Сучасні кризові явища в глобальній економіці значним чиномзумовлені недосконалістю інструментів інформаційного забезпечення управління суб’єктами господарювання. Основним інструментом в інформаційному забезпеченні прийняття управлінськихрішень суб’єктами ринку є публічна фінансова звітність компаній.
Концептуальна основа фінансової звітності основними її користувачами визначає нинішніх і потенційних інвесторів, пози-
Основні рішення, які приймають топ-менеджери компаній таінших суспільних ринкових інституцій, здебільшого мають інвестиційно-фінансовий характер. На організованих ринках капіталівтакі рішення базуються на оцінюванні економічних потенціалівсуб’єктів ринків через котирування їхніх цінних паперів, що відображають ринкову вартість капіталу таких суб’єктів. Тобто, вартість компанії є основним об’єктом інформаційних запитівсуб’єктів ринку, а, отже, одним з основних завдань публічної фінансової звітності, на нашу думку, мало би бути подання об’єктивної та неупередженої інформації про вартість суб’єкта, якийцю звітність складає. Проте, в концептуальній основі зазначено,що фінансові звіти загального призначення (тобто, публічна звітність) не призначені для того, щоб показати вартість суб’єкта господарювання, який звітує, а лише надають певну інформацію зметою допомогти оцінити таку вартість.
Безперечно, публічна звітність, зокрема фінансова, не повиннаконцентруватись винятково на репрезентації вартості капіталукомпаній, існують і інші сторони їхньої діяльності, які повиннібути охарактеризовані у звітності, як фінансові — ліквідність,платоспроможність, ділова активність тощо, — так і нефінансові,зокрема соціальні й екологічні аспекти. Проте вирішення проблеми об’єктивного відображення у фінансовій звітності вартостікомпаній є надважливим, оскільки на підставі такої інформації менеджери суспільно важливих компаній часто приймаютьуправлінські рішення, які сукупно можуть мати глобальні наслідки для економіки загалом. Через суспільні ринкові інституціїфактично відбувається сек’юритизація корпоративних ризиків навсе суспільство. В умовах необхідності запровадження системмедичного та другого рівня пенсійного страхування ця проблеманабуває ще більшої актуальності.
Варто зауважити, що концептуальний базис наявного форматуфінансової звітності не дає можливості реально репрезентувати
кодавців та інших кредиторів. Проте коло користувачів публічноїзвітності, особливо суспільно важливих компаній, є набагато ширшим і охоплює, прямо чи опосередковано через різні суспільніорганізації (пенсійні фонди, страхові компанії, які є найбільшимиінвесторами та суб’єктами фондових чи інших фінансових ринків, центральні та місцеві органи влади, міжнаціональні організації тощо), все суспільство. Таким чином, публічна фінансова звітність є важливим інструментом інформаційного забезпечення нелише управління окремими суб’єктами господарювання, але йрегулювання ринкової економіки загалом.
— занижує вартість нематеріальних активів та не подає вартість інтелектуального капіталу, що зумовлено як проблемоюїх визнання (принцип об’єктивації не враховує внутрішньосформовані нематеріальні активи, частка яких в капіталі компаній інтелектуально-інноваційної економіки доволі істотна),так і проблемою оцінювання (історична собівартість, як правило, занижує їх вартість, а справедлива має схильність до різкихзмін);
— сприяє накопиченню на балансах компаній так званих «токсичних активів» в результаті капіталізації витрат майбутніх періодів;
— не відображає належним чином резерви, які мали б виконувати функцію страхування статутних капіталів компаній, натомість сприяє формуванню скритих резервів тощо.
Зазначені недоліки формату публічної фінансової звітностіспровокували розроблення та застосування альтернативних їй інструментів інформаційного забезпечення суб’єктів ринку, які базуються на неформалізованих методиках. Проте, безконтрольність застосування таких методик (оцінки фінансово-майновогостану компаній за такими методиками не завжди піддавались незалежній перевірці та підтвердженню, зокрема аудиту) сприялизавищенню капіталізацій компаній та, на думку багатьох експертів і науковців, значним чином спровокували настання глобальної фінансово-економічної кризи. Тому ринкові інституції та регуляторні органи практично зійшлися на думці, що основнимінструментом інформаційного забезпечення, який відображає фінансово-майновий стан та результати функціонування компаній,має бути їх публічна фінансова звітність, показники якої є формалізованими, піддаються зіставленню та незалежному контролю. Проте, формат такої звітності повинен бути удосконалений зурахуванням необхідності виправлення зазначених вище недоліків. Адаптація формату звітності повинна розпочатись із узгодження мети й інформаційних запитів її користувачів. Лише в такому разі публічна фінансова звітність буде корисною і релевантною з погляду прийняття інвестиційно-фінансових рішеньсуб’єктами постіндустріального соціально-економічного середовища.
