Позичковий капітал — це частина авансованого капіталу, сформована за рахунок ще неповернутих позичкових джерел, які повинні бути відшкодовані кредиторам через певний строк у зумовленій формі.
У попередніх розділах уже зверталась увага на необхідність залучення аграрними і переробними підприємствами позичкового капіталу, насамперед через сезонність виробництва. В розвиток сказаного зазначимо, що будь-яке підпри- жує можливості підвищення його рентабельності, не в змозі за сприятливої кон’юнктури ринку швидко і в значних масштабах наростити обсяги виробництва.
Позичковий капітал відображається в пасиві балансу бухгалтерської звітності підприємств, зокрема, у розділах 2
— 5: «Забезпечення наступних витрат і платежів» (частково), «Довгострокові зобов’язання», «Поточні зобов’язання» і «Доходи майбутніх періодів». Залежно від джерела позичкового капіталу підприємства формують відповідні структурні елементи авансованого капіталу. Так, довгострокові банківські кредити спрямовуються на формування основного капіталу, а короткострокові, як правило, — на поповнення оборотного капіталу .
Кредити як частина позичкового капіталу надаються підприємствам за плату, тобто вони сплачують за його використання певний відсоток від їх суми. Платним для підприємства є і таке джерело формування позичкового капіталу, як випуск облігацій 2 . Це вигідна форма залучення капіталу, оскільки власники облігацій не мають права втручатися в господарську діяльність підприємства на відміну від акцій, які дають право участі в капіталі, а отже, і в управлінні ним.
Крім кредитів і випуску облігацій підприємства можуть залучати для виробничих потреб засоби інших юридичних осіб у вигляді позик, сплачуючи за це певний відсоток. Так, підприємства можуть користуватися комерційним (товарним) кредитом для здійснення розрахунків за куплену продукцію, надані їм послуги чи виконані для них роботи. Даний кредит може надаватися постачальниками у формі відстрочки платежу без сплати відсотків.
Безоплатним для підприємства є використання і такого джерела позичкового капіталу, як кредиторська заборгованість по заробітній платі, за товари і послуги, за розрахунками з бюджетом, за страхування тощо . Ці елементи позичкового капіталу мають бути повернуті підприємством, але поки воно ними володіє до терміну їх погашення (а нерідко і за межами цього терміну), то вказаними коштами таке підприємство розпоряджається на свій розсуд.
Використання позичкового капіталу надає підприємствам, крім прямих, раніше розглянутих переваг, і опосередковані переваги, як, наприклад, зменшення бази оподаткування, а отже, і скорочення платежів до бюджету (відсотки за кредит відносять до витрат і завдяки цьому зменшується прибуток до оподаткування). Підприємство може дістати додаткову вигоду від використання позичкового капіталу в період підвищення темпів інфляції. Це зумовлено тим, що повернення боргу здійснюється грошима меншої купівельної спроможності.
Водночас залучення підприємствами позичкового капіталу несе в собі і певні загрози, головна з яких — це зростання ризику зниження їх фінансової стійкості та платоспроможності. Крім того, виплачені відсотки за кредит є елементом витрат, а отже, вони зменшують масу прибутку підприємства і рентабельність
1
Короткостроковими вважаються кредити на термін до 12 міс., середньостроковими — до 36, довгостроковими — від 36 календарних місяців.
2
Виправдано розрізняти поняття «кредит» і «позика». Позика — це одержання коштів від випуску і продажу облігацій на вітчизняному і міжнародному фінансових ринках.
3
Кредиторська заборгованість за товари і послуги може трансформуватися в платне джерело формування позичкового капіталу в тому разі, коли підприємство несвоєчасно розраховується з постачальниками і вимушене тоді сплачувати пеню, штрафи. авансованого капіталу. При цьому треба брати до уваги, що на суму відсоткових платежів, а отже, на величину витрат від звичайної діяльності та на ефективність виробництва, істотно впливає рівень відсоткової ставки за взятий підприємством кредит.
Вплив відсоткової ставки на формування витрат підприємства можна визначати як різницю між витратами із залученням кредитних ресурсів і витратами без такого залучення.
Формалізовано формування величини витрат із залученням кредиту ВВ кможна подати та pосппвк
Д ~
КПВД
ЗВЗВЗВВВі i ????????, де ЗВ в — змінні витрати, сформовані за рахунок використання власних ресурсів; ЗВ п — змінні витрати, сформовані за рахунок придбаних за кредит елементів оборотного капіталу (без нарахованих відсотків за користування цим кредитом); і — річна номінальна ставка за короткостроковий кредит; Д — кількість днів користування цим кредитом; ПВ — постійні витрати; ос
365
Д ~
К — середньорічна сума довгострокового кредиту, взятого для придбання основних засобів;
— річна відсоткова ставка за довгостроковий кредит. p і
Д ~
Вирази Д
ЗВ п ?? i і pос
Кі? визначають суму нарахованих відсотків за кредит, що використаний для придбання відповідних елементів оборотного та основного капіталів. Ця сума залежить від величини відсоткової ставки і розміру кредитних ресурсів, які залучають підприємства. визначаються за номінальною відсотковою ставкою і та , яка нерідко банками змінюється з урахуванням інфляційних процесів. З метою аналізу й одержання повнішого уявлення про вплив відсоткової ставки на економіку підприємства доцільно розрахувати відповідно до рівняння Фішера реальну відсоткову ставку РП p і с з виразу де НП с
365
Витрати без залучення кредитних ресурсів можна розрахувати з виразу ВВ = ЗВ в + ПВ. Різниця між ВВ к і ВВ й дає шуканий результат щодо впливу на величину витрат рівня відсоткової ставки і суми залучених кредитів.
Разом з тим необхідно враховувати й ту обставину, що відсоткові виплати
Витрати без залучення кредитних ресурсів можна розрахувати з виразу ВВ = ЗВ в + ПВ. Різниця між ВВ к і ВВ й дає шуканий результат щодо впливу на величину витрат рівня відсоткової ставки і суми залучених кредитів.
Разом з тим необхідно враховувати й ту обставину, що відсоткові виплати
РП с = НП с – (Р ін – 100),
РП с = НП с – (Р ін – 100),
— номінальна відсоткова ставка; Р ін
— рівень інфляції. Якщо, скажімо, кредиту, можуть понести серйозні втрати в умовах нестабільного зовнішнього середовища і через виниклу у зв’язку з цим недоступністю кредиту (високі відсоткові ставки за кредит, завищені вимоги до застави як гарантії кредиту тощо).
НП с = 21 %, а Р ін = 110 %, тоді РП с = 11 %.
Важливо врахувати і той факт, що підприємства, які розраховують на взяття НП с = 21 %, а Р ін = 110 %, тоді РП с = 11 %.
Важливо врахувати і той факт, що підприємства, які розраховують на взяття
У контексті сказаного наголосимо ще й на такому. Надання кредиту безпосередньо пов’язане з кредитоспроможністю підприємства, під якою розуміють його здатність своєчасно і в повному обсязі виконувати взяті на себе кредитні зобов’язання. Кредитоспроможність залежить від фінансового стану ту кредитною установою залежить також від кредитної історії підприємства, його ділової репутації, якості поданого бізнес-проекту, під який береться кредит.
Таким чином, стає очевидним, що одним із принципових питань формування авансованого капіталу є визначення допустимої з економічної точки зору частки позичкового капіталу відносно до частки капіталу, сформованої за рахунок власних коштів.
Обґрунтована відповідь на це питання може бути дана на підставі даних оцінки рентабельності авансованого капіталу, що використовує підприємство в процесі виробництва, і відсоткової ставки за кредит. Якщо останній показник перевищує перший, підприємству економічно вигідніше орієнтуватися на збільшення власних коштів і скорочувати позичковий капітал. Коли рентабельність авансованого капіталу вища за відсоткову ставку за кредит, має місце зростання прибутку на одиницю власного авансованого капіталу, тобто йому стає економічно вигідним залучати позичковий капітал. У цьому можна переконатися з даних табл. 14.1.
Таблиця 14.1
ЗАЛЕЖНІСТЬ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ АВАНСОВАНОГО КАПІТАЛУ
ВІД ЧАСТКИ ПОЗИЧКОВОГО КАПІТАЛУ В ЗАГАЛЬНІЙ ВАРТОСТІ
АВАНСОВАНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
| Показник |
Підприємство |
| № 1 |
№ 2 |
| Загальна вартість авансованого капіталу підприємства, тис. грн |
8000 |
8000 |
| у тому числі власний авансований капітал |
6000 |
3000 |
| залучений (позичковий) капітал |
2000 |
5000 |
| За рентабельності авансованого капіталу 20 %: |
|
|
| прибуток підприємства, тис. грн |
1600 |
1600 |
| відсотки за кредит за ставки 15 % річних, тис. грн |
300 |
750 |
| прибуток на власний авансований капітал, тис. грн |
1300 |
850 |
| рентабельність власного авансованого капіталу, % |
21,7 |
28,3 |
| За рентабельності авансованого капіталу 11 % |
|
|
| прибуток підприємства, тис. грн |
880 |
880 |
| відсотки за кредит за ставки 15 % річних, тис. грн |
300 |
750 |
| прибуток на власний авансований капітал, тис. грн |
580 |
130 |
| рентабельність власного авансованого капіталу, % |
9,7 |
4,3 |
Як бачимо, підприємства з однаковою загальною вартістю авансованого капіталу, але за різного співвідношення власного і позичкового капіталів досягають різної прибутковості. Перевага залучення більшої частки позичкового капі-ваного капіталу становила 20 % і була більшою від відсоткової ставки за кредит ність авансованого капіталу на 6,6 в. п. (28,3 – 21,7).
на 5 в. п. (20 – 15 = 5 %). При цьому підприємство № 2 підвищило рентабельна 5 в. п. (20 – 15 = 5 %). При цьому підприємство № 2 підвищило рентабель
Зрозуміло також, що якби підприємство вело господарську діяльність лише на власному капіталі, то воно досягло б 20 % рентабельності на цей капітал, тобто навіть менше порівняно до підприємства № 1 на 1,7 в. п. (21,7 – 20).
Зовсім інша економічна ситуація складається у випадку, коли рентабельність авансованого капіталу (норма прибутку на авансований капітал) знижується до 11 %, тобто стає нижчою на 4 в. п. від відсоткової ставки за кредит. Використання в цьому випадку позичкового капіталу стає економічно невигідним, оскільки рентабельність власного капіталу знижується до 4,3 % проти 9,7 % у підприємстві № 1, яке залучило меншу частку позичкового капіталу (25 % проти 62,5 % в підприємстві № 2). Більше того, якби ці підприємства не залучали позичковий капітал, вони змогли б досягти 11 % рентабельності власного капіталу і одержати по 88 тис. грн прибутку замість 58 і 13 тис. грн відповідно.
Тепер стає очевидним, що збільшення частки позичкового капіталу підвищує і ступінь ризику підприємств, оскільки за погіршення кон’юнктури ринку така дія може призвести до істотного зниження прибутковості підприємства або навіть до його збитковості. Водночас за зростання попиту і цін на сільськогосподарську продукцію, одержання вищих врожаїв підприємства підвищують рентабельність авансованого капіталу, а отже, перетворюють позичковий капітал на позитивний фактор господарської діяльності. Це ж стосується і переробних підприємств.
Тепер розглянемо економіко-математичну інтерпретацію критерію доцільності залучення позичкового капіталу. Цей критерій виводиться із формули рентабельності власного капіталу Р вк , яка має такий вигляд: ,
ПPОП
Р вк ? ? де ОП — операційний прибуток; ПР — сума виплачених відсотків за кредит; ВК — власний капітал підприємства.
ВК
Здійснивши необхідні математичні перетворення даної формули і ввівши в її чисельник і знаменник авансований капітал, одержимо формалізований вираз критерію доцільності залучення позичкового капіталу: де Р
,Вп)(P
ВК
ПК
Р =Р
АКАК вк ?? ,Вп)(P
ВК
ПК
Р =Р
АКАК вк ??
АК — рентабельність авансованого капіталу (норма прибутку на авансований капітал), що визначається з виразу
ОП
Р
АК ? ; Вп — відсоткова ставка за позичковий капітал, коефіцієнт; АК — авансований капітал .
АК
1
Математичне виведення цієї формули див.: Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств / В. Г. Андрійчук.
— К. : КНЕУ, 2002.
— С. 357. ПК
? ? ? ? ? ? ??Вп)(P
АК характеризує ефект фінансового левериджу, зумовлений застосуванням позичкового капіталу. Позитивне значення цього ефекту вказує, на яку величину зросте рентабельність власного капіталу, а від’ємне — навпаки, наскільки вона зменшиться.
АК
ПК називають коефіцієнтом фінансового левериджу. Він характеризує величину позичкового капіталу, що припадає на одиницю вартості власного капіталу. Другий множник (Р ак – Вп) називають диференціалом фінансового левериджу. Якщо він більше нуля, то застосування позичкового капіталу зумовить підвищення рентабельності власного капіталу. За цієї умови загальний ефект фінансового левериджу зростатиме за збільшення коефіцієнта фінансового левериджу.
Перший множник цієї частини формули ? ? ? ? ? ?
ВК
Якщо диференціал фінансового левериджу дорівнює нулю, підприємству також може бути вигідним залучення позичкового капіталу, оскільки це сприятиме розширенню масштабів виробництва, створенню нових робочих місць, забезпеченню безперервності виробництва і навіть зростанню маси прибутку.
Більше того, підприємство може залучати позичковий капітал навіть тоді, коли диференціал фінансового левериджу від’ємний — така ситуація можлива, коли втрати від призупинення виробництва чи порушення нормального операційного циклу через нестачу коштів будуть більшими, ніж втрати від використання дорогого кредиту.
Насамкінець зауважимо, що всі висновки, які зроблені щодо доцільності залучення позичкового капіталу, стосуються лише тих джерел його формування, які є для підприємства платними.
