Утворення міжнародних організацій є об’єктивним наслідком процесу розвитку світового суспільства. Міжнародні економічні організації — це інститути багатосторонніх міждержавних відносин, що мають узгоджені їх учасниками мету, компетенцію, постійнодіючі органи, а також специфічні політико-організаційні норми, котрі містять статут, процедуру, членство, порядок прийняття рішень і т. ін. Вони покликані сприяти вирішенню різноманітних економічних і політичних проблем. Основні на сьогодні міжнародні економічні організації виникли в кінці й відразу після закінчення Другої світової війни, надалі їх кількість швидко зростала.
Серед чинників, що ведуть до створення міжнародних економічних організацій, можна виділити: міжнародний поділ праці, посилення інтернаціоналізації господарського життя, розвиток міждержавного регулювання світогосподарських зв’язків, політичний чинник, проблеми глобального масштабу.
Міжнародний поділ праці обумовлює спеціалізацію країн на виробництві певних товарів та послуг, обмін продуктами, а також неминуче приводить до міжнародного кооперування. Якщо раніше міжнародний поділ праці виявлявся переважно у формі міжнародної торгівлі, то тепер він дедалі більше охоплює сферу виробництва. Спеціалізація країн на технологічних операціях, деталях, вузлах, агрегатах сприяє встановленню стійких зв’язків між підприємствами різних країн, спонукаючи, таким чином, їх до виробничої кооперації. Міжнародний поділ праці у своїй вищій фазі супроводжується економічною інтеграцією, яка особливо проявляється на регіональному рівні.
Посилення інтернаціоналізації господарського життя — це, наприклад, утворення регіональних об’єднань інтеграційного характеру (Європейського Співтовариства на Європейському континенті), регіональних банків розвитку (Міжамериканський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку) та інших організацій.
Важливою причиною є розвиток міждержавного регулювання світогосподарських зв’язків. Цей напрям відіграє суттєву роль у діяльності Міжнародного валютного фонду (МВФ), Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР) та інших інститутів групи Світового банку, Всесвітньої торгової організації (СОТ),
економічних організацій, які створені й функціонують у рамках системи закладів Організації Об’єднаних Націй (ООН): Програми розвитку (ПРООН), Організації з промислового розвитку (ЮНІДО), Конференції з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Міжнародної організації праці (МОП) та інших. Істотну роль у формуванні системи міжнародних організацій відіграє політичний чинник. Вирішення багатьох політичних проблем упродовж історії людства державні діячі намагалися забезпечити утворенням союзів держав, блоків, пактів. Найчастіше такі міждержавні утворення мали переважно воєнну спрямованість і розпадалися зі зміною політичної ситуації у світі. І сьогодні є міжнародні організації оборонного характеру (НАТО) або такі, де політичні цілі переважають (Рада Європи, Ліга арабських держав). Рада економічної взаємодопомоги (РЕВ), яка проголошувала основною метою економічну інтеграцію соціалістичних країн, усе ж таки залишалася політичною організацією, оскільки інтеграційні процеси гальмувалися неринковим характером економічних відносин у рамках соціалістичної системи.
Водночас історія знає чимало прикладів, коли політичні й економічні цілі збігалися. Так, у 1842 р. було утворено Митний союз, що об’єднав дрібні держави Північної Німеччини; згодом цей союз став економічною основою для формування єдиної німецької держави. У наш час іде перетворення суто економічного об’єднання західних держав («Спільний ринок») на організацію, де політичні функції набувають усе більшого значення, — Європейський Союз. Часто економічні й політичні цілі започатковано в самій ідеї утворення організацій. Так, у 1948 р. була заснована Організація європейського економічного співробітництва з метою оптимального використання американської допомоги західноєвропейським країнам за «планом Маршалла». Але не менш важливою метою при цьому було політичне об’єднання цих країн зі США перед комуністичною загрозою в Європі. З 1961 р. це об’єднання здобуло назву Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР), суттєво розширившись; однак органічне сплетіння політичних і економічних цілей залишилося притаманним цій організації.
Ще одна важлива причина виникнення й функціонування міжнародних організацій — проблеми глобального масштабу, що виникають у різних сферах політичного, економічного та соціального життя і потребують спільних зусиль усіх країн світу, а саме дотримання прав людини, демографічна, екологічна (зміна клімату, забезпечення водопостачання) проблеми, освоєння кос-мосу, нестабільність світової економіки та ін. Багато організацій створюються в період кризового загострення тих чи інших проблем, ряд із них пов’язаний з виходом на світову арену нових груп країн зі своїми власними інтересами — країн, що розвиваються; країн, що з’явилися в результаті розпаду колоніальної системи, або країн із перехідною економікою.
