Posibniki.com.ua Банківська справа Безпека банківської діяльності 5.2. Промислове шпигунство в банківській діяльності


< Попередня  Змiст  Наступна >

5.2. Промислове шпигунство в банківській діяльності


Досить несприятливі умови діяльності банку створюються у разі ведення проти нього промислового шпигунства. Такі дії можуть завдати йому дуже великої шкоди як матеріального, так і іміджевого характеру.

Основним об’єктом промислових шпигунів є інформація, причому інформація, основу якої становить комерційна та банківська таємниця. Саме відомості, віднесені до такої категорії інформації, є найбіл ьш цікавими для конкурентів банку і саме вони є об’єктом пильної уваги промислових шпигунів.

Сьогодні практично немає чіткого визначення поняття «промислове шпигунство». Найбільш повне, з юридичної точки зору, визначення дає Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол): «…це придбання будь-яким обманним шляхом інтелектуальної власності, яка належить будь-якій юридичній ос обі і яка була створена або законно придбана цією юридичною особою з метою виробництва, що має або може мати промислову цінність...».

Одне з визначень промислового шпигунства міститься у ст. 54 Типового проекту законодавства, розробленого Міжнародною радою з охорони промислової власності. «Промисловим шпигунством є використання, розголошення або передання без погодження з власником інформації, відомос тей про способи виробництва і використання техніки, які не публікувалися в пресі і є недоступними для відкритого ознайомлення особою, якій відомий таємний характер цих відомостей, якщо автор вжив відповідних заходів щодо охорони їх таємності». Існує багато різних форм і методів промислового шпигунства. Але попри їх численність вони обумовлені переважно самою приро дою промислового шпигунства як таємною формою конкурентної боротьби.

Аналізуючи різні точки зору щодо змісту поняття «промислове шпигунство», слід звернути увагу на дві основні особливості:

• об’єктом діяльності промислових шпигунів завжди є інформація стосовно якої власником установлюється обмежений доступ. Згідно з вітчизняним законодавством це можуть бути відомості таємного чи конфіденційного характеру;

• отримання таких відомостей завжди здійснюється з подоланням ужитих власником заходів захисту, причому немає ніякого значення, які це заходи: технічного, інтелектуального, організаційного чи будь-якого іншого характеру. Тобто

Отже, з метою повнішого розуміння суті промислового шпигунства йому можна дати таке визначення: під промисловим шпигунством слід розуміти діяльність, в основу якої покладено сукупність спе ціальних заходів, спрямованих на отримання інформації з обмеженим доступом, яка охороняється певним суб’єктом. Історія промислового шпигунства сягає своїм корінням у глибину віків так далеко, що неможливо встановити навіть приблизний період його зародження. Найбільш давній приклад цього ремесла наведений відомим французьким письменником Роні Старшим (Жозеф Анрі Беке) у книзі «Боротьба за вогонь».Герої книги — первісні люди ? відправляються в сусіднє плем’я, аби викрасти таємницю здобування вогню. Хоч покарання було страшним (прикутого до гір Кавказу Прометея кожного дня шматував орел), але таємниця була викрита і вогонь передано тим, хто їм ще не користувався. Хоч як би там було, та у міфі про Про метея ми знаходимо ознаки дій, які зараз називають промисловим шпигунством.

Серед історичних прикладів промислового шпигунства можна згадати викрадення таємниці виробництва фарфору в Китаї французькими промисловцями, а в останніх ? англійським агентом Бріаном; викрадення таємниць виробництва високоякісної сталі у Континентальної гільдії плавильників (Бельгія, Німеччина, Північна Італія, Богемія, Іспанія) англійським шпигуном Фолі у XI X ст.; викрадення японськими агентами таємниць виготовлення шовку, способу шліфування лінз тощо.

У розвинутих країнах сьогодні промислове шпигунство значно поширене. Так, наприклад, у США з 1986 р. легально існує «Товариство фахівців зі здобування відомостей про конкурентів», яке налічує майже 1500 постійних членів. В Японії тільки в одному Токіо діє близько 400 відомств і бюро, які так чи інакше займаються про мисловим шпигунством.

Ринкова економіка породжує конкуренцію. Остання потребує знань, інформації про ринок і його суб’єктів. Тому слід добре усвідомити, що з переходом до ринкових відносин ми одночасно отримуємо як постійно існуючі їх риси — недобросовісну конкуренцію і промислове шпигунство, які неможливо повністю

усунути (інакше ми повинні відмовитись від ринкових умов). Їх треба враховувати у підприємницькій діяльності, запобігати їм, виявляти факти і нейтралізувати наслідки.

Оскільки об’єктом промислового шпигунства є інформація з обмеженим доступом, великого значення набуває виявлення джерел (носіїв) інформації, до яких якраз і прагнуть отримати доступ промислові шпигуни. Такими носіями можуть бути різного ро ду документи (фінансові, правові, з питань кадрової роботи, розвитку банку, його технологій, системи безпеки), електронні носії (диски, дискети, комп’ютерна техніка), креслення, схеми, карти, плани, патенти, розрахунки, протоколи, акти, аудіо- та відео матеріали, а також працівники банків, клієнти, партнери та інші особи, які можуть бути обізнані з таємницями банку.

Суб’єктами ж промисл ового шпигунства, тобто особами, які безпосередньо організовують та здійснюють заходи з отримання інформації, можуть бути підрозділи безпеки інших банків, підприємств, організацій, детективні агентства та приватні детективи, спецслужби держави. Зазначені суб’єкти отримують необхідну їм інформацію як безпосередньо, так і через своїх агентів, якими можуть бути працівники та клієнти ба нків, їх партнери, радники, консультанти, журналісти, представники органів контролю та нагляду, окремі державні службовці.

Тут слід звернути увагу на те, що банки-конкуренти та інші суб’єкти можуть не тільки вдаватися до самостійних дій зі збору інформації, а й звертатися до суб’єктів, які професійно займаються питаннями інформаційної роботи, і така ро бота є змістом їх бізнесу. В Україні хоча на сьогодні офіційно і не існує детективної діяльності, але разом з тим функціонують досить багато консалтингових фірм, компаній і підприємств, які надають різного роду інформаційні послуги, у тому числі і пов’язані зі збором інформації. Тому в конкурентних відносинах банків цілком реальна прис утність інших суб’єктів, які не мають ніякого стосунку до банків, але їхня діяльність може істотно шкодити банківським установам. В окремих випадках банки самі створюють подібних суб’єктів або ж інші структури безпеки, однією із функцій яких є інформаційне забезпечення банківської діяльності, у тому числі і з застосуванням промислового шпигунства.

Водночас, аналізу ючи чинне конкурентне законодавство, необхідно зазначити, що неправомірне збирання інформації, яка становить комерційну таємницю, та схилення до її розголошення

є діями недобросовісної конкуренції. Тобто промислове шпигунство, основу якого якраз і становлять дії з протиправного добування комерційної таємниці, у тому числі і через спонукання відповідних осіб до розголошення відомих їм таємниць, є однією із форм недобросовісної конкуренції.

Головне місце у діяльності промислових шпигунів займають три основні джерела необхідної їм інформації: людина як виро бник і носій інформації, документ як зберігач інформації, процес виробництва як матеріальне втілення інформації. Тому промислові шпигуни поєднують методи своєї нелегальної діяльності з легальним збором інформації, тобто інформаційною роботою.

У сучасних умовах більшість конкуруючих банків віддають перевагу збиранню інформації про конкурентів легальними методами, використовуючи офіційні джерела: відвідування банків, аналіз відкритих мате ріалів про їх діяльність, установлення необхідних взаємовідносин з банківськими установами і міжбанківськими організаціями, клієнтами банків, укладення угод і договорів, участь у конференціях та інших форумах, де обговорюються проблеми діяльності банків.

Разом з тим наявність відкритої інформації не завжди задовольняє потреби банків. Тому збирання найбільш цінної інформації ведеться, як правило, нелегально та напівле гально.

