Posibniki.com.uaФінансиБанківський нагляд - Конопатська Л. В., Раєвський К. Є.7.9. Особливості відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку


< Попередня  Змiст  

7.9. Особливості відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку


Особливості відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку за заявою кредиторів банку про ліквідацію

Якщо банк своєчасно і в повній сумі не виконав грошові зобов’язання перед кредиторами, то вони мають право надіслати рекомендованим листом або спецзв’язком до територіального управління Національного банку заяву про ліквідацію банку разом з документами, що підтверджують наявність невиконаних грошових зобов’язань банку перед ними (нотаріально засвідчена копія договору з банком, копія виписки з особового рахунку кредитора; копія претензії до банку; відповідь банкуборжника; якщо відповіді від банкуборжника не отримано, то розрахунковий документ з відміткою банку про дату надходження коштів або інші підтверджувальні документи). Висновок щодо відсутності підстав для задоволення заяви кредиторів має схвалюватися Комісією Національного банку при територіальному управлінні. Якщо територіальне управління Національного банку вважає, що є підстави для відкликання банківської ліцензії, то цей висновок із заявою кредитора має бути надісланий до Департаменту банківського регулювання та нагляду Національного банку. У разі підтвердження неплатоспроможності банку Національний банк ініціює ліквідацію банку.

Прийняття Національним банком рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора

 

Рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора приймається Правлінням Національного банку та оформляється відповідною постановою. Одночасно за цією постановою також:•

  • призначається ліквідатор. У разі призначення ліквідатором службовця Національного банку визначаються інші службовці Національного банку, які братимуть участь у ліквідаційній процедурі;
  • • припиняються повноваження правління (ради директорів),
  • ради банку і загальних зборів банку, а також тимчасового адміністратора, якщо він до призначення ліквідатора здійснював управління банком;
  • • надається доручення керівникам відповідного територіального управління Національного банку та Центральної розрахункової палати вжити заходів щодо припинення банком активних операцій за його кореспондентськими рахунками, відкритими в Національному банку, з дня отримання цього рішення;
  • • надається доручення управління реорганізації та ліквідації банків підготувати обґрунтований висновок щодо відповідності вимогам банківського законодавства особи, призначеної Національним банком ліквідатором;
  • • надається доручення Юридичному департаменту ініціювати процедуру ліквідації банку в суді;
  • • надається доручення Департаменту банківського нагляду повідомити контрольні органи інших держав, у яких банк мав філії або кореспондентські відносини з іноземними банками;
  • • зазначаються інші заходи, потрібні для здійснення процедури ліквідації конкретного банку.

Процедуру ліквідації банку має бути завершено не пізніше трьох років з дня прийняття Національним банком рішення про відкликання банківської ліцензії.

Ліквідатором може бути призначено:

  • • юридичну особу, яка проводить професійну діяльність, що пов’язана з тимчасовою адміністрацією та (або) ліквідацією банків, наданням аудиторських, юридичних або консультативних послуг і має не менше трьох працівників із сертифікатом Національного банку на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку;
  • • фізичну особу — незалежного експерта (за договором з Національним банком) або службовця Національного банку.

Забороняється призначати ліквідатором банку фізичну або юридичну особу, яка виконувала функції тимчасового адміністратора в цьому банку.

Ліквідатор має право залучати до процедури ліквідації працівників банку, що ліквідовується, а також учасників банку, частка участі яких у статутному капіталі банку становить не більше ніж 0,1 % (та немає конфлікту інтересів).

Національний банк і ліквідатор укладають договір про ліквідацію банку, в якому визначаються права й обов’язки сторін та інші обов’язкові умови, необхідні для забезпечення процедури ліквідації банку. У договорі визначаються особи, відповідальні за ліквідацію філій, а також передбачається страхування фінансової відповідальності, життя та здоров’я ліквідатора. Договір набирає чинності з часу призначення ліквідатора відповідною постановою Правління Національного банку.

Службовці Національного банку, які беруть участь у процедурі ліквідації, звільняються від виконання своїх службових обов’язків зі збереженням за ними місця роботи, заробітної плати та всіх виплат, що передбачені системою оплати праці за основним місцем роботи, на весь час їхньої участі в процедурі ліквідації банку.

Під час виконання своїх обов’язків ліквідатор за своїм статусом прирівнюється до представника Національного банку. Будьяка особа, що навмисно перешкоджає доступу ліквідатора до банку, його активів, книг, записів, документів, несе відповідальність згідно з чинним законодавством. Правоохоронні органи зобов’язані надавати допомогу ліквідатору в його роботі на підставі письмового звернення.

З дня початку роботи ліквідатора рішення Правління Національного банку про відкликання в банку банківської ліцензії і призначення ліквідатора доводиться до відома банківської системи України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ліквідатор зобов’язаний протягом трьох днів після його призначення за рахунок коштів банку опублікувати в газеті «Урядовий кур’єр» чи «Голос України», а також може опублікувати в одній з місцевих газет за місцезнаходженням банку, що ліквідовується, повідомлення про відкриття ліквідаційної процедури, а також вивісити його в кожному відокремленому підрозділі банку. З дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора:

а) припиняються повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку та тимчасового адміністратора. Права керівників (органів управління) банку переходять до ліквідатора, який з дня свого призначення має повне і виняткове право управляти банком та контролювати його. Керівники банку (тимчасовий адміністратор) та інші матеріально відповідальні особи забезпечують передавання бухгалтерської та іншої документації банку, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку ліквідатору за актами прийманняпередавання;

б) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. Це означає, що нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у строки згідно з договорами з клієнтами банку;

в) строк виконання всіх грошових зобов’язань банку та зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) уважається таким, що настав;

г) припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших санкцій за всіма видами заборгованості банку;

ґ) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

д) укладення угод, пов’язаних з відчуженням майна банку чи передаванням цього майна третім особам, допускається у зв’язку з виконанням ліквідаційної процедури;

е) скасовуються арешт, накладений на майно чи інші обмеження щодо розпорядження його майном. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкубанкрута не допускається;

є) вимоги за зобов’язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть висуватися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Вимоги кредиторів мають бути заявлені протягом одного місяця з дня першої публікації в газеті «Урядовий кур’єр» або «Голос України» повідомлення про відкриття ліквідаційної процедури. Усі вимоги кредиторів мають бути заявлені в національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про ліквідацію. Якщо вимогу заявлено в іноземній валюті, то така вимога підлягає конвертації заявником у національну валюту за офіційним курсом, установленим Національним банком на дату прийняття рішення про ліквідацію. Крім розміру вимоги заява кредиторів має містити підстави та зазначення доказів, що обґрунтовують вимогу (документи, що підтверджують борг).

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

а) приймає від керівників банку за актами прийманняпередавання до свого відання майно та документи банку, уживає заходів щодо забезпечення їх збереження;

б) виконує функції з управління та розпорядження майном банку;

в) у строк до двох місяців із дня його призначення здійснює інвентаризацію активів (включаючи обліковане на позабалансових рахунках) та архіву банку, а також оцінку майна банку згідно з чинним законодавством та складає початковий баланс ліквідатора;

г) визначає ліквідаційну масу та розпоряджається нею;

ґ) проводить роботу щодо повернення дебіторської заборгованості, у тому числі подає позови на боржників від імені банку до органів судової влади, зокрема на третіх осіб;

д) уживає заходів, спрямованих на виявлення та повернення майна банку, що перебуває у третіх осіб;

е) у разі потреби отримує кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банку, який відшкодовується насамперед згідно зі ст. 95 Закону «Про банки і банківську діяльність» за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банку;

є) з дня відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банку про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю;

ж) виявляє кредиторів і заявляє в установленому чинним законодавством порядку заперечення щодо заявлених до банку вимог кредиторів;

з) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому чинним законодавством порядку розриває їх. Ліквідатор має право розірвати договори про надання банку послуг, а також припинити зобов’язання банку щодо оренди (найму) рухомого і нерухомого майна, попередньо (за 30 днів) повідомивши про це іншу сторону;

и) уживає заходів, які, на його думку, дадуть змогу отримати максимальну виручку від продажу активів у найкоротший строк;

і) реалізує майно банку для задоволення вимог, уключених до реєстру вимог кредиторів;

ї) повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення про це та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємствбанкрутів;

й) складає ліквідаційний баланс і подає його на затвердження територіальному управлінню Національного банку;

к) здійснює інші повноваження, передбачені ст. 92 Закону «Про банки і банківську діяльність».

Ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури здійснює такі заходи щодо задоволення вимог кредиторів:

  • • повертає кредиторам розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку, що обліковувалися в банку на відповідному позабалансовому рахунку, з повідомленням про початок ліквідаційної процедури і про те, що кредитори можуть надати свої вимоги за зобов’язаннями банку ліквідатору із зазначенням строку та адреси для їх надсилання;
  • • визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
  • • відхиляє вимоги в разі їх непідтвердження;
  • • складає перелік заявлених і акцептованих ним вимог; • повідомляє кредиторів про акцептування вимог;
  • • передає Фонду гарантування вкладів фізичних осіб реєстр вкладників;
  • • щотижня протягом трьох тижнів публікує оголошення про день і місце, де можна ознайомитися з переліком вимог, та про дату подання цього переліку Національному банку.

Після проведення інвентаризації, оцінки майна (активів) банку та складання початкового та проміжного ліквідаційного балансу ліквідатор розпочинає продаж майна (активів) банку.

Продаж майна (активів) банку, що ліквідовується, здійснюється шляхом:

  • • проведення конкурсу (аукціону);
  • • проведення біржових торгів через товарну біржу;
  • • продажу на фондовій біржі або через торговельно інформаційну систему;
  • • безпосереднього його (їх) продажу юридичній або фізичній особі.

Правління Національного банку може в окремих випадках установлювати інший порядок продажу майна (активів) банку та інший спосіб продажу (поступлення) вимог банку.

Кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

а) у першу чергу задовольняються:

  • вимоги кредиторів, забезпечені заставою (сума, що виплачується кредитору, не має перевищувати вартість застави);
  • вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
  • виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банку, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого з цією метою;
  • витрати, пов’язані з роботою ліквідатора;
  • зобов’язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян.

Перелічені витрати відшкодовуються після реалізації ліквідатором частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено Законом «Про банки і банківську діяльність»;

б) у другу чергу задовольняються:

вимоги вкладників — фізичних осіб у частині перевищення суми, передбаченої системою гарантування вкладів фізичних осіб, та вимоги, що виникли із зобов’язань банку перед працівниками;

в) у третю чергу задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються з надходженням на рахунок коштів від продажу майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі нестачі коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вони задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Вимоги, заявлені після закінчення строку, установленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, уважаються погашеними.

Якщо на час закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і наслідком їх негайного продажу буде істотна втрата їхньої вартості, то ліквідатор передає (згідно з договором) ці активи в управління визначеній Комісією Національного банку на конкурсній основі юридичній особі, яка зобов’язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

Майно (активи), що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникам (розподіляється між акціонерами/учасниками відповідно до питомої ваги належних їм акцій/часток/паїв у статутному капіталі), а майно державних банків — відповідному органу приватизації для подальшого продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України. Майно (активи) кооперативних банків, що залишилося після задоволення потреб кредиторів, підлягає використанню відповідно до чинного законодавства

Національний банк здійснює контроль за діяльністю ліквідатора. Не пізніше 10 днів після завершення процедури ліквідації ліквідатор складає ліквідаційний баланс та подає разом з матеріалами про свою роботу територіальному управлінню Національного банку для розгляду та затвердження.

Рішення про виключення банку з Державного реєстру банків приймає Комісія Національного банку. Ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з часу внесення запису про це до Державного реєстру банків після ухвалення звіту ліквідатора. Після виключення банку з Державного реєстру банків ліквідатор (ліквідаційна комісія) звільняється від будьяких зобов’язань, пов’язаних з ліквідацією банку.

Особливості ліквідації банку за рішенням його власників

Банк може бути ліквідований за рішенням загальних зборів учасників банку за умови отримання на це згоди Національного банку. Ця згода може бути надана, якщо достатньо ліквідаційної маси для задоволення вимог усіх кредиторів і кандидатура голови ліквідаційної комісії та її членів відповідає вимогам, а також у разі відсутності конфлікту інтересів.

Для отримання згоди Національного банку на ліквідацію банк подає до територіального управління Національного банку такі документи:

  • • протокол загальних зборів учасників з рішенням про ліквідацію банку та призначення ліквідаційної комісії, вибір аудиторської фірми для перевірки достовірності та повноти ліквідаційного балансу, затвердження кошторису ліквідаційної комісії (підписаний головою та секретарем зборів і засвідчений печаткою банку);
  • прогнозний (попередній) перелік вимог кредиторів; • прогнозні розрахунки ліквідаційної маси;• ті, що стосуються інвентаризації активів, зобов’язань, резервів, включаючи обліковане на позабалансових рахунках, затверджені керівниками банку, та врегулювання виявлених розбіжностей, а також пропозиції інвентаризаційної комісії;
  • • з оцінки активів банку, здійсненої незалежними експертами, що мають право на це відповідно до чинного законодавства, у тому числі аудиторськими фірмами;
  • • інформацію про голову та членів ліквідаційної комісії та осіб, залучених до ліквідації банку.

Рішення про надання згоди на ліквідацію банку, створеного за участю іноземного капіталу, приймає Правління Національного банку, а банку, що створений за участю резидентів України, — Комісія Національного банку.

Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про господарські товариства», Законом «Про банки і банківську діяльність», з урахуванням вимог Положення НБУ «Застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства».


< Попередня  Змiст  
Iншi роздiли:
7.7. Вимоги до програми санації банку
7.6. Запровадження тимчасової адміністрації в банках
7.5. Видача Національним банком розпоряджень
7.4. Скликання загальних зборів учасників банку, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення або плану реорганізації банку
7.2. Використання такого заходу впливу, як письмове застереження; 7.3. Укладення письмової угоди з банком
Дисциплiни

МаркетингАнглійська моваПравоЕтика та естетикаІсторіяБухгалтерський облікЕкономікаІнформатикаМенеджментПолітологіяСтатистикаФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki