В економічній науці сформувалися кілька теорій підприємства (фірми), що розширює наше уявлення про цей головний суб’єкт господарювання і водночас дає підстави стверджувати про їх еволюцію відповідно до змін, що відбуваються у середовищі ринкової економіки.
Теорія фірми — це теорія, що вивчає природу, межі і внутрішню організацію фірми, джерела та механізми створення її конкурентних переваг.
За твердженням деяких учених-економістів , саме ця теорія покликана дати відповідь на ключове запитання менеджменту: чому одні фірми мають кращі економічні результати, ніж інші в тій же галузі і в тих самих інституціональних умовах?
Виникнення класичної економічної теорії та маржиналістської економічної теорії зумовило появу класичної теорії підприємства, яку назвати цільною теорією в повному розумінні цього слова можна з певною умовністю, оскільки вона розвивалася лише в межах технологічної концепції існування виробничої організації.
За А. Смітом 2 , виникнення фірм пов’язане з розвитком торгівлі, поглибленням суспільного поділу праці і зростанням масштабів виробництва. Він стверджував, що в економіці діють конкурентні фірми, які самі визначають рівень ціни на свій товар, і монопольні фірми, що існують завдяки особливим, лише їм притаманним умовам, або завдяки підтримці держави.
У розвиток класичної теорії фірми значний вклад внесли А. Маршалл і Дж. Хікс. Зокрема, А. Маршалл, як це наголошують автори підручника «Економіка підприємств» , увів поняття «організація виробництва», зробив спробу зіставити управлінські структури різних фірм бізнесу і тим самим виділив як фактор виробництва підприємницькі здібності. Дуже важливо й те, що, розвиваючи технологічну концепцію, саме А. Маршалл виявив залежність між розміром організації та економією на масштабах виробництва.
1
Бухвалов А. В. Эволюция теории фирмы и ее значение для исследования менеджмента / А. В. Бухвалов, В. С. Катькало // Российский журнал менеджмента.
— 2005. — Т. 3. — № 1. — С. 75-84.
2
Смит А. Исследования о природе и причинах багатства народов. Т. 1 / А. Смит. — М.-Л.: Госсоц-экон. изд-во, 1935. — 371 с.
3
Економіка підприємств : підручник / М. Г. Грицак, В. М. Колот, О. Г. Медрул [та ін.] ; за заг. і наук. ред. Г. О. Швиданенко. — [вид. 4-те, переробл. і доп.]. — К. : КНЕУ, 2009. — 816 с. структуру, розподіл), при цьому головною метою фірми вважав збільшення прибутку за обмеження витрат виробництва, тоді як мету споживача (індивіда) він вбачав у максимізації корисності за заданого бюджетного обмеження. Історично першою теорією фірми, що відповідає вимогам теоретичних концепцій, є неокласична теорія (Л. Вальярас, А. Маршалл), яка розглядає фірму як «чорну скриньку» з витратами ресурсів на вході і випуском продукції на виході. За такого підходу до трактування фірми як економічної одиниці увага зосереджується не на тому, що відбувалось в її внутрішньому середовищі, а на тому, що відбувається на межі із зовнішнім середовищем.
Тому цілком логічним вважається, що основним завданням фірми був пошук шляхів ефективного розміщення обмежених ресурсів, аналіз і оцінка ринку та максимізація прибутку. При цьому зв’язок між факторами і продуктами описувався виробничою функцією, що моделювала ефекти заміни одних факторів на інші без урахування якості управління й організації фірми, бо вважалося, що вони відображаються у цій виробничій функції.
Отже, основне завдання підприємства, за неокласичною теорією, полягало у визначенні раціональних обсягів і структури ресурсів, за яких досягався б максимальний обсяг виробництва продукції і максимізувався прибуток як основний критерій ефективності його діяльності.
Безумовно, тлумачення підприємства як структури, що трансформує економічні ресурси в економічні ефекти (блага), є слушним, проте недостатнім для повного розкриття його сутності. Адже за неокласичного підходу власники фірм мають на меті максимізувати свою корисність, а інтереси інших зацікавлених сторін вважалися другорядними.
Ця модель розглядає трансакційні витрати як неістотні або ж ураховані у виробничій функції, а самі контракти — як неструктуровані об’єкти, хоч в дійсності це не так. При цьому також треба мати на увазі, що неокласична теорія розглядає підприємство як приватне підприємство, в якому власник водночас є й менеджером, а отже, не має потреби розділяти власність і контроль на підприємстві.
Тому справедливим можна вважати висновок про те, що нині окремі припущення неокласичної теорії підприємства є нереалістичними і не можуть бути корисними для формування сучасної моделі корпоративного управління, оскільки ігнорують життєво необхідні зв’язки з іншими заінтересованими сторонами.
Крім того, на сьогодні не є реалістичною умова функціонування підприємства на ринку досконалої конкуренції, який містить усю необхідну інформацію, що симетрично розподіляється між усіма його учасниками.
