Posibniki.com.uaБухгалтерський облікФінансовий облік - Головка Т. В.1.2. ПЛАН РАХУНКІВ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУТАІНСТРУКЦІЯ ПРО ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ - ІНСТРУМЕНТИ ПОТОЧНОГО ОБЛІКОВОГО ПРОЦЕСУ ПІДПРИЄМСТВА


< Попередня  Змiст  Наступна >

1.2. ПЛАН РАХУНКІВ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУТАІНСТРУКЦІЯ ПРО ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ - ІНСТРУМЕНТИ ПОТОЧНОГО ОБЛІКОВОГО ПРОЦЕСУ ПІДПРИЄМСТВА


Бухгалтерський облік — це інформаційна система контролю та управління активами, зобов’язаннями, власним капіталом і господарськими операціями суб’єкта господарювання. Розглянемо зміст та призначення складових облікової системи.

Активи — ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому, тобто отримання підприємством грошових коштів від використання цих активів.

Зобов’язання — заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Власний капітал (Вк) визначається як різниця між сумою активів (А) та зобов’язань (З):

А – З = Вк.  (1.1)

 

З рівняння (1.1) випливає перебудоване друге рівняння:

А = Вк + З.   (1.2)

 

Праву частину рівняння, а саме (Вк + З) у бухгалтерському обліку називають пасивом (П). Таким чином, з викладеного вище слідує, що активи (А) дорівнюють пасивам (П), а саме маємо рівняння:

А = П.    (1.3)

 

Рівняння (1.3) у бухгалтерському обліку називають балансовим рівнянням.

Господарська операція — дія або подія, яка викликає однаковий кількісний вплив на об’єкти бухгалтерського обліку, що кореспондують між собою у результаті цієї операції.

Методичні аспекти обліку, управління та контролю за активами, зобов’язаннями, власним капіталом, господарськими операціями підприємства передбачають визначення предмета бухгалтерського обліку та його об’єктів (рис. 1.1).

Така класифікація активів, зобов’язань, власного капіталу і господарських операцій міститься у Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Цифрові коди і назви предметів і об’єктів, які вказані у цьому нормативному документі, є їхніми ідентифікаторами.

Предметом бухгалтерського обліку, як це випливає з вказаного нормативного документа, є активи, зобов’язання, власний капітал, доходи, витрати та фінансові результати, інформація про які формується статистичними методами на рівні класів і підприємства в цілому.

Обєкти бухгалтерського обліку — активи, зобов’язання, власний капітал, господарські операції підприємства, інформація про які формується на рівні синтетичних та аналітичних рахунків методом подвійного запису і безперервного спостереження.

Система бухгалтерського обліку будьякого суб’єкта господарювання поділяється на інформаційні класи; їх десять. Кожний клас інформації має цифровий код і назву. Розглянемо їх зміст і призначення.

Клас 1. Необоротні активи — це довгострокові інвестиції підприємства в матеріальні, нематеріальні та фінансові активи, що використовуються більше дванадцяти місяців з дати балансу. До цього класу активів належать основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, капітальні інвестиції, дострокову дебіторську заборгованість та інші необоротні активи.

Клас 2. Запаси це оборотні матеріальні активи, що перебувають на різних стадіях операційного циклу підприємства. До них належать предмети праці, що призначені для обробки, переробки, використання у виробництві та для господарських потреб, а також засоби праці, які підприємство включає до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Інформаційна схема інтеграції предмета і об’єктів бухгалтерського обліку

Клас 3. Кошти, розрахунки та інші активи — це поточні фінансові інвестиції, розрахунки з де-біторами, грошові кошти, а також витрати майбутніх періодів. Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті) у касах, на розрахункових (поточних) валютних та інших рахунках у банках, грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резер-ву сумнівних боргів і витрат майбутніх періодів.

Необоротні активи, запаси, розрахунки та інші активи, тобто інформація 1, 2 та 3 класів разом складають активи підприємства.

Клас 4. Власний капітал та забезпечення зобов’язань. Інформація цього класу характеризує власні джерела фінансування активів підприємства, розкриває їх правову і економічну сутність. Тут інтегруються дві групи джерел: перша — власний капітал підприємства; друга — джерела фі-нансування майбутніх витрат і платежів, що мають цільове призначення. Рахунки цього класу при-значені для узагальнення інформації про стан та рух складових власного капіталу (статутного, па-йового, додаткового, резервного, вилученого, неоплаченого), а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків), цільових надходжень, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів.

Клас 5. Довгострокові зобов’язання — це зобов’язання, які не виникають у процесі операційно-го циклу підприємства і строк погашення яких припадає на періоди після 12 місяців з дати балансу. Рахунки цього класу призначені для обліку та узагальнення інформації про:

— заборгованість підприємства банкам за отриманими від них довгостроковими кредитами; — заборгованість підприємства щодо зобов’язань із залученням позикових коштів;

— суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в майбутніх періодах унаслідок тимчасової рі-зниці між обліковою та податковою базами оцінки;

— заборгованість за виданими довгостроковими векселями й розповсюдженими облігаціями.

Довгострокові зобов’язання відображаються на рахунках бухгалтерського обліку, якщо їхня оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у май-бутньому внаслідок їхнього погашення.

Клас 6. Поточні зобов’язання — це зобов’язання, які будуть погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу або протягом звичайного операційного циклу підприємства. На рахунках цього класу ведеться облік короткострокових позик, поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями зі строком погашення на дату балансу не більше 12 місяців, короткострокових век-селів виданих, розрахунків з постачальниками та підрядниками, розрахунків з податків і платежів, з оплати праці, розрахунки з учасниками, а також інших розрахунків та операцій, доходів майбу-тніх періодів.

Інформація класів 4, 5, 6 загалом відображає стан підприємства з юридичного боку, показує участь власників і кредиторів у формуванні активів підприємства, розкриває величину і структуру фінансових джерел.

Рахунки класів 1–6 характеризують активи та пасиви підприємства на конкретний момент часу. Така інформація статична і не відображає ні доходів, ні витрат підприємства.

Клас 7. Доходи і результати діяльності. Рахунки цього класу призначені для узагальнення інфор-мації про доходи від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства, а також надзви-чайних подій. Склад доходів та порядок їх визнання визначаються Положенням (стандартом) бухгал-терського обліку 15 «Доходи».

Клас 8. Витрати за елементами. На рахунках цього класу, крім рахунка 85 «Інші затрати», ве-деться облік витрат операційної діяльності за такими елементами витрат:

— матеріальні витрати;

— витрати на оплату праці;

— відрахування на соціальні заходи; — амортизація;

— інші операційні витрати.

Рахунок 85 «Інші затрати» застосовується для узагальнення інформації про витрати на інвес-тиційну та фінансову діяльність, а також про витрати, які пов’язані з надзвичайними подіям та лік-відацією їхніх наслідків.

Клас 9. Витрати діяльності. Рахунки цього класу застосовуються для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати на запобігання надзви-чайним подіям і ліквідації їхніх наслідків. Основні вимоги до визнання складу та оцінки витрат ви-кладені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

У процесі економічної діяльності підприємства створюються його доходи.

Доходи — збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зо-бов’язань, які приводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за раху-нок внесків власників).

Для одержання доходів підприємство здійснює відповідні витрати, під якими розуміють змен-шення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення між власниками).

Доходи (Д) і витрати (В) характеризують ділову діяльність підприємства, завдяки чого вона зберігає уречевлену вартість, створює нову вартість і сприяє зростанню капіталу.

Якщо балансове рівняння інтегрувати з доходами (Д) і витратами (В), то одержуємо динамічне рівняння капіталу (1.4):

Динамічне рівняння капіталу

Рівняння 1.4. (запис 1) відображає формування доходу (Д) за рахунок збільшення активів (А) або зменшення зобов’язань (З). Запис 2 даного рівняння розкриває формування витрат шляхом зменшення активу (А) або збільшення зобов’язань (З).

Зміст рівняння 1.4 можна надати у графічному вигляді, як показано на рис. 1.2.

Алгоритм, що зображений на рис. 1.2, показує вплив доходів і витрат на формування власного капіталу за допомогою кількох операцій на умовному прикладі.

Операція 1 забезпечує збільшення доходу і відображення його за кредитом рахунків доходів і дебетом рахунків активів. Власний капітал, внаслідок виконання операції 1, збільшується на таку ж суму — 100 грн.

Операція 2 формує витрати за рахунок зменшення активів, відображених за кредитом рахунків активів. Дана операція зменшує власний капітал за дебетом його рахунків на цю саме суму — 80 грн.

Операція 3 за кредитом рахунків доходів фіксує збільшення його і одночасно зменшує суму зо-бов’язань, що веде до збільшення власного капіталу на 150 грн.

Операція 4 за дебетом рахунків витрат відображає їхнє збільшення і одночасно збільшує суму зо-бов’язань за кредитом на суму 120 грн. Власний капітал зменшується на таку ж суму — 120 грн.

Алгоритм формування власного капіталу у динаміці

Отже загальна сума доходу за кредитом рахунків доходів складає 250 грн (кредитовий оборот рахунків доходів), а загальна сума витрат — 200 грн (дебетовий оборот рахунків доходів). Дохід пе-ревищує витрати на суму 50 грн (250 – 200). Кінцеве сальдо рахунків власного капіталу становить 150 грн, початкове сальдо було 100 грн, тобтовласний капіталзбільшивсянасуму 50грн (150 – 100).

Наведений на рис. 1.2 алгоритм показує вплив доходів і витрат на величину власного капіталу і розкриває механізм взаємодій доходів і витрат з балансовим рівнянням.

Клас 0. Позабалансові рахунки. Використовується для узагальнення даних про наявність та рух цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпо-рядженні або на зберіганні; умовних прав і зобов’язань підприємства; бланків суворого обліку; списаних активів.

Розглянуті активи, зобов’язанні, власний капітал, доходи, витрати, їхні класи становлять пред-мет бухгалтерського обліку. Їхні цифрові коди і назви є ідентифікаторами облікової інформації цього рівня. Дана інформація в бухгалтерському обліку формується статистичними методами. В по-точному бухгалтерському обліку вона не містить рахунків і не контролюється.

Для здійснення поточного контролю за наявністю та рухом активів, зобов’язань, власного ка-піталу, формуванням доходів і витрат уся облікова інформація поділяється на об’єкти бухгалтер-ського обліку першого, другого та інших порядків. Кожному порядку об’єктів бухгалтерського об-ліку надається цифровий код і назва, які є їхніми ідентифікаторами (рис. 1.3).

Схема побудови цифрових кодів предмета і об’єктів бухгалтерського обліку

У бухгалтерському обліку об’єкти першого порядку мають двозначний код, який містить код класу. Вони називаються синтетичними рахунками, а їхні коди є ідентифікаторами об’єктів цьо-го рівня.

Об’єкти бухгалтерського обліку другого порядку мають тризначний код, до складу якого обов’язково включається код об’єкта синтетичного обліку. Такі об’єкти називають субрахунками, а їхні коди являють собою відповідні ідентифікатори.

До об’єктів бухгалтерського обліку третього і наступних порядків належать об’єкти аналітично-го обліку. Підприємство самостійно визначає їх коди і назви, які є ідентифікаторами об’єктів цього рівня.

Плану рахунків належить центральне місце в системі бухгалтерського обліку та організації всього облікового процесу. Він являє собою систематизований перелік рахунків, який визначає по-будову всієї системи бухгалтерського обліку підприємства з метою одержання інформації для при-йняття управлінських рішень, контролю та складання звітності.

На кожний об’єкт обліку бухгалтерська служба підприємства відкриває окремі рахунки — ін-формаційну модель на паперовому або технічному носії, яка містить цифровий код і назву кожного об’єкта обліку, а також фіксує кількісні зміни в результаті здійснення господарських операцій.

У Плані рахунків за кожним його розділом указуються коди рахунків першого і другого поряд-ків та їхні назви (Додаток 1).

Перша цифра коду визначає, до якого класу належить даний рахунок. Такий розподіл дозволяє швидше зорієнтуватися в тому, у яких рядках форми фінансової звітності (балансу і звіту про фі-нансові результати) слід відображати сальдо або обороти того чи іншого рахунка. При цьому за-лишки на рахунках класів 1, 2 або 3 відображаються у статтях активу, а класів 4, 5 та 6 — у відпо-відних статтях пасиву балансу. Обороти рахунків класів 7 або 9 відображаються у Звіті про фінансові результати. Рахунки, що починаються з цифри 0, призначені для обліку цінностей, які не належать підприємству (списаної дебіторської заборгованості, бланків суворого обліку тощо), ві-дображаються за Балансом.

Друга цифра коду визначає номер синтетичного рахунка конкретного класу. За двома цифрами коду можна визначити, у якій статті Балансу або Звіту про фінансові результати повинні бути відо-бражені показники цього рахунка.

Третя цифра коду визначає номер субрахунка (рахунка другого порядку).

Коди рахунків і субрахунків, що наведені у Плані рахунків, одночасно є кодами господарсь-ких операцій, тому що кожна операція характеризує процес переходу кореспондуючих об’єктів у результаті її здійснення із одного кількісного становища в інше. При цьому на документах, прийн-ятих до обліку, вказують коди кореспондуючих рахунків і суми операцій.

Таким чином, План рахунків та інструкція щодо його застосування є важливим інструментом державного управління бухгалтерським обліком на підприємствах і організаціях усіх галузей і форм власності, забезпечення уніфікації відображення господарських операцій в системі рахунків та складанні фінансової звітності.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
1.4. ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ
1.5. ДОКУМЕНТАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ
1.6. ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ, ЇЇ ЗНАЧЕННЯ І ВИДИ
1.7. ОБЛІКОВІ РЕГІСТРИ ТА ФОРМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
Розділ 2. ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ
Дисциплiни

МаркетингАнглійська моваПравоЕтика та естетикаІсторіяБухгалтерський облікЕкономікаІнформатикаМенеджментПолітологіяСтатистикаФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki