Posibniki.com.ua Менеджмент Управлінський облік 9.7. Поняття про трансфертні ціни та їх застосування


< Попередня  Змiст  Наступна >

9.7. Поняття про трансфертні ціни та їх застосування


 

Коли до підрозділів ставляться як до центрів відповідальності зокрема як до центрів прибутку чи інвестицій, їх оцінюють на основі операційного прибутку та рентабельності інвестицій. І, як наслідок, продукція, що відпускається одним підрозділом іншому, є доходом для підрозділу, який продає, і витратами для підрозділу, який купує.

 

Трансфертне ціноутворення впливає як на підрозділ, так і на організацію в цілому . Це відбувається через вплив на показники результативності підрозділу, прибуток організації в цілому й автономію підрозділу. Відповідно система трансфертного ціноутворення має задовольняти трьом цілям: точне оцінювання результатів діяльності, узгодженість цілей та збереження автономії підрозділу. Точне оцінювання результатів діяльності означає, що жоден менеджер підрозділу не повинен одержувати вигоду за рахунок другого (у тому розумінні, що один підрозділ поліпшує свою результативність, тоді як справи іншого погіршуються).

 

Питання про трансферні ціни виникає у випадку, коли підрозділи підприємства мають можливість крім використання продукції чи послуг усередині підприємства закуповувати їх зовні. В свою чергу, постачаючі підрозділи мають можливість продавати їх продукцію на сторону.

 

Зрозуміло, що з точки зору інтересів організації, досить важливо здійснювати зовнішні закупки або продажі лише за умови підвищення загальної прибутковості організації.

 

Узгодженість цілей означає, що менеджери підрозділів вибирають такі дії, які збільшують загальні прибутки організації. Автономія означає, що центральне керівництво не повинно перешкоджати свободі прийняття рішень менеджерами підрозділів.


Одним з принципів трансфертного ціноутворення є підхід альтернативних витрат, який передбачає врахування інтересів як підрозділу, що продає, так і підрозділу, який купує. Підхід альтернативних витрат досягає цієї мети за допомогою визначення мінімальної ціни, на яку погодиться підрозділпродавець, і максимальної ціни, яку згоден заплатити підрозділпокупець. Мінімальна і максимальна ціни відповідають можливим або альтернативним витратам за внутрішнього відпуску продукції. Для кожного з підрозділів вони визначаються таким чином:

 

1.Мінімальна трансфертна ціна — це така ціна, котра не збіднюватиме підрозділ, який продає, якщо буде продано продукт або надано послугу внутрішньому підрозділу порівняно з тими умовами, коли продукт або послуги були б продані зовнішній стороні.

 

Вона повинна відшкодувати суму змінних витрат на одиницю продукції підрозділупродавця і вигоду, яку цей підрозділ втрачає внаслідок відмови від продажу даної продукції зовнішнім покупцям.

 

2.Максимальна трансфертна ціна — це така ціна, яка не збіднює підрозділ, що купує, при купівлі вхідних ресурсів у внутрішнього підрозділу порівняно з умовами, коли той самий продукт або послугу було б придбано у зовнішньої сторони. Тобто цей підхід визначає, за яких умов може відбутися внутрішній відпуск. Зокрема , продукт має бути відпущено або послугу надано внутрішньо кожного разу , коли альтернативні витрати (мінімальна ціна) підрозділу, що продає, менші за альтернативні витрати (максимальну ціну) підрозділу, який купує. Саме таким визначенням цей підхід гарантує, що жоден з менеджерів підрозділів не залишатиметься в програші при внутрішній передачі, тобто загальні прибутки підрозділів не зменшаться через внутрішній відпуск. Якщо зовні існує ринок досконалої конкуренції, то для продукту , що відпускається, справжньою трансфертною ціною є ринкова ціна.

 

Проте фактично ринки з досконалою конкуренцією рідко мають місце. Коли існує ринок недосконалої конкуренції для продукту або напівфабрикату, ринкова ціна може стати неприйнятною. У цьому разі практично альтернативною можуть бути договірні трансферні ціни. Для визначення меж для цін, що обговорюються, можна використовувати альтернативні витрати. Наприклад, якщо йдеться про продаж продукту на ринку за ціною 22 грн, а у складі змінної собівартості продукту — 2 грн змінних витрат на збут, яких можна позбутися при внутрішньому відпуску (витрати на транспорт, упаковку тощо), то мінімальною трансфертною ціною може бути 20 грн, а максимальною — 22 грн. Конкретна ціна встановлюється у межах обох цін на підставі переговорів покупця і продавця.

 

Трансфертне ціноутворення може відбуватися також на основі собівартості. Розрізняють три методи такого ціноутворення:

 

  1. на основі повної собівартості;
  2. за повною собівартістю плюс націнка;
  3. за змінними витратами плюс фіксована доплата.

 

У всіх трьох випадках, щоб уникнути передавання неефективності від одного підрозділу до іншого, при визначенні трансфертної ціни повинні використовуватися нормативні витрати.

 

Що стосується вибору між повною та неповною собівартістю, то тут слід виходити з конкретних обставин. Зокрема, для центрів витрат більш прийнятною є ціна, основана на повній собівартості, тому що дозволяє відшкодувати всі виробничі витрати, включаючи постійні. Націнки або доплати дають можливість відповідному центру не лише відшкодувати власні витрати, але й отримати прибуток. Трансфертне ціноутворення на основі собівартості досить поширене, переважно завдяки простоті цих методів і об’єктивності. Крім того, в багатьох випадках відпуск товару між підрозділами має невеликий вплив на прибутковість будьякого з них. У цій ситуації може бути вигідніше використати прості методи, основані на витратах, ніж гаяти час і ресурси на ведення переговорів.

 

Цікавий механізм трансфертного ціноутворення у вертикально інтегрованих компаніях описує К. Уорд (14, с.279—286). Виходячи з того, що кожному підрозділу групи необхідно прагнути до максимального підвищення власної доходності, він пропонує трансфертну ціну (ТЦ) визначати шляхом додавання до змінних витрат на одиницю продукту (ЗВ1) очікуваної суми внеску на покриття постійних витрат і отримання певного рівня прибутку (В/П1). Тобто ТЦ = ЗВ1 + В/П1. Відповідно сума внеску обчислюється за формулою:

сума внеску обчис-люється за формулою

Порівняння трансфертної ціни з ринковими цінами на придбання та продаж продукту дозволяє вирішити проблему — виробляти чи купувати.


Будьякій вертикально інтегрованій компанії, яка використовує фінансові показники підрозділів , необхідно мати надійну систему внутрішніх трансфертних цін.

 

Останні використовуються переважно для прийняття і реалізації економічних рішень з питань розподілу ресурсів усередині групи, а також рішень про те, чи варто виконувати якунебудь функцію самостійно чи слід залучити зовнішніх постачальників та підрядчиків. У таких цінах повинні враховуватися релевантні, а не фактичні витрати. Це особливо важливо, коли основне призначення трансфертних цін полягає у формуванні продуктового портфеля компанії, що має найбільшу фінансову привабливість.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
9.9. Стратегічний управлінський облік
9.5. Облік і оцінка діяльності центрів прибутку
9.4. Облік і оцінка діяльності центрів доходу
9.3. Облік і оцінка діяльності центрів витрат
9.2. Принципи обліку, звітності й оцінки діяльності центрів відповідальності
Розділ 9. ОБЛІК І КОНТРОЛЬ ЗА ЦЕНТРАМИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)