Вважається, що саме бухгалтерія є серцем всього механізму на підприємстві. А отже правильна організація бухгалтерського обліку є визначальним фактором впливу на успішність і прибутковість як суб’єкта господарювання, так і економіки країни в цілому.
З переходом України до ринкової економіки були сформовані рівні регулювання бухгалтерського обліку. Дослідження наукової літератури показує, що різні автори виділяють від трьох до п’яти рівнів нормативного регулювання бухгалтерського обліку. Зокрема:
1. законодавчий ? Закон про бухгалтерський облік та звітність, Кодекси, Закони, Укази (Декрети) Президентів держав і постанови Уряду;
2. нормативний ? Положення (стандарти) бухгалтерського обліку;
3. методичний ? інші нормативні акти, плани рахунків, методичні вказівки, включаючи різні рекомендації та інструкції за окремими питаннями бухгалтерського обліку, розроблені Міністерствами фінансів і галузевими міністерствами та відомствами;
4. локальний ? представлений на всіх підприємствах розробленою і затвердженою обліковою політикою і рядом інших документів, призначених для внутрішнього використання підприємством.
Кількість рівнів може бути різною, у кожній класифікації основним документом регулювання бухгалтерського обліку на рівні підприємства є облікова політика, що складається з:
• робочого плану рахунків бухгалтерського обліку;
• форм первинних облікових документів;
• порядку проведення інвентаризації активів і зобов’язань;
• методів оцінки активів і зобов’язань;
• правил документобороту і технології обробки облікової інформації;
• порядку здійснення контролю за господарськими операціями;
• інших положень організаційного, методичного та технічного характеру, необхідних для організації бухгалтерського обліку [1].
Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» документом, в якому фіксуються положення облікової політики, є наказ або розпорядження керівника підприємства, який складається на кожний наступний звітний рік.
Наказ про облікову політику — це документ внутрішнього користування, який підписують особи, що мають право першого та другого підпису (традиційно — керівник і головний бухгалтер або бухгалтер). Внесення змін до наказу про облікову політику протягом поточного року не допускається. Цю принципову норму регламентує чинний Закон. Будь-яка зміна положень облікової політики має бути обґрунтована і відображена у пояснювальній записці до річного звіту підприємства [3].
Наявність такого розпорядчого документа як облікова політика підприємства, дає можливість визначити підхід до обліку об’єктів, які містять альтернативні варіанти або взагалі не регламентуються законодавством. Наприклад підтвердження та обґрунтування витрат у податковому обліку та методи їх визначення.
Суттєвим недоліком є те, що законодавство не містить як такої вимоги до складання кожним підприємством цього документа.
Отже, доцільно було б створити відповідний стандарт або положення бухгалтерського обліку, яким би визначались питання щодо формування та розкриття облікової політики. Прикладом такого стандарту є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» [2].
Згідно цього стандарту основною вимогою при створенні на підприємстві облікової політики має бути формування повної, об’єктивної та достовірної інформації, що максимально адекватно розкриває діяльність підприємства для зацікавлених осіб (потенційних інвесторів, кредиторів, контролюючих органів). А для того, щоб інформація була повною та об’єктивною, необхідно правильно обирати методи та способи відображення господарських засобів і джерел їх формування в обліку.
Це ще раз підкреслює необхідність створення відповідної нормативно-правової бази, яка б регламентувала порядок розробки
1. Формування облікової політики у вітчизняній практиці стикається з низкою невирішених питань у частині її регламентації, розробки, вирішення яких сприятиме ефективній діяльності підприємств.
2. З метою покращення організації бухгалтерського обліку на підприємстві, необхідно створити відповідний Національний стандарт бухгалтерського обліку щодо розкриття порядку формування облікової політики, використовуючи міжнародний досвід у даній сфері. Прикладом може слугувати Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки».
Облікова політика є дуже важливою ланкою в регулюванні бухгалтерського обліку. Адже для того, щоб покращити регулювання бухгалтерського обліку в цілому в країні, необхідно починати з підприємств.
Кожен суб’єкт господарювання має свої особливості діяльності, тому бухгалтерським професійним організаціям дуже складно надати певні рекомендації щодо формування облікової політики. Створення відповідної нормативно-законодавчої бази надасть можливість вирішити цю проблему.
Література
1. Верига Ю. А., Гладких Т. В., Орищенко М. М. Фінансовий облік: Навч. посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2012.
2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 8 „Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки». [Електронний ресурс] — Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua.
3. Садовська І.Б. «Бухгалтерський облік. Навчальний посібник рекомендовано МОН України». — К.: ЦУЛ, 2013. Колісник І.С., студент ОЕФ, 5 курсу, спеціальність 8.030509 «Облік і аудит», ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», науковий керівник — Супрович Г.О., к.е.н., ст. викладач кафедри обліку підприємницької діяльності
