. 13—18.
2. Фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств України: теорія і практика / М. Я. Дем’яненко, О. І. Зуєва.
—иК.: ННЦ «Інститут аграрної економіки», 2010. — 191 с.
3. Стецюк Ю.П. Проблеми фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств // Облік і фінанси АПК. — 2011. — №4. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://magazine.faaf.org.ua/ content/view/1322/35/
4. Підсумки діяльності кредитних установ за 2013 рік / [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://nfp.gov.ua/files/Ogliad Rinkiv/KS/ks_2013.pdf
5. Обсяг укладених біржових контрактів з цінними паперами за квітень 2014 року/ [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:///www/ nssmc.gov.ua /press/news/
6. Закон України «Про аграрні розписки» від 6.11.2012 р. №5479 –VI.
— [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua /laws/show/5479-17
7. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. №2664 — ІІІ. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/2664-14
8. Інформаційна довідка щодо розвитку фондового ринку України протягом січня-лютого 2014 року /[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:///nssmc.gov.ua/fund/analytics
9. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. №3480 — ІV. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3480-15
10. Мельник М., Василенко М. Перспективи використання аграрних розписок / [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www. deloііtte.com/print/uk_ua/press-ukr/201701/d5944b0 References
1. Vorob’eva E.I., Tumanova E.A. Finansovyi rynok i ego rol’ v finansirovanii investitsii v agrarnom sektore ekonomiki [Financial market and its role in financing investment in the agricultural sector of the economy] // Ekonomika i upravlenie.
— 2007. — №4-5. — S. 13–18.
2. Fіnansovі resursy sіl’s’kogospodars’kykh pіdpryemstv Ukrainy: teorіya і praktyka [Financial resources of agricultural enterprises of Ukraine: Theory and Practice] / M. Ya. De-m’yanenko, O. І. Zueva. — K.: NNTs «Іnstitut agrarnoi eko-nomіky», 2010. — 191 s.
3. Stetsyuk Yu. P. Problemy fіnansovogo zabezpechennya sіl’s’kogospodars’kykh pіdpriemstv [Problems of financial support farm ] // Oblіk і fіnansy APK. — 2011. — №4. — [Elektronnyi resurs]. — Rezhym dostupu: http://magazine.faaf.org.ua/ content/view/1322/35/
4. Pіdsumky dіyal’nostі kredytnykh ustanov za 2013 rіk [Results of the business of credit institutions 2013] / [Elektronnyi resurs]. — Rezhym dostupu: http://nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/KS/ks_2013.pdf
5. Obsyag ukladenykh bіrzhovykh kontraktіv z tsіnnimi paperamy za kvіten’ 2014 roku [The volume of exchange-traded contracts in securities for April 2014] / [Elektronnyi resurs]. — Rezhym dostupu: http:///www/nssmc.gov.ua /press/news/
6. Zakon Ukrainy «Pro agrarnі rozpysky» vіd 6.11.2012 r. №5479 –VI. — [Elektronnyi resurs]. — Rezhym dostupu: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/5479-17
7. Zakon Ukrainy «Pro fіnansovі poslugy ta derzhavne regulyuvannya rynkіv fіnansovykh poslug» vіd 12.07.2001 r. №2664
— ІІІ. — [Elektronnyi resurs].
— Rezhym dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2664-14
8. Іnformatsіina dovіdka shchodo rozvytku fondovogo rynku Ukrainy protyagom sіchnya-lyutogo 2014 roku / [Elektronnyi resurs].
— Rezhym dostupu: http:///nssmc.gov.ua/ fund/analytics
9. Zakon Ukrainy «Pro tsіnnі papery ta fondovyi rynok» vіd 23.02.2006 r. №3480 — ІV.
— [Elektronnii resurs].
— Rezhym dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3480-15
10. Mel’nyk M., Vasylenko M. Perspektyvy vykorystannya agrarnykh rozpysok [Prospects for agricultural receipts] / [Elektronnyi resurs]. — Rezhym dostupu: http://www.deloііtte.com/print/uk _ua/press-ukr/201701/d5944b0 Стаття надійшла до редакції 21 квітня 2014 р.
