< Попередня  Змiст  Наступна >

ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА


ТА МЕХАНІЗМ ОПОДАТКУВАННЯ ...Із досвіду всіх народів: ніщо не приносить такого великого зла, як найнезначніша невизначеність у податку.

Адам Сміт

Основні проблеми розділу

8.1. Податкова політика та податкова система країни.

8.2. Механізм оподаткування як практичне втілення податкової політики.

8.3. Функціональна спрямованість податкового механізму.

8.4. Аналіз ефективності податкової політики.

8.5. Податковий моніторинг: призначення та умовна схема проведення.

8.1. Податкова політика та податкова система країни

Податкова політика — це невід’ємна складова макроекономічної політики держави. Оскільки її реалізація пов’язана насамперед з наповненням дохідної частини державного бюджету, то її часто ототожнюють з політикою державних доходів і вважають складовою бюджетно-податкової політики. Іноді податкову політику розглядають у вузькому та широкому планах [15]. У вузькому плані податкова політика охоплює діяльність держави тільки у сфері оподаткування — установлення видів податків, платників, об’єктів, ставок, пільг, термінів і механізму зарахування до бюджету.

У широкому плані вона охоплює питання формування державних доходів за рахунок постійних (податків) і тимчасових (позик)

джерел. Оскільки кожна держава не може встановлювати надто високий рівень оподаткування, бо цьому протидіє суспільство, то вона змушена використовувати державні позики для покриття державних видатків. Головне при цьому полягає в тому, що позики треба повертати, а робите це можна тільки за рахунок додаткових надходжень податків. Отже, державні позики — це не що інше, як відкладені на майбутнє податки.

Проблему ідеальної фіскальної системи можна поставити широко: який зі способів — податки чи позики — більше відповідає вищим цілям розвитку суспільства, забезпечує оптимальний розподіл наявних і завжди обмежених ресурсів між приватним сектором і державою? Наукова думка й фінансова практика здавна шукають відповідь на таке запитання: як податки і позики окремо або в поєднанні впливають на комбінацію соціальноекономічних параметрів (особистий добробут, суспільне багатство, фінансове становище державної скарбниці), якими є державно-фінансові й водночас економічні, господарсько-майнові ефекти фіску? У зв’язку з цим в арсенал фінансової науки введено поняття «податкові фінанси» (tax finance) та «позикові фінанси» (credit finance). Шляхом референдуму чи голосування за кандидатів з різними програмами виборці роблять альтернативний вибір між фінансами податковими, позиковими чи «ніякими» (no finance) — в останньому разі фінансування заявленої потреби просто відхиляється.

Податкова політика — це політика держави у сфері оподаткування, яка передбачає прийняття рішень щодо формування та застосування податкових інструментів для досягнення певних цілей і пріоритетів макроекономічного розвитку країни (поповнення доходів бюджету, збільшення обсягів виробництва, зайнятості, зниження рівня інфляції тощо).

Якщо розглядати види податкової політики як категорію, що узагальнено відображає динамічність, особливості поширення, дії та інші прояви цієї політики, то за періодом дії розрізняють довгострокову, середньострокову, поточну; за сферою поширення — загальнодержавну, регіональну, локальну (наприклад, у межах економічної зони), зовнішньоекономічну, загальну та спеціалізовану (стосовно одного податку) тощо [73].

В Україні відповідно до урядових рішень організацію та координацію діяльності центральних органів виконавчої влади з питань оподаткування для забезпечення єдиної податкової політики покладено на Міністерство фінансів України. Повноваження з розробки та визначення її засад покладено на Міністерствофінансів України та Державну податкову адміністрацію України. У процесі прийняття та схвалення Верховною Радою України основ податкової політики важливу роль відіграє відповідний профільний Комітет Верховної Ради з фінансів і банківської діяльності.

Отже, ефективність розробки, оперативність прийняття та реалізації державної податкової політики в основному залежать від ступеня взаємодії, чіткого розподілу прав та обов’язків між Міністерством фінансів України, Державною податковою адміністрацією України та Комітетом Верховної Ради України з фінансів і банківської діяльності. Податкова політика визначається рівнем державного втручання в економічний розвиток. Відповідно до цього податкова політика за своїм характером може бути активною, нейтральною та пасивною (табл. 8.1).

Таблиця 8.1

СУТНІСТЬ ВПЛИВУ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ

НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК

Податкова активністьПодаткова нейтральністьПодаткова пасивність

• зростає роль податкових інструментів з метою збільшення податкових надходжень до бюджету; • у разі подолання негативних наслідків дії ринкових механізмів (зовнішні ефекти, природна монополія, асиметричність інформації тощо); • стимулюючий вплив податків на поведінку економічних агентів •податкова система функціонує в автоматичному режимі; •сприяє ринковому саморегулюванню; •неоднозначно впливає як на сукупний попит, так і на сукупну пропозицію • оподаткування є пасивною системою забезпечення завчасно визначених трансфертів, виконання соціальних програм

Податкова політика здійснюється через наявний механізм оподаткування в межах діючої податкової системи країни.

Податкова система це складна цілісна багаторівнева система, що охоплює:

1) податкові відносини, що складаються між державою та платником податків;

2) нормативно-правові акти, що регулюють ці відносини;

3) конкретні форми оподаткування;

4) фіскальні установи, що здійснюють справляння податків і контроль за їх сплатою (рис. 8.1).Рис . 8.

1.

По да т к о в а систе м а : рі в н і аналізу

237

На глибинному рівні податкова система є системою податкових відносин. Її основу становлять відносини між органами державної влади, місцевого самоврядування і платниками (юридичними і фізичними особами), що виникають на стадії перерозподілу ВВП з приводу відчуження і привласнення різними рівнями державної влади частини доходів платників, акумуляції її в централізованому державному та місцевих фондах фінансових ресурсів, необхідних державі та органам місцевого самоврядування для виконання їхніх функцій.

Розглянемо сутність податкових відносин між державою і платниками. Вона може бути охарактеризована у двох аспектах:

1) з позицій форми вилучення державою частини доходів юридичних і фізичних осіб;

2) з позицій функціонального призначення вилучених доходів, оскільки лише напрями їх кінцевого використання дають змогу дійти остаточного висновку щодо справжнього суспільного змісту податкових відносин.

Щодо першого аспекту, то сутність відносин між державою та платниками податків характеризується передусім тим, що вони є відносинами привласнення державою частини суспільного продукту. Специфіка цього привласнення полягає в тому, що воно ґрунтується не на природному праві держави привласнювати продукт, створений у результаті експлуатації (продуктивного використання) державної власності. Воно є привласненням продукту, відчуженого від приватних осіб, а отже — це привласнення пов’язане з переходом права власності на продукт (дохід) від приватних осіб до держави в процесі перерозподілу. Таке вилучення державою частини доходу платників означає вторгнення державної влади в приватноправову сферу громадян, обмеження їхньої свободи розпоряджатися своїм доходом, використовувати його у власних цілях. Природно, що таке обмеження може мати лише примусовий характер на підставі закону.

Аналіз функцій сучасної держави дає змогу характеризувати податки як частину «багатства, яку громадяни примусово віддають державі та місцевим суспільно-правовим органам на цілі задоволення колективних потреб», зокрема «для виробництва тих послуг, корисність яких відчувається всіма жителями і за тією самою природою неподільна» [26]. Отже, з урахуванням розвитку функцій держави податки можна охарактеризувати як своєрідну плату всього загалу платників і кожного з них окремо за послуги, які надає держава, виконуючи свої функції.

Рівень усвідомлення необхідності сплачувати податки залежить як від давності податкових традицій, рівня правової культури, так і

від характеру та результативності податкової політики держави й суб’єктивної оцінки кожним платником міри своєї плати за участь у споживанні суспільних благ, тобто від ціни податку. За визначенням Дж. Стігліца, індивідуальна ціна податку — це додаткова плата, яку індивід змушений внести (у вигляді додаткових податкових платежів) за кожну додаткову одиницю товару суспільного споживання. Вона визначається, з одного боку, кількістю суспільних благ, які споживає індивід, та їхньою корисністю, що залежить від їхньої якості, структури та її відповідності уявленням конкретного платника про ієрархію функцій держави, а з другого — відповідністю податкових платежів кожного окремого платника його фінансовим можливостям, тобто величині індивідуального доходу [55].

Відносини з приводу оподаткування набувають певної правової форми, внаслідок чого податкова система на іншому, менш глибокому рівні її дослідження, є системою нормативно-правових актів, передусім податкових законів, що регулюють відносини:

• між державою і платниками — стосовно визначення основних елементів оподаткування, порядку обчислення і справляння податків, правового статусу платників, їхньої відповідальності перед державою за порушення податкового законодавства;

• між державою та органами місцевого самоврядування — щодо розмежування їхніх прав законодавчої компетенції в податковій сфері, законодавчого закріплення за бюджетами кожного рівня влади власної дохідної бази, законодавчого втілення тієї частини загальнодержавних податків, яка на постійній чи довготривалій основі закріплюється за місцевими бюджетами, правового регулювання системи фінансового вимірювання;

• між державою та органами, що забезпечують справляння податків, — з приводу визначення правового статусу цих органів, порядку адміністрування податків, відповідальності за забезпечення своєчасного надходження податків до бюджетів, дотримання законодавства, державного контролю за діяльністю податкової служби;

• між органами податкової служби і платниками — стосовно їхніх взаємних прав та обов’язків і механізму їх реалізації.

Податкові відносини як фінансово-правове явище проявляються в конкретних формах оподаткування. Оскільки останні є практичним утіленням податкових відносин, податкова система на рівні господарської практики, практики оподаткування є сукупністю взаємозв’язаних, взаємоузгоджених форм, методів, інструментів оподаткування, тобто проявляється в реально діючому податковому механізмі.

Особливим елементом податкової системи є сукупність фіскальних установ. Специфічна роль цього елементу полягає в тому,що він, справляючи податки та акумулюючи їх у бюджеті держави, надає податковій системі руху, забезпечує її функціонування.

Крім фіскальних інститутів, до яких належать фіскальні установи, закони, інші нормативно-правові акти, що регулюють справляння податків, існують податкові інституції, що є сукупністю соціально зумовлених правил, принципів, звичок, норм оподаткування, які є результатом і чинником соціальної організації суспільства, його культури. Основними серед них є: звичаєві інституції — податкові традиції, звички, стереотипи; правові інституції — закріплені в нормативно-правових актах норми та формальні правила; наукові інституції — вироблені протягом декількох віків наукові принципи оподаткування; політичні інституції — принципи податкової політики. Наведені інституції утворюють інституційний механізм функціонування податкової системи.

Податкова система є різновидом динамічної відкритої системи. Її відкритість означає необхідність аналізу передусім зовнішніх чинників, під впливом яких відбувається її становлення. Оскільки податки є продуктом еволюції економіки й держави, то податкова система формується насамперед під впливом об’єктивних чинників. Водночас у сучасній демократичній правовій державі запровадження певних форм оподаткування є результатом волевиявлення членів парламенту, компромісу інтересів різних політичних груп, що, у свою чергу, представляють інтереси різних прошарків суспільства, тобто результатом прийняття рішень у межах податкової політики.

Отже, податкова система країни є похідною від податкової політики, тобто від політичних рішень, що приймаються у сфері оподаткування на певному історичному етапі її розвитку за певних умов.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
8.3. Функціональна спрямованість податкового механізму
8.4. Аналіз ефективності податкової політики
8.5. Податковий моніторинг: призначення та умовна схема проведення
Розділ 9 ІНСТРУМЕНТАРІЙ РЕАЛІЗАЦІЇ
9.2. Вплив оподаткування на ефективність розподілу ресурсів
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)