Posibniki.com.ua Банківська справа Макроекономічне стрес-тестування банків 3.2. Проблеми розвитку макроекономічного стрес-тестування банків в Україні та способи їх подолання


< Попередня  Змiст  Наступна >

3.2. Проблеми розвитку макроекономічного стрес-тестування банків в Україні та способи їх подолання


ся кореляційні взаємозв’язки між макроекономічними змінними та результуючим загальносистемним показником: приростом частки проблемних позик у кредитному портфелі банківської системи України загалом;

Фінансова система України, подібно до інших країн Центрально-Східної Європи, перебуває на ранній стадії формування порівняно з високорозвинутими країнами, що виявляється в домінуванні традиційного банківського бізнесу над іншими секторами фінансової системи. Як наслідок, стрес-тестування банківської системи (без включення до аналізу страхового чи фондового ринків) цілком достатньо для превентивного оцінювання фінансової стабільності на макроекономічному рівні.

Необхідність подальшого розвитку стрес-тестування банків в Україні зумовлена передусім нестабільністю діяльності банківської системи та постійними змінами кон’юнктури банківського ринку. За цих умов аналізу фактичних показників фінансової стійкості банківської системи не завжди достатньо для прогнозування їх динаміки в майбутньому. Системи ризик-менеджменту, що ґрунтуються на ймовірнісних підходах до економетричного моделювання (наприклад, з використанням методу VaR), виявляються нездатними обчислити вплив екстремальних економічних подій з наднизькою ймовірністю настання, хоча, як свідчить досвід, вони трапляються, зумовлюючи банківські кризи.

Під впливом глобальної фінансової невизначеності 2008

— 2013 рр. гостро окреслилися недоліки існуючої практики стрестестування, які регуляторні органи розвинутих країн намагаються подолати. Розвиток макроекономічного стрес-тестування в Україні, незважаючи на свою актуальність і необхідність, ускладнюється низкою факторів, подолання яких сприятиме інтенсивнішому використанню цього інструмента в системі регулювання банківської діяльності. На основі аналізу досвіду діяльності регулятора та заяв представників НБУ авторами систематизовано та досліджено основні бар’єри для застосування макроекономічного стрес-тестування банків в Україні.

Передусім розробники нових програм стрес-тестування звертають увагу на низький рівень використання складних економетричних інструментів у процесі координації економічної політики [201, с. 1

—3]. Головні мотиви, які називаються для виправдання існуючої ситуації, полягають у тому, що економічні моделі не відображають дійсності економіки країн, що розвиваються, немає достатніх і достовірних статистичних баз історичних даних, надто висока частка тіньового сектора та бухгалтерських маніпуля-

По-друге, складність розрахунків вимагає високого професійного рівня персоналу та менеджменту комерційних банків, який набуває критичного значення під час упровадження сучасних програм стрес-тестування. Брак досвіду з проведення стрестестування зумовлює значні помилки у припущеннях, результатах і висновках. Водночас підготовка чи аутсорсинг професіоналів, установка сучасних IT-систем для збирання та обробки даних, необхідних для стрес-тестування, може перетворитися на суттєву статтю витрат, особливо для менших банків за обсягом активів, які не будуть окуплені результатами проведених стрестестів.

По-третє, існує проблема якості фінансових даних для стрестестування, а також наявності відповідних аналітичних ITсистем. Стрес-тестуванню притаманні значні витрати на збирання відповідної інформації, що часто є неповною, оскільки дослідникам доступна тільки частина потрібних даних. При цьому якість даних

— суттєва складова успішного стрес-тестування. Процес стрес-тестування повинен ґрунтуватися на нових актуальних даних, які важко отримати без налагодженої системи обміну фінансовою інформацією за вертикаллю «банк

— регулятор». Найскладніше при стрес-тестуванні кредитного ризику оновлювати такі дані, як поточне значення LTV (відношення суми боргу до ринкової вартості застави) та інформацію про якісні характеристики стану заставленого майна. Усі ці недоліки можуть значно впливати на результати стрес-тестування, особливо, коли похибки набувають системного характеру. Відомо, що офіційна макроекономічна статистика в Україні викривлено відображає реальну ситуацію в економіці через високу частку тіньового сектора. Крім цього, методика розрахунку багатьох важливих показників в Україні часто змінюється, це стосується не лише нормативів банківського регулювання, а й ключових макроекономічних індикаторів, таких як індекс споживчих цін, темп зростання ВВП тощо.

По-четверте, низький рівень прозорості макроекономічного стрес-тестування перетворює процес виявлення ризиків на фор-

цій з фінансовою звітністю. Однак від цього потреба вдосконалення моделювання в стрес-тестах не зникає: методика стрестестування кредитного ризику 2010 р. в Україні ґрунтувавалася на припущенні про певне зниження категорій кредитів, інтенсивність якого авторами нормативно-правових актів жодним чином не обґрунтовувалась, а вплив зміни макроекономічних показників на задану регулятором «матрицю переходів» не враховувався.

Варто зазначити, що оприлюднення результатів стрес-тестів в умовах існуючого рівня фінансової грамотності в Україні

— це складне та відповідальне політичне рішення, оскільки негативні результати фінансово слабких банків можуть спровокувати паніку серед вкладників, яка, своєю чергою, здатна поширюватися на інші фінансові інституції. Представники Національного банку України аргументують високу конфіденційність проведених програм стрес-тестування неправильним трактуванням сутності стресового сценарію іншими зацікавленими особами банків, починаючи від менеджменту банків, закінчуючи ЗМІ, які схильні сприймати несприятливий макроекономічний сценарій як безперечний прогноз катастрофи, до якої готується центральний банк. З огляду на банкоцентричність фінансової системи України питання регулярного розкриття інформації про стрес-тести має стати предметом серйозних фахових дискусій. Утім, закритість методологій навряд чи суттєво поліпшити існуючу ситуацію, адже фінансова грамотність і розуміння нових методів регулювання банківською діяльністю зростатиме лише за умови постійної комунікації регулятора із зацікавленими сторонами банків, що передбачає прозорість дій і рішень, зокрема щодо стрес-тестування.

Подолання зазначених вище проблем на шляху до впровадження повноцінних програм макроекономічного стрес-тестування банків є надзвичайно складним, але безальтернативним завданням для Національного банку України в контексті розвитку сучасної та ефективної системи регулювання банківської діяльності. Глибоко дослідивши вітчизняний і міжнародний досвід, проаналізувавши приклади кращої практики та фундаментальні

мальну, механістичну процедуру, яка виконується за вимогою органів нагляду. Якщо зацікавлені особи банку не можуть зрозуміти аргументації щодо основних припущень, на яких ґрунтується стресовий сценарій, вони не довірятимуть результатам відповідних стрес-тестів. У такому разі акціонери банку будуть зацікавлені виключно в формальному поповненні резервів, лише на ту суму, яку вимагатиме регулятор, потенційні міноритарні інвестори не враховуватимуть результати такого стрес-тестування в процесі прийняття рішень, а менеджмент банку користуватиметься іншими інструментами управління ризиками, у кращому випадку, власними методиками стрес-тестування, якість яких варіюватиметься в широкому діапазоні. Асиметрія інформації, яка нині існує в Україні щодо методології та результатів стрестестування, перетворює цей цінний інструмент у чергову бюрократичну процедуру.

1. Загальний організаційний етап. Стрес-тести повинні використовуватись як основний інструмент ризик-менеджменту банків. Їх інтеграція в системи управління ризиками банків потребує ініціативності як з боку регулятора, так і керівництва банків. Підвищення ролі стрес-тестів у процесі прийняття банківських рішень потребує залучення важливих системних банків до практики макроекономічного стрес-тестування, принципи якого повинні розроблятися з урахуванням консультацій з фахівцями банківської справи. У сучасній банківській системі України багато кредитно-фінансових установ успішно проводять часткові стрестести для окремих ризиків чи портфелів активів, стрес-тести здійснюються на рівні підрозділів і часто бувають не інтегрованими в загальну систему управління ризиками.

У багатьох банках стрес-тестування проводиться відділами ризик-менеджменту ізольовано від ділової діяльності банків і часто носить формальний і звітний характер, не впливає на стратегічні рішення керівництва. Це свідчить про те, що керівники не дуже довіряють результатам програм стрес-тестування. Більше того, в окремих банках програми стрес-тестування мають виключно «механістичний характер». Необхідне цілеспрямоване перетворення стрес-тестування з «макропруденційного ритуалу» на дієвий інструмент прийняття управлінських рішень. Роль НБУ в упровадженні макроекономічного стрес-тестування в цих умовах полягатиме в об’єднанні розрізнених методик, поліпшенні їх якості та приведенні практики стрес-тестування до певного еталонного рівня.

Регуляторним органам у забезпеченні загальної ефективності процесу макроекономічного стрес-тестування потрібно підвищувати ефективність виконання функцій, таких як:

— методологічне забезпечення макроекономічного стрестестування на основі розроблення комплексу рекомендацій, принципів і правил і донесення їх до керівництва банку, фахівців ризик-менеджменту, ЗМІ та громадськості;

— аргументація наданих порогових значень критеріальних показників стрес-тестів і встановлення коридорів волатильності економічних змінних (валютного курсу, відсоткової ставки, цін на фінансові активи, нерухомість та ін.);

принципи макроекономічного стрес-тестування, пропонуємо комплекс заходів, упровадження яких допоможе посісти стрестестуванню гідне місце в інструментарії регулювання та нагляду банківської системи України. Рекомендації систематизовані за основними етапами процесу стрес-тестування.

— розроблення, інтерпретація та оцінювання результатів загальносистемних стрес-тестів;

— забезпечення достатнього рівня прозорості результатів макроекономічного стрес-тестування для учасників фінансового ринку.

Підходи до стрес-тестування повинні мати динамічний характер, адже більшість програм стрес-тестування не завжди є гнучкими для того, щоб швидко враховувати виникнення нових загроз для банку, приймати нові сценарії та модифікувати моделі. Украй необхідними в цьому контексті стають інвестиції в інформаційно-технологічну інфраструктуру, що дасть змогу поліпшити доступність і деталізацію інформації про досліджувані ризики, а відтак дасть можливість учасно аналізувати та оцінювати вплив нових стресових сценаріїв, створених для адаптації систем ризик-менеджменту до умов змінного економічного середовища. Наприклад, інвестиції в інформаційні системи управління ризиком ліквідності розширюють можливості банків в автоматизації збирання та обробки щоденної інформації і дають змогу отримати більш деталізовану інформацію про структуру ліквідних активів і прогнозувати балансові проблеми окремих підрозділів банку.

Суттєвим фактором успіху макроекономічного стрес-тестування є залучення ради директорів і вищого керівництва банку до процесу формування ефективної системи ризик-менеджменту. Вище керівництво може сприяти утвердженню корпоративної культури, яка настільки враховує ризики, що персонал банку здатний самостійно визначити ключові джерела ризику. Щоб робота з виявлення та ідентифікації ризиків була узгодженою між різними підрозділами банку, особливо важливою стає контрольна функція вищого керівництва у визначенні цілей стрес-тесту, розробленні стресових сценаріїв, обговоренні результатів стрес-тестування, оцінюванні можливих дій і прийнятті рішень на основі результатів стрес-тестування. Співпраця представників регулятора з різнопрофільними фахівцями досліджуваних банків

— ризикменеджерами, економістами, трейдерами, менеджерами фронтофісу сприятиме досягненню необхідного балансу між практичною цінністю, точністю, своєчасністю та повнотою програм макроекономічного стрес-тестування. На цьому шляху головним завданням керівництва є визначення цілей стрес-тестування, термінів їх виконання та створення міжпрофільного комітету експертів з питань ризиків, фінансів, стратегії, бізнес-напрямів та інформаційних технологій.

Банки

— учасники макроекономічного стрес-тестування, а особливо центральний банк як його ініціатор, повинні сформувати чітко задокументовані політики та процедури, зокрема щодо сценаріїв і припущень, які використовуються в стрес-тестах. Особливо деталізовано слід формулювати такі аспекти:

— вид програми стрес-тестування та головна ціль кожної її складової;

— методологічні характеристики кожного компоненту, включно з методологіями визначення відповідних сценаріїв і ролі експертних суджень у стрес-тесті;

— аргументація припущень, які використовуються в сценарному моделюванні, відповідно до жорсткості сценаріїв;

— загальноприйнята форма звітності про результати стрестестів, яка відображала б не лише системні показники, а й результати в розрізі окремих банків

— учасників програми;

— комплекс антикризових заходів, передбачених залежно від цілі, виду й результатів стрес-тестування, включно з оцінюванням доцільності зазначених коригуючих дій у стресових ситуаціях.

Водночас стандартизовані вимоги до документування не повинні перешкоджати виконанню банками спеціалізованих гнучких стрес-тестів для швидкого реагування на нові проблеми та фактори ризику.

2. Етап формування вибірки банків для макроекономічного стрес-тесту. За макроекономічного стрес-тестування загальної фінансової стабільності банківської системи, на відміну від мікроекономічного стрес-тестування, велике значення має не тільки сукупність цільових показників адекватності капіталу банків, а й обсяг активів досліджуваних банків. Наслідки банкрутства невеликого за розміром банку можуть бути абсорбованими банківською системою, тоді як проблеми з надійністю великих гравців часто провокують фінансову нестабільність, що здатна посилити втрати реального сектора економіки. На нашу думку, у разі вибору масштабу макроекономічного стрес-тестування менші за обсягом активів і простіші за структурою банки повинні або не включатися до загальносистемної вибірки, або обмежуватися лише простим аналізом чутливості. Рекомендуємо відмовитися від практики стрес-тестування всіх банків системи, оскільки витрати на дослідження фінансової стійкості банків численної 4-ї групи за класифікацією НБУ не матимуть ефекту, а їх включення до вибірки знизить глибину дослідження системних банків, вплив яких є більш визначальним для банківської системи України.

3. Етап визначення ризиків і загроз для банківської системи. Удосконалення програм макроекономічного стрес-тестування на цьому етапі полягає як у розширенні діапазону досліджуваних ризиків, так і в інтегрованому підході до їх розгляду. Макроекономічне стрес-тестування банків України не повинне обмежуватися виключно кредитним ризиком, як це спостерігалось у 2010 р. Необхідне включення до програми дослідження специфічних ризиків і продуктів банків, адже, крім стрес-тестів надійності, повинні проводитись і регулярні стрес-тести ліквідності. Точні методи стрес-тестування ризику втрати ліквідності вимагають від банків значних інвестицій у розвиток інформаційно-технологічної інфраструктури, що дає змогу вчасно обробляти та аналізувати фінансову інформацію. Наприклад, необхідна автоматизація системи щоденного збирання інформації та прогнозування балансових потреб у ліквідності відокремлених підрозділів банку. Національний банк України повинен забезпечити більш якісне оцінювання певних типів ризиків, які складніше вимірюються, шляхом чіткого визначення ризиків, яким більше підходить кількісна оцінка, і ризиків, оцінювання яких слід здійснювати за рахунок якісних методів. Серед ризиків, які докладно не враховуються у стрес-тестах, однак дія яких посилюватиметься в майбутньому, слід звернути увагу на такі: динаміка цін на складні структуровані продукти за умов згортання ліквідності, базовий ризик щодо стратегій хеджування, ризик утрати довгострокової ліквідності (ресурсів для фондування), ризик зараження, ризик зворотного ефекту дії стресових факторів тощо.

Банкам під наглядом НБУ необхідно здійснювати регулярне оцінювання нових банківських продуктів на наявність потенційних ризиків. Банки зазвичай недооцінюють взаємозв’язки між існуючими ризиками, що часто пов’язано з надмірною спеціалізацією фахівців банку: кредитні відділи недооцінюють вплив ринкових ризиків на якість кредитного портфеля, а інвестиційні

— вплив кредитних ризиків на якість інвестиційних портфелів. В Україні особливо слід ураховувати вплив валютного ризику на кредитний, який чітко виявився в БСУ в 2009 р. і наслідки якого досі долаються. Таким чином, макроекономічне стрес-тестування має бути комплексним, охоплювати всі істотні ризики, на які наражається банк, незалежно від того, чи враховані вони в національному законодавстві та імплементованих вимогах базельського комітету. Комплексний інтегрований підхід до стрес-тестування банківських ризиків полягає в переході від урахування окремих шоків до оцінювання інтегрованого впливу макроекономічних

— ефективного капіталу чи запасів ліквідності.

Одним з основних завдань стрес-тестування банків в Україні, банківська система якої належить до відносно молодих, полягає в дослідженні ризиків, пов’язаних зі швидким нарощенням кредитування та загальним бурхливим розвитком фінансового посередництва (особливо в сфері споживчого та іпотечного кредитування). Цей процес має кілька наслідків, які варто враховувати. По-перше, зростання загальних показників боргового навантаження, таких як відношення заборгованості за споживчими кредитами до наявного доходу не дорівнює зростанню боргового навантаження, обчисленого на рівні індивідуальних позичальників (оскільки не кожен бере споживчий кредит, тому в загальних цифрах ми бачимо лише всереднені показники, які не мають нічого спільного з реальністю). За умов, коли зростання ринку фінансового посередництва може до певної межі збільшувати обсяги кредитування споживачів з найнижчою кредитоспроможністю, загальний показник боргового навантаження має слабку прогнозну здатність для визначення кредитного ризику. Використання мікроекономічних даних дає змогу вирішити частину проблем, проте їх якість, актуальність і репрезентативність зазвичай нижчі, ніж у загальносистемних даних.

Суттєву частку в зростанні обсягів кредитування в докризові періоди мали іпотечні кредити. Після кризи частка іпотечних позик у загальному роздрібному кредитному портфелі знизилася з пікових значень 55 % у 2009 р. до 30 % станом на 01.12.2013 р.

За таких умов вагомим залишається значення динаміки цін на житлову нерухомість як фактора ризику для банківської системи України. Кількісні методи моделювання взаємозалежностей між іпотечним кредитуванням, економічним зростанням і цінами на житлову нерухомість набувають усе більшої важливості для оцінювання кредитного ризику іпотечного кредитного портфеля за реалізації сценарію економічного спаду. Проте якість і кількість інформаційних даних щодо динаміки цін на житлову нерухомість ускладнюють можливість застосування економетричного апарату для моделювання стресових сценаріїв. Навіть, коли ці дані є доступними, важко розрахувати сталу залежність кредитного ризику від цінової динаміки в умовах швидких структурних змін у кредитуванні та інших фундаментальних економічних факторах. Попри все, розвиток інструментарію оцінювання іпотечного ризику залишається важливим завданням для регулятора з погляду превентивної політики.

0

сценаріїв на всі види ризиків: кредитних, ринкових і ризиків втрати ліквідності, що виявляються в зміні цільових стрес-тестових показників

0

0

0

0

0 6 0 , 0 %

0

0 ,

0 ,

0 ,

0 ,

0 ,

0 ,

1

2

3

4

5

3

1

2

1

1

0

3

1

1

0

1

0

2

1

1

0

1

0

1

1

1

0

1

0

0

1

1

0

4

1

2

1

0

9

0

1

0

1

0

8

0

1

0

1

0

Д и н а м і к ач а с т к иі п о т е ч н и хк р е д и т і вуп о р т ф е л ік р е д и т і в , н а д а н и хд о м а ш н і мг о с п о д а р с т в а м ,% * *

7

Ч а с т к аі п о т е ч н и хк р е д и т і вур о з д р і б н о м ук р е д и т н о м уп о р т ф е л і І п о т е ч н ік р е д и т и

К р е д и т и ,н а д а н ід о м а ш н і мг о с п о д а р с т в а м

0

0 ] .

1

3 .

7

0

1

3 .

0

Р и с .

6

0

1

0

1

0

0

0

0

0

0 млн грн

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

5

0

5

0

5

1

1

2

2

3

С к л а д е н оа в т о р а мин ао с н о в і[

Важливим в оцінюванні ризиків є створення стрес-тестової методики для обчислення наслідків зовнішнього фінансування процесів кредитної експансії, особливо, якщо фондування надходить з боку материнських структур, яким належать місцеві банки. Зовнішнє фондування в іноземній валюті збільшує схильність до ризику, який генерується на світових ринках капіталу та полягає у волатильності відсоткових ставок і різній доступності нових зовнішніх позик. Як показав негативний досвід 2008

—2009 рр., навіть на ринку капіталу розвинутих країн можуть виникати кризи ліквідності та різке зниження довіри до позичальників. Такі нелінійні залежності важко імплементувати в сценарії стрестестування, оскільки вони викликають зрушення в регуляторному режимі: реакція зовнішніх і внутрішніх органів державного регулювання на кредитні кризи залишається непередбачуваним чинником. Крім того, фінансові проблеми материнських компаній можуть мати негативний вплив навіть на фінансово стійкі дочірні банки через дію репутаційного ризику. Унаслідок високої частки іноземного капіталу в банківській системі України міжнародні фінансові групи можуть виконувати роль як джерела капітальної підтримки, так і трансмісійного каналу поширення зовнішніх шоків міжнародної економіки на банківську систему. Тому стрес-тестові процедури, вивчаючи банки з іноземним капіталом, повинні враховувати структуру власності, яка впливає на капітальну підтримку. При цьому особливо критичним є інтеграція оцінювання кредитного та валютного ризиків у програмах стрес-тестування, що пов’язана з отриманням зовнішнього фінансування в іноземній валюті.

4. Етап відбору шокових подій і формування сценаріїв стрес-тестування. Рекомендуємо для потреб макроекономічного стрес-тестування використовувати сценарний підхід до оцінювання впливу шокових подій на показники діяльності банків. Ланцюжок поширення макроекономічного шоку в стресовій моделі повинен бути логічним, розпочинатися з обґрунтованих консенсус-прогнозом вхідних макроекономічних параметрів (екстремальних рівнів ВВП, інфляції, валютного курсу, індексу цін на нерухомість та ін.), що входять до складу математичної моделі передачі цього шоку на показники якості портфелів окремих банків. Тобто варто застосовувати не апріорний підхід з готовою матрицею переходів кредитів з однієї категорії в іншу, а детермінований підхід, що полягає в моделюванні впливу макроекономічних змінних на підвищення параметрів ризику портфелів досліджуваних банків.

Розроблення сценарію, у якому використовуються багато факторів ризику, краще делегувати органам центральної влади, а не окремим банкам, частково тому, що вони здатні більш зважено спрогнозувати перспективи розвитку ринку з огляду на доступ до повнішої інформації. Централізація формування макроекономічних сценаріїв потрібна також для зіставності отриманих індивідуальних результатів у єдиній агрегованій системі. Це не виключає можливості тісної співпраці між регулятором, банками та іншими фахівцями фінансового ринку в процесі формування єдиного сценарію. У цьому контексті можна використати досвід США, де екстремальні значення показників базового та негативного сценарію формувалися на основі незалежних консенсус-прогнозів. Під час побудови сценаріїв банкам необхідно брати до уваги ймовірність одночасного настання шоку на ринку капіталу та активів, а також вплив різкого зниження ліквідності на обсяг експозиції ризиків, адже, як було сказано вище, дуже часто не враховується комплексність дії ризиків через недостатній період сценарію, недооцінки кореляцій між різними позиціями, видами ризиків, ринками та дією зворотного ефекту.

У разі вибору шокових подій, з яких складаються стресові сценарії, доцільно знайти баланс між застосуванням історичного та гіпотетичного підходу, що є доволі проблематичним. Історичні статистичні методи, які полягають у використанні зафіксованих у минулому екстремальних значень макроекономічних змінних, дають змогу прив’язати характер шокових сценаріїв до найгірших варіантів розгортання стресу. Проте слід пам’ятати, що екстремальні реакції банківських систем на шокові макроекономічні події трапляються рідко, а тому мають низьку вагу (ймовірність настання) у методах сценарного моделювання, що ґрунтуються на історичних даних. Таким чином, історичні сценарії важко моделювати за допомогою кількісних методів.

Саме тому варто застосовувати й гіпотетичний підхід до формування сценаріїв, що полягає у виборі виняткових, однак ймовірних подій шляхом використання дискретних оцінок аналітиків, отриманих у процесі обговорень між органами державної влади та банками. Хоча історична макроекономічна та фінансова статистика сприяє проведенню цієї процедури, однак остаточне рішення щодо вибору екзогенних шоків повинне прийматись експертним шляхом. Адже існують великі економічні шоки, що призводять до відносно незначних втрат банківського капіталу, тоді як деякі ризики, попередньо оцінювані як

Важливий аспект під час формування макроекономічних стресових сценаріїв

— це рівень їх жорсткості. Як показав досвід європейських країн, до настання фінансової кризи більшість стрестестів банків не враховували максимально можливих історичних значень спаду та екстремальних ринкових подій. Тому варто не допускати м’якості несприятливих сценаріїв і сповна враховувати максимальний діапазон волатильності вхідних змінних у стрес-тестових моделях. Постає необхідність розширити межі ймовірності настання подій, які лежать на «хвості» гаусової кривої розподілу ризику. Роль регулятора полягає в контролі за тим, щоб у процесі стрес-тестування банки обирали доволі екстремальні значення макроекономічних змінних, аналогів яких може й не бути в історії.

Для підвищення ефективності сценаріїв доцільно постійно переглядати існуючі стресові сценарії та розробляти нові відповідно до змінних умов економічного та регуляторного середовища. Слід також регулярно переглядати оцінку фундаментальних припущень, які закладаються в модель макроекономічного стрестесту.

5. Етап імплементації стресового сценарію та моделювання впливу ризиків. Удосконалення методології стрестестування на етапах моделювання та обчислення впливу шоків на ескалацію ризиків передбачає використання провідних інструментів і технік економетричного моделювання. Потрібно враховувати, що в більшості стрес-тестів для оцінювання впливу ризиків використовуються історичні статистичні взаємозв’язки. Традиційні кількісні методи моделювання передбачають, що ризики викликаються відомими та сталими статистичними процесами, таким чином припускається, що на основі історичних взаємозв’язків між економічними змінними можна прогнозувати майбутній хід реалізації ризиків. Проте, як свідчить досвід світової фінансової кризи 2007

—2009 рр., статистичні взаємозв’язки, що ґрунтуються на історичних даних докризових періодів, під час кризи часто порушуються. Тому їх не можна прямо переносити в моделі стрес-тестів. Наприклад, традиційна багатофакторна модель дефолтів за картковими кредитами зазвичай показує пряму лінійну залежність між змінами рівня безробіття та зростання дефолтів, оскільки безробітні більш схильні до неповернення кредитів. Однак під час реалізації стресового сценарію описана залежність стає нелінійною

низькі, можуть суттєво впливати на фінансову стійкість банківської системи.

Швидка зміна параметрів ризику під час кризи зумовлює використання значно складніших економетричних моделей, що враховують особливості впливу на макроекономічні взаємозв’язки періодів високої та низької волатильності, хоча досі точаться дискусії щодо їх практичної цінності. Наприклад, такі моделі, як ARCH чи GARCH все одно будуються на основі динаміки показників в історично зафіксованих кризових періодах, кожен з яких має власні унікальні та неповторні характеристики, які неможливо привести до спільного знаменника. Навіть у найкращій строгій математичній моделі розгортання стресового сценарію залишається слабке місце

— імовірність настання цієї події, яку ми змушені оцінювати суб’єктивно через невелику кількість шокових ситуацій.

Тому в умовах браку історичних даних у відносно молодої банківської системи України альтернативним шляхом моделювання стрес-тестів є активне застосування експертних методів, оскільки статистичні та економетричні часто виявляються недієвими. Проте використання якісних методів на основі експертного оцінювання також не завжди є точним та адекватним об’єктивній дійсності. Незначні неточності в експертних міркуваннях і припущеннях, які використовуються під час моделювання стресових сценаріїв, можуть легко екстраполюватись у масштабні помилки в результатах. Радимо розробникам макроекономічних стрестестів в Україні поєднувати як кількісні, так і експертні методи моделювання з урахуванням доступності даних і кращої практики проведення стрес-тестування в країнах, банківські системи яких мають спільні риси з вітчизняною.

Важливим заходом удосконалення процесу моделювання впливу ризиків на стабільність БСУ є порівняння результатів стрес-тестів окремих банків з оцінками регулятора під час макроекономічного стрес-тестування, що здійснюється за принципом «згори

—униз». Практика взаємного аналізу методологій мікроекономічного та макроекономічного стрес-тестування буде корисною як для національного, так і для комерційних банків. Адже недостатній рівень розвитку систем ризик-менеджменту обмежує здатність деяких банків виявляти та систематизувати індивідуальні експозиції ризиків, а відстороненість процесу моделювання регулятора від новітніх досягнень банків-лідерів не сприятиме встановленню довіри працівників і керівництва банків до макроекономічних стрес-тестів, ініційованих НБУ.

внаслідок дії ефекту зараження: кількість неплатежів починає зростати швидше, ніж зростає безробіття.

Рекомендуємо в методологіях макроекономічного стрес-тестування враховувати побічні наслідки стресових сценаріїв і дію зворотного ефекту, ефекту зараження, а також впливу оприлюднення результатів стрес-тесту на появу нових репутаційних ризиків для фінансово слабких банків. Значний вплив на ефективність стрес-тестування також справляє деталізація його методології. Так, результати стрес-тестів, що проводяться на рівні окремих кредитів і кредитного портфеля загалом можуть істотно відрізнятися. Головними факторами, що впливають на ризикованість кредиту, часто є особливості застави, тип майна під заставою, термін кредиту, місцезнаходження чи навіть демографічні характеристики позичальника, які варто ширше використовувати для якісного макроекономічного стрес-тестування.

Розвиток стрес-тестування залежить від установлення відповідного часового горизонту стрес-тестування, яке ускладнюється тим, що період від появи макроекономічного шоку до повної реалізації ризиків значно відрізняється залежно від типу банківського портфеля. Наприклад, ринкові ризики впливають на стан портфеля цінних паперів доволі швидко, тоді як трансмісія макроекономічних шоків у кредитні ризики та їх вплив на дохідності кредитних портфелів мають довший часовий лаг. Установлення адекватного терміну обчислення результатів стрес-тесту в майбутньому може варіюватися від десяти днів (для ринкових ризиків) до трьох років (для кредитних ризиків), однак з метою комплексного інтегрального макроекономічного стрес-тестування варто обирати однорічний або дворічний часовий горизонт, оскільки дія фондових ризиків в Україні не є настільки сильною, а також існують проблеми з вчасним збиранням необхідної для стрестесту інформації.