Сьогодні найбільш відомими і поширеними формами нелегального та напівлегального збирання інформації є:

• анкетування фахівців банку-конкурента під виглядом запрошення їх на роботу;

• підкуп службовців банку-конкурента, засилання до такого банку агентів, установлення спеціальних технічних засобів у його приміщеннях для несанкціонованого отримання інформації;

• опитування фахівців конкурента на виставках, конгресах, конференціях, семінарах;

• спостереження за діяльністю установ банку та його персоналом;

• неправдиві переговори з банком-конкурентом;

• посягання (викрадення) на інтелектуальну власність банкуконкурента;

• підслуховування розмов, вивідування інформації;

• шантаж і різні форми тиску на працівників і клієнтів банку як на джерела інформації;

• викрадення документів, програмних засобів;

• збирання інформації через закордонні філії, партнерів, клієнтів, спільних постачальників, консультантів, радників,

Слід звернути увагу, що змістом промислового шпигунства є не тільки отримання інформації, за певних умов промислові шпигуни можуть вдаватися до модифікації (зміни) банківської інформації, знищення її носіїв, руйнування інформації, особливо на електронних носіях, компрометації інформації чи її носіїв, несанкціонованого оприлюднення інформації.

Промислових шпигунів може цікавити діяльність і особисте життя керівникі в та представників вищого менеджменту конкуруючих фірм, банків, особливості їх поведінки, близьке оточення та стосунки з ним.

Наведені форми промислового шпигунства можуть реалізовуватися різними методами. Наприклад, неправдивий прийом на роботу починають з вивчення кола осіб, які можуть знати необхідну промисловим шпигунам інформацію. Після вибору особи уточнюються найбільш популярні періодичні видання, які цікавлят ь дану особу, в них дається оголошення з пропозицією вигідних умов роботи такого фахівця. Як правило, умови роботи в таких оголошеннях значно кращі, ніж ті, що має зараз фахівець. Останній відвідує конкуруючий банк, заповнює необхідні анкети, зустрічається з майбутнім керівництвом і, бажаючи показати себе з кращого боку, розповідає не тільк и те, що він робить сам, а й те, чим займається його підрозділ або банк у цілому.

Через деякий час фахівець отримує ввічливу відповідь з відмовою і продовжує працювати на своєму місці, нічого не підозрюючи. А конкуруючий банк уже отримав необхідну йому інформацію.

Увага промислових шпигунів може приділятись і негативним рисам поведінки та хибам працівників конкуруючих структур. Якщо такі риси відсутні, то негативна поведінка, помилки можуть бути спровоковані. Це і неконтрольована поведінка працівників у стані сп’яніння, матеріальна подяка за незначні дії на користь когось із клієнтів, надання позик на пільгових умовах тощо. Історія промислового шпигунства дає дуже багато прикладів залучення до не правомірного збору інформації працівників відповідних інформаційних об’єктів. Потенційними зрадниками промислові шпигуни вважають розгніваних, заляканих, жадібних, гордовитих і зарозумілих людей. А серед обставин, за яких людина може стати зрадником, можуть бути нагальні матеріальні потреби, страх після скоєння порушення, наркотична, алкогольна чи якась інша залежність, ігнорування

працівника колективом, конфлікти працівника з керівництвом, сімейні негаразди, інші потреби (у відпочинку, лікуванні, навчанні).

Професіонали промислового шпигунства вказують, що в основі залучення носія інформації до роботи на них є кілька факторів, найбільш поширений тут — гроші. Крім того, досить часто фігурують такі фактори, як ідеологія, секс, компромат, особливості характеру. Основні характеристики потенційних зра дників, здатних до роботи на промислових шпигунів, вказані у Додатку 2.

У процесі залучення працівників банку, підприємства до роботи на промислових шпигунів останні, як правило, дотримуються такого алгоритму:

• вивчення працівників, які працюють на ділянках і напрямах, що є об’єктом зацікавленості промислових шпигунів;

• виявлення серед працівників осіб, які негативно ставляться до банку чи його керівництва, невдоволені умовами роботи;

• виявлення серед працівників осіб, щодо яких є інформація про їх протиправну (злочинну) діяльність;

• виявлення серед працівників осіб, яким притаманні певні вади (пияцтво, наркотична залежність, захоплення азартними іграми, або тих, які мають хронічні та небезпечні хвороби, приховують від оточуючих певні проступки);

• використання отриманої негативної інформації для впливу на працівників з метою залучення їх до роботи на промислових шпигунів;

• штучне створення ситуацій з метою отримання (формування) негативної інформації про осіб, щодо яких є наміри залучення до роботи на промислових шпигунів.

За всіх умов уникнути від співпраці з професійно підготовленими шпигунами самостійно працівникові досить складно. Як правило, промислові шпигуни діють щодо особи, яку з їх погляду доцільно було б залучити до ро боти на них досить наполегливо, активно і тривалий час.

Якщо працівник банку починає працювати на конкурентів або на когось іншого, то це приходить не одразу і не раптом. Перш ніж прийняти рішення зробити такий крок, нормальна людина повинна мати досить вагомі підстави. Слід підкреслити, що людина, як правило, прагне до стабільності у житті і не стане через дрі бниці ламати свою долю і кар’єру. Отже, конкуренти шукатимуть передусім тих людей, яких обставини змушують змінити свій спосіб життя. В окремих випадках вони спеціально

створюватимуть такі обставини.

Пропозиції щодо роботи на конкурентів можуть здійснюватись у формах: за винагороду продати інформацію, яка містить банківську або комерційну таємницю, і таку, що є конфіденційною; таємно працювати на конкурентів, отримуючи за це одноразову або постійну винагороду; перейти на роботу до банку-конкурента з подальшим використанням таємниць, інтелектуальної власності банку на користь ко нкурента.

Ознаками, які можуть вказувати на спроби втягування працівників банку до співробітництва з конкурентами або іншими структурами, можуть бути:

• під час розмов із службовцями з будь-якого приводу ставляться запитання, що стосуються різних сторін та способу життя когось із працівників, його ставлення до роботи та керівництва;

• спостереження за окремими працівниками: вивчення звичок, улюблених місць проведення свого дозвілля, хобі тощо;

• участь однієї і тієї ж особи у позаслужбових зустрічах і заходах, необґрунтовано часта матеріальна і грошова вдячність за незначні послуги;

• втягування службовця або близьких йому людей у різні сумнівні угоди, ризикові компанії, надання грошей у борг, створення інтимних ситуацій, залучення до протизаконних дій.

Якщо ж промисловим шпигунам вдалося залучити когось із службовців до роботи на себе, то цим особам вони можуть рекомендувати такі форми поведінки: не давати ніякого приводу, щоб звернути на себе увагу керівництва банку або товаришів по роботі; мати відмінну поведінку, не відмовлятися від позаурочної й додаткової роботи; утримуватися від знайомств, які б могли завдати шкоди діяльності такого службовця; не вступати в особисті і колективні конфлікти, займати нейтральну позицію в конфліктних ситуаціях.

Крім того, їм рекомендують використовувати всі обставини для подальшого просування по службі.

Звичайно, що подібні зміни у поведінці окремих працівників банку не повинні залишатися непоміченими.

Серед завдань працівникам, залученим до роботи на промислових шпигунів, можуть бути дії щодо ди скредитації діяльності банку, його керівництва і провідних фахівців. Відомі факти використання промисловими шпигунами своєї агентури з

метою ураження комп’ютерними «вірусами» програмного забезпечення інших банків.

Ознаками наявності у банку агентури конкурентів може бути поява різноманітних негативних чуток, пліток між працівниками банку, анонімних листів, що надходять до служби безпеки і керівництва банку, втрата службових документів у підрозділах банку, оприлюднення або використання конкурентами інформації банку з обмеженим доступом. Як правило, залуче ні працівники ведуть себе більш активно, виступають як поборники прав своїх товаришів по роботі, мають найбільшу обізнаність у ситуації, прагнуть до позицій лідера в колективі.

Спостереження за конкуруючим банком, як правило, ведеться постійно, і при цьому застосовуються різні методи.

Насамперед це вивчення всіх документів і публікацій, де йдеться про конкуруючу стру ктуру, безпосереднє спостереження за характером угод і умовами їх складання, складом клієнтів, поведінкою керівного складу і представників вищого менеджменту, повсякденною діяльністю установ банку.

Результати спостереження аналізують і систематизують, з ними складають відповідні звіти, а разом з іншими даними роблять необхідні висновки. Спостереження може здійснюватися службовцями самого банку, спеціалістами відповідних структур конк урента, підкупленими працівниками третіх осіб, у тому числі й клієнтами.

Великої шкоди завдає отримання інформації з документів. Це може бути здійснено різними методами: копіюванням таємних та конфіденційних документів, фотографуванням їх, складанням окремих витягів із документів, несанкціонованим ознайомленням з ними представників конкуруючих структур. Особливо цінна інформація може отримуватися навіть через викрадення док ументів. Таке здійснюється під час розробляння документів, їх переміщення (у тому числі і при пересиланні), роботи з ними посадових осіб, а також під час зберігання.

Засилання агентів до банку може відбуватися як через пряме наймання на роботу, зазвичай кваліфікованого фахівця на ключову посаду, так і через тимчасове використання працівників для виконання робо ти (ремонт, обслуговування, консультації тощо). Такі люди є найбільш ефективним джерелом інформації, і їх важко викрити.

Значну зацікавленість промислових шпигунів викликають плани діяльності банку, технології отримання прибутку, система управління діяльністю банку, організація його безпеки, продукти

інтелектуальної власності.

Практика показує, що ведення недобросовісної конкуренції і промислового шпигунства не передбачає створення для цього спеціальних штатних структур. Але така діяльність з тими чи тими умовностями все ж таки має ознаки організації (керівні органи, посередницькі ланки і безпосередні виконавці). Як правило, керівництво такою діяльністю здійснюється у відповідних службах і підрозділах безпеки, маркетинг у, кадрів, зв’язку з пресою та ін. У цих підрозділах плануються шпигунські дії, виробляються методи їх реалізації, обумовлюються терміни і підбираються виконавці. Тут зосереджувалась уся аналітична робота і обробка отриманої інформації.

Якщо до шпигунських дій залучаються відповідні фірми, то все керівництво такою діяльністю здійснюється останніми, а замовник формулює завдання і п роводить оплату його виконання.

Посередницькими ланками є різного рівня зв’язківці, до яких надходить інформація з віддалених від головного офісу джерел.

Недобросовісна конкуренція і промислове шпигунство є невід’ємною частиною конкурентної боротьби, а з нею і всієї підприємницької діяльності. Ігнорувати їх існування і можливості настання негативних наслідків від такої діяльн ості в сучасних умовах немає ніяких підстав.

Розглядаючи питання про користь або шкоду недобросовісної конкуренції, і особливо промислового шпигунства, необхідно пам’ятати, що шкода для одного банку означає користь для іншого. Тому слід очікувати не зниження такої діяльності, а, навпаки, всебічного удосконалення і розвитку. Поряд з новими способами з’явиться і нова техніка промислового шпигунства, інш і засоби впливу на конкурентів. У таких умовах службам безпеки слід прогнозувати шпигунську діяльність конкурентів та інших структур, визначати об’єкти їх підвищеної зацікавленості, проводити заходи попередження і нейтралізації шпигунських дій.

РЕЗЮМЕ

Взаємовідносини банків на ринку банківських послуг не завжди є доброзичливими і порядними. У багатьох випадках такі взаємовідносини мають відверто суперницький характер, із застосуванням не зовсім чесних, якщо не сказати,

негативних заходів до конкурентів. Такі дії заведено називати недобросовісною конкуренцією. Поширення недобросовісної конкуренції найбільш характерне для етапу становлення ринкових відносин, що спостерігається якраз в Україні. Негативна спрямованість недобросовісної конкуренції у взаємовідносинах банків стримує їх розвиток та зменшує можливості щодо обслуговування клієнтів, руйнує зв’язки банків і призводить до втрати ними свого іміджу та конку рентоспроможності. Нерідко акти недобросовісної конкуренції завершуються рейдерськими атаками.

Різновидом недобросовісної конкуренції є промислове шпигунство, об’єктом його посягань — банківська інформація. Під вплив промислових шпигунів потрапляють банківські працівники, які через різного роду шпигунські схеми можуть ставати на шлях зрадництва і протиправних дій. Водночас історія промислового шпигунства залишила по собі досить ознак, якими характеризується практ ична реалізація зазначених вище схем, знаючи які можна розпізнавати і запобігати шпигунському впливу із залучення до шпигунської діяльності.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

Види недобросовісної конкуренції

Кримінальна конкуренція

Мета недобросовісної конкуренції

Методи роботи промислових шпигунів

Недобросовісна конкуренція

Промислове шпигунство

Суб’єкти промислового шпигунства

Форми недобросовісної конкуренції

ПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. У яких формах взаємовідносин суб’єктів ринку прояви недобросовісної конкуренції найбільш імовірні?

2. Яким вимогам має відповідати виробнича діяльність в умовах конкуренції?

3. Які дії визначаються чинним законодавством як недобросовісна конкуренція?

4. У чому полягає мета недобросовісної конкуренції в банківській сфері?

5. Які існують види та форми недобросовісної конкуренції згідно з чинним законодавством України?

6. У чому полягає відмінність між недобросовісною та кримінальною конкуренцією?

7. Хто може вести недобросовісну конкуренцію проти банку?

8. Чи можуть займатися недобросовісною конкуренцією проти банку його працівники?

9. Якими ма ють бути дії банку при виявленні фактів оприлюднення конкурентами негативної про нього інформації?

10. Яка відповідальність може наступи за дії, кваліфіковані як недобросовісна конкуренція?

11. У чому полягає суть промислового шпигунства?

12. Як співвідносяться недобросовісна конкуренція і промислове шпигунство?

13. На яку поведінку працівників слід звернути увагу насамперед як на так у, що може вказувати на його шпигунську діяльність?

14. Якого алгоритму дотримуються промислові шпигуни у процесі залучення працівників банку до роботи?

15. Що становить основу захисту інформації банку від посягань суб’єктів промислового шпигунства?

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ

1. Одного разу у пресі з’явилася негативна для банку, але правдива інформація. Банк не став її спростовувати або заперечувати і взагалі ніяк не відреагував на неї. Через деякий час в мережі Інтернет з’явилась електронна копія документа банку, оприлюднення якого може серйозно зашкодити репутації банку. Одночасно в інформаційному середовищі банку з’я вилися чутки про відмивання власниками банку коштів, отриманих незаконним способом саме у власному банку.

Яких заходів необхідно вжити банку щодо спростування негативної інформації та протидії негативного її впливу на персонал, клієнтів та акціонерів банку?

2. Ви — керівник підрозділу безпеки банку. У зв’язку з тим, що останнім часом у банку ви явлено випадки викрадення документів, програмних засобів, які використовуються в

банку, керівництвом банку було прийнято рішення про виявлення причин втрати банком документів та обставин, що сприяли цьому. Зробіть пропозиції щодо виконання зазначеного рішення.

3. Ви — керівник установи банку. Нещодавно ваш банк уклав угоду про співробітництво з однією зі страхових компаній. Дане співробітництво прогнозувалося вигідним як для банку, так і для страхової ко мпанії. Однак через тиждень після підписання вищевказаної угоди страхова компанія зажадала розірвати цей договір, причому нічим це не мотивуючи. Окрім того, керівник підрозділу безпеки доповів вам, що існують чутки, що керівник страхової компанії отримав матеріальну винагороду за розірвання угоди з банком, а також він збирається укласти угоду про співробітництво з одним із банків-ко нкурентів. Як ви діятимете в такій ситуації?

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ПОГЛИБЛЕНОГО ВИВЧЕННЯ

1. Бержье Ж. Промышленный шпионаж / Бержье Ж. — К. : НПП «Норматив», 1997. — 136 с.

2. Гамза В. А. Безопасность банковской деятельности / В. А. Гамза, И. Б. Ткачук. ? М. : Маркет, 2010. ? 408 с.

3. Зубок М. І. Безпека бізнесу : навчальний посібник у схемах і таблицях / Зубок М. І., Позднишев Є. В., Яременко С. М. — К. : КНЕУ, 20

08. — 480 с.

4. Ковров А. В. Предатели: «пятая колона» в организации / Ковров А. В. ? М. : Арсин, 1999. ? 120 с.

5. Ортинський В. Л. Економічна безпека підприємств, організацій та установ : навч. посіб. / Ортинський В. Л., Керницький І. С., Живко З. Б. ? К. : Правова єдність, 2009. ? 544 с.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
6.2. Організація охорони установ банків
6.3. Режими охорони
7.1. Інформаційні ризики та інформаційні загрози в банківській діяльності
7.2. Управління інформаційними ризиками в діяльності банків
7.3. Інформація з обмеженим доступом у банківській діяльності
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)