Перш за все слід згадати працю італійського монаха, вченого, Луки Пачолі «Трактат про рахунки та записи», який зібрав і систематизував відомості про прийоми, що застосовувались купцями того часу при веденні своїх торгових рахунків. Автор заклав основи методики обліку, виводячи його з практичної діяльності. Закладені в середньовічній Італії ідеї подвійного запису привернули до себе увагу багатьох видатних вчених того часу.
Саме тоді облік почав розглядатись як наука. Попри всі негативні фактори епохи (адже розвиток обліку відбувся в епоху Пізнього Середньовіччя) саме завдяки тогочасним виникли посада бухгалтера і термін «бухгалтерія».
Лука Пачолі народився в 1445 році в Борго Сан-Сеполькро. Його батько Бартоломео Пачолі був вельми шанованою людиною. До дев’ятнадцяти років Пачолі працює і навчається в майстерні видатного митця і художника.
Пізніше, очевидно розуміючи, що художником йому не бути, Пачолі їде до Венеції. Це був 1464 рік. У нового господаря він стає вихователем трьох синів багатого купця. Виховуючи дітей, він вчить їх тому, що знає і розуміє сам; часто він вчиться разом зі своїми учнями, відвідуючи публічні лекції знаменитого математика Доменіко Брагадіно в школі Ріальто.
У 1470 році він закінчив свою першу книгу — підручник комерційної арифметики, написаний для своїх вихованців. У тому ж році Л. Пачолі перервав кар’єру вихователя, вирішивши залишити місто, він виїхав до Риму. У 1472 році Л. Пачолі виповнилось 27. Ніяких видимих успіхів ні в накопиченні багатств, ні в занятті торгівлею він не досяг.
Він хотів присвятити себе науці і заради цього став ченцем-францисканцем. Офіційно орден францисканців був для жебракуючих, і Лука Пачолі, стаючи фра Лукою ді Борго СанСеполькро, приніс обітницю бідності. Слід зауважити, що на відміну від інших монахів, які прагнули до монастиря, щоб заживо піти з життя, францисканці, навпаки, брали обітницю, щоб увійти в життя, щоб слова Господа нести в світ і відобразити їх у серцях людей. Це дуже влаштовувало Пачолі. Він думає про кар’єру університетського професора, і такий підхід дозволяв, навіть змушував його йти до людей. Після постригу він живе на батьківщині в СанСеполькро.
14 жовтня 1477 року він отримав професуру в університеті Перуджі.
Протягом восьми років Лука Пачолі займається філософією, теологією і вдосконалюється в математиці, з 1486 року він уже іменується магістром священної теології.
У 1487 році його за рекомендацією генерала ордена запрошують у Перуджу, через кілька днів він піднімається на кафедру.
Тут Пачолі продовжував писати розпочату в Перуджі працю, виготовляв моделі геометричних тіл, виступав з публічними лекціями, їздив по містах, був у Неаполі, в Римі познайомився з герцогом Гвідобальдо Урбіно і відновив давнє знайомство з кардиналом Джуліано делла Ровере (1441—1513), майбутнім Папою Юлієм II.
У 1490—1493 рр. Пачолі живе і працює в Неаполі. У 1493 році він ненадовго з’являється у Падуї. У цей час він багато працює, пише книгу, їй судилося прославити його ім’я. У 1493 році в Асізе тринадцятирічна робота над книгою була закінчена.
П’єро делла Пачолі (ім’я до постригу) зайнявся розробкою теорії перспективи, геометрії та архітектури, його друг і вчитель Леонардо Да Вінчі ілюстрував нову книгу.
У 1508 році виходить із друку переклад Евкліда, який дослідники не вважають видатною науковою працею.
Набагато успішніше склалася доля його другого рукопису «Божественна пропорція». У книзі йдеться про філософію, перспективу, живопис, скульптуру, архітектуру, музику та математичні науки.
Судячи за заповітом, складеним 21 листопада 1511 року, у Пачолі був особистий статок на велику суму.
Через нетривалий час він повернувся у Сан-Сеполькро. Навряд чи його останні роки проходили в світі, про який він мріяв. Відносно недавно дослідники, переглядаючи старовинні церковні книги, знайшли запис, з якого стало ясно, що він помер 19 червня 1517 року. Цей запис знайдено в книгах монастиря Святого Хреста у Флоренції.
Багаторічна праця Пачолі «Сума арифметики, геометрії, вчення про пропорції і відносини» вийшла з друку 10 листопада 1494 року. Книга надрукована на 300 аркушах, її форма відрізняється деякою складністю. Спочатку вона поділялась на 5 частин: 1 — «Арифметика і алгебра». 2 — «Різні питання, що стосуються торгівлі (включаючи векселі і мінові угоди)». З
— «Ведення бухгалтерського обліку та рахунків». 4 — «Ваги, заходи і відсотки». 5 — «Геометрія». Згодом цей варіант було змінено, текст розділено на дві частини: перша про арифметику та алгебру, друга про геометрію.
Нумерація аркушів у частинах самостійна, у першій — 224 листа, у другій — 76. Кожна частина ділиться на відділи, відділи — на трактати, трактати — на глави. Перша частина складається з дев’яти відділів, вісім з яких присвячені питанням арифметики і алгебри, а дев’ятий відділ — питанню застосування математики в комерційній справі. У останній відділ входить дванадцять трактатів: І — про товаришів, II — про оренду, III — про Менахем і мінові операції, IV — про векселі і вексельні угоди, V — про процентні обчислення ... XI — про рахунки і записи, XII — про заходи, вагу і монети, про торговельні звичаї і місця, з якими Італія знаходиться в торгових зносинах. Трактат XI, який нас цікавить, складається із двох частин: перша називається «Інвентар». У ній автор дає визначення інвентарю, й описує складання інвентаризаційного опису. В інвентарі потрібно вказати рік і число, а також місце складання і своє ім’я. Отже, весь інвентар повинен бути складений за визначеною датою, інакше можуть зустрітися ускладнення в майбутньому, при веденні торгівлі.
Зазначено, що спочатку купець повинен виписати на окремі листи або в окрему книгу все, що, на його думку, належить йому у рухомому, так і в нерухомому майні. Пачолі радить починати з таких речей, які цінніші і які легко втрачаються, наприклад: готівка, коштовності,
срібні вироби й ін. Усе інше майно потрібно записати послідовно в інвентар, Проте автор не використовував єдиного вимірника, а його інвентаризаційний опис мав статичний характер. До інвентарю включалося не тільки майно, що необхідне для торгівлі, але й особисте майно купця, адже за часів Л. Пачолі облік поширювався не тільки на торгівлю, але й на домашнє господарство купців.
Друга частина трактату називається — «Диспозиція». У ній розповідається про порядок записів у Меморіалі, Журналі й Головній книзі. Меморіал — це книга, куди купець записував усі свої торговельні операції в хронологічній послідовності. Журнал був секретною книгою, і в ній купець міг відобразити все, що вважав своєю власністю, як у рухомому, так і нерухомому майні. Усі статті, що складалися в журналі, супроводжувалися відповідними виразами, а саме: «на», що означало завжди особу, що винна, —боржника (дебітора) — одного або кількох, і «від» — завжди довірителя (кредитора) — одного або кількох. Таким чином, якщо один рахунок одержував і за це був винен, то виникало поняття «дебет», якщо другий видавав, і за це мав, то виникало поняття «кредит». Отже, усі статті складалися із зазначенням рахунків, що дебетуються й кредитуються. У Головну книгу рекомендував занести всіх дебіторів і кредиторів в алфавітному порядку. На початку Головної книги й Журналу зазначався рахунок «Капітал». Сальдо за цим рахунком виводилось лише при закритті Головної книги. У кінці звітного періоду рахунки доходів і витрат переносилися на рахунок «Збитки і прибутки», який закривався наприкінці року шляхом перенесення записів на рахунок «Капітал». Після закінчення Головної книги Л. Пачолі рекомендував робити виписку залишків по кредиту й дебету.
Отже, Лука Пачолі фактично вперше описав методику бухгалтерського обліку, якою людство користується і досі. Пачолі першим спробував пояснити такі поняття, як дебет і кредит, хоча він і не вживає цих термінів. Запропонував персоніфікацію рахунків, відповідно до якої за кожним рахунком стояла відповідна особа або група осіб. Наприклад, за рахунком «Каса» стояв касир, за рахунком «Капітал» — власник, за рахунком «Товари» — комірник. Персоналістична модель обліку стала фундаментом щодо юридичного його трактування. Навів такі групи рахунків: інвентарні, результативні, операційні та операційно-результативні, таким чином, здійснив першу класифікацію рахунків.
У трактаті описано процедуру оформлення в обліку господарських операцій за допомогою трьох книг: Пам’ятної (Меморіалу), Журналу й Зошита (Головної книги). Порядок здійснення записів у цих трьох книгах формує уявлення про першу форму обліку — староіталійську, при цьому хронологічні й систематичні записи в книгах здійснювалися окремо.
У системі рахунків Пачолі запропонував використовувати такий рахунок, як «Прибутки й збитки», сальдо якого повинно переноситися на рахунок «Капітал».
Майже всі рахунки вчений рекомендував відкривати проводками через рахунок «Капітал». Наприклад, майнові рахунки дебетувати одночасно із кредитуванням рахунку «Капітал», рахунки кредиторської заборгованості кредитувати з одночасним дебетуванням рахунку «Капітал». Цей рахунок першим почав відлік подвійного запису.
Лука Пачолі також визначив постулати обліку про те, що сума дебетових оборотів завжди тотожна сумі кредитових оборотів тієї ж системи рахунків; сума дебетових сальдо завжди тотожна сумі кредитових сальдо тієї ж системи рахунків.
Серед заслуг італійського математика узагальнення практики, і як результат цього — формулювання правил, які згодом назвуть «правилами Пачолі». А саме:
• рекомендував обов’язковість проведення інвентаризації майна в окремих аркушах (інвентаризаційних описах) або книгах;
• навів класифікацію витрат залежно від їх відношення до: підприємства (торгові й домашні), товару (прямі й непрямі), господарського процесу (звичайні й надзвичайні);
• запропонував першу класифікацію джерел покриття заборгованості за товари: готівка; кредит; обмін товари на товари; погашення дебіторської заборгованості кредиторською;
• трактував баланс як процедуру, пов’язану зі встановленням тотожності оборотів за дебетом й кредитом рахунків Головної книги.
Деякі із зазначених моментів не втратили своєї актуальності і в даний час, а значення деяких навіть зросла.
Книга Л. Пачолі «Трактат про рахунки і записи» набула широкого розповсюдження по всій Європі, багато разів перевидавалась.
Появу бухгалтерії пов’язують ще з одним іменем. Це Бенедетто Котрульї — купець із міста Рагузи, який у 1458 р. написав книгу «Про торгівлю і досконалого купця», яка першим літературним твором з бухгалтерського обліку. Проте він не зміг або не захотів її видати. Цяпраця була опублікована тільки в 1573 р. і не змогла вплинути на розвиток облікової думки. Рукопис, написаний у 1458 р., Патрізі відредагував і видав у 1573 р., тобто через 115 років з часу написання. Ще раз книга була видана у 1602 році.
Останнє видання, датоване 1990 роком, з’явилось тому, що сучасний історик Уго Туккі виявив істотні спотворення і пропуски, допущені Патризи. Зокрема перші два видання дозволяли стверджувати, що у Котрульї немає рахунку збитків і прибутків.
Робота була присвячена організації ї техніці ведення торгівлі. Бухгалтерський облік розглядався в ній як один з інструментів управління одиничним підприємством, а тому автор присвятив йому спеціальну частину.
Сьогодні книга представляє собою велику цінність. Вона містить 106 нумерованих листів (14,5 см довжиною і 10 см шириною), крім титульного листа, чотирьох сторінок змісту і передмови видавця Франческо Патрізі — Джіакомо Рагаццонні, датованої 15 листопадом 1573 р., а також присвяти Венедикта Котрулі знаменитому рагузькому купцю — Стефані Франческо.
