Posibniki.com.uaФінансиВалютне регулювання та контроль8.4. Правові наслідки щодо умисного порушення вимог законодавства стосовно запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом


< Попередня  Змiст  Наступна >

8.4. Правові наслідки щодо умисного порушення вимог законодавства стосовно запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом


 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ФATФ

 

Система валютного регулювання та контролю в Україні спрямована не лише на внеможливлення відпливу капіталу з країни, а й на захист від надходження брудних грошей ізза кордону. З метою увідповіднення вітчизняного законодавства щодо боротьби з відмиванням грошей міжнародним стандартам широко використовувалися рекомендацій Групи з розробленням фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (ФATФ)1 . Сорок рекомендацій та Вісім спеціальних рекомендацій ФATФ були визнані Міжнародним валютним фондом та Світовим банком як міжнародні стандарти боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму.

 

У розділі A «Правові системи» Рекомендацій розглядається зміст кримінального злочину «відмивання грошей», в якому зазначено, що країни мають встановити карне переслідування за відмивання грошей на підставі Конвенції ООН проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 року (Віденська конвенція) та Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року (Палермська конвенція).

 

Відповідно до рекомендацій країни мають застосовувати поняття злочину «відмивання грошей» до всіх серйозних злочинів з метою охоплення якомога ширшого спектра предикативних злочинів (протиправних ). Предикативні злочини можуть описуватися шляхом посилання на всі злочини чи на поріг, пов’язаний із категорією серйозних злочинів або з таким видом покарання, як ув’язнення, встановлене за предикативний злочин (пороговий підхід), чи на перелік предикативних злочинів, або шляхом поєднання цих підходів.

 

Якщо країни застосовують пороговий підхід, предикативні злочини мають принаймні включати всі злочини, які вважаються серйозними відповідно до національного законодавства, або включати злочини, які караються таким максимальним покаранням, як позбавлення волі на термін понад один рік, або для тих країн, які мають мінімальний поріг для злочинів, встановлений правовою системою, предикативні злочини мають включати всі злочини, що караються таким мінімальним покаранням, як позбавлення волі на термін понад шість місяців. Незалежно від того, який підхід застосовують до встановлення предикативних злочинів, кожна країна має принаймні включити до них номенклатуру злочинів у межах кожної із визначених категорій злочинів1.

 

Предикативними злочинами з метою відмивання грошей вважається також діяння, яке мало місце в іншій країні, є злочином у такій країні і яке вважалося б предикативним злочином, якби воно мало місце в країні. Країни можуть передбачити, що єдиною умовою є те, що таке діяння вважалося б предикативним злочином, якби воно мало місце в країні. Країни можуть передбачити, що поняття злочину «відмивання грошей» не застосовується до осіб, які скоїли предикативний злочин, якщо цього вимагають фундаментальні принципи їхнього внутрішньодержавного законодавства.

 

Відповідно до Рекомендацій кримінальна відповідальність, а там, де це неможливо, цивільна та адміністративна відповідальність має поширюватися на юридичних осіб. Це не має перешкоджати паралельному кримінальному, цивільному або адміністративному переслідуванню юридичних осіб у країнах, де існують такі форми відповідальності. До юридичних осіб можуть застосовуватися ефективні, пропорційні та переконливі санкції. Такі заходи не мають впливати на кримінальну відповідальність фізичних осіб.

 

Для уникнення колізій юрисдикцій необхідно передбачити можливість розроблення і застосування механізму найбільш правильного визначення місця кримінального переслідування обвинувачених виходячи з інтересів правосуддя у тих випадках, коли судове переслідування необхідно здійснювати у більш як одній країні. Наскільки це можливо, країни мають надавати правову взаємодопомогу незалежно від того, чи вважається скоєне злочином в обох країнах.

 

У разі, коли для надання правової взаємодопомоги або здійснення екстрадиції необхідно, щоб скоєне вважалося злочином в обох країнах, ця умова вважатиметься задоволеною незалежно від того, чи вважають обидві країни, що злочин належить до тієї самої категорії злочинів, або від того, чи визначають вони злочин за тією самою термінологією, за умови, що обидві країни вважають відповідну поведінку злочином.

 

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ

 

Із прийняттям Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом», відповідно до ст. 17 було передбачено, що особи, винні в порушенні вимог цього Закону, несуть кримінальну, адміністративну та цивільноправову відповідальність. Такі особи також можуть бути позбавлені права провадити певні види діяльності згідно із законодавством. Юридичні особи, які здійснювали фінансові операції з легалізації (відмивання) доходів або фінансували тероризм, можуть бути ліквідовані за рішенням суду.

 

У разі невиконання (неналежного виконання) суб’єктом первинного фінансового моніторингу вимог цього Закону до нього може застосовуватися в порядку, встановленому законодавством, штраф у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі відсутності згоди щодо сплати штрафу рішення про накладення штрафу чи у його відмові приймається судом за поданням органу, що регулює діяльність суб’єкта первинного фінансового моніторингу та надає ліцензії або інший спеціальний дозвіл.

 

Неодноразове порушення суб’ єктами первинного фінансового моніторингу вимог цього Закону тягне за собою за рішенням суду обмеження, тимчасове припинення дії та позбавлення ліцензії чи іншого спеціального дозволу на право провадження певних видів діяльності в порядку, встановленому законодавством.

 

Відповідно до ст. 18 угоди , спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів і фінансування тероризму, визнаються недійсними в установленому законом порядку. За рішенням суду доходи підлягають конфіскації в дохід державі або повертаються їхньому власникові, права чи законні інтереси якого були порушені, або відшкодовується їхня вартість.

 

Суб’єкти фінансового моніторингу, їхні посадові особи та інші працівники не несуть відповідальності за шкоду, заподіяну юридичним і фізичним особам, у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків під час проведення фінансового моніторингу, якщо вони діяли в межах завдань, обов’язків та у спосіб, що передбачений цим Законом. Шкода, заподіяна юридичній або фізичній особі незаконними діями державних органів унаслідок проведення ними заходів щодо протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму, відшкодовується з Державного бюджету України.

 

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ

 

Кримінальну відповідальність за порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, було запроваджено Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінальнопроцесуального кодексів України» від 16.01.2003 року № 430IV, який набрав чинності 11.06.2003 року. Цей Закон набрав чинності одночасно із набранням чинності Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом».

 

Відповідно до ст. 209 Кримінального кодексу вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, отриманими внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів1, а також вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а також набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, отриманих унаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, караються позбавленням волі на термін від трьох до шести років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на термін до двох років із конфіскацією коштів або іншого майна, отриманих злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.

 

Дії, передбачені частиною першою статті 209, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі1, караються позбавленням волі на термін від семи до дванадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на термін до трьох років із конфіскацією коштів або іншого майна, отриманих злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.

 

Передбачені дії частинами першою або другою статті 209, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі2, караються позбавленням волі на термін від восьми до п’ятнадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на термін до трьох років із конфіскацією коштів або іншого майна, отриманих злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.

 

Суб’єктом злочину, склад якого передбачено ст. 209 КК, може бути фізична осудна особа, яка досягла 16річного віку, а стосовно вчинення тих чи інших правочинів ще й набула повної дієздатності у випадках та порядку, передбачених законом, і не була обмежена в дієздатності або не позбавлена її судом.

 

Суб’єктом злочину за його вчинення у формі будьякої з дій, визначених ч. 1 ст. 209 КК, може бути лише особа, котра не вчиняла предикатного діяння, за умови, що вона усвідомлювала факт отримання коштів або майна іншими особами злочинним шляхом. Особа, яка вчинила таке діяння, відповідає лише за вчинення фінансової операції з коштами або іншим майном чи укладання щодо них угоди, а також за вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на них, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а за використання таких коштів або майна, лише у разі, коли воно полягало у вчиненні фінансової операції чи укладанні угоди.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України обов’язковою умовою, за якої настає відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, є отримання таких доходів унаслідок вчинення визначеного у п. 1 примітки до ст. 209 КК суспільно небезпечного предикатного діяння. За змістом п. 1 примітки до ст. 209 КК предикатним діянням може бути:

 

— діяння, яке згідно з КК є злочином і за яке відповідною статтею (частиною статті) цього Кодексу передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на термін не менше трьох років;

— діяння, яке визнається злочином згідно з кримінальним законодавством іншої держави, якщо КК України за таке саме діяння також передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на термін не менше трьох років.

 

За змістом ст. 209 ККУ відповідальність настає й у тих випадках, коли винна особа вчиняє лише одну фінансову операцію з отриманими внаслідок вчинення предикатного діяння коштами або майном чи укладає принаймні одну угоду щодо них.

 

Згідно з Постановою пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом», під вчиненням фінансової операції з коштами, отриманими внаслідок учинення предикатного діяння, слід розуміти вчинення будьякої фінансової операції, пов’язаної зі здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу.

 

Кримінальну відповідальність передбачає не лише вчинення фінансової операції чи укладання угоди з коштами або іншим майном, отриманими злочинним шляхом, а й ненадання інформації про фінансові операції або повторне умисне надання заздалегідь недостовірної інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов’язковому фінансовому моніторингу та незаконне розголошення інформації, яка надається спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

 

Відповідно до ст. 2091 Кримінального кодексу повторне умисне ненадання інформації про фінансові операції або повторне умисне надання завідомо недостовірної інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов’язковому фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, карається штрафом від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на термін до двох років, або позбавленням волі на той самий термін, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на термін до трьох років.

 

Незаконне розголошення в будьякому вигляді інформації, яка надається спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, особою, якій ця інформація стала відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, карається штрафом від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на термін до трьох років, або позбавленням волі на той самий термін, із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на термін до трьох років.

 

Використання коштів або іншого майна, отриманих унаслідок вчинення предикатного діяння, — це таке використання їх чи розпорядження ними, яке може бути й не пов’язане із вчиненням фінансової операції чи укладанням угоди щодо них, оскільки такі дії названі в диспозиції ч. 1 ст. 209 КК як самостійні способи вчинення злочину. Зазначені кошти чи майно можуть бути використані, зокрема, за здійснення господарської діяльності, в тому числі підприємницької.

 

Під використанням коштів або іншого майна, отриманих унаслідок вчинення предикатного діяння, для здійснення господарської діяльності слід розуміти використання їх у процесі легальних виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, торгівлі суб’єктами господарювання (підприємництва), зареєстрованими як такі в установленому законом порядку, а саме:

 

1)будьяке інвестування зазначених коштів або іншого майна в господарську діяльність (внесення їх до статутного фонду такого суб’єкта або безоплатне передання йому, інвестування у спільну господарську діяльність тощо);

 

2)придбання за такі кошти сировини, продукції, іншого майна для використання в господарській діяльності;


3)використання такого майна як напівфабрикатів, сировини тощо.

 

Для максимального охоплення всіх видів фінансових операцій необхідно залежно від їхнього змісту звертатися також до інших нормативноправових актів, що регламентують правовідносини у цій сфері, зокрема до Законів України: «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959XII, «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 року № 1201XII, «Про страхування» від 7 березня 1996 року №85/96ВР (в редакції Закону від 4 жовтня 2001 року № 2745III), «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121III, «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664III. 


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
8.2. Відповідальність за порушення здійснення операцій із валютними цінностями без отримання ліцензії НБУ та порядку декларування
8.1. Види та форми відповідальності за порушення норм валютного законодавства
РОЗДІЛ 8. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ НОРМ ВАЛЮТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
7.6. Міжнародні організації з боротьби із відмиванням грошей ФАТФ
7.5. Колективні міжнародні заходи боротьби з відмиванням грошей
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki