9 E F GE u r o b a n k E r g a s i a s(
4 V o l k s b a n k e nA G (
9
0 S o c i e t eG e n e r a l e (
7
0 ,
3 ,
0 ,
2 ,
0 ,
0 ,
1 ,
0 ,
0 ,
0 ,
1 ,
4
6
7 –
6 –
2 –
4 –
1
6
0
1
3
3
0
7 ,
5 ,
3 ,
7 ,
5 ,
0 ,
6 ,
8 ,
5 ,
3 ,
2 ,
1р .
2
6
5
5
9
1
1
6
4
7
2
5
6
1
3 –
1
0
2
4 .
6
6
8
0
9
4
6
8
7
5 ,
2 ,
2
5
6 ,
У к р а ї н с ь к и хб а н к і в ) ,ує в р оп е р е в е д е н оз ао ф і ц і й н и мк у р с о м
1 .
1 ,
7 ,
9 ,
2 ,
8 ,
5 ,
9 ,
5 ,
0
3
0
0
4
3
6
3
6
4
8
2
1
2
2
1
2
3
3
6
2
4
4
1
Р
А в а л
А с т р а
У к р с о ц б а н к +
У н і к р е д и т
П р о ф і н б а н к
Д о й ч е б а н к
У к р а ї н а * * *
Ф о р у м
Б а н к
К і п р у
М а р ф і н б а н к
П і р е у с б а н к
М
К
Б
У н і в е р с а л б а н к
Ф о л ь к с б а н к
С к л а д е н о з а д а н и ми * *
З а д а н и ми
А
У
Б (
А с
4
2
1
2 г р н ) . * * *
З а д а н и ми
Н
Б
У с т а
0 Р а й ф ф а й з е н б а н к
А в а л ь * * *
1
А с т р а б а н к
2
У к р с о ц б а н к +
У н і к р е д и т б а н к
3
П р о ф і н б а н к
4
Д о й ч е б а н к
У к р а ї н а * * *
5
Ф о р у м
6
Б а н к
К і п р у
7
М а р ф і н б а н к
8
П і р е у с б а н к
М
К
Б
9
У н і в е р с а л б а н к
0
Ф о л ь к с б а н к *
С к л а д е н о з а д а н и ми E * *
З а д а н и ми
А
У
Б (
А с о
4
2
1
2 г р н ) .
Ус т а н о мн а
Б
Н
З ад а н и ми
1
1
1
1
1
1
1
1
1
1
2
1 , * * *
1
Посилення вимог до капіталу європейських банківських холдингів, зумовлене серією європейських стрес-тестів і впровадженням нормативів Базель ІІІ, впливає на розвиток банківської системи України. Так, у 2011 р. розпочалися процеси згортання кредитної активності іноземними банками, особливо на роздрібному ринку, а також почастішали випадки повного виходу інвесторів з України. Наприклад, Volksbanken (Австрія) продав міжнародні підрозділи свого холдингу Сбєрбанку Росії, унаслідок чого Фольксбанк (Україна) перейшов у власність до уряду РФ. Центральний банк Швеції посилив вимоги до капіталу вище базельських нормативів, унаслідок чого найбільші системні банки SEB і Swedbank розпочали ліквідацію високоризикових активів, акумульованих зокрема й в Україні . Центральний банк Австрії видав розпорядження транснаціональним банкам обмежити розвиток кредитування в країнах Центрально-Східної Європи обсягами внутрішніх депозитних ресурсів, залучених у межах відповідних юрисдикцій.
Реакція учасників фондових ринків на оголошення результатів стрес-тесту 2011 р. була помірно негативною. Знижувалися ціни на акції банків, які не пройшли стрес-тест успішно або ж отримали результат нижче 7 % Core Tier 1 capital ratio. Загалом аналітики з недовірою сприйняли висновки EBA щодо фінансової стійкості досліджуваних банків, оскільки паралельні розрахунки інвестиційних компаній засвідчили значно більші потреби в додатковому буфері капіталу. Так, рейтингове агентство S&P у власному стрес-тесті, проведеному в березні, виявило необхідність 250 млрд євро для покриття капітальних потреб європейських банків з метою виходу з найгіршої ситуації [73]. Натомість представники ЕВА намагалися запевнити громадськість, що на результати стрес-тестів позитивно вплинули активні заходи банків для підвищення капіталізації на 50 млрд євро, що дало змогу 12 фінансовим інституціям подолати 5 %-вий мінімум CT1R.
Авторами монографії виокремлено низку проблем, пов’язаних з реалізацією програми загальноєвропейського макроекономічного стрес-тестування банків у 2011 р.
1. Недостатня жорсткість стрес-тестів виявлялась у комплексі методологічних недопрацювань.
По-перше, у стрес-тестах не розглядався сценарій дефолту за суверенним боргом будь-якої із країн ЄС. При цьому індикатори
1 «СЕБ Банк» був проданий групі Євробанк, а «Сведбанк» припинив обслуговування фізичних осіб [427].
По-друге, під час формування сценарію був проігнорований ризик утрат від списань цінних паперів, що утримуються до погашення, оскільки в бухгалтерській звітності ці активи відображені за номінальною вартістю. Фахівці EBA обчислювали лише ризики здешевлення цінних паперів у торгових портфелях на продаж, які становлять незначну частину суверенних активів на балансах банків, і згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності повинні регулярно переоцінюватися залежно від коливань цін на фондових ринках.
По-третє, у стрес-тестах недостатньо розкритий ризик зниження ліквідності банків унаслідок ефекту зараження під впливом суверенного дефолту. Відсутність у негативному сценарії припущення про дефолт країн за суверенними позиками призвів до ігнорування непрямого впливу можливих дефолтів країн на подорожчання банківського фондування. Адже слабкий фінансовий стан банків негативно впливає на їх можливості отримання кредитних ресурсів, а високий ризик суверенного дефолту різко знижує вартість активів, що використовуються як застави під час запозичення коштів банками в центральному банку та на міжбанківському ринку. Зниження суверенних кредитних рейтингів також послаблює здатність відповідних держав до надання фінансової підтримки банкам-кредиторам.
2. Проблема формування вибірки банків для стрестестування полягала в нерівномірному принципі відбору банків за країною походження: у стрес-тестуванні брало участь 25 банків з Іспанії й тільки 4 фінансові інституції з Франції. Звісно, що відмінність можна пояснити вищою концентрацією банківського сектора у Франції. Проте вважаємо, що з огляду на лідерську роль французької економіки в ЄС за обсягом ВВП та ємкістю ринку банківських продуктів, варто було залучити до досліджуваної вибірки більше банків з цієї країни.
3. Проблема децентралізації виконання програми стрестестування ґрунтується на політичному устрої Європейського Союзу, що є об’єднанням суверенних державних утворень. Процес уніфікації національних систем банківського регулювання,
кредитно-дефолтних свопів свідчили про 90 %-ву ймовірність дефолту Греції, а дисконт за її десятирічними облігаціями становив 50 %. Причиною м’якого підходу до формування песимістичного сценарію було його одностороннє розроблення органами банківського нагляду, які ігнорували ринкові прогнози та очікування, а також на той час не могли визнати ймовірності настання суверенного дефолту.
— моделі розрахунку нормативів достатності капіталу можуть відрізнятись у різних країнах ЄС у зв’язку з використанням нестандартизованих внутрішніх методологій і нормативних актів. Серед інвесторів поширена думка про те, що деякі національні органи банківського нагляду входять у таємну змову зі своїми банками щодо використання надто оптимістичних припущень, які дають змогу завищувати показники достатності капіталу.
4. Проблема прозорості методології стрес-тестування банків викликана тим, що алгоритм розрахунків стрес-тестів не оприлюднювався до дати публікації їх результатів. Більше того, між Європейським банківським управлінням та національними органами державної влади на початковому етапі реалізації загальноєвропейського стрес-тестування точилася дискусія про доцільність розкриття інформації отриманих результатів узагалі. Адже без розроблення серйозного плану порятунку фінансово нестабільних банків прозорість стрес-тестів могла ще більше дестабілізувати ситуацію на європейському банківському ринку. Незважаючи на те, що був обраний шлях до підвищення прозорості стрес-тестування, наявність такої дискусії не сприяла довірі до представлених Європейським банківським управлінням звітів.
5. Проблема реалізації програм державної підтримки банків виявилася найслабшою ланкою EU wide stress-test 2011, оскільки за умов розконцентрованості системи прийняття економічних рішень на розроблення будь-якого реалістичного плану рекапіталізації потрібен час і політична воля учасників переговорного процесу, кожен з яких захищатиме власні позиції щодо сутності та елементів необхідних заходів. Як показав досвід США, ефективність макроекономічного стрес-тестування визначається дієвістю механізму підвищення капіталізації банків. Основною проблемою країн ЄС під час використання результатів стрес-тестів була низька здатність багатьох із них надати необхідні кошти банкам без створення додаткового ризику зниження суверенного кредитного рейтингу, що, своєю чергою, негативно впливає на банківську систему. Таким чином, стрес-тестування в ЄС лише загострило питання про здатність європейських держав забезпечити достатній рівень фінансової підтримки.
Після погіршення ситуації на ринку суверенних позик EBA ухвалило рішення скорегувати результати стрес-тесту в рамках Плану рекапіталізації банків. Офіційні рекомендації, затверджені EBA 08.12.2011 р., зобов’язали національні органи банківського
незважаючи на суттєві прогресивні досягнення, досі не завершений. Як наслідок
Упродовж 2012
—2013 рр. EBA не проводило стрес-тестів, замінивши їх аналітичними звітами під назвою «Аналіз капіталу ЄС» (EU Capital exercise) і «Загальноєвропейський аналіз транспарентності» (EU-wide Transparency exercise), основною метою яких стало стимулювання приведення обсягів регулятивного капіталу та зважених на ризики активів європейських банків у відповідність до вимог Базеля ІІІ. На відміну від стрес-тестів, ці розрахунки не передбачали обґрунтування та моделювання макроекономічних сценаріїв, а всі вихідні дані задавались експертним шляхом. Такий обережний підхід був частково пов’язаний з гострою критикою регулятора за слабку прогнозну здатність моделей, які в 2011 р. також не були жорсткими й не змогли передбачити фінансових проблем франко-бельгійського банку Дексіа, який успішно пройшов стрес-тест.
Водночас посилена увага регулятора до показника адекватності капіталу сприяла нарощенню капіталізації в більшості європейських банків. Так, кредитні установи ЄС з грудня 2011 по червень 2013 р. скоротили сукупний обсяг зважених на ризики активів на 1,1 трлн дол. США, а міжнародні банки збільшили капітал на 500 млрд дол. США після глобальної фінансової кризи.
Наступний раунд загальноєвропейських стрес-тестів має проводитися у 2014 р. Вони повинні здійснюватись ЄЦБ у рамках новоствореної інституції
— Єдиного наглядового механізму (SSM) за методологічної підтримки EBA. При цьому головною передумовою стрес-тестування є попереднє здійснення оглядів якості активів європейськими органами банківського нагляду. Стрес-тестування 2014 р. ураховує негативний досвід попередніх загальноєвропейських стрес-тестів, наприклад, бере до уваги ри-
нагляду забезпечити формування банками виняткового тимчасового буфера капіталу для покриття збитків за суверенними ризиками, а також стимулювати досягнення банками показника CT1R понад 9 % до 30.06.2012 р. Для розрахунку необхідного розміру тимчасового поповнення капіталу, EBA застосувало нову методику, яка ґрунтувалася на результатах загальноєвропейських стрестестів, але враховувала спад цін на суверенні облігації країн PIIGS станом на 30.09.2011 р. та зростання мінімального нормативу основного капіталу першого рівня до 9 % [126]. Результати розрахунків необхідності тимчасового капіталу для 77 найбільших транснаціональних банківських холдингів виявили необхідність додаткового буфера капіталу обсягом 114,7 млрд євро (дод. З).
Наше дослідження європейського досвіду виявило надзвичайну важливість стрес-тестування у формуванні нової структури міжнародного фінансового нагляду та регулювання в Європейському Союзі. Гармонізація правил визначення регулятивного банківського капіталу та вдосконалення методології макроекономічних стрес-тестів у ЄС здійснюється з урахуванням проблемних аспектів попередньої практики і спрямована на адаптацію систем банківського регулювання до нових викликів нестабільного фінансового середовища. Використання як позитивного, так і негативного досвіду Європейського Союзу банків дасть змогу органам банківського регулювання уникнути багатьох потенційних проблем і помилок під час побудови та оптимізації власної системи макроекономічного стрес-тестування банків.
