Кредитна якість (надійність) облігації як боргового фінансового інструменту визначається спроможністю позичальника своєчасно виконувати свої зобов’язання з виплати відсотків у період строку обігу облігації і поверненню основної суми позики у разі настання дати погашення. З метою підвищення надійності випусків облігацій більшість емітентів користується послугами відомих рейтингових агентств.
Рейтинг не є рекоменда цією купувати або не купувати ті або інші цінні папери, а лише являє собою незалежну думку рейтингового агентства про спроможність компанії погашати свої зобов’язання. Рейтинг не ділить компанії на гарні і погані, оскільки кредитоспроможність — не єдина характеристика компанії. Рейтинг також не є аудитом, і компанія повністю несе відпові дальність за ту інформацію, яку вона надає рейтинговому агентству.
Кредитні рейтинги потрібні як інвесторам, так і емітентам. Кожний інвестор формує свою стратегію самостійно залежно від рівня ризику, який він готовий на себе прийняти. Тому інвесторам рейтинги потрібні для спрощення і зменшення вартості процедури аналізу паперів. Поки що на ук раїнському ринку кількість боргових інструментів ринкового типу невелика, і інвестор може
дозволити собі самостійно проводити аналіз. Однак зі збільшенням позик робити це буде все більш проблематично. Оскільки рейтинг ґрунтується не тільки на публічній інформації, то може дати додаткові відомості тим інвесторам, які самостійно відстежують цінні папери. Крім того, рейтинг дає змогу порівняти зовсім різні папери великої кількості емітентів. Рейтинг при водить оцінку ризику боргових зобов’язань до єдиного базису, оскільки за однією і тією ж шкалою оцінюються зобов’язання компаній, фінансових інститутів, муніципальних утворень тощо.
Емітенту рейтинг необхідний передусім тому, що він дозволяє звернутися до широкого кола інвесторів. Крім того, зарубіжна практика показує, що рейтинг дозволяє емітенту в подальшому зменшити витрати на фі нансування, оскільки ризик інвестора знижується.
Коли емітент виводити свої облігації на світові фінансові ринки, йому особливо важливо отримати внутрішній кредитний рейтинг.
Рейтинг зветься внутрішнім, оскільки враховується фінансова ситуація в країні, де здійснює господарську діяльність емітент.
Ще одна важлива функція кредитного рейтингу — консалтингова.
Компанія має право не пуб лікувати свій рейтинг, якщо вона цього не хоче. Вона укладає договір з рейтинговим агентством, але якщо рейтинг не влаштовує компанію, вона може відмовитися його публікувати. Тим не менш, компанія може використовувати конфіденційний рейтинг для себе, щоб зрозуміти, в який бік рухатися і розвиватися.
Головне завдання рейтингових служб — попереджати інвестора про потен ційний ризик, з яким пов’язана купівля боргових зобов’язань того чи іншого позичальника, враховуючи ймовірність невиконання цих зобов’язань. Інвестори купують, утримують або продають облігації або інші активи з метою одержати якомога більше доходів на вкладений капітал. Однак ця мета має обмеження, передусім пов’язані з ризико м.
Облігаціям притаманні різні види ризиків, які інвестор мусить брати до уваги.
1. Ризик відсоткової ставки («ринковий ризик») полягає у тому, що реальне повернення на вкладені у фінансові інструменти гроші може бути меншим, ніж передбачалось, через зміну загальних ринкових умов у ставках відсотка. Залежність між цими змінами ма є обернено пропорційний характер. За інших рівних обставин ціни на облігації та інші цінні папери змінюються обернено пропорційно відносно зміни ставки відсотка. Крім того, ризик, пов’язаний зі змінами ставки відсотка, безпосередньо впливає на вартість облігації на відміну від простих акцій.
2. Ризик інфляції. Чинником, що негативно впливає на всі цінні папери, є зниження купівельної спроможності тієї валюти, яка була в них інвестована. В умовах невизначеності рівня інфляції це пов’язано з ризиком підвищення ставки відсотка, оскільки остання зазвичай зростає в міру зростання інфляції. У цьому разі кредитори вимагають додаткових премій (надбавок) з тим, що б компенсувати свої втрати від зниження купівельної спроможності грошей.
3. Кредитний ризик пов’язаний з присвоєним рейтингом (можливе зниження рейтинговою компанією надійності боргових зобов’язань). Зниження рейтингу, як правило, є наслідком погіршення фінансового стану емітента або прийняття ним рішення, яке рейтингові агентства вважають помилковим. Зниження надійності спону кає інвестора вимагати більшу дохідність за придбаними ним облігаціями. Ціни на ці облігації на вторинному ринку падають, і це означає, що, якщо емітент вирішить здійснити новий випуск боргових зобов’язань, йому для залучення інвесторів доведеться пропонувати їх за більш високою ставкою відсотка.
4. Валютний ризик. Останніми роками ринок о блігацій став міжнародним, і інвестор має змогу купити облігації, номіновані в різних валютах. Курси валют постійно змінюються. Ринок деяким чином враховує цей ризик (очікувану зміну курсів) розмірами відсоткових ставок. Наприклад, якщо ринок очікує, що курс євро буде зростати відносно долара, то відсоткові ставки облігацій, номінованих у єв ро, будуть нижчими, ніж ставки аналогічних облігацій у доларах. Однак передбачити, який вигляд матимуть валютні курси через декілька років, неможливо, тому валютний ризик у разі довгострокових інвестицій в облігації завжди існує.
5. Ризик реінвестиції. Купуючи облігацію, інвестор повинен думати, що робити з купонним доходом або коштами від погашення облігації, якщо с трок погашення є наближеним. Можливо, йому доведеться розмістити ці кошти на значно гірших умовах.
Тому у деяких випадках вигідніше купити довгострокову облігацію, з якою ці питання не виникають.
6. Ризик «call» (ризик «відклику» облігацій) пов’язаний з тими облігаціями, під час випуску яких було обумовлено можливість їх викупу раніше строку пог ашення. Цей ризик полягає в тому, що емітент може викупити облігацію до настання строку її погашення. Інвестору виплачується відсоток на день «відклику», а іноді й спеціальна премія, однак він позбавляється тих доходів, на які він розраховував до закінчення строку погашення. Якщо інвестор купує 10річну облігацію зі ставкою 10%, а ринко ві ставки падають до 9%, то існує ймовірність, що емітент відкличе свої облігації і позичить ко
шти в іншому місці під більш низьку поточну ставку відсотка. Якщо ж інвестор забажає продовжувати тримати свої кошти вкладеними в ці облігації, він зможе мати тільки поточну ставку у 9%.
7. Ризик ліквідності пов’язаний з функціонуванням вторинного ринку облігацій. Папери, які можуть бути куплені або реалізовані швидко і без істотної знижки в ціні, можуть ро зглядатися як ліквідні. Тому, чим більшою є невизначеність відносно часу, що витрачається на купівлю або продаж, і розміру знижки в ціні, тим більшим є ризик ліквідності.
8. Ризик дефолту у розвинутих країнах значною мірою визначається рейтингом (або його відсутністю). Дефолт відбувається, якщо емітент не в змозі виплачувати відс отки, а також основну суму боргу. Найбільш високий ризик дефолту у високодохідних облігацій. У цілому, за даними світового ринку спекулятивних облігацій, у 1980—2000 рр. його розмір коливався від 1,8% (у 1980 р.) до 10,5% (у 1999 р.), а на початок 2001 р. становив близько 6%. У середньому ж за 20 років цей розмір становив 4%, що прибли зно дорівнює премії в дохідності спекулятивних облігацій до дохідності облігацій інвестиційної якості.
9. Ризик несприятливого розгортання подій (event risk) пов’язаний з самою компанією (якщо вона займається, наприклад, небезпечним виробництвом), з можливістю поглинання компанії або з галуззю, до якої належить емітент. Наприклад, у
1988 р. компанія RJR Nabisco була викуплена за 25 млрд дол. за допо могою так званого викупу в кредит (leveraged buyout, LBO)
— викуп контрольного пакету акцій за рахунок залучення позикових коштів шляхом випуску облігацій, банківських кредитних ліній тощо. У нової компанії внаслідок великого розміру отриманих кредитів за наявності 1,2 млрд дол. власного капіталу було створено близько 30 млрд дол. боргів. Через це рейтинг ст арих облігацій, випущених ще самою RJR Nabisco, впав від А1 до В3.
Це негативно вплинуло на їх котирування та ліквідність.
Останнім часом дирекція багатьох компаній намагається збільшити акціонерний капітал шляхом LBO, реструктуризації, злиття з іншими компаніями і рекапіталізації. Подібні дії можуть різко знизити вартість облігацій у зв’язку з надмірним збільшенням боргового навантаження компані ї. Тому індивідуальний інвестор повинен приділяти особливу увагу коментарям рейтингових агентств відносно компаній-емітентів, найбільш підвладних event risk.
10. Політичний ризик — ризик політичних змін, які можуть піддати ризику можливість позичальника виплачувати борги або негативно впливати на отримання інвестором вигоди від при
дбання даних боргових зобов’язань. Якщо кошти вкладаються іноземним інвестором, останній може вимагати захисту від політичного ризику в країні позичальника в формі гарантій уряду своєї країни або країни позичальника.
Важливо пам’ятати, що очікуваний рівень віддачі на капітал і ризик тісно пов’язані. Розумний інвестор не може очікувати великий дохід без при йняття великого ризику. В той самий час інвестори не приймуть більший ризик, якщо вони не будуть очікувати додаткових доходів. Це означає, що вимагається певна величина надбавки (премії) до ставки віддачі на капітал, щоб примусити інвестора купити той або інший цінний папір. Розмір премії за більш високий ризик є функцією від типів і рівня відпо відних ризиків. Наведений нижче графік відображує «зону балансування» між ризиком і доходами (ставкою віддачі на капітал) з ділянкою безризикових доходів (рис. 3.1).
Став к авіддач інакапі т а л
Ризик
Рис. 3.1. Співвідношення між ставкою віддачі на капітал і ризиком
Рейтинги складаються для муніципальних облігацій, усіх видів корпоративних міжнародних облігацій, деяких інструментів грошового ринку. Часто складаються рейтинги привілейованих акцій, існують також рейтинги простих акцій. Рейтинги не при
своюються державним борговим паперам, оскільки уряд володіє податковими повноваженнями.
У сучасних умовах у світі налічується декілька кредитних агентств, які мають великий авторитет серед інвесторів: ASPAC Australian Ratings, Canadian Bond Rating Service, Dominion Bond Rating Service Limited (DBRS Ltd.), Duff & Phelps Credit Rating Company, The Fitch IBCA, Japan Bond Research Institute, Japan Credit Rating Agency Limited (JCR Ltd.), McCarthy Crisanti & Maffei, Moody’s Investor’s Service, Nippon Investor Service, Standart & Poor’s Ratings Service (S&P).
У США та Європі ринок рейтингових послуг розділений між чотирма найбільшими агентствами: Moody’s, Standart & Poor’s, Fitch IBCA і Duff & Phelps (табл. 3.1). Перші два агентства утримують близько 80% ринку, в тому числі й на йбільших емітентів. Рейтингові позначення трьох останніх ідентичні, Moody’s застосовує дещо іншу систему. Однак часто емітент намагається отримати рейтинги від декількох агентств, і присвоєні рівні надійності зазвичай збігаються; якщо існують розбіжності, то це спеціально зазначається.
Таблиця 3.1
ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРОВІДНИХ СВІТОВИХ РЕЙТИНГОВИХ АГЕНТСТВ
| Агентство, рік заснування, власник, кількість офісів, кількість аналітиків |
Обсяг роботи |
Закінчення табл. 3.1
| Агентство, рік заснування, власник, кількість офісів, кількість аналітиків |
Обсяг роботи |
Для визначення рейтингу емітента рейтингові агентства ретельно вивчають фінансовий стан емітента і стан уже існуючої заборгованості, оцінюють рівень майбутніх доходів, що підуть на погашення облігацій, проводять порівняння діяльності емітента з діяльністю його конкурентів. У результаті рейтингові служби ранжирують цінні папери в рамках єдиної послідовної системи відносно рівня їх ризик у і ризиків погіршення платоспроможності їх емітентів та присвоюють їм оцінки, що позначаються спеціальними символами, які вказують на інвестиційні якості цінних паперів. Практично всі рейтингові агентства дотримуються такого типу позначень: виділяють 4 великі класи, відповідно А, В, С, D, у межах яких існують підкласи. У табл. 3.2 наведено рейтингові шкали прові дних агентств для облігацій.
Таблиця 3.2
РЕЙТИНГОВІ ШКАЛИ ПРОВІДНИХ АГЕНТСТВ ДЛЯ ОБЛІГАЦІЙ
| Moody’s |
S&P |
Fitch IBCA |
Duff & Phelps |
Закінчення табл. 3.2
| Moody’s |
S&P |
Fitch IBCA |
Duff & Phelps |
При цьому важливо враховувати, що рейтингові шкали відображують не стільки абсолютний рівень ризику неплатежу, скільки відносний рівень ризику емітентів порівняно один з одним. Так, було помічено, що японські рейтингові агентства зазвичай присвоюють рейтинг на 2—3 ступені нижче, ніж американські. Однак це не означає, що японські інвестори неадекватно оцінюють ризик, оскільки від різняється тільки абсолютний рівень рейтингу, а відносне розташування емітентів на шкалі залишається незмінним. Враховуючи цю різницю, японські інвестори оцінюють рівень ризику приблизно так само, як і американські.
Облігації інвестиційної якості (investment-grade bonds) — добре забезпечені облігації емітентів з солідною репутацією. Інвестори включають корпоративні облігації інвестиційної якості у свої інвестиційні пор тфелі з метою отримання стабільного доходу (вищого, ніж дохід за державними цінними паперами з тим самим строком погашення) і збереження суми вкладених коштів.
Спекулятивні облігації (junk bonds/ high-yield bonds) пов’язані з високим ризиком дефолту, і всі спекулятивні операції з ними пов’язані на тому самому ризику. Емітент таких облігацій для залучення інвесторі в має запропонувати більш високий відсоток дохідності як компенсацію за прийнятий на себе підвищений ризик. Тому їх також називають високодохідними, або «сміттєвими» облігаціями.
Привабливість високодохідних облігацій для інвесторів зумовлена такими причинами: а) висока дохідність може збільшувати поточний дохід інвестора. Премія в дохідності спекулятивних облігацій порівняно з
облігаціями інвестиційної якості зростає у період зниження на ринку відсоткових ставок. Так, у 1980-ті і 1990-ті рр. ця різниця в дохідності у середньому на світових ринках облігацій становила
3—4% (за порівняно однакової дати погашення); б) потенціал зростання вартості облігації. У разі позитивних подій в економіці, галузі або у компанії-емітента зростає ринкова вартість о блігації. Приклади таких подій: підвищення кредитного рейтингу емітента, покращення фінансових показників його роботи, вигідні злиття, придбання компанії іншою більш крупною і надійною структурою; в) змога диверсифікувати ризики інвестиційного портфеля шляхом запобігання концентрації активів інвестора у якомусь одному сегменті ринку цінних паперів; г) за високодохідними облігаціями ризик зміни відсоткової ставки мен ший, ніж за довгостроковими державними цінними паперами; д) привабливий валовий дохід, що включає в себе зміни в цінах облігації і дохід від реінвестування отриманих відсотків.
Поряд з усіма переліченими перевагами високодохідним облігаціям властива велика кількість ризиків, що можуть бути знижені через диверсифікацію активів між емітентами і секторами економіки, пер егляд інвестиційного портфеля відповідно до змін галузевих і ринкових циклів, а також через моніторинг фінансового стану галузі та емітента.
Якщо в кінці 1980-х рр. спекулятивні облігації використовувались обмеженою кількістю учасників ринку для фінансування корпоративних злиття і поглинання, то сьогодні ринок розширився і включає велику кількість диле рів і емітентів, які використовують його для різних цілей. З розвитком ринку високодохідних облігацій на ньому з’являються їх нові види і модифікації старих форм. До цієї групи облігацій зазвичай відносять: облігації з оплатою за вибором, облігації зі плаваючою і наростаючою відсотковою ставкою (FRNs і IRNs), облігації з відстроченням купонн их платежів, конвертовані облігації тощо.
Емітентів високодохідних облігацій можна згрупувати так:
• «зірки, що піднімаються» (rising stars). Компанії, що розвиваються або тільки-но створені компанії, які ще не напрацювали господарську (операційну) історію, але розмір і структура їх капіталу варті одержання рейтингу на рівні інвестиційного. Такі компанії, наприклад, звертаються до ринку облігацій, щоб отримати венчурний капітал для фінансування перших стадій своїх
• «грішні янголи» (fallen angels). Це компанії, чий кредитний рейтинг у зв’язку з погіршенням фінансового стану був знижений з інвестиційного до спекулятивного. Fallen angels залучають додаткові кошти шляхом випуску облігацій з метою найшвидшого виходу з кризової ситуації і одержання інвестиційного статусу;
• «компанії-боржники» (за розмірами і доходами можуть бути віднесені до «блакитних фішок») з часткою позикових коштів вищих за середні показники по галузі. Ці компанії можуть випускати високодохідні облігації з метою реструктуризації боргів (покриття банківських кредитних ліній, погашення попередніх випусків облігацій), фінансування придбання інших компаній, викупу контрольних/блокувальних пакетів акцій, від биття атак компаній-поглинальників на фондовому ринку;
• спеціально створені структури з метою викупу материнською компанією контрольного пакету акцій у своїх акціонерів за рахунок позикового капіталу, залученого через випуск високодохідних облігацій. Такі компанії-одноденки, як правило, діють в інтересах приватних інвестиційних груп на чолі топ-менеджерів компанії-засновника;
• компаній, для яких у фінансуванні проектів недостатньо власних коштів і залучених банківських кредитів;
• іноземні уряди і корпорації, які мало відомі внутрішнім інвесторам країни розміщення облігаційної позики, можуть розраховувати зазвичай на випуск тільки високодохідних облігацій.
В Україні Концепція створення системи рейтингової оцінки регіонів, галузей національної економіки, суб’єктів господарювання була ухвалена лише 1 квітня 2004 р. Використання її результатів дасть інвесторам можливість визначати ін вестиційну привабливість об’єктів вкладення капіталу.
Агентство, уповноважене ДКЦПФР на проведення рейтингової оцінки, має відповідати таким критеріям: бути резидентом України; спеціалізуватися виключно на наданні послуг з визначення кредитного рейтингу та інформаційно-аналітичних послуг, пов’язаних із забезпеченням діяльності з визначення кредитного рейтингу; використовувати для проведення оцінки національну шкалу кредитних рейти нгів; володіти інформаційною інфраструктурою, достатньою для ефективного збирання, оброблення та аналізу даних, та засобами для оприлюднення відомостей про визначений кредитний рейтинг; мати досвід роботи не менш ніж два роки.
Відповідність юридичної особи цим ознакам має бути підтверджена експертним висновком Світового банку, МВФ або ЄБРР.
Уповноважене агентство не проводить додаткового аудиту фінансового стану об’єкта оцінки та поданої ним інформації.
Кредитний рейтинг може бути змінений у разі появи нових відомостей про об’єкт оцінки та в інших випадках, які агентство вважати ме достатніми для перегляду рейтингу.
Національна шкала кредитних рейтингів дає змогу оцінити кредитний ризик позичальника — регіону, органу місцевого самоврядування, суб’єкта господарювання та окремих боргових інструментів — облігацій, векселів, позичок.
Кредитний рейтинг позичальника, як зазначено у Концепції, характеризує рівень його спроможності своєчасно і в повному обсязі виплачувати відсотки та ос новну суму за борговими зобов’язаннями.
Кредитний рейтинг боргового інструменту характеризує рівень спроможності емітента своєчасно і в повному обсязі обслуговувати зобов’язання за таким інструментом і може бути як нижчим, так і вищим від рейтингу позичальника (за наявності обставин, що зменшують кредитний ризик, — застави, гарантії, що над аються третьою особою). Кредитні рейтинги можуть бути короткостроковими (до одного року) і довгостроковими (понад один рік). Значення кредитних рейтингів варіюються в межах від позначки uаААА (найвища кредитоспроможність) до позначки uаD (дефолт) — для довгострокових кредитних рейтингів; у межах від позначки uаК1 (найвища кредитоспроможність) до позначки uаКD (дефол т) — для короткострокових кредитних рейтингів. Прогноз кредитного рейтингу (позитивний, стабільний чи негативний) є коментарем щодо переважних тенденцій, які впливають на кредитний рейтинг, з точки зору його можливої (але не обов’язкової) зміни у подальшому.
Рейтинг може бути відкликано, якщо позичальник не подає уповноваженому агентству інформацію, необхідну для поновлення рей тингу або з інших причин. Якщо рейтинг визначається лише на основі публічної інформації про об’єкт оцінки, то до його значення додається позначка рі.
У процесі проведення рейтингової оцінки регіонів та органів місцевого самоврядування уповноважене агентство розглядає сукупність економічних показників та політичних чинників, показники виконання бюджету, а також характерис тики міжбюджетних відносин та макроекономічної політики. Важливим
чинником рейтингової оцінки є визначення ефективності управління фінансами. При цьому визначаються кваліфікація та спеціалізація працівників, відповідальність за проходження бюджетного процесу, зваженість інвестиційної стратегії, якість внутрішнього фінансового контролю. Під час проведення аналізу фінансового стану суб’єкта господарювання оцінюються організаційна структура та механізми планування, обліку та моніторингу фінансової діяльност і. Визначаються структура капіталу, потреба в інвестиціях, ліквідність активів, динаміка дебіторської та кредиторської заборгованостей, доходів і витрат, прибутку і рентабельності, ефективність внутрішнього фінансового контролю.
Національна шкала кредитних рейтингів містить такі довгострокові кредитні рейтинги:
• інвестиційний рівень uаААА — винятковий (найвищий) рівень спроможності позичальника своєчасно і в повному обсязі виплачувати відсотки та основну суму за борговими зобов’язаннями;
• uаАА — дуже високий рівень спроможності позичальника своєчасно і в повному обсязі виплачувати відсотки та основну суму за борговими зобов’язаннями;
• uаА — високий рівень спроможності позичальника своєчасно і в повному обсязі виплачувати відсотки та основну суму за борговими зобов’язаннями. Однак такий позичальник чутливий до несприятливих змін у комерційних, фінансових та економічних умовах порівняно з позичальниками з більш високими рейтингами;
• uаВВВ — достатня спроможність позичальника своєчасно та в повному обсязі виплачувати відсотки та основну суму за борговими зобов’язаннями. Однак такий позичальник перебуває під впливом несприятливих змін у комерційних, фінансових та економічних умовах порівняно з позичальниками з більш високими рейтингами;
• спекулятивний рівень uаВВ — боргові зобов’язання позичальника найменшою мірою піддаються ризику невиплати. Однак можуть виникнути труднощі зі своєчасною і в повному обсязі виплатою відсотків та основної суми за борговими зобов’язаннями у разі несприятливих змін у комерційних, фінансових та економічних умовах, хоча найближчим часом імовірність невиконання позичальником боргових зо бов’язань мінімальна;
• uаВ — на цей час позичальник спроможний виплачувати відсотки та основну суму за борговими зобов’язаннями, але має більш високу ймовірність дефолту за зобов’язаннями, ніж пози
• uаССС — існує ймовірність дефолту за борговими зобов’язаннями позичальника. Своєчасність і обсяги виплати відсотків та основної суми за борговими зобов’язаннями значною мірою залежать від комерційних, фінансових та економічних умов;
• uаСС — існує висока ймовірність дефолту за борговими зобов’язаннями позичальника в комерційних, фінансових та економічних умовах;
• uаС — найближчим часом очікується дефолт за борговими зобов’язаннями позичальника (зокрема, у разі порушення справи про банкрутство, анулювання ліцензії на провадження основної діяльності, очікуваної ліквідації позичальника, винесення судового рішення про накладення стягнення на майно чи в іншому аналогічному випадку), але виплати за борговими зобов’язаннями на даний час не п рипинено;
• uаD — виплати відсотків та основної суми за борговими зобов’язаннями припинено позичальником без згоди кредиторів щодо реструктуризації заборгованості до настання терміну платежу.
Концепція визначає і короткострокові кредитні рейтинги: інвестиційний рівень uаК1 — винятковий (найвищий) рівень спроможності позичальника своєчасно і в повному обсязі виплачувати відсотки та основну суму за борго вими зобов’язаннями. Фінансовий стан позичальника дає змогу запобігти будь-яким ризикам, що можуть виникнути у короткостроковій перспективі; uаК2 — дуже високий рівень спроможності позичальника своєчасно і в повному обсязі виплачувати відсотки та основну суму за борговими зобов’язаннями. Фінансовий стан позичальника дає змогу запобігти передбачуваним ризикам у короткостроково му періоді; uаКЗ — достатня спроможність позичальника своєчасно і в повному обсязі виплачувати відсотки та основну суму за борговими зобов’язаннями. Фінансовий стан позичальника задовільний, щоб запобігти передбачуваним ризикам у короткостроковому періоді;
спекулятивний рівень uаК4 — сумнівна спроможність позичальника своєчасно і в повному обсязі виплачувати відсотки та основну суму за борговими зобов’язаннями. Фінансовий стан позичальника, найімовірніше, є недостатньо високим, щоб запобігти передбачуваним ризикам у короткостроковому періоді; uаК5 — імовірна неспроможність позичальника своєчасно і в повному обсязі виплачувати відс отки та основну суму за борговими зобов’язаннями. Фінансовий стан такого позичальника не дає змоги запобігти передбачуваним ризикам у короткостроковому періоді; uаК6 — позичальник оголосив дефолт за борговими зобов’язаннями.
