Posibniki.com.uaПолітологіяЄвропейська інтеграційна політика - Чужикова В. І.1.5.4. Основні напрями інтеграції політичних систем


< Попередня  Змiст  Наступна >

1.5.4. Основні напрями інтеграції політичних систем


 

Європейський Союз початку ХХІ століття являє собою доволі складний у політичному відношенні конгломерат інтеграційних та дезінтеграційних процесів, які значною мірою зумовлені протистоянням позицій як політичних партій, так і очікуваної побудови нової моделі наднаціональнонаціонального устрою ЄС. Основними чинниками формування майбутньої політичної моделі можуть бути наступні:

 

  • посилення євроцентричних тенденцій як відповідь на виклики глобалізації світового економічного простору;

 

  • зростання інтенсивності руху факторів виробництва, кооперації та спеціалізації, що має привести й до політичноправової гармонізації;

 

  • зміна політичних уподобань електорату, що може призвести до приходу до влади радикально налаштованих політичних партій і їх коаліцій;

 

  • посилення впливу ЄС та його інституцій на світовій політичній арені;

 

  • уніфікація політичних рухів у ЄС, їх солідаризування в Європарламенті з огляду на те, що його роль посилюватиметься у прийнятті фундаментальних рішень щодо бюджету, призначення Голови ЄК, захисту прав і свобод громадян;

 

  • можливе розширення ЄС після 2015 та 2020 рр.

 

Демократична політична система в ЄС у багатьох випадках враховує громадську думку, адже саме вона може забезпечити чи то підтримку з боку електорату відповідних новацій, що надходять з наднаціональних структур ЄС, чи, навпаки, їх ігнорування. Доволі показовою при цьому може бути уніфікація зовнішньої політики (див. рис. 1.5.1). Опитування, проведене в країнах Європейського Союзу, яскраво засвідчило те, що найбільш зацікавленими сторонами в уніфікації спільної зовнішньої політики та частковому, як показав Лісабонський договір, делегуванні повноважень «нагору» є країни Центральної Європи (Польща, Чехія), найменше такі тенденції виявляються в Нідерландах та Швеції. Проте, як би там не було, і в ЄС25 і меншою мірою в ЄС15 домінують усетаки позитивні настрої щодо подальшої інституціалізації зовнішньої політики. Можна передбачити, що саме в цій частині Лісабонський договір буде підтриманий переважною більшістю населення країнчленів.

Ви «за» чи «проти» спільної політики  держав—членів ЄС щодо інших країн?

 

Сучасний європейський політичний процес характеризується значним зростанням числа нових партій, про визначальні політичні позиції яких ще десять років тому годі було подумати

«УСПІШНИЙ» РАДИКАЛЬНИЙ ПОПУЛІЗМ ПРАВИХ ПАРТІЙ  В ЄВРОПІ — ЕЛЕКТОРАЛЬНІ УПОДОБАННЯ  ТА ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ (УРЯДОВИЙ) СТАТУС ЗА T. BALE [2008, p. 317]
 

 

Як випливає з наведеної таблиці, «успішний популізм» у країнах ЄС наприкінці ХХ — на поч. ХХІ століття набув доволі великого поширення, що призвело до того, що учасники традиційних коаліцій вимушені були суттєво розширити коло тих, з ким вони об’єднувалися раніше. Яскравим прикладом може слугувати італійська партія Lega Nord (LN) чи Північна Ліга, яка є прикладом ультрарадикальної партії, що активно виступає за регіональну відокремленість найрозвинутішої в економічному відношенні Північної Італії від решти територій за рахунок реалізації політики деволюції (тобто трансферту компетенцій від національних органів влади до субнаціональних чи регіональних). Аналогічної позиції дотримується також бельгійська Vlaams Belang, масовані виступи якої упродовж 2007—2008 рр. замалим не поділили на три частини Бельгійське Королівство.

 

Майбутнє Європейського Союзу багато в чому залежатиме від того, наскільки виправданою буде позиція населення країнучасниць щодо розширення цього найбільшого у світі інтеграційного угруповання (рис. 1.5.2).

Варіації оцінювання перспектив  розширення ЄС в окремих країнах (2007)

 

Посилення позицій Європейського Союзу у світі у багатьох випадках сприймається як активне лобіювання своїх інтересів у країнах , що розвиваються, а також у тих європейських державах, які не є членами ЄС (табл. 1.5.5).

ХТО І ЯК ДОПОМАГАЄ ІНШИМ КРАЇНАМ

 

Незважаючи на те, що в ЄС дотримуються всіх пунктів Ломеської конвенції, «країнові» переваги щодо надання допомоги визначає безпосередньо уряд кожної держави окремо . А загальна тенденція, тим не менше, є чіткою: Росія, Китай чи колишні колонії, у яких колишні метрополії мають свої інтереси.

 

Запитання та завдання для самоперевірки

 

  1. Сформулюйте після прочитаного тексту своє уявлення про політичний союз. Визначте 4—5 його характерних рис.

 

  1. Як формувався Політичний Союз? Визначте 3—4 етапи його розвитку. Обґрунтуйте їх виокремлення.

 

  1. Наскільки небезпечним для єдності ЄС та конкретної країниучасниці є застосування штрафних санкцій? (Пригадайте австрійський досвід).

 

  1. У чому суть європейського «політичного маятника»?

 

  1. Чим, на вашу думку, відрізнялися функції Західноєвропейського союзу у 50—60ті роки ХХ ст. від сучасних? Аргументуйте свою думку.

 

  1. Користуючись даними табл. 1.5.1, спробуйте сформулювати позицію США на переговорах із ЄС та ЗЄС. Що, на вашу думку, задовольняє і що викликає заперечення з боку державилідера стосовно ідеї «атлантичної солідарності»?

 

  1. З якою метою був створений Європейський Конвент?

 

  1. Із позиції релігійної толерантності і християнської ідентифікації ЄС та даних табл. 1.5.2 наведіть свої аргументи щодо доцільності (недоцільності) посилення ісламізації Європи.

 

  1. Які основні зміни мали бути включені в Конституційний Договір ЄС?

 

  1. Уявіть, що ви є громадянином Польщі. Оцініть ті зміни, які несе Лісабонський договір для вашої країни. Запишіть їх, користуючись методом SWOTаналізу у два стовпчики (+ та –). Тепер ситуація змінилася. Ви стали британцем. Зробіть те саме. І тепер порівняйте результати.

 

  1. Які чинники впливатимуть на майбутню інтеграцію політичних систем ЄС?

 

  1. З наведеного у підрозділі 1.5.4 графічного матеріалу знайдіть докази того, що ЄС у середньо та довготерміновій перспективі всетаки прагне розширення.

 

Основна література

  1. Гоці С.Європейська Комісія.Процеси ухвалення рішень і виконавчі повноваження / Пер. з італійської. — К.: КІС, 2007. — 208 с.

 

  1. Грицяк І.А.Європейське управління:теоретикометодологічні засади. — К.: КІС, 2006. — 398 с.

  1. Дайнен Д.Дедалі міцніший Союз.Курс Європейськоїінтеграції, — К.: КІС, 2006. — С. 180—2002.

 

  1. Мусис Н.Усе про спільні політики ЄвропейськогоСоюзу. — К.: КІС, 2005. — С. 123—138.

 

  1. Bale T. European Politics. A Comparative Introduction. 2ntEdition. — Houndmills: Palgravo Macmillan, 2008. — 404 p.

Додаткова література

1. Європейська інтеграція / Укладачі М. Яхтенфунс Б. КолєрКох. — К.: Вид. дім «КиєвоМогилянська акаде

мія», 2007. — 394 с.

2. Integration in an Expanding European Union: Reassessing the Fudamentals / Ed. By J.H.Weiler, Iain Begg, John Peterson.— Oxford: Blackwell Publ., 2005.

3. European Integration in the 21st century. Unity in Deversity? / Ed. By M. Farrel, S. Fella, M. Newman. — London: Sage Publ, 2002.

4. The Economics of the European Union Policy and Analysis. Third Edition / Ed. By M.Artis and F.Nixgan. — Oxford: Oxford University Press, 2004.

5. Svendsen G. The Political Economy of the EuropeanUnion Institutions, Police and Economic Growth. — Cheltenham: Edward Elgar, 2003.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
2.1.2. Бюджетна процедура ЄС
2.1.3. Надходження бюджету ЄС
2.1.4. Основні статті витрат бюджету ЄС
2.1.5. Еволюція бюджетної політики ЄС
2.1.6. Розвиток фінансової перспективи ЄС
Дисциплiни

МаркетингАнглійська моваПравоЕтика та естетикаІсторіяБухгалтерський облікЕкономікаІнформатикаМенеджментПолітологіяСтатистикаФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki