Ефективність суспільного виробництва в цілому значною мірою залежить від ефективного, раціонального використання природних, виробничих і трудових ресурсів. Ураховуючи, що ресурси безпосередньо використовуються суб’єктами господарювання, важливо знайти такі економічні важелі, які б спонукали їх ефективно використовувати ресурси. З-поміж таких важелів суттєве значення мають податки та інші платежі за ресу рси, які стягуються з підприємства. Історія та практика оподатковування свідчать про використання різних податків та платежів за ресурси, за допомогою яких виконуються такі завдання: ? мобілізація коштів для забезпечення фінансування витрат на відтворення та ефективне використання ресурсів (фіскальна функція); ? створення умов для ефективного, раціонального використання ресурсів підприємством.
Податкове законодавство України для суб’єктів господарювання передбачає низку платежів за ресурси: плату (податок) за землю; податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; податок на нерухоме майно (нерухомість); збір за спеціальне використання природних ресурсів (лісовий под
26 копалин); збір за забруднення навколишнього природного середовища.
Вплив цих платежів на результати фінансово-господарської діяльності підприємств залежить від джерела їх сплати, визначення об’єкта оподаткування, розміру ставок податків (зборів).
Якщо такі платежі відносять на витрати господарської діяльності, то їх скорочення зменшує вказані витрати, що в кінцевому підсумку збільшує обсяг при бутку. Зменшення суми цих платежів, якщо вони здійснюються за рахунок прибутку, збільшує обсяг чистого прибутку.
5.3.1. Плата за землю
Плату за землю запроваджено з метою формування ресурсів для фінансування: ? заходів з раціонального використання й охорони землі, підвищення родючості ґрунтів; ? відшкодування власникам землі і землекористувачам витрат, пов’язаних з веденням господарства на землях гіршої якості; ? розвитку інфраструктури населених пунктів.
Плата за землю надходить до місцевих бюджетів. Структурнологічну схему податку на землю зображено на рис.5.6.
Рис. 5.6. Структурно-логічна схема визначення плати (податку) за землю, що встановлена для підприємств (суб’єктів господарювання)
Порядок обчислення і сплати податку на землю регулюється
Законом України «Про плату за землю» від 03.07.92 №2535-ХІІ та наступними змінами та доповненнями до нього, а також за
Оподатковування підприємств
27конами про Державний бюджет України на кожний поточний рік.
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок. За земельні ділянки, передані в оренду, стягується орендна плата.
Об’єктом оподатковування є земельна ділянка, що перебуває у власності або користуванні (у тім числі й на умовах оренди).
Стягнення плати за землю здійснюється окремо за землі: сільськог осподарського призначення (надані для сільськогосподарського виробництва або призначені для цих цілей); землі населених пунктів (у межах населених пунктів, установлених законодавством).
Плата за землі сільськогосподарського призначення. Ставки земельного податку встановлено з одного гектара сільськогосподарських угідь у відсотках від їх грошової оцінки.
За земельні ділянки, грошову оцінку яких не вс тановлено, визначається річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки.
Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі, землекористувачів. Середні ставки земельного податку встановлено з одного гектара ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей і пасовищ і диференційовано за областями.
Плата за землі населених пунктів. Ставки земельного податку встановлено в процент ах від грошової оцінки землі. Якщо грошової оцінки земельних ділянок не проведено, то використовуються середні ставки земельного податку в грошовому вимірі (за 1 м 2 ).
Ці ставки згідно із законом диференційовано залежно від розміру населеного пункту, яка визначається кількістю населення і зростають зі збільшенням кількості населення.
Законом також передбачене застосування підвищених коефіцієнтів до встановлених ставок: у містах Києві, Севастополі, а також містах обласного підпорядкування — відповідно до зростання кількості їхнього населення; у населених пун ктах курортних зон Чорноморського узбережжя, гірських і пригірських районах Карпат, в інших рекреаційних районах.
Відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку затверджують диференційовані ставки з урахуванням функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки. Проте затверджені ставки не можуть перевищувати середні ставки податку з урахуванням коефіцієнтів більше ніж удвічі.
Пільги щод о плати за землю. Від земельного податку звільняються:
28 ? вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю; ? органи державної влади, прокуратури, організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету; ? військові частини, військові навчальні заклади, науководослідні установи, підприємства Міністерства оборони та органів і установ виконання покарань; ? дитячі санаторно-курортні і оздоровчі заклади України; ? вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які утримуються за рахунок бюджету; ? підприємства і громадські організації інвалідів; ? зареєстровані релігійні та благодійні організації, що не ведуть підприємницьку діяльність.
Не справляється плата: за сільськогосподарські угіддя забруднених територій, що перебувають у тимчасовій консервації або в стадії освоєння; за землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування; за земельні ділянки державних, колективних і фермерських господарств, які зайняті молодими садами, яг ідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоносіння.
Якщо підприємства та організації, які користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або передають у тимчасове користування земельні ділянки госпрозрахунковим підприємствам, податок за відповідні земельні ділянки сплачується на загальних підставах.
Джерела і порядок сплати земельного податку. Юр идичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого надають відповідні дані податковій адміністрації. Податок нараховується з дня виникнення права власності або права користування землею.
Щодо заново відведених земельних ділянок податок розраховується протягом місяця з дня виникнення права власності або користування ділянкою.
Якщо земельна ділянка, що на ній розміщено будівлю, перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно до частки його власності на будівлю.
Розмір, умови і терміни внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою учасників договору оренди — орендодавця (власника) та орендаря.
Суб’єкти п ідприємницької діяльності сплачений земельний податок відносять на витрати діяльності. Одночасно земельний податок включається до складу валових витрат. Отже, він зменшує суму оподатковуваного прибутку, а отже і податку на прибуток.
Оподатковування підприємств
29За несвоєчасну сплату земельного податку стягується пеня у розмірі, передбаченому чинним законодавством. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається в договорі оренди, однак вона не має перевищувати розміру пені за несвоєчасну сплату податку на землю.
