Сучасна епоха глобалізації та нового інформаційно-інноваційного технологічного устрою робить нові виклики й висуває складні завдання перед країнами та регіонами. Нині складається нова система суспільних світових відносин взаємозв’язку і взаємозалежності людини у глобальному просторі. Завдяки використанню сучасних засобів зв’язку людина бере участь у суспільному житті не тільки інших регіонів своєї країни, а й суспільному та економічному житті планети. Тому певні аспекти життєдіяльності людей виходять з-під впливу держави. Рух капіталів, товарів, людей регулюється не державними управлінськими структурами, а світовим попитом і пропозицією та міжнародними правовими регуляторами. Вони впливають на кількість населення регіонів, його міграцію, зайнятість, систему розселення без узгодження з адміністративними органами країни та її регіонів.
Відокремились і стали незалежними від національних адміністративних органів інвестиційний капітал, інформаційні системи, тип господарювання на основі мережевих систем і транснаціональних компаній. Так формується особливий тип господарської діяльності — міждержавні економічні простори, світові міста, єдиний стиль виробничої поведінки, соціально-культурної спільності тощо. За цих умов регіони все більше стають суб’єктами міжнародних відносин, що діють на основі міжнародних прав і повноважень. Рамки внутрішнього державного управління не здатні вирішити проблеми функціонування міжнародної інтегрованої системи виробництва, споживання та відтворення. Це стосується також підготовки та використання кадрів, діяльності засобів зв’язку, світових інформаційних комунікацій, охорони природи, раціонального використання ресурсів, функціонування спільних міждержавних об’єктів, науково-технічного прогресу, світової сервісної системи тощо. Така економіка та світові суспільні відносини не мають національних чи регіональних меж. Усе це особливо актуалізує регіонально-просторовий підхід, оскільки він ґрунтується саме на дослідженнях функціонування та взаємозв’язку глобального, регіонального та локального економічних просторів і дає змогу враховувати згадані світові тенденції розвитку.
Таким чином, відповідно до нових реалій перед дослідженням регіонально-просторового розвитку України постають такі завдання:
• поглиблення теоретико-методологічних засад формування економічного простору та розвитку регіонально-просторових економічних систем, удосконалення методологічних основ сутності економічного простору;
• розширення та поглиблення змісту наукових засад регіонально-просторового розвитку суспільства, вивчення та осмислення нових процесів та явищ, доповнення класичних теорій просторового та регіонального розвитку;
• визначення та вдосконалення концептуальних підходів, критеріїв і показників аналізу й оцінювання регіонально-просторового розвитку країни;
• дослідження умов і факторів стійкого розвитку регіонально-просторових систем і вдосконалення механізмів його забезпечення, зокрема визначення ролі державного регулювання та законодавчо-нормативного забезпечення регіонально-просторового розвитку України;
• дослідження методологічних і прикладних аспектів виникнення територіальних асиметрій розвитку господарства та вдосконалення механізмів їх зменшення;
• актуальним завданням є дослідження проблеми більш широкого та повного залучення національних і світових ресурсів для розвитку господарства регіонів у зв’язку з глобальним характером розвитку ринків товарів, послуг, фінансів і входженням у світову глобальну систему, необхідності функціонування за правилами цієї системи;
• дослідження прикладних аспектів регіонально-просторового розвитку України — визначення основних напрямів модернізації форм просторової організації господарства, удосконалення методологічних підходів до формування раціональної системи транспортно-економічних зв’язків у контексті використання геоекономічного положення України, дослідження впливу міжрегіональної та транскордонної співпраці на розвиток прикордонних територій;
• визначення стратегічних напрямів і концептуальних пріоритетів регіонально-просторового розвитку України в контексті інтеграції її регіонів у світовий економічний простір.
Контрольні запитання
1. Поясніть роль регіону в просторовій організації господарства країни.
2. Що є об’єктом і предметом дослідження навчальної дисципліни «Регіональнопросторовий розвиток України»?
3. Охарактеризуйте основні напрями розвитку наукової думки щодо територіальної організації господарства.
4. Поясніть, з чого складається елементарна соціально-економічна регіональнопросторова система та що є головним чинником її функціонування?
5. Назвіть основні методи досліджень дисципліни «Регіонально-просторовий розвиток України» та поясніть, як вони використовуються.
6. Поясніть, у чому полягають основні завдання дисципліни «Регіонально-просторовий розвиток України»?
Творче завдання
Обґрунтуйте значення ефективної регіонально-просторової організації економіки як одного з дієвих факторів регіонального розвитку.
Навчальне завдання
Визначте й проаналізуйте взаємозв’язок курсу «Регіонально-просторовий розвиток України» з іншими науками та навчальними дисциплінами економічного спрямування.
Тестові завдання
1. Що слід розуміти під об’єктом дослідження курсу «Регіонально-просторовий розвиток України»: а) закономірності системного економічного, соціального, екологічного, політичного, духовного функціонування та розвитку територіальних соціумів (спільності людей), форми й методи регулювання цих процесів;
б) об’єктивні процеси формування взаємозумовлених регіонально-просторових систем, що відбуваються на основі суспільного й територіального поділу та інтеграції праці;
в) географічне розміщення виробництва, умови й особливості його розвитку в різних країнах і районах; г) господарство певного регіону, у якому функціонує певний комплекс галузей виробництва, виробничої та соціальної інфраструктури.
2. З наведеного переліку виберіть визначення предмета дослідження дисципліни «Регіонально-просторовий розвиток України»: а) методологічні та прикладні аспекти просторової організації економіки, умови та фактори стійкого розвитку регіонально-просторових систем і механізми його забезпечення, стратегічні напрями та концептуальні пріоритети регіонально-просторового розвитку
України в контексті інтеграції її регіонів у світовий економічний простір;
б) організаційно-економічний механізм управління розвитком регіону як цілісною соціально-економічною системою; в) господарство певного регіону, в якому функціонує певний комплекс галузей виробництва, виробничої та соціальної інфраструктури; г) закономірності системного економічного, соціального, екологічного, політичного, духовного функціонування й розвитку територіальних соціумів (спільності людей), форми та методи регулювання цих процесів.
3. З наведеного переліку виберіть визначення поняття про економічний регіон: а) обмежена частина твердої поверхні Землі, що характеризується певною площею, географічним положенням та іншими ознаками; б) локалізована на певній території система виробництва та споживання продукції (послуг), ареал специфічних соціальних та екологічних процесів, особливих умов співпраці та взаємодії в різних сферах діяльності; в) частина поверхні земної кулі, що знаходиться під суверенітетом певної держави та включає сушу, внутрішні й територіальні води, корисні копалини і повітряний простір; г) територіальне утворення, що інтегрує промислові та транспортні вузли, системи комунікацій, міста й населені пункти.
4. Виберіть правильне твердження: «Елементарна соціально-економічна регіонально-просторова система — це: а) елемент геопростору, що найбільш освоєний людиною та використовується нею в господарській діяльності; б) територіальне утворення, що інтегрує промислові й транспортні вузли, системи комунікацій, міста та населені пункти; в) визначена територія, що відрізняється від інших за низкою ознак і має певну цілісність, взаємопов’язаність елементів, що її складають; г) поєднання суб’єктів господарювання регіону, взаємозв’язок яких зумовлюється єдністю виробничої та соціальної інфраструктури регіону, підготовкою й використанням робочих кадрів, взаємодією з навколишнім природним середовищем, системою адміністративного управління тощо.
5. Метод дослідження складних, багатокомпонентних систем, об’єктів, процесів як на світовому та національному рівні, так і в певних регіонах різного ієрархічного рівня — це: а) балансовий; б) статистичний; в) соціально-економічного прогнозування; г) системного аналізу.
