Posibniki.com.uaМакроекономікаБюджетно-податкова політика9.4. Регуляторний вплив прямих і непрямих податків на економіку


< Попередня  Змiст  Наступна >

9.4. Регуляторний вплив прямих і непрямих податків на економіку


За допомогою податкових інструментів може забезпечуватися процес формування й розподілу ВВП, перерозподіл коштів між галузями та секторами економіки, що приводить до прискорення чи гальмування економічного розвитку в окремих галузях, на окремих територіях чи щодо окремих видів економічної діяльності.

Як правило, реалізація регуляторної функції оподаткування забезпечується прямими податками, які сплачуються при здійс-ненні виробничого процесу, тимчасом як непрямі податки (податки на споживання, що включаються до ціни товарів, виконання робіт і надання послуг, — ПДВ, податок з обороту, акциз) здебільшого виконують фіскальну функцію, а саме забезпечують наповнення фінансовими ресурсами бюджету для виконання державою її функцій. У трансформаційній економічній системі таку закономірність може бути порушено. Історично пряме оподаткування виникло раніше, ніж непряме. З часом склалося так, що прямі податки поділилися на три види. Об’єктом першого виду є реальний капітал у вигляді майна, при цьому податки стягуються тільки з певних його видів — податок на землю, податок на майно, податок на спадщину та дарування. Об’єктом другого виду є самостійна поява приватного капіталу, наприклад за рахунок особистого заробітку, наявності акцій чи інших фінансових активів, що обкладаються такими податками: податком з доходів фізичних осіб, податком з дивідендів, податком на проценти тощо. Об’єктом податків третього виду є сукупна діяльність різних видів капіталу у виробництві. До таких податків належать: податок на прибуток підприємств, податок на промисел. Крім цього, прямі податки можуть бути особистими (для конкретного платника залежно від його доходів) та реальними (стосовно майна за зовнішніми ознаками) (див. табл. 9.2).

Насамперед розглянемо позитивний ефект і втрати від застосування прямих (на прикладі податку на заробітну плату) та непрямих податків (на прикладі акцизного збору) з макроекономічного погляду [50].

Прямі податки істотно впливають на ринок ресурсу праці, адже бажання пропонувати працю безпосередньо залежить від величини доходу, що залишається після оподаткування. З’ясуємо, як впливає податок на обсяг робіт в економіці за умови, якщо заробітна плата оподатковується пропорційним податком (рис. 9.5).

1. На рис. 9.5 відображено рівновагу (точка Е

1 ) попиту та пропозиції на ринку праці до того, як дохід працівників почав обкладатися податком. Цьому стану рівноваги відповідає кількість зайнятих L

1 і зарплата W.

2. Лінія S

2 відображає пропозицію після впровадження податку. Рівновага попиту і пропозиції досягається у точці Е

2 .

3. Е

К — відрізок, що відображає величину податку на дохід. W

2

1 — заплата до оподаткування, W

2 — після оподаткування.

4. Площа фігури W

1 E

2 KW

2 відображає величину податкових надходжень до державного бюджету за умови, що платниками податку є L

2 осіб і кожна особа сплачує Е

К податку.

2

Рис. 9.5. Вплив пропорційного податку на зарплату: вигоди та втрати

Розглянемо ситуацію до і після введення податку на дохід докладніше. Нехай до оподаткування середня зарплата становила 9 од. Якщо встановлено, скажімо, 30 %-й податок на зарплату, то працівники пропонуватимуть ту саму кількість праці в разі, коли їхня зарплата до оподаткування становитиме 12 од. Однак попит на працю з боку підприємців зменшується зі зростанням зарплати. Зі зростанням зарплати, як відомо, підприємства залучають менше працівників. Рівновага встановиться в точці, яка визначається вищою зарпла

1 <

2 ), але нижчою зарплатою після оподаткування для працівників (W

2 < W) і меншою зайнятістю [50].

Від оподаткування доходу суспільство має як вигоди, так і втрати. Вигоди втілюються у сумарній величині податкових надходжень або податковому навантаженні, що будуть використані в інтересах платників податків у вигляді державних послуг (підвищення загального добробуту, суспільної безпеки, розвиток культури, охорони здоров’я тощо).

На рис. 9.5 вигоди відображені площиною чотирикутника W

1 E

2 KW

2 . Загальні втрати вимірюються трикутником Е

2

Е

1

К, що відповідає чистим втратам від розподілу ресурсів під впливом податку (або надлишковому податковому тягарю). Ці втрати виникають через відмінність між тим, що підприємці сплачують працівникам, і тим, що останні отримують. Через зменшення реально отримуваної зарплати скорочується пропозиція праці, а відповідно — і обсяг продукту, що міг би бути створений.даткування для працівників (W

2 < W) і меншою зайнятістю [50].

Від оподаткування доходу суспільство має як вигоди, так і втрати. Вигоди втілюються у сумарній величині податкових надходжень або податковому навантаженні, що будуть використані в інтересах платників податків у вигляді державних послуг (підвищення загального добробуту, суспільної безпеки, розвиток культури, охорони здоров’я тощо).

На рис. 9.5 вигоди відображені площиною чотирикутника W

1 E

2 KW

2 . Загальні втрати вимірюються трикутником Е

2

Е

1

К, що відповідає чистим втратам від розподілу ресурсів під впливом податку (або надлишковому податковому тягарю). Ці втрати виникають через відмінність між тим, що підприємці сплачують працівникам, і тим, що останні отримують. Через зменшення реально отримуваної зарплати скорочується пропозиція праці, а відповідно — і обсяг продукту, що міг би бути створений.тою для підприємців (W

1 < W

2 ), але нижчою зарплатою після оподаткування для працівників (W

2 < W) і меншою зайнятістю [50].

Від оподаткування доходу суспільство має як вигоди, так і втрати. Вигоди втілюються у сумарній величині податкових надходжень або податковому навантаженні, що будуть використані в інтересах платників податків у вигляді державних послуг (підвищення загального добробуту, суспільної безпеки, розвиток культури, охорони здоров’я тощо).

На рис. 9.5 вигоди відображені площиною чотирикутника W

1 E

2 KW

2 . Загальні втрати вимірюються трикутником Е

2

Е

1

К, що відповідає чистим втратам від розподілу ресурсів під впливом податку (або надлишковому податковому тягарю). Ці втрати виникають через відмінність між тим, що підприємці сплачують працівникам, і тим, що останні отримують. Через зменшення реально отримуваної зарплати скорочується пропозиція праці, а відповідно — і обсяг продукту, що міг би бути створений.

?Е

Е

К — загальна величина втрат, яка розподіляється між працівниками і підприємцями. ?NE

2

1

1 K — втрати працівників від зниження доходів нижче рівня, що існував до оподаткування. ?Е

Е

1 N — втрати підприємців від скорочення прибутків через зростання витрат.

2

Розглянемо тепер природу впливу непрямих податків (акцизу або ПДВ). Якщо прямі податки впливають на бажання працювати, тобто на пропозицію праці, то непрямі визначають обсяги загального виробництва та рівень цін (рис. 9.6) [50].

Рис. 9.6. Вплив акцизного збору: вигоди та втрати

Рис. 9.6. Вплив акцизного збору: вигоди та втрати

1. На рис. 9.6 рівновага у точці Е

1 встановлюється до введення акцизного збору. Їй відповідають обсяг виробництва Y

1 і рівень цін P

1 .

2. Після запровадження акцизу ціна збільшується, а лінія пропозиції зсувається вгору, набувши значення AS

2 . Рівновага встановлюється у точці Е

2 за вищої ціни P

2 і менших обсягів виробництва Y

2 .

3. Відрізок Е

2 N відображає величину акцизного збору, а площа прямокутника P

Е

2 NP

1 — надходження акцизного збору до бюджету, або податкове навантаження.

2

Розглянемо цю ситуацію докладніше. Нехай до введення акцизного збору товар коштував 9 од. За акцизного збору з одиниці товару у 3 грош. од. ціна мала б піднятися до 12 (такій гіпотетичній ціні відповідає точка D). Лише за умови, що ціна буде на рівні 12 од., обсяги продажу мали б залишитися незмінними. Однак покупці в разі такого зростання ціни не залишаються нейтральними — їхньою природною реакцією стає скорочення попиту. Компромісу між інтересами покупців і продавців буде досягнутоу точці Е

2 . Нехай їй відповідають ціни не у 12, а, скажімо, у

10,5 од., тобто на 1,5 од. вище, ніж початкова ціна. У ціні 10,5 од. міститься 3 од. акцизного збору. Утрата покупців від запровадження акцизу становить 10,5 – 9 = 1,5 од. (адже раніше вони платили 9, а тепер — 10,5 од.). Втрата продавців сягає: 9 – (10,5 – 3) = 1,5 (од.) (адже раніше вони отримували з одиниці продажу виручку в 9 од., а після запровадження акцизу — 7,5 од.). Отже, втрати від акцизного податку (або надмірний податковий тягар) (на графіку вони зображені площею трикутника NE

2 E

1 ) розподіляються між покупцями (споживачами) і продавцями (виробниками) [50].

За сучасних умов економічного розвитку базою податкових систем багатьох держав з розвинутою ринковою економікою є прямі податки, тому вони мають значні переваги порівняно з непрямими. Можна виокремити основні з них:

• пряме оподаткування дає можливість державі впливати на економічні процеси (ділову та інвестиційну активність, нагромадження капіталу, сукупне споживання). Наприклад, податок на прибуток має порівняно невисоку питому вагу в доходах бюджету через низьку рентабельність, і існує можливість його широкого використання як важеля регулювання економіки;

• прямі податки дають можливість установити пряму залежність між доходами платника та його відрахуваннями до бюджету, тобто реалізується принцип справедливості, але велике значення має встановлення підходу до градуювання ставок. Справедливість прямого оподаткування не є автоматично діючою аксіомою, вона реалізується через прийняття рішень, що обираються в межах пріоритетів податкової політики;

• прямі податки розподіляють податковий тягар так, що той, хто має високі доходи, платить до бюджету більше, ніж той, хто має низькі доходи.

Отже, прямі податки об’єктивно більшою мірою володіють стимулюючими можливостями щодо безпосередніх товаровиробників. Їхній вплив на відтворювальні процеси здійснюється безпосередньо, через зменшення чи збільшення прибутку (доходу), який залишається в розпорядженні платників податків. З погляду макроекономіки регулюються як інвестиційний, так і споживчий попит та пропозиція. Водночас держава впливає на формування розподілу ВВП. Прямі податки за певних умов (які не обмежуються рівнем податкової ставки) спроможні цілком знищити стимули до вдосконалення виробництва та нагромадження капіталів. Натомість ефективно побудована система прямого оподаткування, що є достатньо гнучкою, здатна досягти чітко поставлених цілей або, принаймні, пом’якшитивади, які на даному відрізку часу важко усунути чи запобігти. Об’єктивно закладені в прямих податках істотні стимулюючі можливості пояснюють широке використання та постійне вдосконалення їх механізму в розвинутих ринкових країнах.

Непрямі податки також посідають значне місце в податковій системі будь-якої країни. Непрямі податки мають свої переваги та вади. Серед переваг можна виокремити:

• бюджетні: регулярність і значний обсяг надходжень до бюджету;

• економічні: стимулювання (стримування) деяких виробництв, регулювання процесу споживання;

• фіскально-технічні: для кінцевого споживача вони є зручнішими, визначаються розміром споживання, не мають примусового характеру, не потребують нагромадження значних сум, їх зручно сплачувати й територіально;

• психологічні: непрямі податки входять до ціни товарів, виконання робіт та надання послуг, але якщо платник і усвідомлює, що ціна підвищена через податок, він усе одно отримує натомість необхідний продукт;

• територіальні: споживання більш-менш рівномірне в територіальному аспекті, а тому непрямі податки знімають напруження в міжрегіональному розподілі доходів. Якщо ж доходи бюджету ґрунтуються на доходах підприємств, то внаслідок нерівномірності економічного розвитку постає проблема нерівноцінності дохідної бази різних бюджетів. Оскільки ніде у світі ще не вдалося досягти збалансованого розвитку всіх регіонів, то без застосування непрямих податків виникають труднощі і в збалансуванні місцевих бюджетів.

Отже, непрямі податки мають досить багато переваг, але водночас непряме оподаткування має низку істотних вад. Головною з них є те, що сплата податків не залежить від розміру доходів платників. Зважаючи на те, що рівень споживання має певний мінімум, питома вага цих податків у доходах громадян тим вища, чим нижчий рівень доходів.

З погляду довготермінової податкової політики надзвичайно важливо визначитися щодо того, яким має бути співвідношення прямих і непрямих податків і ролі фіскальної та стимулюючої функцій, що відводиться цим групам податків.

Світова практика свідчить, що в умовах нестабільного економічного розвитку перевагу доцільно віддавати непрямим податкам, оскільки вони тісніше корелюють з обсягами виробництва та реалізації продукції і, відповідно, більше забезпечують, за інших рівних умов, очікувані надходження до бюджету з урахуванням темпів інфляції.

Наприкінці 90-х рр. минулого століття середньоєвропейський показник непрямих податків у розвинутих країнах становив 13,8 %

ВВП, прямих — 13,7 % і соціальних внесків — 15,1 % [99].

Як переконує досвід багатьох європейських країн, непрямим податкам відводиться значне місце, а їхня структура характеризується найбільшою питомою вагою специфічних акцизів, тобто податків на окремі види (групи) товарів (послуг), і універсальних акцизів, найпоширенішою формою серед яких є ПДВ, який у загальній сумі непрямих податків становить близько 90 % надходжень.

У перехідних економіках податкові інструменти є менш ефективними засобами державного регулювання, ніж у розвинутих економічних системах. Дослідження проблеми, чому відбувається втрата ефективності податкових інструментів, ведуться різними державними та науковими установами, але відповіді не є аксіоматичними. Зокрема, фахівці МВФ висловлюють думку, що:

• перехідні економіки мають структуру податкової системи, в якій, як правило, домінують непрямі податки і водночас майже немає податків на капітал і майно. Слабка система адміністрування дає суб’єктам господарювання багато можливостей для ухилення від сплати податків. Є велика різниця між податковими режимами де-юре і де-факто. Ці характеристики роблять неможливими ефективне виконання податковою системою регуляторної функції. Крім цього, посилюються корупція і бюрократія;

• тільки третина досліджених податкових систем перехідних економік мали ознаки прогресивної системи, решта були або пропорційними, або регресивними. При цьому в середньо- і довгостроковому періодах рівень податкової прогресії в деяких економіках зменшився.

Отже, регуляторний потенціал податкового інструментарію найбільше реалізується тільки тоді, коли система є прогресивною. При цьому можна констатувати певну властивість прямих податків, які домінують у розвинутих країнах. Вони надають податковому механізму властивостей прогресивного. Необхідно акцентувати увагу на тому, що прямі податки, на відміну від непрямих, мають більший регуляторний потенціал унаслідок впливу таких причин:

• прямі податки повніше реалізують принцип соціальної справедливості, адже загальновідомо, що непрямі податки є податками на бідних;

• непрямі податки — це податки на споживання. Споживання обмежується людськими, суто фізіологічними, психологічними, споживчими вимогами. За певного рівня насичення людських потреб споживання в середньому перестає збільшуватися. Громадяни заощаджують більше коштів. Тому в економіках з високим рівнем

достатку порівняно з перехідними більше сплачується податків з неспожитого доходу (заощаджень), який перерозподіляється на користь незаможніших верств населення. Це необхідно враховувати, відпрацьовуючи практичну модель оподаткування. Однак при цьому обов’язково варто зважати на такі вагомі індивідуальні чинники кожної країни, як специфіка податкового режиму, система податкового адміністрування і навіть менталітет нації [101].

Наприклад, учені зауважували, що для запровадження ПДВ в

Україні мають існувати не лише технічні, а й економічні передумови. Спираючись на досвід західних країн (нагадаємо, що «винахід» цього податку у Франції в 40-х рр. завершився його прийняттям тільки наприкінці 50-х, після ліквідації гострого ринкового дефіциту й відміни нормування продукції масового попиту), вони звертали увагу на те, що ПДВ можна вводити в податкову систему лише тоді, коли економіка держави розвивається стабільно, бюджет відносно збалансований, а темпи інфляції незначні. Однак фінансові органи країни вбачали в ПДВ тільки фіскальний інструмент, який в умовах нестабільного й неефективного виробництва та інфляції може забезпечити значні надходження до бюджету [85].

В Україні нині основними бюджетоутворюючими податками є ПДВ, податок з доходів фізичних осіб (прибутковий податок з громадян замінено цим податком з 1 січня 2004 р.), податок на прибуток підприємств та акцизний збір (рис. 9.7).

Рис. 9.7. Динаміка основних бюджетоутворюючих податків* * За даними Міністерства фінансів України.Їхні частки у структурі податкових надходжень до зведеного бюджету України за 2004 р. відповідно становили: 26,7 %, 21,0 %, 24,9 %, 11,1 %. Водночас у цій сфері існує ціла низка суперечливих тенденцій (див. дод. 6 та 7). Зокрема з 1994-го по 2003 р. фіскальна ефективність прямих податків стосовно ВВП зменшилася з 15,0 % до 10,13 %, а непрямих — з 12,9 % до 6,76 %. За 2004 р. частка прямих податків у ВВП ще зменшилася до 7,37 %, а непрямих — до 6,08 % (табл. 9.6, 9.7).

Таблиця 9.6

СТРУКТУРА ДОХОДІВ ЗВЕДЕНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ в 2000

—2004 рр., % *

Доходи, млн грн, у тому числі 20002001200220032004
49 117,954 934,661 954,375 285,880 964,6
Податкові надходження63,866,873,372,268,7
Податок на прибуток підприємств24,622,620,724,424,9

Прибутковий податок з громадян20,423,923,824,921,0

Податки на власність1,71,51,31,11,1
Платежі за використання природних ресурсів 6,36,25,45,15,6

Податок на додану вартість30,128,229,723,226,7

Акцизний збір з вітчизняних товарів5,76,07,98,69,9
Акцизний збір з імпортованих товарів0,91,21,11,11,2
Податки на міжнародну торгівлю

5,05,35,27,08,2

та зовнішні операції

Інші податки, в тому числі місцеві податки та збори 3,03,53,53,43,2

Неподаткові надходження25,829,923,724,227,2

Доходи від власності та підприємницької діяльності 25,627,212,228,326,7
Державне мито2,11,51,81,41,3
Надходження від штрафів та фінан

1,51,00,91,71,6

сові санкції

Інші неподаткові надходження65,965,880,020,517,6

Доходи від операцій з капіталом0,10,81,82,42,7

Цільові фонди10,32,00,81,01,0
20 04 56 3 97, 38 16,3 4 ,00 3,37 4 ,29 1,79

290

Зниження фіскальної ефективності прямих податків відбувалося, насамперед, за рахунок податку на прибуток підприємств, фіскальна ефективність якого зменшилася за означений період з

11,9 % (1994 р.) до 4 % ВВП (2004 р.), тобто майже втричі. У

2002 та 2003 р. вона трохи зросла — до 4,3 % та 5,01 % відповідно. Натомість фіскальна ефективність прибуткового податку з громадян характеризувалася стійкою тенденцією до зростання з 2,8 % у 1994 р. до 5,12 % стосовно ВВП у 2003 р. При цьому в

2001—2003 рр. фіскальна ефективність прибуткового податку з громадян уперше перевищила фіскальну ефективність податку на прибуток підприємств. З одного боку, ця тенденція свідчить про формування в Україні податкової структури, сприятливої для економічного зростання, а з другого — вона стала наслідком надмірного податкового тягаря на доходи громадян. У 2004 р. відбулися скорочення та зміна тенденції щодо податку на прибуток підприємств до 4 % та до 3,37 % у ВВП щодо податку з доходів фізичних осіб, яким замінено прибутковий податок з громадян з 1 січня 2004 р.

Зниження фіскальної ефективності непрямих податків зумовлене передусім зниженням фіскальної ефективності стосовно

ПДВ з 10,8 % у 1994 р. до 4,29 % у 2004 р. У 2002 р. частка цього податку у ВВП зросла до 5,97 %. Однак, по-перше, це відбувалося на тлі перевищення надходжень ПДВ з увезених на територію

України товарів над надходженнями від вітчизняних товарів; подруге, надходження податку зростали на фоні зниження виконання державою вимог з відшкодування ПДВ. У 2003—2004 рр. знову відбулося скорочення цього показника до 4,77 % та 4,29 % у ВВП відповідно.

Незважаючи на зменшення податкових надходжень до зведеного бюджету щодо ВВП на 4,8 відсоткового пункту за 1998 — 2003 рр., податок на прибуток підприємств і податок на доходи громадян тривалий час зберігали свою питому вагу у ВВП (1992 р.

— 8,5 %, 2003 р. — 10,13 %), що означало зростання їхньої ролі у формуванні бюджетних коштів. Це створювало передумови для підвищення еластичності впливу основних податків як на бюджет, так і на процес формування й розподілу ВВП, що надзвичайно важливо для забезпечення умов стабільного економічного зростання за рахунок стимулювання економічної активності. Саме з метою її стимулювання на даному етапі розвитку, як вважають фахівці, стало можливим з 2004 р. знизити ставки оподаткування за вказаними видами податків [82].


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
9.6. Рекомендації МВФ щодо здійснення податкової політики в умовах трансформаційної економіки
9.7. Формування податкового механізму детінізації економіки (сфера оподаткування доходів громадян)
ПОДАТКОВЕ НАВАНТАЖЕННЯ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ПРАКТИКА
10.2. Податкове навантаження в теорії оптимального оподаткування
10.3. Аналіз розподілу податкового навантаження: підходи, моделі та показники
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki