Рівень розвитку країн тісно пов’язаний зі споживанням енергії. На сьогодні нафта залишається домінуючим джерелом енергії для багатьох галузей економіки. Ми зосередили увагу на таких основних циклах функціонування ринку нафти та нафтопродуктів: розвідка (геологічна, сейсмічна), буріння (інженерні роботи — будівництво бурових платформ), транспортування нафти (нафтопроводи, морський транспорт, танкери), зберігання нафти (парк нафтових ре зервуарних ємностей), нафтопереробка та зберігання нафтопродуктів (НПЗ, нафтохімічні підприємства, нафтомастильні заводи), транспортування та розподілення палива, реалізація нафтопродуктів. Ми поділяємо країни на імпортно та експортно орієнтовані, а також на країни, які використовують як власні, так і імпортні нафтові ресурси (наприклад, США, Канада, Україна) (табл. 2).
Таблиця 2
Поділ країн на ринку нафти та нафтопродуктів за експортно-імпортною ознакою Імпортно орієнтовані країни Експортно орієнтовані країни
1 2
Китай Росія Індія Казахстан
Туреччина Узбекистан
Грузія Туркменія
Вірменія Киргизія
Греція Таджикистан
Македонія Азербайджан
Албанія Афганістан
Чорногорія Пакистан
Сербія Іран
Болгарія Ірак
Румунія ОАЕ
7
Брагинский О. Б., Шлихтер Э. Б. Мировая нефтепереработка. Экологическое измерение. — М.: Academia, 2002. — 262 с. Протягом кількох десятиріч нафта була основним джерелом первинної енергії. Зростання глобальної економіки приведе до підвищення попиту на багато видів сировини та насамперед на нафту. Головну роль у формуванні попиту на нафтопродукти відіграє рівень використання опалення, електроенергії, транспорту, рівень розвитку економіки та кліматичні умови країни. На пропозицію впливають витра ти на розвідування нафтових родовищ і виробництво нафтопродуктів, технологічний рівень, регулятивне оточення, а також цінові коливання. Високорозвинені країни споживають, як правило, більше за слаборозвинуті, але існує тенденція суттєвого підвищення попиту на нафту з боку країн, що розвиваються (рис. 3).
2025
2020
2015
2010
Рис. 3. Прогнозне споживання нафти (млн барелей / день)
Збільшення попиту на нафту в індустріальних регіонах буде пов’язано головним чином з підвищенням попиту на нафтопродукти в транспортному секторі, де майже відсутні конкурентоспроможні, з економічного погляду, альтернативи цим видам палива. В країнах, що розвиваються, попит на нафту зростатиме у всіх секторах споживання (використання дизельних двигунів для генерування електроенергії, підвищен ня попиту на сировину в нафтохімічній промисловості).
Загальне споживання енергії з 2000 р. до 2020 р. зросте приблизно на 50 % (з 1980 р. до 2000 р. зростання становило 34 %)
9 , нафті в світовому
8
Підготовлено за матеріалами сайта: www.eia.doe.gov (Energy Information Administration — of-ficial energy statistics from the U.S. Government)
9
Підготовлено за матеріалами сайта: http://www.from-ua.com/politics/424d4a5318482/ (Контуры мирового будущего. Доклад по "Проекту-2020" Национального разведывательного совета США) енергетичному балансі належатиме дедалі більша частка. Для забезпечення очікуваного приросту споживання світовому ринку потрібне значне збільшення нафтовидобувних потужностей — приблизно на 44 млн бар./ день від сучасного рівня
10 . Основну частину додаткового попиту забезпечуватимуть виробники ОПЕК, але передбачається, що поставки нафти з інших країн залишаться досить конкурентоспроможними — за рахунок збільшення видобутку в Каспійському басейні, розробки офшорних ресурсів Латинської Америки та глибоководного буріння в Західній Африці. За оцінками International Energy Agency (IEA) для розширення видобутку нафти з тією швидкістю, з якою зростає по пит, необхідно щорічно інвестувати на ці цілі близько 200 млрд дол., реально інвестується на 15—17 % менше .
Наприкінці ХХ сторіччя частка нафти в структурі світового ринку первинних енергоносіїв досягла 40 %, зокрема на високорозвинуті країни припадає 44%, на країни, що розвиваються, — 42 %, на країни
Центральної і Східної Європи з урахуванням республік колишнього
12 . Майже 60 % очікуваного приросту споживання (в
СРСР — 24 %
2006 р. — на 1,8 % — 2 %) припадає на США та країни Азії (передусім Китай та Індію). Індустріальні держави продовжують використовувати основну частину світових нафтопродуктів. Країни, що розвиваються, швидко скорочують своє відставання (в 2001 р. їх споживання становило 64 % попиту в західних країнах, а до 2025 р. воно підвищиться до 94 % попиту, що прогнозують для індустріальних країн)
14 .
Стабільно утримують частку в світовому споживанні нафти США (близько 25 %). Залежність США від постачання нафти з інших країн робить їх вразливішими в міру того, як зростають конкуренція в боротьбі за безпечні джерела поставок енергоносіїв і ризик порушення постачання країнами
—експортерами нафти й газу. У 2004 р. високі темпи зростання споживання нафти показ ала Індія, для якої це є максимальний стрибок попиту (частка у світовому споживанні
— 3,22 %) в останні чотири роки. Вагому роль Китаю на ринку нафти демонструє те, що протя
10
Рычик В. Энергоемкостью по потребителям. Прогноз мирового потребления энергии // Топливно-энергетический комплекс. — 2005 г. — №1. — С. 28.
11
Тарнавский В. Завершился уникальный год. Мировой рынок нефти в 2004 году: итоги, тенденции, перспективы // Топливно-энергетический комплекс. — 2005г. — №1. — С. 48.
12
Рычик В. Энергоемкостью по потребителям. Прогноз мирового потребления энергии // Топливно-энергетический комплекс.
— 2005. — № 1.
— С. 28.
13
Підготовлено за матеріалами сайта: http://iee.org.ua/ru/detailed/prognoz/476 (Иноземцев В.
ВВП стран мира: Экономика Азии будет фактором глобальной стабильности в 2006 г. —
20.02.06).
14
Рычик В. Энергоемкостью по потребителям. Прогноз мирового потребления энергии // Топливно-энергетический комплекс.
— 2000. — № 1.
— С. 28. гом останніх 15 років частка цієї країни в ньому збільшилася з 3,5 % до 8,3 %, а в 2006 р. наближається до відмітки 9 %
15, 16 (рис. 4).
30,8 % тай, Японія, Німеччина, Росія, Індія (від 3% до 25%)
49,9 %
19,3 %
Основні споживачі: США, Ки
Другорядні споживачі: Південна Корея, Канада, Франція, Мексика, Італія, Бразилія, Велика Британія, Саудівська Аравія (від 2% до 3%) Інші споживачі: Іспанія, Іран, Індонезія, Нідерланди, Тайвань,
Таїланд та ін. (до 2 %)
17, 18
Рис. 4. Частка країн у світовому споживанні нафти (2004 р.)
Як правило, в періоди різкого подорожчання нафти відбувалося падіння рівня споживання нафтопродуктів (наприклад, у Франції, де вартість нафти протягом 1979—1981 років зросла в 3,5 разу, споживання нафтопродуктів у цей самий період скоротилося на 15 %)
19 . Вартість нафти за підсумками 2005 р. подорожчала на 42 % , до кінця 2006 р. очікувана вартість може становити приблизно 100 дол. за барель. Прибутки, отримані від високих цін на нафту, дозволили Саудівській Аравії та іншим експортерам стримати зниження рівня життя у своїх країнах.
Майже 60 % світового попиту на нафту припадає на держави
—члени Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), на найбільш их виробників нафти (країни Близького і Середнього Сходу) — по 5,7 %, відповідно, Саудівську Аравію — лише 1,7 %. У країнах, які є
15
Гусак Л. Мировой рынок нефти: существует ли предел роста цен? // газета «2000». — 23.09.2005.
16
Підготовлено за матеріалами сайта: eia.doe.gov (Energy Information Administration — official energy statistics from the U.S. Government).
17
Гусак Л. Мировой рынок нефти: существует ли предел роста цен? // газета «2000». — 23.09.2005.
18
Підготовлено за матеріалами сайта: eia.doe.gov (Energy Information Administration — official energy statistics from the U.S. Government).
19
Бурлака Г. О причинах кризисных явлений на рынке нефтепродуктов Украины // Зеркало Недели. — 25.06.05. — 01.07.05.
— № 24 (552).
20
Підготовлено за матеріалами сайта: http://iee.org.ua/ru/detailed/prognoz/476 (Иноземцев В. ВВП стран мира: Экономика Азии будет фактором глобальной стабильности в 2006 г. — 20.02.06). членами ОЕСР, темпи зростання ВВП і промислового виробництва є значно вищим, ніж збільшення споживання нафтопродуктів загалом та окремих їх видів . Провідні країни ОЕСР, створили сучасну нафтопереробну промисловість, технологія якої відповідає високим вимогам ресурсозбереження та стандартам екологічної безпеки. Незначне зростання споживання нафтопродуктів, що спостерігається в цих країнах, задовольняється за рахунок наявності резерву виробничих потужностей установок первинної та глибокої переробки нафти, а дефіцит, що тимчасово виникає, покривається за рахунок створе ного запасу нафти.
Так, наприклад, у Німеччині, яка майже на 100 % залежна від імпорту нафти та нафтопродуктів, існує «Спілка зі створення запасів нафти» . Передбачено, що кожна компанія, яка виробляє чи імпортує навіть одну тонну нафтопродуктів, бере участь у створенні резерву й автоматично стає членом даної спілки, що зобов’язує платити членські внески, контроль над цим здійснює податкова адміністрація. Даний внесок є податком, оскільки, сплачуючи певну частку витрат на створення резервів, компанія отримує ана логічну частину запасів нафтопродуктів під час кризи. Трейдери мають можливість врахувати цей внесок у кінцевих цінах і, таким чином, перенести його сплату на споживачів. Така модель гарантує, що всі нафтові компанії платять за створення резервів пропорційно обсягам їх торгівлі нафтопродуктами. Управління «Спілкою за створення запасів нафти» і резер вами здійснюють переважно представники нафтового бізнесу, більшість голосів у раді директорів належить представникам нафтових компаній.
Ускладнення у доступі міжнародних нафтових компаній до основних сировинних запасів можуть обмежити інвестиції у видобуток нафти: багато регіонів (наприклад, Каспійське море, Венесуела, Західна
Африка, Південно-Китайське море), які розглядаються як важливі ресурси зростання видобутку нафти, опинились у зоні підви щених політичних або економічних ризиків. Такі традиційні постачальники нафти як країни Близького Сходу також стають дедалі менш стабільними.
Найбільшу частку у світовому видобутку нафти має Саудівська Аравія
23 (рис. 5).
— 13,9 %
21
Бурлака Г. О причинах кризисных явлений на рынке нефтепродуктов Украины // Зеркало
Недели. — 25.06.05 г.
— 01.07.05. — №24 (552).
22
Сиромаха А. Как должны создаваться нефтяные резервы: Опыт Германии // Зеркало Недели.
— 04.06.05.
— 10.06.05.
— № 21 (549).
23
Підготовлено за матеріалами сайта: eia.doe.gov (Energy Information Administration — official energy statistics from the U.S. Government) 17,3%
21,9%
60,8%
Основний видобуток: Саудівська Аравія, Іран, Казахстан, Канада, Китай,
Мексика, Норвегія, Росія, США (від 5% до 14%)
Незначний видобуток: Алжир, Венесуела, Ірак, Кувейт, Лівія, Нігерія, ОАЕ (від 2% до 4%) Інший видобуток (до 2 %)
24, 25, 26
Рис. 5. Частка країн у світовому видобутку нафти (дані на 01.01.05 р.)
З огляду на швидке зростання попиту на нафту, загострення політичної нестабільності в світі, пов’язаної з нафтовими питаннями, запаси нафти досить стрімко вичерпуються, і світова економіка може зіткнутися з проблемою нафтового голоду. У зв’язку зі скороченням обсягу пошуково-розвідувальних робіт у Росії розвідані запаси з кінця 80-х років мали тенденцію до з ниження, але з 2001 р. по 2004 р. спостерігалася помітна тенденція до зростання . У Росії в 2004 р. спостерігалося істотне зростання попиту на нафту (на 2,8 %), яке зафіксовано вперше після розпаду СРСР. Це цілком закономірно, враховуючи значне розширення автопарку країни в останні роки. У США розвідані запаси нафти в останні роки швидко зменшуються, що пов’язують з досить високою собівартістю її видобутку в цій країні — це зумовлює низ ьку активність нафтових компаній у сфері пошуково-розвідувальних робіт. У Венесуелі тільки за останні 5 років розвідані запаси нафти зросли на 14 % .
Нафтових запасів Іраку вистачить майже на 130 років (перше місце в світі з цього показника), Кувейтські родовища вичерпаються приблизно через 128 років. Понад 80 % нафтових запасів країн Західної Європи становлять
24
Гусак Л. Мировой рынок нефти: существует ли предел роста цен? // газета «2000». — 23.09.2005.
25
Підготовлено за матеріалами сайта: eia.doe.gov (Energy Information Administration — official energy statistics from the U.S. Government)
26 Oil & Gas // Worldwide Look at Reserves and Production, Vol. 102, No. 47/ — December 20, 2004. — P. 22
—23.
27
Підготовлено за матеріалами сайта: eia.doe.gov (Energy Information Administration — official energy statistics from the U.S. Government)
28
Гусак Л. Мировой рынок нефти: существует ли предел роста цен? // газета «2000». — 23.09.2005. родовища Північного моря . Характерно, що на континентальних морських шельфах зосереджено близько 1/5 частини сучасних світових запасів нафти, незважаючи на те, що видобуток у такому випадку вимагає значних витрат. У Саудівській Аравії співвідношення до річного видобутку знижується (рис. 6, рис. 7).
140
8,3
10,611,1
13,4
14,9
16,7
21,3
38,4
42
66,5
67,8
70,8
83,6
88,7
120128129 орв е г і я ика тай а д а лж ир сія і я івія ів ськ а ра в і я ела а хстан ан е й т ак
120
100
80
60
40
П е рі од ( рок и )
20
0
Венесу
СШАКи
КатарЛ
Мекс
Нігер
Сауд
ОАЕКув Ір
Кан
Каз Ір
Ро
Н
А
А
30, 31,
Рис. 6. Орієнтовні запаси у відношенні до видобутку (дані на 01.01.05 р.)
32
Понад 75 % світових сучасних достовірних запасів нафти припадає на країни
—члени ОПЕК, серед яких майже 90 % — на держави, що розвиваються, хоча деякі з них, наприклад, Саудівська Аравія, Кувейт,
ОАЕ, за рахунок прибутку від нафти, за показником прибутку на душу населення випереджають навіть промислово розвинені держави. Передбачається, що до 2030 р. більше 90 % світових запасів належат имуть «великій п’ятірці» країн Персидської затоки (Саудівська Аравія, Іран, Ірак, ОАЕ, Кувейт), Росії, Венесуелі, Лівії та Мексиці .
29 Oil & Gas // Worldwide Look at Reserves and Production, Vol. 102, No. 47/ — December 20,
2004, P. 22-23.
30
Гусак Л. Мировой рынок нефти: существует ли предел роста цен? // газета «2000». —
23.09.2005.
31
Підготовлено за матеріалами сайта: eia.doe.gov (Energy Information Administration — official energy statistics from the U.S. Government).
32 Oil & Gas // Worldwide Look at Reserves and Production, Vol. 102, No. 47/ — December 20,
2004, P. 22-23.
33
Гусак Л. Мировой рынок нефти: существует ли предел роста цен? // газета «2000». —
23.09.2005. 15,8%
12,1%
Основні запаси: Венесуела, Ірак, Іран, Кувейт, ОАЕ, Росія, Саудівська Аравія (від 6 % до 22 %)
Незначні запаси: Казахстан, Лівія, Нігерія, США (від 2% до 4%) Інші запаси: Алжир, Канада, Катар, Китай, Мексика, Норвегія та ін. (до 2%)
34, 35, 36
Рис. 7. Частка країн у світових запасах нафти (дані на 01.01.05 р.)
Світова тенденція щодо постійного загострення боротьби за ресурси, викликаної зростанням попиту на нафту, може призвести до серйозних зривів постачання нафти та стати основною причиною безпрецедентного використання її запасів і можливої нестабільності світового ринку нафти та нафтопродуктів.
Для задоволення потреби в нафтопродуктах уряди нафтопереробних країн та нафтові корпорації повинні модернізувати нафтопереробні заводи (НПЗ), орієн туватися на використання якіснішої сировини, контролювати збільшення коефіцієнта використання виробничих потужностей, проводити більш агресивну та чітку політику у зовнішньоторговельній діяльності з нафти і нафтопродуктів.
