Одним з інструментів ідентифікації типу ринкової структури є оцінка концентрації виробників, під якою розуміють кількість продавців на галузевому ринку та ступінь їх впливу на ціну. Найбільша концентрація характерна для ринку чистої монополії, коли єдиний продавець визначає параметри ринкового процесу. Найменша концентрація характерна для ринку досконалої конкуренції, на якому окремий учасник ринку своїми діями не може вплинути на параметри ринкової рівноваги. За фіксованої кількості фірм концентрація тим вище, чим сильніше різняться між собою фірми за розмірами.

Показники концентрації виробників

Визначення показників концентрації основане на співвідношенні розміру фірми з розміром ринку, на якому воно функціонує. Це, як правило, визначається на основі показників: частки доданої вартості фірми у доданій вартості у цілому по галузі; частки обсягу виробництва (продаж) фірми у загальному обсязі виробництва (продаж) по галузі; частки чисельності зайнятих на фірмі у загальній кількості зайнятих у галузі; частки вартості активів фірми у загальній вартості активів фірм галузі тощо. За умови, що продукти діяльності фірми відно

1

Теорія квазіконкурентних ринків була запропонована у 1982 р. американськими вченими В. Баумолем, Р. Віллігом, Г. Демзецом, Д. Панзаром.

сяться до різних підгалузей і ринків, коректнішою вважається оцінка рівня концентрації за часткою обсягу продажу фірми в ринковому обсязі реалізації.

В економічній теорії і практиці не існує єдиного показника рівня концентрації в галузі. Їх можна поділити на прямі — ті, які безпосередньо показують ступінь впливу фірми на ринок, та непрямі — ті, які характеризують ринкову ситуацію в цілому, на підставі чого можна визначити ступінь незалежності фірми при прийнятті ринкових рішень. Показники першої групи отримали назву показників ринкової влади, до них належать індекс Бейна, індекс Тобіна, Індекс Лернера; показники другої групи — індекс Херфіндаля

—Хіршмана, індекс концентрації, дисперсія ринкових часток, коефіцієнт Джинні. У різних дослідженнях і для різних цілей можуть використовуватися різні показники концентрації продавців на ринку. де Y і

CR = ? = k i i Y

1 ,(2.2) концентрації= i

1 Індекс концентрації (concentraction ratio-CR і ) визначається як сумарна ринкова доля k фірм із найбільшими обсягами продажу: CR = ? = k i i Y

— ринкова доля i-ой фірми в галузевому обсязі продажів;

k —кількість фірм, для яких розраховується показник (k =2, 4, 8 і т.д.).

Для однакової кількості виробників, чим більшим є значення даного показника, тим більшою є ринкова влада найбільших фірм, тим вищим є рівень концентрації на ринку. Використання цього показника отримало широке розповсюдження, що пояснюється його наочністю та простотою.

Недоліками показника є те, що він не враховує відмінностей у відносних розмірах фірм і лише характеризує наявність (або відсутність) у галузі невеликого числа домінуючих фірм. Збіг індексів концентрації не означає тотожності структур галузевих ринків. Так, галузевий ринок, що представлений однією фірмою з ринковою долею — 57 % і ще 43 фірмами з ринковими долями по 1 % будуть мати таке саме значення показника рівня концентрації СR

4 що і ринок на якому чотири фірми володіють по 15 % ринкової долі, а інші 40 фірм — по 1 %. Крім того довільно визначається і кількість виробників для яких здійснюється розрахунок показника. Так, коефіцієнт концентрації розраховується та відслідковується національною статистикою США та Францією для 4, 8, 20, 100 найбільших виробників ринка; у Німеччині, Великобританії та Канаді — для 3, 6, 10. Із середини 80-х років показник концентрації став використовуватися в країнах Східної Європи, зокрема в Угорщині та Польщі.

Показник концентрації може слугувати орієнтиром для визначення домінуючого положення фірми на ринку. Так, відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» монопольним (домінуючим) вважається становище кожного з кількох суб’єктів господарювання, якщо сукупна ринкова частка не більше ніж трьох найкрупніших виробників перевищує 50 %, не більше ніж п’яти найбільших виробників — 70 %.

Наочно представити рівень концентрації виробників на галузевому ринку дозволяє крива концентрації. Для її побудови по осі абсцис відкладається число провідних/найбільших за обсягами продукції фірм, по осі ординат — індекс концентрації / сумарна ринкова доля фірм

Ступінь варіації розмірів фірм відображається за допомогою характеру опуклості кривої концентрації. Концентрація буде вищою в галузі А, якщо крива її концентрації розташована вище кривої концентрації галузі В. За умови, що всі фірми галузі мають однакову ринкову частку — крива концентрації буде мати вигляд прямої лінії. k —кількість фірм, для яких розраховується показник (k =2, 4, 8 і т.д.).

Для однакової кількості виробників, чим більшим є значення даного показника, тим більшою є ринкова влада найбільших фірм, тим вищим є рівень концентрації на ринку. Використання цього показника отримало широке розповсюдження, що пояснюється його наочністю та простотою.

Недоліками показника є те, що він не враховує відмінностей у відносних розмірах фірм і лише характеризує наявність (або відсутність) у галузі невеликого числа домінуючих фірм. Збіг індексів концентрації не означає тотожності структур галузевих ринків. Так, галузевий ринок, що представлений однією фірмою з ринковою долею — 57 % і ще 43 фірмами з ринковими долями по 1 % будуть мати таке саме значення показника рівня концентрації СR

4 що і ринок на якому чотири фірми володіють по 15 % ринкової долі, а інші 40 фірм — по 1 %. Крім того довільно визначається і кількість виробників для яких здійснюється розрахунок показника. Так, коефіцієнт концентрації розраховується та відслідковується національною статистикою США та Францією для 4, 8, 20, 100 найбільших виробників ринка; у Німеччині, Великобританії та Канаді — для 3, 6, 10. Із середини 80-х років показник концентрації став використовуватися в країнах Східної Європи, зокрема в Угорщині та Польщі.

Показник концентрації може слугувати орієнтиром для визначення домінуючого положення фірми на ринку. Так, відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» монопольним (домінуючим) вважається становище кожного з кількох суб’єктів господарювання, якщо сукупна ринкова частка не більше ніж трьох найкрупніших виробників перевищує 50 %, не більше ніж п’яти найбільших виробників — 70 %.

Наочно представити рівень концентрації виробників на галузевому ринку дозволяє крива концентрації. Для її побудови по осі абсцис відкладається число провідних/найбільших за обсягами продукції фірм, по осі ординат — індекс концентрації / сумарна ринкова доля фірм

Ступінь варіації розмірів фірм відображається за допомогою характеру опуклості кривої концентрації. Концентрація буде вищою в галузі А, якщо крива її концентрації розташована вище кривої концентрації галузі В. За умови, що всі фірми галузі мають однакову ринкову частку — крива концентрації буде мати вигляд прямої лінії.

Рис. 2.2. Криві концентрації трьох ринків Інформації про суму ринкових часток фірм не достатньо для повноцінної характеристики ринку. Найпопулярнішим узагальнюючим показником, котрий враховує як чисельність фірм, так і нерівність їх положення на ринку є індекс Херфіндаля