Київ як столиця України має особливий статус, оскільки, крім звичайних функцій, притаманних будь-якому місту, виконує також особливі — столичні функції, перелік яких містить стаття 4 Закону України «Про столицю України — місто-герой Киї в».

70У зв’язку з цим бюджет м. Києва також має свої особливості, які регламентуються спеціальним законом про столицю — Законом України від 15 січня 1999 року «Про столицю України — місто-герой Київ».

Особливості бюджету Києва полягають у тому, що цим законом передбачено джерела та порядок формування доходів бюджету столиці, а також кон статується заборона передачі коштів з бюджету міста Києва до Державного бюджету України у вигляді перевищення доходів над видатками та інших внесків при затвердженні Державного бюджету України на відповідний рік.

Нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, розмір субвенцій, субсидій, дотацій, а також інші бюджетні показники взаємовідносин Державного бюджету України і бюджет у міста Києва є стабільними й уточнюються лише в разі зміни податкового законодавства України або за поданням Київської міської ради.

Держава бере на себе обов’язок фінансувати у повному обсязі здійснення органами місцевого самоврядування міста Києва столичних функцій, кошти на які щороку передбачаються в Законі про Дер жавний бюджет України.

У випадку, коли органи державної влади приймають рішення, які тягнуть за собою додаткові видатки органів місцевого самоврядування міста Києва, такі рішення обов’язково супроводжуються передачею необхідних для цього матеріальних та фінансових ресурсів.

Доходи міського бюджету та бюджетів районів формуються за рахунок:

— власних та закріплених до ходів;

— 100-відсоткового відрахування податку на прибуток;

— 100-відсоткового податку на доходи фізичних осіб;

— 100-відсоткової плати за землю;

— субвенцій та субсидій з Державного бюджету України на виконання столичних функцій, але не менше як 50 відсотків від суми податків, зборів і обов’язкових платежів, які справляються на території міста Києва;

— 50 відсотків коштів, що отр имуються у вигляді відрахувань до Фонду ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які збираються на території столиці;

— 50 відсотків відрахувань на шляхові роботи на території Києва з метою їх цільового використання на утримання, будівниц

71тво та реконструкцію міських доріг та вулиць, що суміщаються з дорогами державного значення, та споруд на них; ? 50 відсотків відрахувань підприємств та організацій, розташованих на території міста Києва, до Державного інноваційного фонду.

10.5. Спільна власність територіальних громад

Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевог о самоврядування можуть об’єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об’єкти права комунальної власності, кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування чи утримання комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.

Спільна власність територіальних громад, що також є скла довою матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування, перебуває в управлінні районних та обласних рад.

Сільські, селищні, міські ради в рамках своєї виключної компетенції мають право прийняти рішення про створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб’єктами комунальної власності спільних пр оектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб).

Як правило, спільну комунальну власність становлять об’єкти, які забезпечують функціонування двох чи кількох територіальних громад, наприклад, ліфтові господарства, підприємства з озеленення та благоустрою, ремонтно-будівельні підприємства та ін.

Помилково вважається, що районні та обл асні ради є власниками об’єктів спільної комунальної власності. При цьому така помилка широко застосовується на практиці. Траплялися випадки, коли районні ради приймали рішення про вилучення певних комунальних об’єктів у сільських, селищних, міських територіальних громад та «передачу їх у комунальну власність» району. Така протизаконна практика припиняється ш ляхом судового втручання.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у рамках самоврядних повноважень приймають рішення про встановлення за узгодженим рішенням відповідних рад порядку використання

72коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності територіальних громад.

Районні та обласні ради як уповноважені законом органи можуть приймати рішення в установленому законом порядку щодо управління об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних та обласних рад; призначення і звіл ьнення їх керівників, а також дають згоду на передачу об’єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст і приймають рішення про передачу об’єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність та щодо пр идбання об’єктів державної власності.

За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об’єктів спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби винятково цих територіальних гро мад.

Правовий режим майна спільної власності територіальних громад визначається законом, який, на жаль, не прийнятий на сьогодні, хоча проект закону про комунальну власність мав бути представлений Кабінетом Міністрів України та Фондом державного майна України на розгляд Верховної Ради України у двомісячний термін з дня набрання чинності Закону України «Про місцеве самовряду вання в Україні».