У статті обґрунтовано відповідність законодавчих актів стосовно тривалості та оплати відпусток у календарних днях. В роботі внесено конкретні пропозиції з удосконалення оплати за час відпустки.
Ключові слова: відпустка, тривалість, календарні дні, робочі дні, порядок нарахування оплати.
Вступ. Порядок надання відпусток працівникам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, регулюються Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, який у повному обсязі набрав чинності з 1 січня 1998 р.
Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість й порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності.
Згідно з законом, право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами незалежно від форм власності, а також працюють за трудовими договорами у фізичних осіб. Істотною умовою трудового договору, яка відрізняє його від договорів (угод) цивільно-трудового характеру, є те, що за тру-
довим договором працівник зобов’язаний виконувати роботу за повною спеціальністю, кваліфікацією або посадою з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки на рівні з громадянами України.
Право на відпустки у разі звільнення регулюється статтею 3 Закону України № 504/96-ВР. За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення є останній день відпустки.
Тривалість відпустки рахується в календарних днях. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості відпустки не враховуються.
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю, не меншою ніж 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору.
Додаткові відпустки окремим категоріям працівників визначено статтями 7 та 8 Закону України, однак загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників зайнятих на підземних гірничих роботах — 69 календарних днів.
Постановка проблеми. Згідно змін до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 р. № 100 (Урядовий кур’єр від 18.02.95 р.), абзацу 1 пункту 7 Постановою Кабінету Міністрів України № 185 від 24 лютого 1997 р., нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за не використані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні дні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 140 від 21 березня 1992 р. для розрахунку суми, оплати за період відпустки одержаний середньомісячний заробіток (тарифна ставка або оклад у бюджетних організаціях з урахуванням доплат і надбавок) ділиться на 29,5 календарних днів ? ? ? ? ? ? міс. 12 свят.дн. 11– кал.дн. 365 іодержаний результат (оплата за один календарний день) перемножується на кількість календарних днів відпустки. Ця методика розрахунку була вперше введена в Україні.
Результати дослідження. За радянської доби існувала методика розрахунку оплати відпустки за робочими днями (Справочник экономиста промышленного предприятия. — М.: Экономика, 1974. — с. 459).
Середня тривалість робочого місяця — 174,6 годин (при 7-годинному робочому дні та 5-денному робочому тижні з двома вихідними днями) і 153,6 годин (відповідно при 6-годинному робочому дні). Погодинні ставки визначались множенням денних ставок на 25,6 робочого дня ? ? ? ? ? ? міс. 12 свят.дн. 6–вих.дн. 52– кал.дн. 365 (в середньому за місяць) і діленням одержаної тарифної ставки відповідно на 174,6 і 153,6 години. Постановою № 100 погодинна ставка була змінена з 25,6 до 25,2 робочого дня.
Наведена методика визначення оплати за один робочий день при нарахуванні відпустки відповідала періоду, коли в Радянському Союзі був встановлений один вихідний день, то відповідно за рік — 52 вихідних, а при двох вихідних (субота і неділя) визначення оплати за один день із розрахунку середньої річної заробітної плати мав би бути за наступною методикою:
Норма тривалості робочого часу на 2005 р. розрахована за календарем п’ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями (в суботу і неділю) і залежно від тривалості робочого тижня становить 252 робочих днів за рік. Звідси погодинна ставка — 21 роб. день (252/12 міс.).
Найбільш тяжким тягарем для працюючих з оплати за період відпуски була Постанова Кабінету Міністрів України від 21 березня 1992 р. № 140.
Якщо умовно прийняти заробітну плату однієї особи (у діючих гривнях) з усіма відповідними нарахуваннями за 12 місяців (необхідних для розрахунку) у сумі 12 тис. грн, то згідно наведеної вище Постанови від 21 березня 1992 р. № 140:
• середньоденна оплата становила
[(12000:12 міс.):29,5 кал. дн. /міс.] = 33 грн 89 коп;[(12000:12 міс.):29,5 кал. дн. /міс.] = 33 грн 89 коп;
• оплата за 24 календарних дні:
33,89 ? 24 = 813 грн 36 коп.
За методикою, яка діяла до Постанови № 140 від 21 березня 1992 р., тобто за Радянської доби середньоденна плата становила би: [(12 000:12 міс.):25,6, роб. дн.] = 39 грн 14 коп. ;
• оплата за 24 робочих днів відпустки:
39,14 ? 24 = 939 грн 36 коп.
Звідси недоплата у сумі 126 грн. тільки одній працюючий особі.
Ці зміни із 25,6 роб. днів до 29,5 календ. днів нічим не були обґрунтовані. Постанова КМУ № 140 від 22 березня 1992 р. була направлена на обкрадання працюючих громадян.
Сьогодні діє Порядок обчислення заробітної плати від 8 лютого 1995 р. № 100 з відповідними змінами за наступною методикою (вихідні для рішення ті ж — 12000 грн /рік).
Звідси визначення середньоденної оплати: [(12000 грн /рік:(365 кал. дні – 10 свят.)] = 33 грн 80 коп;
Оплата відпустки за 24 календарні дні:
33,80 ? 24 кал. дн. = 811 грн 20 коп.
Таким чином, Порядок обчислення заробітної плати від 8 лютого 1995 р. № 100 і Постанова Кабінету Міністрів України від 21 березня 1992 р. № 140 різні за методикою розрахунків відпускних, але ідентичні за одержаним результатом (середньоденна оплата відповідно: 33,89 грн і 33,80 грн).
Якщо нарахувати відпускні за робочими днями, виходячи із розрахунку, наприклад у 2005 р. — 252 роб. дні, то середньомісячна кількість робочих днів становить 21 робочий день (252:12).
Виходячи з вищевикладеного оплата відпустки за 24 роб. дні становитиме:
• оплата за один роб. день [(12000 грн /рік:12): 21 роб. день)] = 47 грн 62 коп.;
• оплата відпустки за 24 робочі дні
47,62 ? 24 роб. дн. = 1142 грн 88 коп.
Таким чином оплата відпустки за календарними днями обраховує працівника за кожний день (у наведеному прикладі із роз-
рахунку середньомісячної оплати 1000 грн) на 13 грн 82 коп., а за 24 роб. дні — на 331 грн 68 коп. ; тобто майже на 41 %.
Якщо звернутися до законодавчої бази з оплати днів лікарняних, то ніяких змін з часів Радянської доби до сьогодення не відбулося. Оплата за листками непрацездатності здійснюється за робочими днями, а не за календарними (субота і неділя не оплачується), хіба що змінено на гірше вихідні для визначення середньої заробітної плати замість двох попередніх місяців до шести.
Згідно з постановою правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 01.11.2001 р. № 43 середньомісячна заробітна плата для обчислення страхових виплат застрахованій особі розраховується шляхом множення суми середньоденної (середньогодинної) заробітної плати, розрахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266, на середньомісячну кількість робочих днів (годин) на рік в залежності від тривалості робочого тижня на підприємстві, в установі, організації.
Висновки. Враховуючи зазначене на думку автора, є вирішення існуючої проблеми — перегляд відповідної законодавчої бази, пов’язаної з наданням відпусток працюючим громадянам України не в календарних днях, а в робочих, що різко збільшує оплату днів відпустки (у наведеному прикладі — на 40%). Цей висновок підтверджується ще й тим, що заробітна плата (оклади, відрядна тощо) нараховується не за календарні дні, а за робочі.
ЛІТЕРАТУРА
1. Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 2 листопада 2000 р. № 2073-ІІІ, від 6 лютого 2003 р. № 140-IV, від 10 липня 2003 р. № 1096-IV, від 10 липня 2004 р. № 1114-IV, від 22 жовтня 2004 р. № 2128-IV, від 12 січня 2005 р. № 2318-IV.
2. Порядок № 100
— Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 р.
3. Справочник экономиста — Справочник экономиста промышленного предприятия. — М.: Экономика, 1974.
— С. 459.
4. Закон про непрацездатність. — Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням» від 18 січня 2001 р. № 2240-ІІІ. Стаття надійшла до редакції 15.01.2006 р.УДК 657.6 Б. Ф. Усач, д-р екон. наук, професор Львівський банківський інститут НБУ
