Posibniki.com.ua Менеджмент Міжнародні організації Частина 2. 1.6. Поняття й види міжнародних організацій


< Попередня  Змiст  Наступна >

Частина 2. 1.6. Поняття й види міжнародних організацій


Спільний ринок

— це вже високий рівень інтеграції. Не тільки товари просуваються без перешкод через кордони; знято також бар’єри для руху робочої сили, послуг, капіталів. Швидко розвиваються й поглиблюються інтеграційні зв’язки, здійснюється спільна, узгоджена економічна політика.

Наприклад, цей тип інтеграції був притаманний Європейському економічному співробітництву (ЄЕС) у 1969—1992 pp. Саме ця організація отримала неофіційну назву «Спільний ринок». Слід зауважити, що повною мірою цього щаблю інтеграції поки що не досягла жодна інша міжнародна організація.

Економічний союз завершує структурну побудову економіки організації як єдиного інтеграційного об’єднання. На цьому етапі здійснюється єдина валютна політика, запроваджується спільна валюта, єдиний емісійний центральний банк.

Наприклад, на цьому етапі перебуває Європейський Союз із 1992 р. (після укладання Маастрихтської угоди).

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ТА ПИТАННЯ

ДЛЯ ДИСКУСІЇ

1. Структура та основні функції механізму регулювання МЕВ.

2. Яке місце міжнародних організацій у системі регулювання МЕВ?

3. Охарактеризуйте динаміку створення та історичні тенденції змін сутності міжнародних організацій.

4. Які основні типи міжнародних організацій у системі регулювання МЕВ?

5. Чому до міжнародних організацій вступають: а) держави; б) юридичні особи; в) фізичні особи?

6. Дайте свій прогноз розвитку міжнародних організацій різних типів.

7. Чому уряди розглядають членство в міждержавних організаціях як один із головних засобів здійснення своєї зовнішньої політики?

8. Чим пояснити той факт, що більшість міждержавних економічних організацій мають регіональний та субрегіональний характер?

9. Яка міждержавна економічна організація, на ваш погляд, буде більш впливовою — міжнародна чи наднаціональна? Чому? Наведіть приклади.

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

1. Стратегії розвитку національних економік за поглибленням міжнародних процесів.

2. Динаміка та фактори розвитку міжнародних інтеграційних союзів.

3. Дезінтеграційні процеси в сучасному світі: причини, масштаби, наслідки.

4. Особливості регіональної політики Європейського Союзу.

5. Особливості та специфіка інтеграційної стратегії Європейського Союзу.

6. Передумови інтеграції України у світове господарство.

7. Особливості та ефективність регіонального співробітництва України.

ТЕСТОВІ ВПРАВИ

1. Серед наведених загальних принципів міжнародного економічного співробітництва знайдіть один, який не є загальним: а) принцип мирного співіснування; б) принцип суверенної рівності держав; в) принцип найбільшого сприяння в торгівлі; г) принцип сумлінного виконання міжнародних обов’язків; ґ) принцип взаємовигоди в економічних відносинах.

2. Серед наведених принципів міжнародного економічного співробітництва знайдіть один, який не є спеціальним: а) принцип юридичної рівності та неприпустимості дискримінації;

б) принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв’язків; в) принцип суверенітету держав над природними ресурсами; г) принцип взаємовигоди в економічних відносинах; ґ) принцип найбільшого сприяння в торгівлі.

3. Узгоджене скасування групою країн національних митних тарифів і запровадження загального митного тарифу та єдиної системи нетарифного регулювання торгівлі щодо третіх країн

називається: a) спільний ринок; б) зона вільної торгівлі; в) митний союз; г) економічний союз; ґ) преференційна торгова угода.

4. Спільний ринок — це та сходинка економічної інтеграції, на якій усуваються будь-які обмеження на взаємну торгівлю, скасовуються обмеження на переміщення товарів, послуг, капіталу тощо: а) так; б) ні.

5. До чинників європейської інтеграції можна віднести: а) прагнення економічного добробуту як гарантії демократії; б) забезпечення безпеки та миру; в) створення Спільного ринку; г) посилення європейського потенціалу та прагнення до самоутвердження у відносинах із супердержавами; ґ) усі відповіді правильні.

6. Що з наведеного нижче не є ознакою такої форми економічної інтеграції, як Спільний ринок? а) єдина система тарифів та квот відносно третіх країн; б) ліквідація обмежень на взаємну торгівлю; в) усунення обмежень на переміщення виробничих факторів (капіталу й робочої сили); г) єдність економічної та фінансової політики; ґ) усі відповіді правильні.

7. Митний союз — це така сходинка економічної інтеграції, коли усуваються будь-які обмеження на взаємну торгівлю, за-проваджується спільна система тарифів та квот відносно третіх країн, а також скасовуються обмеження на переміщення товарів, послуг, капіталу тощо: а) так; б) ні.

8. Міжнародні організації виконують такі функції: а) регулювальну; б) оперативну; в) інформаційну; г) консультативну; д) усі відповіді правильні.

9. Визначте, до якої категорії належить функція міжнародної організації, що визначає сфери відповідності інтересів держав-учасниць: а) головна; б) регулювальна; в) оперативна; г) контрольна.

10. Визначте, до якої категорії належить функція міжнародної організації, що встановлює стандарти поведінки: а) головна; б) регулювальна; в) оперативна; г) контрольна.

11. Визначте, до якої категорії належить функція міжнародної організації, що визначає відповідність фактичного стану справ в організації встановленим нормам і еталонам: а) головна; б) регулювальна; в) оперативна; г) контрольна.

12. Визначте серед цілей МВФ головну мету: а) спостереження за станом міжнародної валютної системи; б) підтримка загальної системи розрахунків; в) сприяння стабільності обмінних курсів валют; г) надання кредитів.

13. Серед наведених нижче організацій визначте організації загальної компетенції: а) ООН, ОЕСР, СНД, НАФТА; б) МВФ, СОТ, МТП, ІКАО; в) ООН, МВФ, ОЕСР, НАФТА; г) ОЕСР, МВФ, СОТ, ІКАО.

14. Серед наведених організацій визначте організації спеціальної компетенції: а) ООН, ОЕСР, СНД, НАФТА; б) МВФ, СОТ, МТП, ІКАО; в) ООН, МВФ, ОЕСР, НАФТА; г) ОЕСР, МВФ, СОТ, ІКАО.

15. Як називаються органи міжнародної організації, які здійснюють оперативні функції: а) вищі; б) пленарні; в) виконавчі; г) адміністративні; ґ) контрольні.

16. Хто є головним суб’єктом міжнародної конкуренції в сучасних умовах на світових ринках: а) ТНК; б) транснаціональні олігополії; в) міжнародні організації; г) транснаціональні банки; ґ) усі відповіді правильні.

17. Основні критерії типізації міжнародних організацій: а) членство суб’єктів; б) функціональна спрямованість; в) характер повноважень; г) порядок вступу; ґ) усі відповіді правильні.

18. Міжнародні організації, які утворюються на основі індивідуального або колективного членства суб’єктів, що не є офіційними представниками своїх урядів, — це: а) міждержавні організації; б) неурядові організації;

в) регіональні організації; г) глобальні організації; ґ) універсальні організації.

19. Міжнародні організації, які мають обмежені цілі, створені для співробітництва в одній галузі або охоплюють певний напрям діяльності, — це: а) міждержавні організації; б) спеціальні організації; в) регіональні організації; г) глобальні організації; ґ) універсальні організації.

20. Які міжнародні організації сприяють боротьбі з корупцією у транснаціональних комерційних операціях: а) СОТ; б) ООН; в) ЄС; г) ОЕСР; ґ) усі відповіді правильні.

21. Єдиною офіційною міжнародною організацією широкого профілю, яка об’єднує не тільки кількісно значну та відповідно однорідну групу держав, а й практично всі розвинуті країни, є: а) МВФ; б) СНД; в) СОТ; г) ОЕСР; ґ) Римський клуб.

22. Міжнародні економічні відносини реалізуються через їх суб’єктів: а) ООН, Світовий банк, МВФ; б) держави, приватних осіб, парламенти; в) політику, культуру, економіку, технологію; г) політику, населення, технологію; ґ) ТНК, міжнародні організації, уряди.

23. Стабільний інститут багатосторонніх відносин, який створюється щонайбільше трьома сторонами й має погоджені учасниками цілі, компетенцію та свої постійні органи, а такожінші специфічні політико-організаційні норми (статут, процедура, членство), — це: а) міжнародна конференція; б) організаційний інститут; в) ТНК; г) міжнародна організація; ґ) усі відповіді правильні.

СЛОВНИК КЛЮЧОВИХ ПОНЯТЬ

Відповідна організаційна структура міжнародної організації (постійні органи і штаб-квартира) — це ознака, що характеризує інституціональну будову міжнародної організації, ніби демонструє і підтверджує постійний характер організації та відрізняє її від численних інших форм міжнародного співробітництва. На практиці ця ознака виявляється в тому, що міжурядові організації мають штаб-квартири, членів в особі суверенних держав і необхідну систему головних (основних) та допоміжних органів. Зазвичай вищим органом організації є сесія (асамблея, конгрес), що скликається раз на рік (іноді раз на два роки). Виконавчими органами виступають ради, адміністративний апарат очолюється виконавчим секретарем (генеральним директором) організації. Практично всі організації мають постійні або тимчасові виконавчі органи з різноманітним правовим статусом і компетенцією.

Міжнародними міжурядовими організаціями можуть називатися також і міжнародні неурядові організації (INGOs), такі як міжнародні неприбуткові організації, чи мультинаціональні корпорації. Міжнародні міжурядові організації є важливим суб’єктом у публічному міжнародному праві, починають діяти після підписання певного взаємного договору, ратифікованого державами-учасницями.

Міжнародні міжурядові організації (англ. International Intergovernmental Organization (IGOs))

— це об’єднання трьох або більше незалежних держав відповідно до міжнародного права й на основі міжнародного договору, їхніх урядів, інших міжурядових організацій, спрямоване для здійснення співробітництва в політичній, економічній, культурній, науково-технічній, правовій та інших галузях, на вирішення певних спільних питань, організації проектів. Уряди діють від імені своєї держави та представляють її інтереси, дотримуючись поваги її суверенітету.

Наявність визначених цілей міжнародної організації — міжнародні організації створюються для координації зусиль держав у тій чи іншій профільній галузі, наприклад у політичній (ОБСЄ), військовій (НАТО), науково-технічній (Європейська організація ядерних досліджень), економічній (Європейський Союз), валютно-фінансовій (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд), соціальній (Міжнародна організація праці), у сфері медицини (Всесвітня організація охорони здоров’я) та інших сферах. Водночас на міжнародній арені є організації, уповноважені координувати діяльність держав практично в усіх сферах, наприклад, ООН. Таким чином, міжнародні організації поряд з іншими формами міжнародного спілкування (багатосторонні консультації, конференції, наради, семінари і т. д.) виступають органом співробітництва зі специфічних проблем міжнародних відносин.

Наявність прав і обов’язків міжнародної організації. Особливістю компетенції міжнародної організації є те, що її права й обов’язки похідні від прав і обов’язків держав-членів. Таким чином, жодна організація без згоди держав-членів не може вдатися до дій, що стосуються інтересів її членів. Права й обов’язки будьякої організації в загальній формі закріплюються в її установчому акті, резолюціях вищих і виконавчих органів, угодах між організаціями. Ці документи встановлюють і закріплюють наміри держав-членів та їхню волю щодо меж і сфер діяльності міжнародної організації, які надалі повинні бути нею реалізовані. Держави також мають право заборонити організації вдаватися до тих чи інших дій, і організація не може перевищити свої повноваження.

Норми права міжнародних організацій є переважно нормами договірного характеру, а саме право організацій — одна з найбільш кодифікованих галузей міжнародного права. Джерелами цієї галузі є установчі документи міжнародних організацій. Сюди входять Віденська конвенція про представництво держав у їхніх відносинах із міжнародними організаціями універсального характеру 1975 року, Віденська конвенція про право договорів між державами й міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 року, угоди про привілеї та імунітети міжнародних організацій та інші.

Повага до суверенітету держав-членів організації і невтручання у внутрішні справи

це основна функціональна ознака міжнародної організації, оскільки в процесі її діяльності держави, що є членами організації, мають рівні права й несуть рівні обов’язки як суб’єкти міжнародного права незалежно від розміру

своєї території, кількості населення, рівня економічного розвитку та інших характеристик держави. Втручання у внутрішні справи держави-члена організації не допускається, за винятком випадків, коли такою державою порушено міжнародні зобов’язання, взяті в рамках цієї організації відповідно до її статутних положень.

Самостійні міжнародні права й обов’язки міжнародної організації — незважаючи на те, що міжнародна організація наділяється державами-членами правами й обов’язками, у процесі діяльності вона набуває своїх, відмінних від інших, прав та мент організації повинен відповідати загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, насамперед принципам jus cogens. Якщо міжнародну організацію створено неправомірно або її діяльність суперечить міжнародному праву, установчий акт такої організації повинен бути визнаний неправомірним і дію його припинено в найкоротший термін.

обов’язків. Таким чином, мова йде про виникнення в міжнародної організації автономної волі, відмінної від волі держав-членів.

Створення міжнародної організації відповідно до міжнародного права — ця ознака має конституювальне значення, оскільки будь-яка міжнародна організація повинна бути створена на правомірній основі. Це означає, насамперед, що установчий доку

Створення міжнародної організації на основі міжнародного договору — зазвичай міжнародні організації створюються на основі міжнародного договору (статуту, конвенції, угоди, протоколу тощо). Об’єктом такого договору є поведінка сторін договору. Сторонами установчого акту міжнародної організації є суверенні держави, хоча в останні роки повноправними учасниками міжнародних організацій є також і міжурядові організації. Загалом установчий акт організації, правила процедури, фінансові правила та інші документи в сукупності складають внутрішнє право міжнародної організації.

Суб’єктами міжнародних економічних відносин є учасники відносин, які можуть активно та відносно незалежно діяти для забезпечення власних економічних інтересів. До них належать фізичні, юридичні особи, держава, міжнародні організації та деякі специфічні суб’єкти. рішень за спеціально розробленою процедурою. Кожна з міжнародних міжурядових організацій має свої правила процедури. Окрім того, юридичну чинність рішень, прийнятих у рамках між-

Установлення порядку прийняття рішень міжнародної організації та їх юридичної чинності — ця ознака свідчить про те, що в рамках міжнародної організації характерним є прийняття народної організації, встановлюють самі держави-члени міжнародної організації.

Під фізичними особами, які є суб’єктами МЕВ, розуміють окремих правоспроможних та дієспроможних індивідів, котрі виступають від свого імені (тобто не є представниками ніяких фірм чи організацій), мета яких — задоволення індивідуальних інтересів (наймані працівники, туристи, комерсанти-індивідуали).

Під юридичними особами, які є суб’єктами МЕВ, слід розуміти організації, фірми, корпорації, які існують постійно, мають власне майно, мають право купувати, володіти, користуватися й розпоряджатися об’єктами власності, право бути позивачем та відповідачем у суді, є носіями самостійної майнової відповідальності та займаються зовнішньоекономічною діяльністю (акціонерні, командитні товариства, товариства з обмеженою та необмеженою відповідальністю, одноосібні підприємства).

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ

1. Козак Ю. Г. Міжнародні організації : навч. посіб. / [Ю. І. Козак, В. В. Ковалевський та ін.]. — К. : ЦУЛ, 2007.

2. Кістерський Л. Україна і міжнародні валютно-фінансові організації / Л. Кістерський, А. Бурляй // Міжнародні фінанси : підр. / О. І. Рогач, А. С. Філіпенко, Т. С. Шемет [та ін.] ; за ред. О. І. Рогача. — К. : Либідь. — С. 712–727.

3. Кучик О. С. Міжнародні організації : навч. посіб. / [О. С. Кучик, І. Р. Суховолець, А. Б. Сельмах, Г. Литвин, А. Тюшка] ; Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. Факультет міжнародних відносин; за ред. О. С. Кучика. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2007. — 749 c.

4. Лук’яненко Д. Г., Поручник А. М., Антонюк Л. Л. Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку : моногр.: у 2 т.; за заг. ред. Д. Г. Лук’яненка, А. М. Поручника. — К.: КНЕУ, 2006.

— Т. І. — 816 с.

5. Міжнародні фінанси : підруч. / О. І. Рогач, А. С. Філіпенко, Т. С. Шемет [та ін.]; за ред. О. І. Рогача. — К. : Либідь, 2003. — С. 712—727.

6. Циганкова Т. М. Міжнародні організації : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / Т. М. Циганкова, Т. Ф. Гордєєва. — К. : КНЕУ, 2003. — 183 с.

РОЗДІЛ 2

СИСТЕМА ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ ТА МІЖНАРОДНЕ

ЕКОНОМІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

2.1. Історія створення, цілі та принципи діяльності Організації Об’єднаних Націй (ООН).

2.2. Формування бюджету ООН.

2.3. Організаційно-функціональна структура ООН.

2.3.1. Структура та діяльність Генеральної Асамблеї ООН.

2.3.2. Рада Безпеки ООН.

2.3.3. Рада з Опіки ООН.

2.3.4. Міжнародний Суд.

2.3.5. Секретаріат ООН.

2.3.6. Економічна та Соціальна Рада (ЕКОСОР).

2.4. Регіональні комісії ООН.

2.4.1. Європейська економічна комісія (ЄЕК).

2.4.2. Економічна та соціальна комісія для Азії й Тихого океану (ЕСКАТО).

2.4.3. Економічна комісія для Латинської Америки та Карибського басейну (ЕКЛАК).

2.4.4. Економічна комісія для Африки (ЕКА).

2.4.5. Економічна та соціальна комісія ООН для Західної Азії (ЕСКЗА).

2.5. Спеціалізовані установи ООН.

2.6. Фонди, програми та робочі органи ООН.

2.7. Участь України в діяльності ООН.

2.7.1. Основні аспекти діяльності ПРООН в Україні.

2.7.2. Діяльність Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.

2.7.3. Діяльність Фонду народонаселення ООН (ФН) в Україні.

2.7.4. Місія Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) в Україні.

Після вивчення розділу студенти повинні знати: ? історичні етапи становлення та розвитку ООН; ? головні органи та структуру діяльності ООН; ? основні регіональні комісії ООН; ? принципи діяльності фондів, програм та робочих органів ООН;

? оцінку перспектив співробітництва України з ООН.

Також студенти повинні вміти: ? дійти власних висновків та виробити рекомендації щодо перспектив діяльності фондів і програм ООН в Україні.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
2.2.Формування бюджету ООН
2.3.Організаційно-функціональна структура ООН
2.3.2. Рада Безпеки ООН
2.3.3. Рада з Опіки ООН
2.3.5. Секретаріат ООН
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)