Posibniki.com.uaЕкономікаЕкономіка підприємства: теорія і практикаПавленко Ірина Анатоліївна, д.е.н., професор, Україна Pavlenko I. A., Doctor of Science (Econ.), Professor, Lavrenenko V. V., Ph.D. (Econ.), Associate Professor, Petrenko L. A., Ph.D.


< Попередня  Змiст  Наступна >

Павленко Ірина Анатоліївна, д.е.н., професор, Україна Pavlenko I. A., Doctor of Science (Econ.), Professor, Lavrenenko V. V., Ph.D. (Econ.), Associate Professor, Petrenko L. A., Ph.D.


ПІДПРИЄМНИЦТВО:

ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ФЕНОМЕНА INNOVATIVE ENTREPRENEURSHIP: APPROACHESTO THESTUDY OF PHENOMENON

Анотація: Аналізується сутність категорії «підприємництво» і доводиться, що підприємницькою є діяльність, пов’язана підприємництва не існує, оскінаймні одного типу інновацій.

lyzes theessence ofthe category of «business» andargues that саме з впровадженням інновацій. Авторську аргументацію спрямовано на послідовне доведення гіпотези: неінноваційного withinnovation.The authorargumentis aimed atbringing a consistenthypothesis:there are no business wihought innova-льки підприємництво завжди пов’язане зі створенням приways associated with the crea-tion ofat leastone type of

Ключові слова: інновації, підприємець, стартап, інтрапренерство, життєвий цикл організації. Summary: In the article ana-business is an activity connected ’s tions, because business is al-innovation. Key words: innovation, entre-preneur, startup,, intrapre-neuring, corporate lifecycle.

На сьогодні здобуває все більшого поширення категорія «інноваційне підприємництво», викликаючи закономірне запитання: «А чи може бути підприємництво — не інноваційним?» Адже, згідно з визначенням, даним Йозефом Шумпетером [10] ще у 1934 році, підприємництво є процесом створення інновацій. Класичне розуміння інновацій не обмежує їх новими товарами та по-

слугами — Шумпетер запропонував розрізняти п’ять типів інновацій: введення нового продукту, запровадження нового методу виробництва (технології), створення нового ринку, освоєння нового джерела постачання сировини (ресурсів), впровадження нових способів (структури) управління.

Зважаючи на сказане, метою нашого дослідження є визначення сутності категорії «інноваційне підприємництво». Використовуючи наведену класичну класифікацію інновацій як методичний базис дослідження, можемо сформулювати робочу гіпотезу: неінноваційного підприємництва не існує; підприємництво завжди пов’язане зі створенням принаймні одного типу інновацій.

Почнемо з того, що класичним втіленням підприємництва — таким, що побудоване на одночасній реалізації різних видів інновацій із наведеного переліку Шумпетера, — є створений «з нуля» інноваційний стартап. Прикладами стартапів, які швидко стали сучасними підприємницькими легендами є Microsoft, Ama-zon.com, McDonalds, Compaq Computer, Sun Microsystems. На сьогодні класичне втілення підприємництва — стартап — є синонімом інноваційного бізнесу, а публікації з даної проблематики являють собою осмислення практики, науковий аналіз та узагальнення результатів впровадження нових продуктів та технологій, створення нових комбінацій ресурсів, відкриття нових ринків і винайдення нових бізнес-моделей. Звідси в синонімічний ряд з терміном «підприємництво» в зарубіжній літературі стає означення «новий», тобто «інноваційний».

Підприємництво, на думку російського дослідника Г. В. Широкової [9], являє собою процес створення цінності шляхом формування унікального набору ресурсів через реалізацію можливостей, що відкриваються. На ціннісноутворюючу функцію підприємництва звертає увагу і Д. Тіммонс [5]. Яскравою ілюстрацією використання спільного наукового поля теорій підприємництва та інновацій для управління ланцюжком створення цінності стало дослідження «відкритих інновацій» Г. Чесбро [2]: аналіз перспективності інноваційних бізнес-моделей, заснованих на використанні революційно нового механізму взаємодії стейкхолдерів — учасників інноваційного процесу. Звертаючись до категоріального апарату Г. Чесбро, можна говорити, що підприємництво в форматі «відкритих інновацій» змістовно відповідає впровадженню щонайменше двох типів інновацій — за класифікацією Шумпетера — нових способів (структур) управління та нових продуктів.

Підприємництво не обмежується малими формами бізнесу — великі компанії з акцентом на підприємницьку діяльність такожможуть бути проактивними та інноваційними. Прикладом такої компанії є Apple Inc., лідер якої Стів Джобс вважається засновником підприємницької культури всередині фірми. Підприємницька поведінка у великій не новоствореній компанії отримала назву «внутрішньофірмове підприємництво» (інтрапренерство) і вперше була досліджена Г. Піншо [4] у 1980 році. За його словами, внутрішній підприємець створює всередині бюрократичної структури вже існуючого бізнесу «вогнище» креативності та свободи. Щонайпершим наслідком впровадження внутрішньофірмового підприємництва була поява венчурів — виокремлення структурних підрозділів або створення самостійних бізнесів, які забезпечували реалізацію інноваційних проектів. Таким чином, у західній літературі внутрішньофірмове підприємництво стало синонімом інноваційної поведінки великих компаній, у відповідності з шумпетеріанською класифікацією інновацій — введення нових продуктів і нових організаційних структур управління. І. Адизес [1], автор відомих праць з теорії життєвого циклу організації (ЖЦО), у 2007 році запропонував концепцію управлінських орієнтацій, які домінують на різних етапах ЖЦО. Він доводить, що підприємницька орієнтація менеджменту, яка забезпечує компанії швидку адаптацію до змін та інноваційну поведінку, є не тільки умовою успішного «народження» бізнесу і захистом від «передчасної смерті в дитинстві», але і сприяє продовженню періоду стабільного «розквіту» та уникненню спадної траєкторії циклу саме за рахунок різного роду інновацій. Заслуговує на особливу увагу той факт, що ЖЦО крізь призму підприємницької орієнтації менеджменту являє собою почергове домінування інновацій різних видів. Підсумовуючи сказане, необхідно підкреслити, що підприємництво згідно з концепцією ЖЦО є інноваційним апріорі, але на різних етапах ЖЦО воно ґрунтується на різних, у відповідності з класифікацією Шумпетера, видах інновацій, вибір і комбінація яких обумовлюється задачею забезпечення максимальної ефективності компанії в кожен момент часу.

Сучасною методологічною основою підприємництва як механізма саморегулювання економіки є теорія транзакційних витрат. Підприємець є ключовою особою, яка повсякчас аналізує і знаходить нові кращі способи організації взаємодії учасників ринку. В працях інституціоналістів (зокрема Р. Г. Коуза [8], Д. Норта [3] та О. Уільямсона [6]) розкривається механізм вибору між контрактними відносинами та організацією фірми з метою економії транзакційних витрат. З позицій цієї теорії пояснюються сучасні економічні тренди: утворення надвеликих транснаціональних корпо-рацій, аутсорсинг бізнес-процесів підприємств, поява фрілансерів та розвиток мережевих віртуальних компаній тощо. Таким чином, роль підприємця, в рамках теорії транзакційних витрат, відповідає пошуку і впровадженню нових способів (структури) управління, у відповідністю з класифікацією Й. Шумпетера.

Висновки. Тільки усвідомлення тотожності підприємництва і інновацій, визначеної Йозефом Шумпетером ще на початку ХХ століття і стверджуваної новітньою теорією та практикою, розуміння їх як єдиної системи інноваційного розвитку економіки на рівні кожного окремого суб’єкта господарювання, суспільства та державного управління, здатне створити умови для прискореного економічного зростання України на інноваційній основі.

Література

1. Adizes I. K. Managing Corporate Lifecycles / Ichak Kalderon Adizes Prentice Hall Press; Revised edition, 1999. — 460 p.

2. Chesbrough H. W. Open Innovation: The New Imperative for Creating And Profiting from Technology / Henry William Chesbrough. — Harvard Business Review Press; First Trade Paper Edition edition, 2003. — 272 p.

3. North D. C. Institutions / Douglass C. North // The Journal of Economic Perspectives, 1991. — Vol. 5, No. 1. — Pp. 97

—112. [Electronic resource]: http://www.econ.uchile.cl/uploads/documento/94ced618aa1aa4d59bf 48a17b1c7f605cc9ace73.pdf

4. Pinchot G. Intrapreneuring: Why You Don’t Have to Leave the Corporation to Become an Entrepreneur. / G. Pinchot — New York: Harper & Row, 1985.– 368 p.

5. Timmons J. A. New venture creation: entrepreneurship for the 21st century / Jeffry A. Timmons, Stephen Spinelli. — McGraw-Hill/Irwin, 2004.

— 700 p.

6. Williamson, O. E. The New Institutional Economics: Taking Stock, Looking Ahead / Oliver E. Williamson // Journal of Econovnic Literature. — 2000.

— Vol. XXXVIII, September. — Pp. 595

—613 [Electronic resource]: http://se.xmu.edu.cn/oldversion/admin/manage/File/87/2577/1110.pdf

7. Кондратьев Н. Большие циклы экономической конъюнктуры / Н. Кондратьев. — М.: Экономика, 1989. — 523 с.

8. Коуз Р. Фирма, рынок и право / пер. с англ. Б. Пинскера. — М.: Дело ЛТД, 1993. — 192 с.

9. Широкова Г. В. Внутрифирменное предпринимательство: подходы к исследованию феномена / Г. В. Широкова, В. А. Сарычев, Е. Ю. Благов, А. В. Куликов // Вестник Санкт-Петербургсого унивенрситета. — 2009.

— Сер.8. — Вып. 1.

— С. 3—32.

10. Шумпетер Й. Теория экономического развития. Капитализм, социализм и демократия. / Йозеф Шумпетер. — М: Эксмо, 2007. — 864 с.

УДК: 658.589:330.3:004.77s@edim.ua


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Яковлєв А. І., д-р екон. наук, проф., заслужений працівник освіти України, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Україна ВИЗНАЧЕННЯ НАЙЕФЕКТИВНІШИХ СФЕР
Секція № 3 БІЗНЕС-ПРОЦЕСИ ТА РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ
РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ СИСТЕМ RESTRUCTURING ВИРОБНИЧО-ЕКОНОМІЧНИХ ОF VIROBNICHE-EKONOMICHNIKH SYSTEMS
ФУНКЦІОНАЛЬНІ МЕЖІ
Горбунова Анна Ігорівна, економічний університет імені Вадима Гетьмана» Україна Gorbunova Anna, Economic University named after Vadym Hetman», Head of methodology department, PJSC
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki