Сьогодні в умовах реалізації конституційних засад демократичної, правової, соціальної держави та формування громадянського суспільства питанням із питань постає проблема удосконалення кадрового забезпечення державного апарату висококваліфікованими і компетентними фахівцями, здатними ефективно працювати в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Сьогодні немає фактично жодного питання організації та функціонування органів державної влади та місцевого самовря дування, державної служби в цілому, яке б не було пов’язане з професіоналізмом та компетенцією службовців.
Запровадження адміністративної реформи, формування на сучасних засадах механізму держави та державного апарату, розвиток державної служби органічно пов’язані з професійною підготовкою кадрів.
Стаття 1 Закону України «Про державну службу» визначає державну службу, як «професійну діяльність осіб, які займают ь посади в державних органах та їх апараті». Її застосування потребує насамперед визначення узагальненої структури професійної діяльності державного службовця, що містить чотири складові, а саме: мету діяльності (продукт), її предмет, засоби та процедури. Аналіз основних положень
Конституції України, а також розуміння державної служби як служби для задоволення потреб особи, гро мадянина та держави, яка охоплює всі сфери життєдіяльності людини, дають можливість сформулювати згадані вище компоненти структури професійної діяльності, що наведені у табл. 10.1. При цьому необхідно врахувати вимоги нормативних документів з
розроблення складових системи стандартів вищої освіти, де також найважливіше місце займає структура діяльності фахівця.
Таблиця 10.
1
УЗАГАЛЬНЕНА СТРУКТУРА ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО
СЛУЖБОВЦЯ
| Складова структури |
Зміст |
| Мета діяльності (продукт) |
Умови для забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини як найвищої соціальної цінності |
| Предмет діяльності |
Забезпечення реалізації завдань і функцій держави |
| Засоби |
Правові засоби та організаційні інститути органів державної влади та місцевого самоврядування у сферах життєдіяльності людини (економічній, соціальній, духовній, політичній), організаційно-розпорядчі та консультативно-дорадчі дії |
| Процедури |
Підготовка проектів нормативно-правових актів органів державної влади та місцевого самоврядування, забезпечення їх реалізації, контроль за їх виконанням на основі аналізу та прогнозування політичного та соціально-економічного стану держави |
Змістова частина професійної діяльності державного службовця містить найбільш узагальнені категорії. Основне завдання цієї структури — визначити концептуальні засади, на основі яких мають формуватися та реалізовуватися нормативноправові акти та професійна діяльність державних службовців.
Тим самим змістова частина професійної діяльності державного службовця визначатиме не тільки структуру, а й основні принципи державної служби, права та обов’яз ки державних службовців, професійно-кваліфікаційні характеристики посад державних службовців, посадові інструкції, загальні правила поведінки державного службовця тощо. Безпосередньо для державного службовця узагальнена структура дає погляд на те, як повинен він працювати і діяти в будь-яких умовах та обставинах. Крім того, її можна також розглядати як інструмент для якісної оцінки ефективності діяльн ості державної служби і окремих службовців.
В Україні Постановою Кабінету Міністрів України введена нормативна необхідність здобуття державним службовцем умінь розроблення проектів законодавчих та інших нормативноправових актів.
Центральною фігурою узагальненої структури професійної діяльності державного службовця постає людина як найвища соціальна цінність. Її життєдіяльність зумовлена чотирма сферами. Вони безпосередньо відображаються в цілеспрямованих діях людини під час досягнення кінцевого результату діяльності. Крім того, на досягнення кінцевого результату активно впливає зовнішнє середовище, зокрема його соціальна, духовна, економічна та політична сфери.
Тобто на цій підс таві засоби узагальненої структури професійної діяльності державного службовця враховують усі сфери життєдіяльності людини і суспільства.
Професійна діяльність державних службовців охоплює та забезпечує створенням та реалізацією відповідних нормативноправових умов усю сферу життєдіяльності людини, що відповідає завданням і функціям держави. На цій підставі і з урахуванням досвіду інших країн можна з робити висновок про необхідність приділити головну увагу у структурі та змісті програм професійного навчання оволодінню методами управління, за допомогою яких вирішуються завдання та здійснюються функції держави. При цьому такі аспекти, як теорія держави і права, політичні науки, конституційне право та ряд інших мають розглядатись як суміжні, допоміжні, такі, що за безпечують формування вмінь та навичок обслуговування потреб людини та громадянина.
Застосування програмно-цільових методів у функціонуванні органів державної влади та місцевого самоврядування вимагатиме оволодіння державними службовцями методами проектного менеджменту.
Вирішення складних питань соціального та економічного розвитку держави, у свою чергу, вимагає оволодіння державними службовцями системною методологією підготовки та реалізації управлінських рішень.
На пр икладі підготовки управлінських рішень наведена модель діяльності державного службовця (рис. 10.1). Її розроблено на основі підходів та принципів, які наведено в роботі.
Сукупність умінь і знань державного службовця повинна спрямовуватися на запровадження функціональних принципів управління та забезпечення виконання основних функцій органу державної влади: аналітично-прогностичних, нормативнопроектних, організаційно-забезпечувальних, координаційних, інформаці йно-статистичних, контрольних.
Рис. 10.1. Модель цілеспрямованої дії людини
Основні функції, які реалізують державні службовці у процесі діяльності, такі: інформаційне забезпечення діяльності органів державної влади, тобто збирання, отримання, опрацювання та аналіз інформації, потрібної для здійснення державно-управлінської діяльності; прогнозування цілей та моделювання розвитку механізму держави, державного апарату, державної служби, органів державної влади, стандартів державного управління; прогнозування, тобто нау ково обґрунтоване передбачення цілей у розвитку та в результаті будь-яких подій чи процесів у системі державної діяльності, в державній службі на основі отриманих даних, досягнень наукового аналізу, професійного досвіду та практики; планування як визначення напрямів, темпів, кількісних і якісних показників тих чи інших процесів у системі державного управління, функцій держави (економі чних, соціальнокультурних, військових, оборонних, боротьба з організованою злочинністю й корупцією в системі державної служби тощо), спрямованих на досягнення попередньо визначених цілей; розроблення цілей і завдань, напрямів розвитку та реформи всієї державної діяльності й державної служби;
Галузеві науки
Державна служба
Управління персоналом
Державне управління
Право
Пол ітик а
Гум а н і тар н а політ ика
Соціальн а політ ика
Економ іка
Підг отов ка альт ернати в
Порів н яння альтерн а тив
Вибір ва р і а н т а
Анал із необхідної інформ ації
Зафіксована проблема, завдання
Докуметально оформлене рішення
Докум е н т у ван н я
МЕТАДІЯРЕЗУЛЬТАТ
Рис. 10.2. Модель діяльності державної служби в процесі розроблення управлінських рішень організація як формування системи державної служби на базі встановлених цілей, принципів і підходів до цього процесу, визначення структури керуючої й керованої систем у державній службі, визначення їхньої компетенції, взаємовідносин взаємозв’язку, що мають характер взаємосприяння; організація у вузькому значенні — це впорядкування структури функцій і повноважень органів державної влади, структури самих орг анів, штатів, персоналу, процесів державного управління; керівництво — встановлення правил, нормативів, напрямів діяльності та окремих дій органів державної влади, керованих об’єктів; координація — погодження діяльності різних структур державного механізму для досягнення загальних цілей і завдань держави; розпорядництво, тобто оперативне регулювання режиму належної державної діяльності; у вузькому значенні — це пото чні вказівки керівними державними службовцями; облік — фіксація та аналіз інформації щодо повноважень і переліку органів державної влади, державних управлінських рішень, реєстру посад державних службовців, кадрового складу
державної служби, результатів реалізації державно-службових відносин тощо; контроль — визначення відповідності чи невідповідності фактичного стану державної служби, її структури та конкретних дій державних службовців потребам соціально-економічного розвитку держави.
