Принципи регулювання фінансового ринку — це основні правила, за якими відбувається цілеспрямований вплив на систему взаємовідносин між усіма учасниками фінансового ринку для підтримки її рівноваги.
У світовій практиці відсутня загальноприйнята модель побудови системи регулювання фінансового ринку. Кожна з країн шукає і знаходить свої, часто напрочуд різні підходи. Вони базуються на адаптації світового досвіду до сформованої правової системи національних традицій. Утім загальні цілі та принципи регулювання фінансового ринку формулюються Міжнародною організацією комісій з цінних паперів (International Organization of Securities Commission, IOSCO).
Документ «Цілі та принципи регулювання ринків цінних паперів» (Objectives and Principles of Securities Regulation), оприлюднений IOSCO у 1998 р., який включав 30 принципів регулювання, об’єднаних у 8 груп, став підґрунтям для регулювання національних фондових ринків у більшості розвинених країн світу. IOSCO переглянула 2010 р. ці принципи, зваживши на уроки, внаслідок кризи, і випустила оновлену версію їх, додавши 8 нових принципів.
Ці принципи такі.
1. Принципи, що стосуються до регуляторного органу:
— обов’язки регуляторного органу мають бути ясно й предметно викладені;
— регуляторний орган має бути незалежним у своїй діяльності, звітувати про виконання своїх функцій і повноважень;
— регулятор повинен мати адекватні повноваження, необхідні ресурси і здатність виконувати свої функції та здійснювати свої повноваження;
— регуляторний орган має здійснювати ясний і послідовний процес регулювання;
— штат регуляторного органу має відповідати високим професійним стандартам, включно з відповідними вимогами до конфіденційності;
— регулятор має брати участь в процесі моніторингу, пом’якшення й управління системними ризиками, відповідну рівню його повноважень;
— регулятор має на регулярній основі переглядати коло своїх повноважень і прагнути уникнення, подолання, розкриття можливих конфліктів інтересів у своїй діяльності.
2. Принципи саморегулювання:
— там, де система регулювання дозволяє використовувати саморегулівні організації, які несуть пряму відповідальність за нагляд у певних сферах, що належать до їхньої компетенції, такі СРО мають бути предметом нагляду регулятора і дотримуватися норм справедливості й конфіденційності при здійсненні своїх повноважень та делегованих ним обов’язків.
3. Принципи здійснення регулювання цінних паперів:
— регуляторний орган повинен мати повноваження для всеосяжної інспекції, розслідування та нагляду;
— регуляторний орган повинен мати всебічні повноваження для регулювання;
— регуляторна система має забезпечувати ефективне і надійне використання повноважень щодо здійснення інспекцій, розслідувань, нагляду і впровадження ефективної відповідної програми.
4. Принципи співпраці в регулюванні:
— регулятор повинен мати повноваження, щоб ділитися як публічною, так і непублічною інформацією з місцевими та іноземними партнерами;
— регулятори мають запровадити механізми розподілу інформації, котрі встановлюватимуть, коли і як вони можуть ділитися публічною та непублічною інформацією з місцевими та іноземними партнерами;
— регуляторна система має дозволяти надання допомоги іноземним регуляторам, які потребують інформації при виконанні своїх функцій і здійсненні повноважень.
5. Принципи для емітентів:
— повне, своєчасне й акуратне розкриття фінансових результатів та іншої інформації, яка є істотною при прийнятті рішень інвесторами;
— до власників цінних паперів у компанії має бути справедливе та неупереджене ставлення;
— стандарти обліку, що використовуються емітентами для підготовки фінансової звітності, мають бути високої якості та схваленими на міжнародному рівні.
6. Принципи для аудиторів, кредитних рейтингових агентств та інших провайдерів інформаційних послуг:
— аудитори мають бути суб’єктами належного рівня нагляду;
— аудитори мають бути незалежними від емітентів, аудит яких вони здійснюють;
— стандарти аудиту мають бути високої якості та схваленими на міжнародному рівні;
— кредитні рейтингові агентства мають бути суб’єктами належного рівня нагляду. Система регулювання мусить забезпечити, реєстрацію та подальший нагляд кредитних рейтингових агентств, чиї рейтинги використовують для цілей регулювання;
— інші компанії, які пропонують інвесторам аналітичні або оцінні послуги, мають бути предметом нагляду і регулювання відповідно до впливу їхньої діяльності на ринок або залежно від того, якою мірою регуляторна система покладається на них.
7. Принципи для схем колективного інвестування:
— регуляторна система має встановити стандарти для відбору, управління, організації й оперативного нагляду за охочими використовувати схеми колективного інвестування;
— регуляторна система має визначати правила стосовно регулювання правової форми та структури схем колективного інвестування, а також виділення і захисту активів клієнта;
— регулювання має передбачати розкриття інформації відповідно до принципів для емітентів, необхідної для оцінювання придатності колективних інвестиційних схем для конкретного інвестора й оцінки частки інвестора у схемі;
— регулювання має забезпечувати належну і відкриту базу для оцінювання активів та ціни викупу частки у схемі колективного інвестування;
— регулювання має вимагати того, щоб хедж-фонди і/або менеджери та консультанти хедж-фондів були суб’єктами належного нагляду.
8. Принципи для ринкових посередників:
— регулювання має передбачати мінімальні вхідні стандарти для ринкових посередників;
— обов’язковість вимог до первинного і поточного капіталу та інших пруденційних вимог, що відображають ризики ринкових посередників;
— ринкові посередники зобов’язані розробити стандарти внутрішньої організації та операційної поведінки з метою захисту інтересів клієнтів та їхніх активів, відповідно до яких менеджери посередників несуть відповідальність з цих питань;
— розроблення процедури поведінки на випадок краху ринкового посередника, аби мінімізувати шкоду й втрати інвесторів і стримати системний ризик.
9. Принципи для вторинних ринків:
— створення торговельних систем, включно з фондовими біржами, має бути предметом нормативного дозволу і нагляду;
— обов’язковий поточний нагляд за біржами й торговельними системами, спрямований на забезпечення цілісності торгівлі на підставі справедливих і рівноцінних правил, які підтримують баланс між потребами різних учасників ринку;
— регулювання має сприяти транспарентності торгівлі;
— регулювання повинно мати на меті виявлення й запобігання маніпуляціям та іншим проявом нечесної торгової практики;
— регулювання має спрямуватися на забезпечення належного управління значними ризиками, ризиком дефолту і нестабільності ринку;
— система розрахунків за цінними паперами та центральні контрагенти мають бути суб’єктами регулювання і наглядових вимог, спрямованих на забезпечення справедливості й ефективності їхньої діяльності та зменшення систематичного ризику.
Окрім наведених Принципів IOSCO у 2010 р. розробила Принципи міжнаціонального співробітництва у сфері регулювання (Principles Regarding Cross-Border Supervisory Cooperation). Разом із Меморандумом про Взаєморозуміння (MoU), ухваленим 2002 р., ці Принципи зумовлюють створення системи співпраці світових фінансових регуляторів для найефективнішого регулювання діяльності аудиторів, інвестиційних консультантів, керівних компаній, хеджфондів, рейтингових агентств, бірж і клірингових компаній, які здійснюють свою діяльність більш як в одній юрисдикції.
Документ має неабияке практичне значення, бо стосується конкретних аспектів міжнародної співпраці регуляторів. Залежно від поставлених завдань Принципи виокремлюють також найоптимальніші форми міжнародної співпраці, акцентуючи увагу на організації обміну інформацією між фінансовими регуляторами із різних країн.
