6.3. Регулювання та контроль інвестиції резидентів за кордон

Питання здійснення резидентами інвестицій за кордон завжди залишалось для будьякої країни не менш пріоритетним, аніж залучення іноземних інвестицій. Це зумовлено тим , що перед державою має стояти мета залучення й підтримання інвестиційного клімату всередині країни, аби не допустити перепливу капіталу за кордон.

Як уже зазначалося в розділі 6.1, проблеми здійснення інвестицій за межі України регулює Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Згідно із Декретом здійснення інвестицій за межі України потребує наявності індивідуальної ліцензії. Виняток становлять цінні папери або інші корпоративні права, отримані фізичними особамирезидентами як дарунок або у спадщину.

Окрім Декрету Національним банком України було розроблено спеціальний нормативний акт, який регламентує порядок видачі зазначених ліцензій. Це Інструкція про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, затверджена постановою Правління Національного банку України від 19.03.1999 року № 122 (далі — Інструкція 122).

Ця інструкція була затверджена з метою врегулювання капітальних операцій, пов’язаних з інвестуванням резидентами коштів за кордон. Вона визначає порядок видачі індивідуальних ліцензій та механізм контролю за здійсненням резидентами України інвестиційних операцій.

Згідно з Інструкцією 122, інвестиція за кордон — господарська операція, що передбачає придбання суб’єктами інвестицій основних фондів , нематеріальних активів, корпоративних прав, цінних паперів та їхніх похідних в обмін на валютні цінності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Інструкція 122 визначає, що не є інвестиціями операції резидентів із переказу коштів для утримання власних представництв (філій) за кордоном згідно з їхнім кошторисом витрат (за винятком придбання за кордоном нерухомого майна), оплата членських (вступних) внесків до іноземних (міжнародних) організацій та установ, включно з оплатою участі в міжнародних системах транспорту, телекомунікацій і зв’язку тощо, страхових та медичних послуг, а також відкриття рахунків в іноземних банках.

Індивідуальна ліцензія Національного банку України на здійснення інвестиції за кордон ( далі — ліцензія) — це належним чином оформлений письмовий дозвіл Національного банку України на право здійснення конкретним резидентом конкретної інвестиції. Для здійснення усіх видів інвестицій (незалежно від термінів та сум) резидентам потрібно обов’язково попередньо отримати ліцензії. Здійснення резидентами інвестицій за кордон без отримання ліцензії тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Ліцензія не видається на здійснення інвестицій за кордон (реінвестицій), уже фактично здійснених з порушенням вимог чинного законодавства України.

Порядок здійснення вищезазначених операцій визначається іншими нормативними документами Національного банку України.

До інвестиційної діяльності не належить також створення й функціонування дипломатичних, консульських, торговельних та інших офіційних представництв за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями.

Інструкція також містить визначення терміна нематеріальні активи — об’єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, об’єктом права власності резидента. А також корпоративні права — право власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) юридичної особи, включно з правом на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також частки активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства.

Об’єкт інвестиції за кордон — будьяке майно, в тому числі основні фонди, нематеріальні активи, корпоративні права , цінні папери та їхні похідні.

Інструкція 122 розподіляє інвестиції за кордон на капітальні, фінансові та реінвестиції. Так, капітальна інвестиція — господарська операція, яка передбачає придбання об’єктів нерухомого майна, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації. Фінансова інвестиція — господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції, своєю чергою, поділяються на прямі інвестиції та портфельні інвестиції.

Прямі інвестиції — господарська операція, яка передбачає внесення коштів до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Портфельні інвестиції — господарська операція, що передбачає придбання цінних паперів, їхніх похідних та фінансових активів за кошти на фондовому ринку.

Реінвестиція — господарська операція, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

При здійсненні інвестицій за кордон суб’єктами інвестиції виступають винятково резиденти: а)юридичні особи; б)фізичні особи, які в установленому законодавством України порядку визнані суб’єктами підприємницької діяльності; в )фізичні особи, які не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності.

Національний банк України регулює інвестиції, які здійснюються винятково у вигляді валютних цінностей. Сферою регулювання Інструкції 122 є кошти — валютні цінності, виражені в гривнях або в іноземній валюті.

Для інвестицій не можуть бути використані кошти:

а)у готівковій формі — юридичними особами, а також фізичними особами, які в установленому законодавством України порядку є суб’єктами підприємницької діяльності;

б)за рахунок бюджетних коштів — без дозволу органу, уповноваженого розпоряджатися цими коштами.

Головною метою здійснення інвестицій за кордон є отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Доходи (прибутки) від здійснення інвестиції за кордон — це кошти, фактично отримані суб’єктами інвестицій як результат від здійснення інвестицій. Основні напрями інвестування українськими суб’єктами за кордоном унаочнює рис. 6.4.

Усі доходи (прибутки), отримані від здійснення інвестицій за кордоном , підлягають переказуванню в Україну, а також декларуванню. Ліцензія надається на підставі таких документів:

1)листзвернення на ім’я Голови Національного банку України із зазначенням мети, термінів і суми інвестиції;

2)нотаріально засвідчені копії свідоцтва про державну реєстрацію резидента—юридичної особи (або свідоцтва про реєстрацію резидента—фізичної особи як суб’єкта підприємницької діяльності), а також статуту й установчого договору з доповненнями й змінами, зареєстрованими в установленому порядку (якщо законодавством України передбачена обов’язкова наявність таких документів);

3) згоду відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, уповноваженого управляти майном, що належить державі, на здійснення резидентом інвестиції ( для підприємств, організацій, установ тощо з частковою або повною державною формою власності);

4) нотаріально засвідчені копії угод (контрактів) резидентів з іноземними партнерами про здійснення резидентами інвестиції (мовою оригінала, а також засвідчений переклад російською або українською мовами) з обов’язковим зазначенням банківських реквізитів сторін;

5) легалізовану копію документа про реєстрацію об’єкта інвестиції за кордоном (витяг із торговельного, банківського або судового реєстру тощо) та його установчих документів;

6) відомості про назву банкунерезидента та його місцезнаходження, реквізити розрахункового рахунка, на який здійснюватиметься переказ валютних коштів;

7) документ, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії. У разі, якщо інвестицію за кордон здійснює уповноважений банк, додатково до зазначених документів він зобов’язаний подати копію протоколу рішення компетентного органу уповноваженого банку про здійснення банком інвестиції.

При здійсненні фінансових інвестицій також має бути подана легалізована копія проспекту емісії об’єкта інвестиції, підтверджена відповідним контрольним органом країниемітента.

Якщо законодавством країни інвестицій передбачений інший порядок реєстрації об’єкта інвестиції (тобто спершу вимагається переказ коштів, а після їх внесення здійснюється реєстрація об’єкта інвестиції), який підтверджений відповідним легалізованим документом, то розгляд документів може здійснюватися без подання легалізованої копії документа про реєстрацію об’єкта інвестиції за кордоном. При цьому Національний банк України у виданій резиденту ліцензії зазначає порядок подання до Національного банку України документів, що підтверджують (після дозволеного ліцензією переказу коштів за кордон) реєстрацію об’єкта інвестиції.

Будьяка інформація, передана засобами телексного, телетайпного або факсимільного зв’язку (факсом) тощо, не визнається офіційним документом і не приймається до розгляду. У виняткових випадках вона може бути прийнята до розгляду за умови її обов’язкової заміни у п’ятиденний термін належним чином оформленим документом у паперовому вигляді.

Сума інвестиції у вигляді готівкової іноземної валюти, що вивозиться (переміщується) власником ліцензії через митний кордон України, разом із витратами на перебування за кордоном не може перевищувати загальних розмірів, визначених нормативними актами, що регулюють порядок переміщення іноземної валюти через митний кордон України.

При митному оформленні готівкової іноземної валюти, що вивозиться (переміщується) власником ліцензії через митний кордон України, ліцензія не є заміною відповідних дозволів на вивезення за кордон іноземної валюти готівкою (чеками).

Ліцензія видається власникові ліцензії на весь термін здійснення зазначеної в ній інвестиції й не може бути підставою для інших валютних операцій. Вона видається тільки зазначеному в ній власникові ліцензії без права передавання її третім особам. Ліцензія не є підставою для відшкодування Національним банком України будьяких витрат, що виникли у власника ліцензії у зв’язку з оформленням, здійсненням та поверненням ним інвестиції, а також доходів (прибутків) від інвестиції.

За видачу ліцензії із заявника стягується плата в розмірах, визначених Національним банком України. Власник ліцензії зобов’язаний у тижневий термін після фактичного здійснення інвестиції надіслати до Департаменту валютного контролю та ліцензування, територіального управління та обслуговуючого банку повідомлення про фактично здійснену інвестицію.

Підставами для відмови Національного банку України у видачі ліцензії, у внесенні змін та доповнень до неї, для тимчасового призупинення розгляду клопотання резидента про видачу ліцензії або анулювання ліцензії можуть бути:

а) відсутність документа (документів), необхідного для видачі ліцензії;

б) невідповідність поданих документів вимогам чинного законодавства України;

в) виявлення в поданих документах недостовірної інформації; г) порушення проти заявника справи про банкрутство;

ґ) заборони або обмеження щодо іноземних інвестицій, передбачені чинним законодавством України та/або країни інвестиції; д ) негативні висновки відповідного територіального підрозділу з боротьби з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України та (або) відповідного територіального підрозділу з боротьби з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.

Підставами для анулювання ліцензії можуть бути:

а)порушення власником ліцензії її умов, вимог чинного законодавства України;

б)письмова відмова від здійснення інвестиції; в)припинення інвестиції;

г)установлення факту подання резидентом документів для отримання ліцензії, що містять заздалегідь недостовірну інформацію.

Анулювання виданої ліцензії тягне за собою безумовне повернення резидентом в Україну в терміни, визначені Національним банком України, всіх інвестованих за кордон згідно з ліцензією коштів та отриманих від інвестиції доходів (прибутків).

Про відмову у видачі ліцензії, у внесенні змін та доповнень до неї, про тимчасове призупинення розгляду клопотання про видачу ліцензії або анулювання ліцензії Національний банк України письмово повідомляє резидента із зазначенням підстав.

Попри вельми громіздку процедуру отримання ліцензій, згідно з повідомленням Державного комітету статистики, у 2005 році з України в економіку інших країн світу спрямовано 31400000 мільйонів доларів США прямих інвестицій. Інвестування здійснювалося переважно у вигляді грошових внесків. Обсяг інвестицій з України в економіку країн світу на 1.01.2006 року дорівнював 218200000 доларів США, у тому числі:

— до країн СНД — 107900000 доларів США (49,5% до загального обсягу);