Posibniki.com.ua Економіка Економіка і організація агропромислових формувань 2.7. Продуктові підкомплекси як основа організації агропромислових формувань


< Попередня  Змiст  Наступна >

2.7. Продуктові підкомплекси як основа організації агропромислових формувань


В основі будь-якого агропромислового формування з виробництва продукції АПК лежить процес вертикальної інтеграції. Природно обумовлений агропромисловий тандем потребує організаційного і технологічного поєднання спеціалізованої галузі сільського господарства із спеціалізованою галуззю переробної промисловості.

На цій підставі і формуються продуктові підкомплекси (вертикальні блоки, системи). Продуктові підкомплекси — це кінцево-цільові агропромислові структури, які й створюються з метою одержання конкретного виду кінцевої продукції АПК. Тому між поняттями «агропромислові формування» і «продуктовий підкомплекс» існує прямий діалектичний зв’язок, а саме: агропромислове формування потребує і базується на основі створення певної продуктової вертикалі, а продуктовий підкомплекс може функціонувати лише в рамках певного агропромислового формування.

Глибоке знання основ створення і функціонування продуктових підкомплексів слід розцінювати як головне і найважливіше завдання розуміння історичного розвитку міжгалузевих зв’язків у сфері виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, що у майбутньому закономірно приведе до органічного злиття стадій виробництва сировини, її промислової переробки і реалізації кінцевої продукції в юридично єдині формування продуктового (спеціалізованого) спрямування.

В будь-якій продуктовій структурі матеріалізується спільний інтерес інтегрованих галузей.

Відтак, кожна продуктова вертикаль являє собою ланцюг взаємопов’язаних галузей і видів діяльності, які належать до різних сфер АПК і водночас організаційно пов’язані між собою для здійснення виробничого процесу по одержанню кінцевого продукту. Головними ознаками продуктових вертикалей є:

1) всі вони чітко поділяються на підкомплекси продовольчих і непродовольчих товарів;

2) оскільки кожна продуктова вертикаль базується на відповідному агропромисловому тандемі, то, природно, він вимагає певної організаційної структури, тобто агропромислового завершення у вигляді того чи іншого міжгалузевого формування;

3) сама структуризація будь-якої продуктової вертикалі залежить від специфіки сировини і кінцевого продукту інтеграції, а тому в реальному житті можуть складатись різні форми продуктових підкомплексів.

Якої б форми не набув продуктовий підкомплекс, його первинною ланкою завжди є сільське господарство, тобто продуцент сировини. Агропромисловий тандем, про що йшлося раніше, це природно обумовлене поєднання виробництва сировини та її промислової переробки, що й обумовило організацію відповідних спеціалізованих продуктових вертикалей.

Найпоширенішими в Україні є такі продуктові вертикалі (підкомплекси): зернопродуктовий, бурякоцукровий, олійно-жировий, картоплепродуктовий, плодоовочепродуктовий, мясопродуктовий, молочнопродуктовий.

Ареал поширення продуктових підкомплексів залежить від характеру сировини. В цілому ж можна стверджувати, що найрозвинутіші і найпоширеніші продуктові вертикалі сформовані на переробці продукції рослинництва. До того ж окремі з них мають багатоступінчасту побудову. Наприклад, на основі зерна (колосові, круп’яні, кукурудза) сформувались поліпрофільні тандеми виробництва борошна, круп, олії, спирту, хлібопродуктів і комбікормів. Овочівництво і садівництво є основою створення продуктових вертикалей, що продукують консерви, соки, джеми, варення, соління, квашення, заморожування та ін. Тваринницькі галузі мають дещо звужений вплив на формування тандемів. Зокрема, з відгодованих тварин у результаті забою і промислової переробки одержують м’ясні продукти і шкіру. Водночас, в АПК склались і функціонують продуктові вертикалі, що базуються на переробці несільськогосподарської сировини, або ж мають не аграрний профіль. Сюди можна віднести розлив безалкогольної продукції, виробництво тари, будматеріалів, художніх виробів та розвиток інших підсобних виробництв.

Враховуючи те, що формування продуктових вертикалей потребує вирішення цілої низки організаційних питань, досить важливо в зв’язку з цим враховувати такі необхідні і визначальні чинники цього процесу:

1) передумова створення, тобто наявність тих об’єктивних факторів, які не потребують нових інвестицій, а вимагають лише організаційного оформлення. Тут же досить важливо брати до уваги і такий суб’єктивний фактор, як готовність партнерів по інтеграції створити спільну інтегровану структуру;

2) кінцева мета, тобто з’ясування тих очікуваних організаційних, економічних, фінансових і соціальних результатів, які може (повинна) забезпечити інтегрована вертикаль;

3) сфера діяльності, тобто той виробничий і соціальний ареал, який стане об’єктом інтегрованої структури.

До цього слід ще додати, що кожен із цих факторів по-різному буде діяти на різних рівнях управління і за різних напрямів агропромислової інтеграції.

Одним із найважливіших організаційних питань, пов’язаних із формуванням продуктових вертикалей, є поділ технологічного процесу одержання кінцевого продукту на його виробничі стадії, які, як уже зазначалося раніше, прийнято називати циклом.

Весь виробничий агропромисловий цикл, як правило, здійснюється в рамках певної продуктової вертикалі. Причому, кожна спеціалізована вертикаль має свою, властиву тільки їй наповненість виробничого циклу. Оскільки виробничий цикл здійснюється безпосередньо на рівні агропромислового формування з виробництва кінцевого продукту, то він має свою структуру, що визначається стадіями (елементами) технологічного процесу.

Між складовими виробничого агропромислового циклу має існувати тісний взаємоузгоджений виробничо-технологічний зв’язок, бо інакше за певних можливих диспропорцій та неузгодженостей очікуваний кінцевий результат інтегрованого виробництва може бути недосягнутим.

Суть агропромислового виробничого циклу та його ролі в становленні продуктової вертикалі можна охарактеризувати в такий спосіб (на прикладі овочепродуктового підкомплексу):

Ланки технологічного процесу Основні виробничі стадії та елементи
Досільськогосподарська Проектування та виробництво технічних засобів та теплиць. Опрацювання технологій виробництва і переробки овочів. Виготовлення тари та упаковки. Виробництво добрив та засобів захисту рослин
Сільськогосподарська Селекція і насінництво овочевих культур. Підготовка насіння та розсади. Вирощування овочів відкритого і закритого ґрунту. Збирання врожаю
Післясільськогосподарська, в тому числі
Заготівля, переробка Транспортування. Зберігання. Формування технологічних партій. Проста (сушіння, соління, квашення). Промислова (консервування, виготовлення соків, заморожування, охолодження)
Торгівля Оптовий і роздрібний продаж. Забезпечення громадського харчування. Зберігання без переробки. Продаж у свіжому вигляді

Рис. 2.5. Агропромисловий виробничий цикл в овочепродуктовому підкомплексі

З наведеної схеми варто зробити такі висновки:

1. Кінцевою продукцією даної продуктової вертикалі є овочі, які можна реалізувати у свіжому вигляді, такими, що пройшли просту переробку, і продукцією промислової переробки.

2. Незалежно від того, якою конкретно буде кінцева продукція, торговий цикл є завершальним актом і по тому, як він задовольнить потреби споживача, будуть судити про рівень розвитку всього підкомплексу.

3. Щоб торговий цикл забезпечив у повному розумінні реалізацію кінцевої мети всього продуктового блоку, треба щоб і переробний і аграрний цикли мали відповідне технічне і технологічне забезпечення.

4. Не можна розраховувати бодай на елементарний успіх функціонування продуктової вертикалі, якщо її особливості і запити не знайдуть свого втілення в досільськогосподарській ланці.

5. Єдність інтересів усіх ланок технологічного процесу одержання різноманітної овочевої продукції потребує реалізації в цій системі принципу зворотного зв’язку.

Знання особливостей формування продуктових вертикалей, як і структури і ролі виробничого циклу одержання конкретного виду кінцевого продукту, необхідні для розуміння переваг і вигод, які може забезпечити інтегроване виробництво.

Входження АПК в ринкові умови по особливому ставить питання формування продуктових вертикалей. Ринок вимагає виробляти конкурентоздатну продукцію за такими параметрами, як ціна, якість, асортимент, екологічність, фізична і економічна її доступність.

Незалежно від того, якою організацією є продуктова вертикаль, у будь-якому випадку ринок вимагає дотримання таких обов’язкових умов:

1. Детальне вивчення реального споживчого попиту та рівня наповнюваності ринку певним продуктом. Притому під споживачем у даному разі слід розуміти не лише населення, а й різні ринкові структури, громадське харчування, регіональний обмін, потребу формування резерву та ін.

2. Чітке розмежування попиту на кінцеву продукцію залежно від ступеня концентрації виробництва та наявності в регіоні конкурентів.

3. З’ясування можливості сировинного забезпечення потужностей переробки як за рахунок власної сировинної бази, так і шляхом завезення з інших неінтегрованих господарств (регіонів).

4. Опрацювання стратегічної орієнтації в системі «виробництво — споживання», під чим слід розуміти: чи доцільно виробляти продукцію підвищеного попиту (дієтологічну, екологічно чисту, вищого і екстра ґатунку), а чи підпорядковувати виробництво пересічному (масовому) споживанню за доступними цінами.

5. Обґрунтувати економічний механізм відносин у рамках продуктової вертикалі: виробники сировини братимуть участь у кінцевому результаті чи їх місія — виробляти сировину як кінцеву для них продукцію.

Це фундаментальні питання, які обіймають проблеми основного виробництва. Не менше значення має також організація інфраструктурного забезпечення проектованої вертикалі.

Йдеться про обґрунтування і формування агросервісу (не взагалі, а продуктового спрямування), матеріально-технічного забезпечення, підготовку кадрів тощо.

Отже, будь-яка продуктова вертикаль ринкового спрямування має чітко вирішити всі організаційні питання в системі «сільське господарство — переробна промисловість — торгівля». Принципової ваги питання — взаємовідносини між галузями в цій триєдиній системі. До них входять такі елементи:

— хто постачає сировину, в якому обсязі, в які строки та на яких умовах;

— чи здійснюється переробним підприємством попередня оплата сировини і в якому розмірі;

— на яких засадах і чиїм транспортом здійснюється доставка сировини на переробку;

— хто із учасників вертикалі відповідає, а це означає й інве-стує виробництво сировини;

— кому належить розпорядження і дохід від реалізації кінцевого продукту;

— в який спосіб кінцевий результат розподіляється між партнерами продуктового підкомплексу.

Як видно із перерахованих обов’язкових умов, продуктова вертикаль повинна мати бездоганну структурну побудову, принаймні, з таких частин:

1) централізована управлінська одиниця;

2) сучасна управлінська служба, укомплектована маркетологами, менеджерами, економістами, бухгалтерами-аналітиками, консультантами;

3) виробники сировини — аграрні підприємства, фермерські і особисті селянські господарства, інші можливі джерела;

4) переробне підприємство із добре розвинутою виробничою інфраструктурою, транспортом, базою зберігання;

5) торгівля, яка в сучасних умовах представлена оптовим і роздрібним ринком, мережею магазинів, ярмарками, громадським харчуванням.

У зв’язку із зосередженням значних обсягів виробництва сировини в господарствах селян заслуговує на увагу і такий шлях інтегрування, як створення спеціалізованих кооперативів районного рівня. Йдеться насамперед про однопродуктове спрямування.

Такий продуктовий кооператив може мати наступну структуру: кооперативнепереробнепідприємствозаготівельнозбутовийкооперативторгівлязаготівельні пунктизаготівельні пунктиселянські господарства

Рис. 2.6. Схема кооперації селянських господарств

Переваги такої форми організації продуктової вертикалі полягають в тому, що, по-перше, до інтеграційного процесу залучається найскладніша ланка — особисті господарства населення. До того ж їх питома вага в багатьох видах продукції є достатньою, щоб забезпечувати ефективне завантаження переробних потужностей (загалом по Україні частка виробництва молока — 70 %, овочів — 80 %, фруктів і ягід — понад 90 %). По-друге, кооперативна форма організації інтегрованого виробництва не ставить на меті роботу на прибуток, а її ціль — добробут усіх учасників кооперації. По-третє, кооператив може вступати в стосунки з іншими, неінтегрованими підприємствами — комбікормовими заводами, елеваторами, агросервісом, торговими домами тощо.

Сформовані на таких засадах регіональні продуктові підкомплекси, як уже зазначалося, можуть бути однопрофільні (спеціалізовані) або ж багатопрофільні. Підходи до їх формування можуть бути різними. Однак найпростішим і найзрозумілішим є наступний:

— продуктовий підкомплекс має поєднувати виробництво сільськогосподарської сировини, її промислову переробку, торгівлю кінцевою (готовою) продукцією. Менеджмент таких інтегрованих продуктових структур повинен будуватись на принципах скоординованої дії і чіткого дотримання пропорцій при передачі кожним підприємством своєї продукції іншому згідно з технологічним (агропромисловим) циклом. Обов’язковою умовою функціонування продуктової вертикалі слід вважати синхронізацію дій; збалансованість потужностей переробки з потужностями сировинної зони; наявність сучасного складського господарства; постадійну глибоку переробку (первинне виробництво напівфабрикатів, а згодом — готової продукції).

Ці підходи досить важливо враховувати при прогнозуванні розвитку АПК як головного міжгалузевого формування національної економіки України і особливо при розробці стратегії розвитку продуктових вертикалей і агропромислових формувань на регіональному рівні.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
2.9. Питання для обговорення
2.12. Термінологічний словник
АГРОПРОМИСЛОВІ ФОРМУВАННЯ ТА ЇХ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ 3.1. Економічна суть та особливості агропромислових формувань
3.2. Передумови створення агропромислових формувань
3.3. Теоретичні засади створення агропромислових формувань
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)