Posibniki.com.uaФінансиВалютне регулювання та контроль3.1. Поняття валютних операцій та види їх


< Попередня  Змiст  Наступна >

3.1. Поняття валютних операцій та види їх


 

Функціонування валютного ринку нерозривно пов’язане зі здійсненням валютних операцій. Згідно зі ст. 1 ДКМ до валютних операцій належать:

 

- операції, повязані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резиден-тами у валюті України;

 

- операції, повязані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборго-ваностей та інших зобовязань, предметом яких є валютні цін-ності;

 

- операції, повязані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і переси-ланням за її межі валютних цінностей.

Правила торгівлі іноземною валютою1 дають розширене трактування операцій з іноземною валютою (рис. 3.1).

Класифікація операцій з іноземною валютою

 

Поточними торговельними операціями в іноземній валюті є такі:

 

- розрахунки між юридичними особами-резидентами і юри-дичними особами-нерезидентами під час здійснення зовнішньо-економічної діяльності за торговельними операціями;

 

- розрахунки між юридичними особами-резидентами на тери-торії України за умови наявності індивідуальної ліцензії Націо-нального банку;

 

- розрахунки між юридичними особами-нерезидентами та юридичними особами-резидентами через юридичних осіб-резидентів (посередників) відповідно до договорів (контрактів, угод), що укладені згідно із законодавством України;

 

- інші розрахунки, що здійснюються відповідно до законодав-ства України.

 

Поточними неторговельними операціями в іноземній валюті є такі:

 

- перекази заробітної плати,  стипендій,  пенсій,  аліментів, державної допомоги, матеріальної допомоги , допомоги родичів, благодійної допомоги, виплат і компенсацій, включно з виплата-ми з відшкодування шкоди, заподіяної робітникам унаслідок ка-ліцтва, професійного захворювання або іншого ушкодження здо-ров’я, що пов’язано з виконанням ними трудових обов’язків;

 

- виплати готівкової іноземної валюти за платіжними карт-ками;


- купівля за рахунок коштів, розміщених на поточному рахун-ку, чеків, що виражені в іноземній валюті;

 

- виплати на підставі вироків, рішень, ухвал і постанов судо-вих, слідчих та інших правоохоронних органів;

 

- платежі, що пов’язані зі смертю громадян; платежі, пов’язані із судовими витратами, зі слідчими та нотаріальними діями, платежі з відшкодування витрат судовим, но-таріальним, слідчим та іншим правоохоронним органам, а також сплата державного мита, податків, зборів та інших обов’язкових платежів, пов’язаних із виконанням зазначених дій і розглядом судових справ;

 

- оплата зборів, мита та дій, пов’язаних з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності;

 

- оплата за рахунок коштів фізичних осіб витрат на лікування громадян у медично-профілактичних закладах іншої держави;

 

- оплата за рахунок коштів фізичних осіб навчання в навчальних закладах, стажування в закладах іншої держави;

 

- оплата за рахунок коштів фізичних осіб участі в міжнарод-них конгресах, симпозіумах, семінарах, конференціях, спортив-них і культурних заходах, виставках, ярмарках, а також в інших міжнародних зустрічах;

 

- оплата витрат на придбання літератури та передплатних видань, що виходять друком за кордоном;

 

- оплата витрат, пов’язаних із відрядженням за кордон; оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні; платежі у зв’язку з прийняттям спадщини;

 

- перекази на утримання дипломатичних, офіційних представництв та інших представництв юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю;

 

- виплата авторських винагород фізичним особам; виконання зобов’язань за укладеними договорами з юридичними особами-нерезидентами стосовно відшкодування їм витрат, здійснених ними на користь фізичних осіб-резидентів, які тимчасово перебувають за межами України, як оплата праці або інших витрат, пов’язаних із виконанням ними професійних обов’язків;

 

- перекази вступних і членських внесків до міжнародних ор-ганізацій.

 

Валютними операціями, повязаними з рухом капіталу, є такі:

 

- надання й отримання резидентами фінансових кредитів і позик;

 

- операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за гарантіями, поруками та заставою;

 

- операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за лізингом; операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за факторингом;

 

- здійснення прямих інвестицій в Україну; здійснення резидентами прямих інвестицій за межі України;

 

- здійснення портфельних інвестицій в Україну; здійснення резидентами портфельних інвестицій за межі України;

 

- виплата прибутків, доходів та інших коштів, отриманих іноземними інвесторами від прямих інвестицій та розміщених серед нерезидентів цінних паперів українських емітентів;

 

- операції з цінними паперами; розміщення коштів на вкладних (депозитних) рахунках;

 

- перекази для здійснення розрахунків, пов’язаних з експортом та імпортом продукції, робіт, послуг, які передбачають від-строчення платежу на термін понад 90 днів (комерційні кредити); міжнародні перекази за угодами, пов’язаними з накопиченням пенсійних активів;

 

- інші валютні операції, які не є поточними.

 

До валютно-обмінних операцій з іноземною валютою і до-рожніми та іменними чеками (валютно-обмінні операції) на-лежать:

 

- купівля у фізичних осіб-резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

 

- продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

 

- зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикорис-таних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;

 

- купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валю-ту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;

 

- конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іно-земної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;

 

- прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

 

Відповідно до термінів здійснення валютні операції, тобто угоди з купівлі та продажу іноземної валюти, поділяють на «ка-сові» та «строкові». Відображаючи сутність двох різновидів ва-лютних угод, таку класифікацію необхідно доповнити розмежу-ванням операцій щодо механізму їх здійснення для конкретних видів угод з іноземною валютою, які застосовуються в міжнарод-ній практиці (рис. 3.2).

Класифікація валютних операцій щодо строків та механізму здійснення

 

Розвиток засобів телекомунікацій, системи електронних між-банківських переказів спричинив появу короткострокових конвер-сійних операцій (угод типу overnight) «тод» (today) та «том» (tomorrow). Розрахунки за угодами «тод» здійснюють у день укла-дання угоди. Вони вельми поширені в операціях гривня/долар на внутрішньому валютному ринку України між комерційними бан-ками. Розрахунки за угодами «том» проводяться наступного дня після укладання угоди. Ці угоди також активно використовують українські комерційні банки в операціях гривня/долар на внутріш-ньому ринку.

 

Угоди, які передбачають надходження валюти на другий ро-бочий день від дня укладання угоди, мають назву «спот» (spot). Курс спот відображає те, наскільки високо оцінюється національна валюта за межами даної країни на момент проведення операції. Він є підґрунтям для проведення всіх інших операцій, пов’язаних з купівлею чи продажем валюти.

 

За здійснення валютних операцій дуже важливим є точне встановлення дати надходження валюти — «дати валютування» для забезпечення принципу компенсованої вартості, на підставі якого діє валютний ринок. Сутність принципу полягає в тому, що жодна зі сторін-учасниць обмінної угоди не надає кредиту іншій. Практично це має означати, що в той день, коли, наприклад, банк в Україні виплачує гривні, французький банк має виплатити екві-валент у франках.

 

Оскільки короткострокові угоди є основним чинником визна-чення ліквідності, відповідний обсяг цих угод, як правило, пере-вищує обсяг коштів, що використовуються в операціях із трива-лішим терміном. Проте в Україні існує об’єктивна необхідність розвитку строкового ринку. Адже за своїм призначенням він має слугувати механізмом страхування фінансових ризиків за умов нестабільної економічної кон’юнктури. Функціонування цього ринку дає змогу суб’єктам господарювання максимально мінімі-зувати свої ризики. Привабливим він є й тому, що пропонує ви-сокоприбуткові інструменти інвестування вільних коштів.

 

СТРОКОВІ ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ

 

Форвардна угода є однією з перших форм строкового кон-тракту, який виник як реакція на значні коливання цін. Використан-ня форвардних угод у чистому вигляді на українському валютному ринку поки що поширення не набуло, але фахівцями Національного банку України (НБУ) вже розроблено пакет нормативних та інстру-ктивних матеріалів для впровадження термінових валютних операцій у практику. Зокрема, постановою Правління Національного банку України від 07.07.1997 року № 216 затверджено «Правила випуску та обігу валютних деривативів», які регулюють механізм випуску та обігу форвардних валютних контрактів в Україні.

 

Операції форвард найчастіше укладають у міжбанківській то-ргівлі іноземною валютою, і вони являють собою угоди , укладені поза межами біржі між двома сторонами про майбутнє постачан-ня предмета контракту. Форвардний валютний контракт забезпе-чує захист від ризику значних втрат, якщо вдаліші методи захис-ту, якими є узгодження надходжень та платежів в іноземній валюті , недоступні. Захист від несприятливих змін валютних курсів — реальна перевага форвардних валютних контрактів над угодами «спот».

 

Форвардна угода купівлі-продажу іноземної валюти передба-чає такі умови:

 

— курс угоди фіксується в момент її укладання;

— передання валюти здійснюється через певний період (най-поширенішими є терміни один, три, шість місяців, рідше — рік);

— у момент укладання угоди жодні застави не переводяться. Наголосимо, що після укладання форвардний валютний контракт стає обов’ язковим до виконання. Банк має наполягти на то-му, щоб клієнт дотримувався його, інакше банк матиме експози-цію в цій валюті. Якщо банк уклав нерозривну угоду купівлі чи продажу іноземної валюти клієнтові в майбутньому, то він всту-пає в угоду не лише з клієнтом, а й із зовнішнім валютним рин-ком. Це означає, що банк має забезпечити покриття за будь-якою форвардною контрактною угодою, яку він укладає з клієнтом на валютному ринку, шляхом урівноваження своїх позицій (позиція ділера на кінець дня чи періоду має бути врівноваженою, тобто суми придбаної та проданої іноземної валюти балансуються).

 

За форвардних угод існує низка додаткових ризиків, що зму-шує бути уважнішим , ніж у разі операцій спот, оскільки форвар-дний курс є не лише прямим відображенням сильних чи слабких позицій валют, він також враховує різницю відсоткових ставок. Цим пояснюються іноді його більш різкі коливання порівняно з курсом спот. Проте ці недоліки нівелюються можливістю по-криття ризиків на ринку форвардних операцій, що допомагає ви-значати вартість майбутніх активів і пасивів.

 

Одним із найуспішніших і водночас найсуперечливіших ново-введень на світових фінансових ринках в останні десятиліття ста-ла торгівля фінансовими ф’ючерсами. На сучасному етапі розви-тку економіки України чи не основним активом, який задовольняє ці вимоги, є курс долара США стосовно гривні. У світовій торгівлі строковими контрактами частка ф’ючерсів на валюти різних країн досить значна і є важливим елементом у ре-гулюванні міжнаціональних валютних ринків.

 

Серед потенційних учасників, які становлять підґрунтя ринку ф’ючерсних контрактів на долар США, можна назвати господар-ські суб’єкти, що здійснюють експортно-імпортні операції, а та-кож банки, які їх обслуговують і для яких існує необхідність у точнішому визначенні майбутнього курсу долара на момент ви-конання своїх контрактів з метою планування прибутку при екс-порті та витрат при імпорті. Крім того, наявність коливання кур-су є привабливим моментом для інших учасників ф’ючерсного ринку. Це, як правило, невеликі комерційні структури, що опе-рують відносно невеликими сумами і ставлять собі за мету отри-мання прибутку на коливанні курсу, а точніше — на правильно-му передбаченні його. Такі учасники роблять ринок ф’ючерсних контрактів високоліквідними, оскільки для прогнозування змін курсу здійснюють чималу аналітичну роботу і беруть участь у торгах щоденно. Таким чином, нині в економіці України є всі умови для успішного розвитку ринку ф’ючерсних контрактів у вигляді наявності такого базового активу строкової торгівлі, як курс долара США і потенційних великих і дрібних учасників то-ргів цим активом.

 

Одним із видів строкових угод є опціон — двостороння угода щодо передання прав (для покупця) і зобов’язань (для продавця) купити або придбати певний актив за фіксованим курсом у напе-ред узгоджену дату або впродовж певного періоду.

 

Ринок валютних опціонів набув значного поширення у сере-дині 1970-х років, після введення в більшості країн плаваючих валютних курсів (із березня 1973 року).

 

Валютний опціон — це контракт, який дає право (не обов’язок) одному з учасників угоди купити чи продати певну кі-лькість іноземної валюти за фіксованою ціною впродовж певного періоду часу, тоді як інший учасник за грошову премію зо-бов’язаний за необхідності забезпечити реалізацію цього права (продати чи купити іноземну валюту за зумовленою ціною). Оп-ціон є чинним лише до певної наперед визначеної дати (дата екс-пірації), після якої опціон не може використовуватися. Хоча оп-ціон укладається на різні активи, він може не передбачати реальної поставки об’єкта опціонного контракту. Такий опціон називають розрахунковим.

 

Покупець чи продавець опціону виходить з умов звичайної строкової угоди. Є кілька видів опціонів, і взаємний опціон є ли-ше марнуванням часу й уже давно не використовується в опера-ціях із валютами. Застосовуються лише опціони покупця та про-давця, хоча в роботі професійного ділера вони також трапляються рідко.

 

Причиною такої недовіри з боку професіоналів є те, що вони, укладаючи опціон, не враховуючи при цьому сприятливого пере-бігу подій, не зможуть виконати свою роботу на високому рівні. Інша річ, коли йдеться про реальний комерційний контракт, на підставі якого укладено опціонну угоду. Так, наприклад, опціон буде конче вигідним, коли неможливо точно визначити дату від-правки чи надходження товару в процесі експорту або імпорту.

 

Опціонні угоди можуть укладатися на тривалі періоди, але дуже часто опціонний період обмежений мінімальним проміжком часу, хоча за деякими експортними операціями при страхуванні вартості товару виробничого призначення ці терміни можуть ся-гати шести місяців.

 

На відміну від іншого виду строкової угоди — форварду, оп-ціонний контракт не є обов’язковим до виконання. Його власник може вибрати один із трьох варіантів дій: виконати опціонний контракт; залишити контракт без виконання; продати його іншій особі до завершення терміну опціону. Завдяки можливості мане-врувати за умов зміни валютних курсів опціонний контракт може бути куплений як з метою отримати дохід за руху обмінного кур-су в сприятливому напрямі, так і з метою страхування від валют-ного ризику за несприятливого валютного курсу.

 

Одним із найпоширеніших фінансових інструментів, що його використовують банки для управління своїми активами і пасива-ми , є своп (swap). Подібно до форвардних угод, ф’ючерси, опціо-ни та свопи дають змогу, по-перше, страхувати відсоткові ризи-ки, тобто зменшити можливі збитки в результаті несприятливих змін економічного середовища, і, по-друге, отримати дохід, беру - чи на себе відсотковий ризик, сумірний з очікуваним прибутком.

 

У плані укладення угод операції своп можна визначити як широку групу фінансових операцій, у процесі яких контрагенти одночасно купують і продають права на грошові потоки, які різ-няться за кодом валют, базисом обчислення відсоткової ставки та низкою інших показників.

 

На відміну від інших операцій, які виникли і набули неабияко-го розвитку у 1980-х роках, угоди своп не стали результатом при-стосування до жодної власної зміни умов обігу. Нагромадивши певний потенціал досвіду залучення й інвестування коштів, стра-хування ризиків, які при цьому виникали , угоди своп продемонс-трували здатність фінансового ринку до якісних змін механізму свого функціонування. Ця риса угод своп забезпечила їм надзви-чайне зростання обсягів упродовж останніх п’ятнадцяти років. За своїми розмірами ринок свопів перевищив сукупність усіх рин-ків нових інструментів, що з’явилися останніми десятиліттями.

 

Гнучкість технології проведення своп-операцій привертає ува-гу не лише фінансових інститутів, а й промислових компаній та державних органів. Для них операції своп стали складовою інди-відуальної програми залучення й розміщення коштів та управ-ління ризиками.

 

Операція своп — це одночасне придбання і продаж іноземної валюти на приблизно рівні суми за умови розрахунків за ними на різні дати, тобто валютний своп — це комбінація двох конвер-сійних угод із валютами на умовах спот і форвард. Передусім слід зазначити , що операції своп майже цілком усувають валют-ний ризик. Це протилежне тому , коли за операціями спот і анти-спот ми мали чистий валютний ризик. І хоча валюта купується і продається одночасно за умови розрахунків на різні дати, й тео-ретично можна сказати, що кожна з цих операцій є окремою, на практиці операції своп використовують лише як базу для строко-вих угод. Таким чином, якщо непокрита позиція виникає лише через різницю розрахункових дат, то за умов розвиненого ринку вона легко може бути зменшена або повністю покрита (придбану чи продану валюту на різні розрахункові дати можна продати чи купити, фактично утворюючи зворотний своп). 


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
3.3. Регулювання торгівлі іноземною валютою
3.4. Регулювання діяльності банків на валютному ринку
РОЗДІЛ 4. РЕГУЛЮВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ ЗА ЗДІЙСНЕННЯМ ПОТОЧНИХ ТОРГОВЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ
4.1. Порядок здійснення поточних торговельних операцій
4.2. Організаційно-правові засади зовнішньо економічної діяльності в Україні
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki