Для здійснення реального економічного реформування в Україні виникає потреба розв’язати проблему оптимізації податкового навантаження як у цілому на економіку, так і на окремі її сфери, галузі та суб’єкти господарювання.
Оптимальним рівнем податкового навантаження з погляду макроекономічної теорії слід вважати такий, що забезпечує найраціональніший розподіл суспільного продукту між секторами економіки й державою.
Абстрактна модель залежності між зростанням податкових ставок, доходами бюджету і податковою базою була розроблена А. Лаффером у вигляді графіка, що дістав назву крива Лаффера (рис. 10.8), за якою граничною ставкою для податкового вилучення до бюджету, у межах якої збільшується обсяг податкових надходжень до бюджету, є її рівень m, за яким починається «заборонна зона» з погляду як податкового тягаря, так і податкової бази. А. Лаффер вважав, що оптимальною є m = 30 % суми доходів, а ставка в 40—50 % — це «заборонна зона». Такі висновки щодо оптимального рівня податкового навантаження є теоретичними, оскільки крива Лаффера не враховує особливості діючої системи оподаткування й конкретних умов, що склалися в економіці певної країни [39].
З точки зору визначення оптимального рівня податкового навантаження крива Лаффера є гіпотетичною, оскільки в конкретних умовах не можна заздалегідь розрахувати ані точку максимального доходу, ані вид кривої. Тому розрахунок зниження податків може обертатися помилкою: зсувом рівня оподатковування не до значення адекватного прибутку, а до нижчого доходу. Практичним прикладом цього є провал першого етапу «рейганоміки»в США, основним змістом якого було зниження рівня оподаткування. З іншого боку, як засвідчує світова господарська практика, за певних умов ринкова економіка може успішно розвиватись і за високих рівнів оподаткування.
Рис. 10.8. Крива Лаффера
Крім цього, рівень максимального доходу від оподаткування не обов’язково відповідає максимальній ефективності державного споживання. Відсутність чітко визначених на законодавчому рівні функцій держави в конкретних соціально-економічних умовах робить заздалегідь необґрунтованими будь-які заходи щодо значного зниження рівня оподаткування. Очевидно, форма й розміщення кривої Лаффера матимуть значні відмінності для різних галузей, територій, платників і видів податку.
Величина трансакційних витрат, які припадають на економічних суб’єктів, зумовлює розташування точки m (максимального обсягу) на шкалі ставок податку. Видається очевидним, що чим нижчим є рівень таких витрат, тим нижче вона міститиметься. Отже, підвищення ефективності бюджетно-податкової політики впливає й на розташування точок різних бюджетних надходжень, зменшуючи величину, на яку необхідно знизити ставку оподаткування. І навпаки, переоцінка ступеня підвищення ефективності бюджетно-податкової політики може призвести до недостатнього послаблення рівня податкового тиску та втрати податкових доходів [45].
Слід також зазначити, що проблема встановлення оптимального рівня оподаткування тісно пов’язана з проблемою тіньової економіки, вирішення якої є особливо актуальним для економіки України.
Рис. 10.9. Переміщення капіталу з легальної економіки в тіньову
Поєднання двох графіків дає змогу проілюструвати, що зростання податкової ставки до рівня t опт з відповідним збільшенням податкових надходжень до Т опт зумовлює певне збільшення сектору державного управління й певне зростання тіньової економіки.
Після того як оптимальну межу податкової ставки перейдено, починається не лише скорочення податкових надходжень, а й різке збільшення сектору тіньової економіки за рахунок скорочення легальної економіки й сектору державного управління [51].
Зауважимо, що єдиний оптимальний рівень оподаткування для всіх країн визначити неможливо. Як свідчить світовий досвід, абсолютна межа податкових вилучень у ВВП становить 45—50 %. У скандинавських країнах (Швеції, Норвегії, Данії) частка податків у ВВП традиційно перевищує 50 %, але там склалася досить раціональна та ефективна система перерозподілу зібраних коштів.
Таким чином, питання стосовно оптимального рівня податкового тягаря донині лишається дискусійним. Використовуючи наявні напрацювання, його можна визначити лише емпіричним способом на основі розрахунково-аналітичних балансів (матеріальних, фінансових, трудових), міжгалузевого балансу виробництва й розподілу продукції та нормативів усіх статей державних витрат і державного боргу, установлених на певний період з урахуванням чинників, що визначають потенціал оподаткування за певних історичних умов.
Питання для самоперевірки
?
1. У чому полягають фіскальний вплив і компенсаторний ефект податкового навантаження?
2. Поясніть різницю між фактичним, компенсаційним та надмірним податковим навантаженням із застосуванням методології врахування трансакційних витрат.
3. Назвіть основні підходи, що використовуються на практиці, на основі яких вимірюється податкове навантаження. Якими показниками вимірюється податковий тягар?
4. Які ви знаєте методи вимірювання податкового навантаження? Дайте порівняльну характеристику, розкрийте переваги та вади.
5. Розкрийте зміст горизонтального та вертикального податкового режимів з погляду розв’язання проблеми економічної нерівності. Наведіть приклади з податкової практики України.
6. Якими показниками економічної нерівності користуються, формуючи податкову політику, з метою реалізації справедливості в розподілі? Розкрийте їхні вади та переваги.
7. Розкрийте етапи аналізу розподілу податкового тягаря, а також основні його підходи та принципи.
8. Якими показниками вимірюється нерівномірність розподілу податкового тягаря в Україні?
9. Розкрийте особливості визначення податкового навантаження за умов конкурентного, монополістичного та олігополістичного ринків.
10. Що означають перекладні та неперекладні податки?
Від яких чинників це залежить? Наведіть приклади.
11. Поясніть алгоритм визначення рівня податкового навантаження та його розподілу між суб’єктами економіки, запропонований ученими-фахівцями з цієї проблематики Науково-дослідного інституту при Міністерстві фінансів України В. О. Білостоцькою та В. І. Островецьким.
12. Що розуміти під оптимальним податковим навантаженням? Якими методами, способами можна досягти його?
Що ви знаєте про наявні механізми розв’язання проблеми оптимального оподаткування в Україні?
13. Чи відбуваються якісь зміни щодо податкового навантаження в Україні за умов сучасного податкового реформування? Якими чинниками це зумовлено?
14. Спробуйте розробити власну методику визначення податкового навантаження з урахуванням вимог теорії оптимального оподаткування та сучасної бюджетно-податкової практики в Україні.
Термінологічний словник
Аналіз розподілу податкового тягаря — оцінювання поширення навантаження податку або системи податків між суб’єктами економічної діяльності. Індекс Аткінсона — показник, що вимірює втрату суспільного добробуту, яка спричинена нерівністю в доходах за певного рівня оподаткування.
Коефіцієнт Джині — демонструє ступінь економічної нерівності в доходах у країні в певний момент за певних умов.
Компенсаційне податкове навантаження — податкове навантаження, що відповідає еквівалентному «обміну» сплачених податків на суспільні блага, які одержують суб’єкти економіки.
Надмірне податкове навантаження (чиста втрата від оподаткування) — різниця між фактичним податковим тиском (валовою втратою від оподаткування) та компенсаційним (вигодою, що приносять державні видатки, які фінансуються зі сплачених податків).
Оптимальний рівень податкового навантаження — рівень, що забезпечує найраціональніший розподіл суспільного продукту між секторами економіки й державою.
Оптимізація податкового навантаження — процес реформування податкового механізму, спрямований на забезпечення раціонального розподілу податкового тягаря між економічними суб’єктами, секторами та галузями економіки, між територіями та регіонами з урахуванням основних принципів оподаткування.
Принцип ефективності (вигоди) розподілу ресурсів
— принцип, за яким втрати економічної ефективності в результаті сплати податків мають бути адекватні тим вигодам, які платники отримають за рахунок фінансованих з податкових надходжень потреб і суспільних благ.
Принцип соціальної справедливості (платоспроможності) — принцип, за яким тягар оподаткування має розподілятися згідно з платоспроможністю платників податку (розмірами доходів, обсягами споживання, вартістю майна тощо).
Податковий коефіцієнт — відношення суми всіх вилучень з платників податків, незалежно від того, до бюджетів якого рівня чи до якого позабюджетного фонду їх спрямовують, до ВВП у ринкових цінах.
Ставка сумарного оподаткування доходів, або середня ставка податку, — відношення загальної суми фіскальних вилучень до суми доходів фірм і домогосподарств.
Ступінь перекладності податків — часткове перенесення податкового тягаря із суб’єкта оподаткування на споживача або іншого суб’єкта, зумовлене видом податку, ринковими та іншими чинниками.
Трансакційні витрати — витрати, пов’язані з пошуком інформації, веденням переговорів та укладенням контрактів, вимірюванням, специфікацією та захистом прав власності, а загалом — із формуванням і забезпеченням реалізації стратегії та тактики поведінки економічного суб’єкта.
Чисті податкові надходження — різниця між величиною загальних податкових надходжень до державного бюджету й сумою трансфертів держави приватному сектору, що показує ступінь фактичного податкового навантаження на приватний сектор.
Розділ 11
