Posibniki.com.ua Право Державна служба Частина 2. 58.Професіоналізація державної служби та служби в органах місцевого самоврядування


< Попередня  Змiст  Наступна >

Частина 2. 58.Професіоналізація державної служби та служби в органах місцевого самоврядування


• має охоплювати всі інституціональні елементи проходження служби: прийом на службу на конкурсній основі з незалежним оцінюванням професійної придатності особи до зайняття певної посади та врахування результатів професійної підготовки; щорічну оцінку результатів професійної діяльності; атестацію; просування по службі за результатами оцінювання професійних досягнень і післядипломної освіти;

• передбачає розро блення нового нормативно-правового забезпечення, що ґрунтуватиметься на стандартах єдиного європейського адміністративного простору, положеннях

Концепції адаптації інституту державної служби України до стандартів Європейського Союзу, Програми розвитку державної служби на 2005 — 2010 роки, а також сучасних досліджень у цій сфері;

• неможлива без запр овадження системи систематичного професійного відбору протягом усього періоду перебування на службі та широкий спектр видів кадрового резерву на посади державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування;

• потребує адаптації системи підгото вки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ і організацій до вимог загальноєвропейської системи вищої освіти, названої Зоною європейської вищої освіти, а також

— конкретизації структури вищої та післядипломної освіти для працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування; передбачає удосконалення функціонування спеціалізова них навчальних закладів і широке залучення вищих навчальних закладів ІV рівня акредитації та галузевих інститутів післядипломної освіти; зумовлює централізацію та концентрацію управління системою професійної підготовки та післядипломної освіти державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.

59. Державно-політичні та соціальноекономічні аспекти боротьби з корупцією Історичний аналіз свідчить, що у перехідний період масштаби відносин, що можуть підпадати під корупційні діяння, значно зростають.

Прийняті у жовтні 1995 р. Закон України «Про боротьбу з корупцією», відповідні акти Президента та Кабінету Міністрів України створили організаційно-правову основу для проведення єдиної державної політики у сфері боротьби з корупцією, запобігання її проявів в органах виконавчої влади. До органів, які ведуть боротьбу з корупцією, віднесено підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, по даткової міліції, органів прокуратури України, інші органи та підрозділи, що створюються для боротьби з корупцією згідно з чинним законодавством.

Нагляд за виконанням законів у сфері боротьби з корупцією здійснюється Генеральним прокурором України й уповноваженими ним прокурорами.

Подальший процес реформ вимагає загальнодержавної уваги та підвищення ефективності боротьби з корупційними діяннями та організованою зло чинністю.

Термін «корупція» означає багатолике явище. Узагальнено корупція

— це зловживання службовим становищем у неслужбових цілях (наприклад: хабарництво, вимагання, лобіювання за винагороду, родинні зв’язки, шахрайство, «швидкі гроші», розтрата тощо). Хоча корупцію здебільшого розглядають як владу державного апарату, вона існує і в недержавному секторі. Справді, часто приватний сектор безпос ередньо пов’язаний зі зловживаннями в органах державної влади.

Закон України «Про боротьбу з корупцією» визначає корупцію, як діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовану на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

У ст.1 цього Закону визначено, що корупційними діяннями є: а) незакон не одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв’язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості; б) одержання особою, уповноваженою на вик онання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством.

Моніторинг корупційних діянь державних службовців, що здійснюється Головним управління державної служби України,

Міністерством внутрішніх справ України та Службою безпеки

України, дає підстави виділити окремі сфери, так звані зони «підвищеного» ризику проявів корупції, та скласти перелік посад державних службовців, які працюють у зазначених зонах, з метою здійснення процедурних заходів, що запобігатимуть проявам корупції у процесі виконання ними службових обов’язків.

Орієнтовно корупційні діяння можуть мати міс це:

• у сфері споживчого ринку: ? під час видання ліцензій на право зайняття деякими видами діяльності: виробничої, торговельно-посередницької, надання послуг тощо; ? під час видання дозволів на встановлення об’єктів малих архітектурних форм: кіосків, павільйонів, палаток, стоянок тощо;

• у процесі приватизації: ? у разі вибору неконкурентних с пособів приватизації в інтересах деяких осіб; ? у разі встановлення заниженої вартості майна чи об’єктів комунальної власності в інтересах фізичних і юридичних осіб; ? у разі видання патентів чи продовженні терміну продажу приміщення, де знаходяться об’єкти малої приватизації; ? у разі втручання в процес проведення аукціону чи торгів під час при ватизації об’єктів; ? у разі незаконного списання товарно-матеріальних цінностей і майна на підприємствах, що підлягають приватизації, з метою зменшення їх вартості; ? у разі незаконного переміщення приватизаційних цінних паперів між посередниками; ? у разі оформлення права власності під час купівлі-продажу житла, нерухомості приватними і юридичними особами;

• у с истемі охорони здоров’я: ? під час видання пільгових санаторно-курортних путівок; ? під час направлення до лікувальних закладів осіб для безоплатного стаціонарного лікування; ? під час вирішення питань щодо присвоєння групи інвалідності зацікавленим особам; ? під час виділення і передання частини приміщення медичних установ, лікарень тощо в оренду ко мерційним структурам;

• у системі освіти: ? під час отримання права переорієнтації навчальних закладів на платні форми навчання;

? під час надання права організації роботи навчального закладу за статусом школи-ліцею; ? під час організації платних курсів, підготовки абітурієнтів до вступу у вищі навчальні заклади при інститутах, технікумах, коледжах тощо; ? під час втручання в роботу прийомних комісії чи деяких її членів, в процес прийому вступних іспитів;

• у с истемі агропромислового комплексу: ? під час розпаювання земель; ? у разі використання земель запасу та резервного фонду, заповідних зон, земель рекреаційного призначення тощо; ? у разі визначення видів сільськогосподарських культур для вирощування на конкретних земельних наділах;

• у системі державного управління: ? у разі визначення органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування виконавців замовлень за ра хунок державного чи місцевого бюджету з числа суб’єктів підприємницької діяльності.

З урахуванням зазначеного вище посади державних службовців, які працюють у сферах, де існує «підвищений» ризик проявів корупції, пов’язані з виконанням таких функцій:

1) надання державних замовлень усіх видів;

2) планування та контроль завдань;

3) надання до зволів на перебування на роботі;

4) контроль за дотриманням установленого порядку, наприклад порядку будівництва або порядку торгівлі;

5) оформлення комунальних справ;

6) виділення соціального житла;

7) прийом іспитів, надання прав та патентів;

8) надання дозволів на використання транспортних засобів, що не відповідають нормі, та на особливі вантажні перевезення;

9) здійснення закупівлі;

10) звільнення від війс ькової або цивільної служби;

11) процес надання політичного сховища;

12) визначення та стягнення податків;

13) часті зовнішні контакти, пов’язані з контрольною та наглядовою діяльністю;

14) розпорядження бюджетними коштами у великому обсязі, фінансування державних замовлень та дотацій, надання субсидій;

15) надання додаткових виплат, концесій, дозволів та ін.;

16) робота з конфіденційною інформацією;

17) управлінська діяльність у центральних та місцевих органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Разом з тим, відповідно до роз’яснення Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 р. одержання кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості, іншого майна з використанням пільг чи переваг, не передбачених законодавством (п. «б» ч.2 ст.1 Закону), визнається протиправним незалежно від того, чи пов’язані ці дії з виконанням особою функцій держави. Матеріальні блага чи послуги можуть бути одержані особою як безпосередньо, так і через членів її сім’ї, третіх осіб, поштою або в інший спосіб. Зазначені в Законі особи несуть відповідальність за од ержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг як для себе особисто, так і для родичів, знайомих тощо.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 р. правопорушення, пов’язані з використанням посадовими особами в особистих чи інших неслужбових цілях державних коштів, наданих їм у службове користування приміщень, засобів транспорту чи зв’язк у, техніки або іншого державного майна, до корупційних діянь не належать.

Об’єктивна сторона корупційних діянь, передбачених ч.2 ст.1 Закону, полягає в незаконному одержанні матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг у будь-якому вигляді. Для відповідальності за цією нормою Закону не має значення, чи вчинила особа певні дії (або без діяльність) на користь того, хто надав матеріальні блага, послуги, пільги чи інші переваги, та чи настали від цих діянь певні наслідки.

Одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, гонорару чи іншої винагороди за наукову, викладацьку, творчу діяльність або медичну практику Законом не заборонено, а тому корупційним діянням не вва жається.

За корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією, на підставі цього Закону несуть відповідальність такі особи, уповноважені на виконання функцій держави, які є суб’єктами корупційних діянь: а) державні службовці; б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати сільських, селищних, міських, районних, обласних рад; в) поса дові особи місцевого самоврядування.

Вчинення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, будь-якого із зазначених у ст. 1 цього Закону корупційних діянь, якщо воно не містить складу злочину, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади або інше усунення від виконання функ цій держави . Таким особам забороняється займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня їх звільнення. Вчинення корупційних діянь, передбачених цим Законом, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом або головою місцевої Ради народних депутатів тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатко вуваних мінімумів доходів громадян і дострокове припинення депутатських повноважень або звільнення з виборної посади. Рішення про дачу згоди на притягнення їх до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних діянь і дострокове припинення депутатських повноважень або звільнення з виборної посади приймається відповідною Радою на пленарному засіданні. Порядок притягнення народно го депутата України до відповідальності у цих випадках визначається Законом України «Про статус народного депутата України». Таким особам забороняється балотуватися у депутати або на виборні посади в державні органи протягом п’яти років з дня припинення депутатських повноважень або звільнення з посади та займати посади в державних органах та їх апараті про тягом трьох років з дня припинення депутатських повноважень або звільнення з посади.

Порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією, а також виконання постанов про накладення адміністративних стягнень визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення, за винятком положень, встановлених цим Законом.

Протокол про вчинення кор упційного діяння або іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, складається органами, зазначеними у пп. «а», «а-1» і «б» ст. 4 цього Закону, а у разі,

1

Під іншим усуненням від виконання функцій держави в цьому Законі розуміється дострокове припинення депутатських повноважень або звільнення з виборної посади, а також звільнення з військової служби військової посадової особи (крім військовослужбовців строкової служби).

коли факт вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, що не містить складу злочину, встановлено прокурорською перевіркою чи попереднім слідством, — також слідчим або прокурором.

Підставою для складання протоколу є достатні дані, які свідчать про наявність в діянні особи ознак корупційного діяння або іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією.

Орга н дізнання в разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, передбачених чинним законодавством, за наявності в діянні особи ознак корупційного діяння або іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, зобов’язаний у триденний строк надіслати матеріали перевірки або попереднього розслідування, що стосується корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов’яза ного з корупцією, до органу, зазначеного у пунктах «а», «а-1» і «б» частини першої статті 4 цього Закону.

Протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, разом з матеріалами перевірки у триденний строк з моменту його складення надсилається до районного (міського) суду за місцезнаходженням органу, який склав пр о це протокол. Адміністративне стягнення за корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією, може бути накладено не пізніш як через шість місяців з дня його вчинення.

Розгляд адміністративних справ про корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією, здійснюється відповідними судами у п’ятнадцятиденний строк з часу їх надхо дження до суду. Строк розгляду адміністративних справ про корупційні діяння призупиняється судом у випадках, коли особа, на яку складено адміністративний протокол про корупційні діяння, умисно ухиляється від явки до суду чи з поважних причин не може туди з’явитися (захворювання, від’їзд у відрядження чи на лікування, перебування у відп устці тощо).

Постанова суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією, у триденний строк направляється відповідному державному чи виборному органу для вирішення питання про звільнення особи з посади або інше усунення від виконання нею функцій держави згідно з чинним законодавством.

Умисне нескладення або невчасне складення протоко лу про вчинення корупційного діяння чи іншого правопорушення,

пов’язаного з корупцією, за наявності для цього підстав, або умисне неподання до суду протоколу про вчинення корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, особою, на яку покладено ці обов’язки, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільне ння з посади чи інше усунення від виконання функцій держави.

Керівники міністерств і відомств, державних підприємств, установ та організацій чи їх структурних підрозділів у разі виявлення чи отримання інформації про вчинення підлеглим корупційного діяння або порушення спеціальних обмежень, встановлених ст. 5 цього Закону, в межах своєї компетенції зобов’язані вжити заходів до пр ипинення таких діянь та негайно повідомити про їх вчинення будь-який з державних органів, зазначених у пп. «а», «а-1» і «б» ст. 4 цього Закону.

Умисне невжиття такими керівниками заходів, передбачених частиною першою цією статті, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мін імумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення діяння, передбаченого частиною другою цієї статті, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави.

Прийняті внаслідок корупційних діянь неправомірні нормативно-правові акти та рішення підляг ають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженими на прийняття чи скасування відповідних актів та рішень, або визнаються незаконними в судовому порядку.

Контроль за виконанням законів у сфері боротьби з корупцією здійснюється Верховною Радою України безпосередньо, а також

Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

Суб’єкт корупційно го правопорушення підлягає відповідальності за сприяння фізичним чи юридичним особам у здійсненні ними підприємницької, зовнішньоекономічної, кредитно-банківської та іншої діяльності, а також в одержанні ними субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг (п. «а» ч.1 та п. «а» ч.3 ст.5 Закону) за умови використання ними свого службового чи посадового стано вища з метою незаконного

одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Сприяння підприємницькій діяльності може полягати, наприклад, у діях, спрямованих на одержання підприємцем ліцензії, сертифіката в обхід установленого законодавством порядку, в допомозі у реєстрації чи перереєстрації фірми, товариства тощо, у передачі споруд, обладнання, в організації технічного забезпечення (засобами транспорту, зв’язку), в інформац ійному (комп’ютерному) обслуговуванні підприємця, прийнятті нормативно-правового акта, що забезпечує більш вигідне освоєння ринків збуту товарів і надання послуг.

Як сприяння зовнішньоекономічній діяльності слід розглядати, зокрема, розширення експортних або імпортних квот, видачу ліцензій, звільнення від мита, митних зборів чи їх зменшення, необґрунтоване спрощення митного контролю, надання допомоги в переведенні валютних кошті в за межі

України, транзиті товарів.

Під іншою діяльністю, передбаченою п. «а» ч.3 ст.5 Закону, необхідно розуміти, зокрема, діяльність у сфері приватизації, організації виробничого процесу, юридичної реєстрації політичних партій чи об’єднань громадян, відзначення державними нагородами, присвоєння почесних та спеціальних звань, визначення правового статусу певних груп державних службовців, здійснення паспортного контролю, спеціа льного страхування, а також епізодичну господарську діяльність різних фондів, об’єднань тощо. Сприяння фізичним чи юридичним особам у здійсненні зазначених видів діяльності, не пов’язане з використанням свого службового або посадового становища, наприклад, шляхом консультацій, не визнається правопорушенням, передбаченим п. «а» ч.1 чи п. «а» ч.3 ст.5

Закону.

Щодо зайняття підприємни цькою діяльністю особи, уповноваженої на виконання функцій держави, то слід враховувати, що згідно зі ст.1 Закону України «Про підприємництво» під ним розуміється офіційно визнана, самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг чи зайняття торгівлею з метою одержання прибутків. Тому зайняття підприємницькою діяльністю без державної реєс трації чи без передбаченого законодавством спеціального дозволу (ліцензії) тягне відповідальність не за даним Законом, а за ст.164 КпАП, а в разі вчинення таких дій протягом року після накладення адміністративного стягнення — за ст.148/3 КК.

Необхідно мати на увазі, що для осіб, уповноважених на виконання функцій держави, Закон не встановлює обмежень щодо вкладення коштів у акціонерні товариства, тримання акцій та одержання дивідендів як рядовими акціонерами. Ця діяльність відповідно до Закону України «Про підприємництво» та Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» не вважається підприємництвом і не тягне відповіда льності за корупційне правопорушення. Проте безпосередня участь зазначеної особи як засновника у створенні підприємства розглядається як зайняття підприємницькою діяльністю, оскільки відповідно до ст.8 Закону «Про підприємництво» засновник з моменту реєстрації підприємства набуває статусу підприємця.

За змістом п. «б» ч.1 ст.5 Закону під виконанням роботи на умовах сумісництва слід ро зуміти виконання працівником крім основної ще й іншої оплачуваної роботи незалежно від укладення трудового договору. Не визнається сумісництвом наукова, викладацька, творча діяльність, а також медична, ветеринарна практика. З’ясовуючи питання, чи є виконувана робота сумісництвом, необхідно керуватися постановою

Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. №245,

Положенням про умови роботи за сумісництвом пра цівників державних підприємств і організацій (затверджене наказом

Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну від 28 червня 1993 р. №43) та доданим до цього Положення Переліком робіт, які не є сумісництвом.

Не є правопорушенням, пов’язаним з корупцією, також входження такої особи до редакційних колегій періодичних видань (газет, журналів), різного роду журі, консиліумів, навіть за у мови, що ця особа одержує за цю діяльність винагороду, оскільки зазначені органи створюються з метою розвитку науки, культури, мистецтва, вдосконалення медичної практики.

Вирішуючи питання щодо винності особи в ненаданні, затриманні або наданні недостовірної чи неповної інформації, слід мати на увазі, що особа, уповноважена на виконання функцій держави, вправі відмовити в на данні інформації або надати її в неповному обсязі у випадках, передбачених статтями

28—38, 46 Закону України «Про інформацію», зокрема, коли інформація:

• є державною таємницею;

• є конфіденційною;

• стосується особистого життя людини, містить лікарську, комерційну таємницю чи таємницю грошових вкладів, телефонних розмов;

• є власністю організації;

• коли її розголошення порушить права людини на справедливий і об’єктивний розгляд справи в суді, створить загрозу її життю, здоров’ю, зашкодить оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню.

Правопорушенням, передбаченим п. «б» ч.3 ст.5 Закону, визнає ться будь-яке неправомірне втручання посадової особи в діяльність іншої посадової особи чи державного органу з метою перешкодити виконанню ними своїх повноважень. Під втручанням мається на увазі умовляння, шантажування, залякування, погрози, заяви про розголошення відомостей, що компрометують особу тощо.

Під іншими правопорушеннями, пов’язаними з попередженням корупції, слід розуміти також пере дбачені Законом порушення вимог фінансового контролю (ст.6).

Згідно з цією статтею декларування доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави, здійснюється в порядку і на підставах, передбачених ст. 13 Закону України «Про державну службу».

У разі відкриття валютного рахунку в іноземному банку державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функ цій держави, зобов’язана у десятиденний строк письмово повідомити про це податкову службу із зазначенням номера рахунку і місцезнаходження іноземного банку.

Відомості про доходи, цінні папери, нерухоме та цінне рухоме майно і вклади у банках посадових осіб, зазначених у ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу», та членів їхніх сімей підлягають щорічній пу блікації в офіційних виданнях державних органів України. До обрання або призначення кандидата на відповідні посади ці відомості попередньо подаються органу чи посадовій особі, які здійснюють обрання або призначення на ці посади.

Порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вимог щодо декларування доходів (неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про дохо ди та зобов’язання фінансового характеру) тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади чи інше усунення від

виконання функцій держави, а також є підставою для відмови у призначенні на посаду та для позбавлення права балотуватись у депутати або на виборні посади в державні органи.

Неподання або невчасне подання державним службовцем або іншою особою, уповноваженою на виконання функцій держави, відомостей про відкриття валютного рахунку в іноземному банку тягне за собою адміністративну відповідальність у вигля ді штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави.

Корупція має тяжкі наслідки для всіх прошарків суспільства, вона деморалізує громадян, руйнує їхню довіру до держави, до її лідерів. Головна небезпека полягає в тому, що вона перетворює держа ву із засобу збалансованого забезпечення потреб усіх соціальних верств населення в знаряддя захисту інтересів вузьких груп за рахунок усього суспільства.

Збитки, заподіяні державі, підприємству, установі, організації незаконним використанням приміщень, засобів транспорту і зв’язку, іншого державного майна або коштів, підлягають відшкодуванню винними особами, уповноваженими на виконання функ цій держави, на загальних підставах і умовах матеріальної відповідальності працівників та військовослужбовців.

У разі відмови добровільно повернути незаконно одержані особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредити, позички, цінні папери, нерухомість та інше майно вони чи їх вартість підлягають стягненню (вилученню) в доход держави у судовому порядку за заявою прокурора.

Одержання субсидій, су бвенцій, дотацій, кредитів та пільг у результаті дій, передбачених пунктом «а» ч. 1 ст. 5 цього Закону, тягне за собою визнання укладеної угоди недійсною з наслідками, передбаченими Цивільним кодексом України.

З метою запобігання поширення корупції необхідно враховувати низку чинників.

Політичний чинник. Він полягає в чіткому розмежуванні компетенції органів законодавчої, виконавчої та судової вл ади на всіх рівнях. Дія цього чинника виявляється у розробці та прийнятті законів («Про Кабінет Міністрів України», «Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади»), у зволіканні із прийняттям законів економічного характеру, невикористанні прийнятих законів і відсутності контролю за їх виконанням.

Нормативно-правовий чинник. Він полягає в необхідності вдосконалення нормативно визначених механізмів реалізації Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Організаційний чинник. Він виявляється у вдосконаленні скоординованості дій органів, що ведуть боротьбу з корупцією, в посиленні їх взаємодії, в чіткому розподілі повноважень кожного з них. Необхідно особливо підкреслити, що недоліки організаційного чинника можуть набути особливого значення на тлі н едосконалої системи державного контролю.

Економічний чинник. Він зумовлений економічною кризою, перехідним станом в управлінні народним господарством.

Кадровий чинник. Він полягає в тому, що система добору, підготовки та управління персоналом державної служби потребує вдосконалення. Низька соціальна захищеність державних службовців і, як наслідок, їх низький професіоналізм ста вить цей чинник на одне з чільних місць.

Морально-психологічний чинник. Це нерозвинуті традиції етики державних службовців на загальному тлі ідейної та моральної кризи суспільства.

Головний чинник протидії поширенню проявів корупції — це посилення інституту державної служби. Саме в межах цього інституту корупція може і має бути поставлена під жорсткий контроль.

Вивчення практи ки запобігання проявам корупції в органах державної влади та органах місцевого самоврядування свідчить, що зазначені органи влади поступово накопичують досвід застосування Закону України «Про боротьбу з корупцією», своєчасного реагування на факти корупційних проявів з боку державних службовців.

Важливим є те, що акценти застосування законодавства про боротьбу з корупцією переносяться на запо бігання її проявам.

У зв’язку з цим, з метою активізації роботи щодо запобігання проявам корупції з боку державних службовців необхідно:

• забезпечити добір і розстановку кадрів на засадах неупередженого конкурсного відбору, їх періодичну ротацію і однорівневе переміщення;

• підвищити ефективність системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців;

• переглянути н ормативно-правову базу щодо удосконалення матеріального та соціально-побутового забезпечення державних службовців, зокрема оплати праці;

• удосконалити механізм контролю за достовірністю декларацій про доходи державних службовців, ураховувати підсумки перевірки достовірності декларацій при проведенні атестації державних службовців;

• чітко регламентувати умови і порядок правомірного отримання державними службовцями та іншими особами, уповноваженими на виконання функцій держави, подарунків, комісійної винагороди, гонорарів, послуг тощо, а також використання ними засобів транспорту, зв’язк у, техніки, іншого майна незалежно від форм власності;

• установити відповідальність посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за ухиляння від реагування відповідно до закону на критичні виступи засобів масової інформації щодо оприлюднених фактів корупції, порушень прав і свобод людини і громадянина;


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
МОДЕЛЬ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ 60.Основні риси моделі державної служби України
61.Основні напрями розвитку державної служби України
ЛІТЕРАТУРА
57.Державна кадрова політика у сфері державної служби
ЕФЕКТИВНІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ 56.Поняття та зміст ефективності державної служби
55. Етика державного службовця
54.Формування культури державної служби в системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації
ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ЯК КУЛЬТУРНИЙ ІНСТИТУТ 53.Поняття культурного інституту державної служби та його складові
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)