6. Етап інтерпретації та використання результатів макроекономічного стрес-тесту. Під час проведення широкої програми макроекономічного стрес-тестування, безумовно, необхідне розроблення ефективного механізму відновлення фінансової стійкості для банків, що покажуть негативні результати. Без цього елементу, який залишився поза увагою вітчизняних розробників стрес-тестів у 2010 р., програма стає незавершеною, зникають основні мотиви її проведення, більше того, за умов оприлюднення списку слабких банків можлива банківська паніка, що здатна поширитися на всю банківську систему. Отже, однією з цілей стрес-тестування має залишатися регуляторне сприяння керівництву банку розробляти план дій на випадок непередбачених обставин. При цьому не варто закладати в саму стрес-тестову мо-

План антикризових заходів має бути невід’ємною складовою будь-якого стрес-тесту. Він може складатися з переліку джерел поповнення капіталу банку (приватних, державних, зовнішніх, внутрішніх тощо), плану оптимізації структури активів і повинен зафіксувати точний термін, за який банки, що не пройдуть стрестест, зобов’язані відновити рівень цільових показників до нормативного рівня, закладеного в стрес-тесті. Регулятор повинен гарантувати банкам, які не мають можливості швидко відновити фінансову стійкість, кілька способів негайного вирішення фінансових проблем, які будуть прийнятними для акціонерів. Результати стрес-тестів мають стати аргументом, який здатний пояснити зацікавленим сторонам банків структуру розподілу грошових коштів, спрямованих державними органами влади на рекапіталізацію або рефінансування того чи іншого банку.

Під час проведення макроекономічного стрес-тестування регулятор має зобов’язати банки-учасники додатково надати план управління капіталом з визначеними цілями та часовими рамками їх досягнення. План повинен також окреслювати підхід до забезпечення відповідності нормативно-правовим актам і загальному плану надзвичайних заходів у разі настання непередбачуваних подій (наприклад, джерела нарощення капіталу, обмеження певних видів господарської діяльності, способи пом’якшення ризику). Крім централізованих стрес-тестів, банки повинні проводити відповідні мікроекономічні стрес-тести надзвичайних, але ймовірних ситуацій, які враховують особливі ризики та особливі етапи бізнес-циклу. Таким чином відбувається інтеграція стрес-тестування в систему планування капіталу банків, що дасть змогу враховувати стратегічні плани банку та їх зв’язки з макроекономічними факторами. Слід забезпечити впровадження результатів стрес-тестування в систему планування ліквідності банків. Адже згідно з вимогами Базельського комітету стрес-тести мають відігравати центральну роль у визначенні, оцінюванні та контролі над довгостроковими ризиками ліквідності, а саме під час оцінки параметрів ліквідності банку та адекватності запасів ліквідності на випадок внутрішніх і загальносистемних стресових подій.

Оголошення результатів макроекономічних стрес-тестів широкій громадськості варто здійснювати на тлі грамотної комунікаційної політики регулятора та банків

— учасників програми.

дель можливі антикризові заходи, які заплановані на майбутнє. Адже саме для розрахунку обсягу та інтенсивності цих заходів і здійснюється макроекономічний стрес-тест.

Упровадження макроекономічного стрес-тестування в систему регулювання діяльності банків України сприятиме підвищенню ефективності оцінювання та управління фінансовою стійкістю не лише окремих банків, а й посиленню рівня надійності всієї банківської системи України.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Висновки
ДОДАТКИ
Частина 2. ДОДАТКИ
2.3. Практичні аспекти розвитку національних систем стрес-тестування банків у контексті імплементації вимог Базель ІІІ
Частина 2. 2.2. Особливості стрес-тестування банків у регуляторній практиці країн ЄС
2.2. Особливості стрес-тестування банків у регуляторній практиці країн ЄС
Частина 2. ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОГРАМ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО СТРЕС-ТЕСТУВАННЯ БАНКІВ
ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОГРАМ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО СТРЕС-ТЕСТУВАННЯ БАНКІВ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)