У сучасних умовах переходу до ринкової економіки, процесів обміну інформації, що постійно прискорюються, а також змін у зовнішньому і внутрішньому середовищах підприємства, вирішальним стає швидко, а головне правильно прийняте менеджером рішення. Тому виникає необхідність пошуку більш досконалої системи управління на підприємстві. Саме такою системою може стати правильно скоординована та налагоджена система контролінгу. Актуальність питання розробки і впровадження системи контролінгу на підприємстві пов’язана із рядом факторів. По-перше, чимало проблем на підприємствах (особливо великих) виникає внаслідок непогодженості між керівниками різних відділів, що відповідають безпосередньо за економічні результати: фінансистами, маркетологами. Другий момент — неадекватність стандартного бухгалтерського обліку потребам сучасного бізнесу, тобто він не дає можливості одержання коректних даних дляприйняття бізнес рішень. Третій фактор — зацікавленість інвесторів у довгостроковій і оптимальній віддачі від вкладених у компанію засобів.

Питанням побудови сучасної концепції контролінгу, принципів і механізмів реалізації функцій системи контролінгу на підприємстві присвятили свої роботи такі закордонні і вітчизняні вчені, як: Р. Манн і Э. Майэр, Х. Й. Фольмут, Л. А. Сухарева і С. М. Петренко, Ананькина, С. В. Данилочкин, Н. Г. Данилочкина та ін.

Узагальнення думок різних вчених щодо визначення контролінгу дозволило виділити особливості та головну відмінність контролінгу від усіх, на перший погляд, тотожних і родинних понять контролю, управлінського обліку, керування витратами і т. п.

У доповіді розглянуто уявлення про поняття контролінгу, його функцій та ролі в управлінні підприємством, визначено специфічні характеристики контролінгу, виділено переваги функціонування системи контролінгу, доведено доцільність впровадження в організаційну структуру підприємства поштового зв’язку відділу контролінгу.

Контролінг, як системний підхід до керування перетвореннями, показаний, крім підприємств поштового зв’язку, практично будь-яким підприємствам. Принципи системи контролінгу більше актуальні для великих і середніх підприємств, що володіють яскраво вираженою функціональною організацією та інертністю в умовах змін зовнішнього середовища.

Оскільки впровадження системи контролінгу на підприємстві супроводжується появою нових задач, виникає необхідність організаційної одиниці, що візьме на себе реалізацію її функцій. Створюваний відділ повинний перебувати в підпорядкуванні керівника вищого рівня, співробітники якого (контролери) мають володіти відповідними методами та інструментами стосовно певної предметної області [1].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Данилочкина Н. Г. Контроллинг как инструмент управления предприятием / ЮНИТИ, 2004.

— 279 с.

Л. Ю. Мельничук, викл.,

Одеська філія УДУЕФ

МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНКИ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ ВАРТОСТІ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

Наявність захищених інтелектуальних активів суттєво впливає на оцінку акціонерного товариства (АТ). При правильному захисті усіх елементів нематеріальних активів (НА) 30—40 % вартості АТ припадало б на об’єкти інтелектуальної власності. Об’єкти інтелектуальної власності можна: ? вигідно продати; ? врахувати при оцінці вартості компанії; ? вказати в бізнес-плані для залучення банківського кредиту; ? використати для легальної оптимізації фінансових потоків.

Але, щоб реалізувати ці потенційні переваги, нематеріальні активи треба юридично захистити та правильно оцінити. Ще однією з проблем є невміння багатьох компаній ставити на баланс нематеріальні об’єкти власності, внаслідок чого вони становлять масу гудвілу — бо залишаються неврахованими.

На практиці використовують методи оцінки, орієнтовані переважно на міжнародні стандарти оцінки майна (МСО). Взагалі вартість інтелектуальної власності дуже залежить від мети, з якою здійснюється оцінка та методів, що використовуються при оцінці. Існує три основні методи оцінювання нематеріальних активів (НА), якими зазвичай оперують спеціалісти — це : ? витратний метод — передбачає розрахунок витрат у поточних цінах на відтворення об’єктів, що оцінюються з врахуванням зносу; ? прибутковий (дохідний) метод — визначення суми доходів, що генеруються об’єктом власності, внаслідок використання НА; ? ринковий метод — реалізується за допомогою методів порівняльного аналізу продажу та методу звільнення від роялті.

У теперішній час останній метод майже не працює, оскільки не має ринку ліквідної інтелектуальної власності. Та й перші два методи надають суб’єктивні експертні оцінки: не прийнято в Україні враховувати всі витрати, пов’язані зі створенням НА, а також не завжди є можливість спрогнозувати з достатньою ймовірністю стабільні прибутки компанії.

Існують й інші методи — це метод оцінки брендів, метод ринкових мультиплікаторів та методи, засновані на гібридному базисі. Ці методи ґрунтуються на оприлюдненні даних про фінансові показники АТ, а українські компанії свою вартість не показують на фондових біржах.

Але не зважаючи на всі вищезгадані труднощі в оцінюванні НА в цілісності як таких, можливо виміряти окремі атрибути, які додають до успішних брендів — зокрема це техніка «парного порівняння». По суті цей підхід передбачає порівняння брендованих продуктів різних компаній за певною кількістю атрибутів: ціною, смаком, поживністю за інтервальною шкалою та складання матриці переваг споживачів.

Управління оцінкою НА повинно дати відповідь на запитання, куди більш вигідно направляти ресурси: на розробку стратегії, що заснована на оцінці НА та їх управлінні, або, наприклад, на краще розуміння джерел створення цінності для клієнтів.

В. В. Немченко, д-р екон. наук, проф., зав. каф. ОАС та ЕА

Одеська філія УДУЕФ