Цінність праці НИ
9
1. Підприємництво в системі економічних відносин суспільства.
2. Трансформація системи відносин власності та суб’єкти господарювання.
3. Шляхи піднесення ефективності підприємницької діяльності.
4. Удосконалення механізмів державного регулювання підприємницької діяльності.
1. ПІДПРИЄМНИЦТВО В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН СУСПІЛЬСТВА
Вирішення економічних і соціальних проблем будьякої держави з перехідною економікою вимагає розвитку підприємницької діяльності. Сьогодні в Україні вже ні в кого, мабуть, не виникає сумніву, що підприємницька діяльність є рушійною
Отже, необхідним результатом розвитку трансформаційної економіки має стати підприємницька діяльність як рушійна економічна сила за умов ринкового середовища. Тому першим логічним кроком стає з’ясування суті підприємництва.
Поняття «підприємництво» надзвичайно широке і містке. У ньому переплітаються сукупність економічних, юридичних, політичних, історичних і пси хологічних відносин. Складалося воно протягом значного часу, змінюючись під впливом базисних і надбудовних інститутів, психології людей тощо.
Спроби систематичного теоретичного осмислення підприємництва почалися у ХVІІ ст. Уперше поняття «підприємець» у науковій обіг увів англійський економіст Р. Кантільйон (1680— 1734). Він розглядав підприємця як особливого суб’єкта, наділеного здібност ями передбачати, ризикувати, брати на себе відповідальність за прийняті рішення не лише у стандартних ситуаціях, а й в обставинах ризикованих, у тому числі — в інноваціях.
Подальший розвиток теорії підприємництва пов’язаний з ім’ям фундатора і видатного представника класичної школи політичної економії А. Сміта (1723—1790). Підприємцем він вважав власника підприємства. Відповідно тракту валася й мета підприємницької діяльності — отримання підприємницького доходу.
У теорію підприємництва певний внесок зробив відомий французький економіст першої половини ХІХ ст. Ж. Б. Сей (1767— 1832). Він розглядав підприємця як особу, яка намагається за власний рахунок, на власний ризик і на свою користь зробити певний продукт. Сей стверджував, що ф ункції підприємця полягають в умінні з’єднувати, комбінувати чинники виробництва. Метою й результатом такої діяльності є підприємницький дохід.
Концепція Ж. Б. Сея набула подальшого розвитку у працях найвизначніших економістів, які тією чи іншою мірою досліджували проблему підприємництва. Так, А. Маршалл першим додав до трьох класичних факторів вир обництва (землі, капіталу і праці) четвертий — організацію (або згодом — підприємницьку здатність). Особливо підкреслювались активна роль самого підприємця, інноваційна спрямованість його діяльності, застосування нових машин і технологічних процесів.
Помітний внесок у розвиток теорії підприємництва зробив відомий австрійський економіст і соціолог Й. Шумпетер (1883— 1950). У центр своєї теорії економічного ро звитку науковець поставив підприємця, в якому втілені принципово нові підприєм-
силою суспільного прогресу, формування нових економічних відносин.
За Шумпетером, бути підприємцем — означає робити не те, що роблять інші, й робити не так, як роблять інші. Підприємницьку функцію він ототожнював із функцією економічного лідерства і новаторства. Й. Шумпетер постійно підкреслював, що інновація є дітище м підприємництва, а підприємець — творцем інновацій. Саме діяльність підприємця, на думку Й. Шумпетера, є джерелом усіх змін в економіці.
У сучасній зарубіжній і вітчизняній економічній літературі досі немає чіткого й загальноприйнятого визначення підприємництва. У більшості випадків суть підприємництва пов’язується з метою підприємницької діяльності. Такий підхід панує сьогодні і в Україні, він закріпле ний у нас законодавчо. У Законі України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р. зазначається, що підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Це найпоширеніша точка зору серед економістів. Нині Закон України «Про підприє мництво» втратив свою чинність, але основні положення цього закону знайшли своє відображення в Господарському кодексі України, який введено в дію з 1 січня 2004 р.
Ураховуючи характеристику підприємництва Й. Шумпетером та іншими економістами, можна виокремити такі найважливіші його функції: ресурсна (мобілізаційна), творча, організаційна, стимулювальна, управлінська, захисна.
Ресурсна — мо білізація внутрішніх та зовнішніх ресурсів (фінансових, трудових, матеріальних, природних тощо) для ефективного функціонування.
Творча — пов’язана з розробкою та реалізацією нових бізнесідей, ноу-хау, винаходів; творче ставлення до справи.
Організаційна — пов’язана з матеріально-технічним забезпеченням виробництва, налагодженням технологічного процесу, організацією комерційної діяльності.
Стимулювальна — дає змогу створити механі зм підвищення ефективності праці, застосувати дієві стимули збуту товарів на основі виявлених споживчих потреб.
Управлінська — пов’язана з механізмом управління персоналом та фірмою.
Захисна — передбачає систему захисту прав та інтересів підприємців, створення сприятливих умов для функціонування підприємництва, усунення наявних проблем на макрорівні.
ницькі риси, що стали рушієм економічного й науковотехнічного прогресу в ХХ ст.
Основними рушійними силами розвитку підприємництва є потреби, інтереси, прагнення до створення матеріальних і духовних благ, ділова творчість людини, суперечності й конкуренція, стимули.
Потреби мають здатність випередити рівень виробництва. Це пояснюється тим, що розвиток суспільства, а отже, і підприємництва, породжує такі потреби, які не можуть бути задоволеними наявними продуктивними силами. Зростання ци х потреб наштовхується на вузькі рамки можливостей задоволення їх, що зумовлює потребу в нових продуктивних силах (технологія, техніка, упровадження нових професій та ін.). Таким чином, потреби виступають рушійною силою як суспільства в цілому, так і підприємництва зокрема.
Важливою рушійною силою підприємництва є також економічний інтере с, що являє собою форму реалізації потреби. Можливість задоволення різноманітних потреб, що виникають, — завдання підприємця. Він є носієм всіх економічних інтересів — особистого, колективного, суспільного, групового, сімейного. Реалізація економічного інтересу дозволяє ефективно розв’язувати конфлікти і суперечності. А це можливо тоді, коли людина включається у суспільне виробництво та підпр иємництво.
Специфіка потреб та інтересів визначається економічним та соціальним становищем людей. Підприємництво стає засобом реалізації інтересів та задоволення потреб. Бажання підвищувати свій добробут заохочує людину працювати напружено, тому що продуктивна праця, як правило, дає ефективні результати.
Прагнення до створення матеріальних і духовних благ, до збільшення багатства також є рушійною силою п ідприємництва, тому що задовольняє потреби не тільки самого підприємця, а й суспільства.
Підприємницька діяльність пов’язана з діловою творчістю людини. Саме у ній самій, в її особистій ініціативі, енергії, активності, відповідальності, порядності, винятковій працьовитості закладені рушійні сили підприємництва.
Суперечності — рушійна сила будь-якого розвитку, в тому числі й підприємни цтва. Серед них можна назвати суперечності між продуктивними силами й виробничими відносинами, виробництвом і споживанням, зростанням потреб і можливістю задовольнити їх, між різними формами власності, попитом і пропозицією, технікою і технологією, робочою силою і засобами виробництва, інтересами найманих працівників та інтересами підприємця. Суперечності можуть нагромаджуватися до «крити-
Формою вирішення суперечностей як внутрішніх чинників саморозвитку економічних процесів і явищ виступає підприємництво як система, що має такі складові: власні внутрішні імпульси розвитку (конкуренція), система забезпечення та відтворення (прямі зв’язки суб’єктів економічних відносин), інфраструктура (біржі, банки, с трахові, консалтингові та аудиторські компанії, інформаційні системи, транспортні організації тощо), система вивчення контрагентів (маркетинг), система оцінки діяльності, система управління.
Конкуренція є об’єктивною закономірністю становлення розвитку підприємництва, важливою передумовою впорядкування цін, сприяє витісненню неперспективних та неефективних підприємств, раціональному перерегулюванню товарної продукції, захищає споживачів та контрагентів від недобросовісної конкуренції. Під приємці можуть виступати конкуруючими сторонами
— власниками малих, середніх та великих підприємств. Наявність різнопрофільних конкурентів на товарному ринку може загострювати конкурентну боротьбу, яка є рушійною силою їхнього саморозвитку.
Складовим елементом розвитку підприємництва є система стимулів, спрямованих на активізацію трудової та підприємницької діяльності.
Згідно із законодавством України підпр иємницька діяльність здійснюється на основі таких принципів:
— вільний вибір видів діяльності;
— залучення на добровільних засадах до підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;
— самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблювальної продукції, встановлення цін;
— вільне наймання працівників;
— залучення і використа ння матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством;
— вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів;
— самостійне здійснення підприємцем (юридичною особою) зовнішньоекономічної діяльності, використання належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Підприємництво характерне кожній економічній системі, але в колишньому СР
СР воно було знищено.
чної маси», але потребують згладжування та розв’язання проблем.
Все це дає можливість зробити висновок про загалом несприятливі умови для розвитку підприємництва практично протягом усієї радянської історії України. Лише на початку 1990-х років, уперше за досить тривалий період часу, підприємництво стає офіційно дозволеним видом діяльності. Це пов’язано з переходом України до ринкової економіки, поглибленням соціальноекономічних реформ у жит ті суспільства. Роль підприємництва дедалі зростає і за цих умов воно набуває таких важливих функцій:
— виступає силою, що прискорює шлях до ринкових перетворень; впливає на структурну перебудову в економіці, збільшення обсягів виробництва, збуту товарів і надання послуг; прискорює темпи економічного розвитку національної економіки в цілому;
— забезпечує господарську не залежність суб’єктів ринку, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції, сприяє раціональному використанню усіх ресурсів;
— стимулює ділову активність, забезпечує ефективні стимули до високопродуктивної праці, постійного пошуку ефективних форм роботи, сприяє здійсненню інноваційних процесів, швидкому обновленню технологічної бази і номенклатури продукції з урахуванням споживчого попиту;
— створює нові робочі міс ця, сприяє формуванню нового типу суспільного способу життя та підприємницької культури.
Отже, підприємництво — необхідна умова досягнення комерційного успіху на ринку товарів і послуг.
